Листопад 12, 2024
Пошук і розуміння себе — Ольга Конопацька-Плєхова про «Фабричну, 12»
Нетрадиційний погляд на традиції України — спільний проєкт Суспільне Чернігів і фронтвумен гурту ONUKA Нати Жижченко «Фабрична,12» зацікавив глядачів не тільки в Україні, а й за кордоном. Як з’явилась ідея, та яку мету ставить собі команда в роботі, нам розповіла продюсерка з виробництва Суспільне Чернігів Ольга Конопацька-Плєхова.
Цей проєкт якраз про пошук себе, про розуміння, чому ми, українці, робимо щось саме так, а не як американці чи французи.
Що стало початком, з чого виріс проєкт Суспільне Чернігів і Нати Жижченко?
— Ми мали певні ідеї співпраці ще минулого року. Хотілося зробити щось цікаве й ціннісне з Натою Жижченко, бо Ната транслює ті цінності, які знаходять відгук у багатьох людей. Вона обрала залишатися з родиною, з маленькими дітьми у прикордонному Чернігові, створює і розвиває свої творчі проєкти в Україні під час війни.
Раніше у нас не виходило створити щось спільне з різних причин — Ната була зайнята, у нас теж були свої проєкти, на яких ми зосереджувалися. Але, напевно, так має бути, що кожній ідеї приходить свій час. І вже цього року Ната зі своїм чоловіком і продюсером Євгеном Філатовим вибралися в гості до нас на філію і розповіли про свої ідеї, які хотіли б реалізувати у мистецькому просторі «Фабрична, 12» (це адреса будинку дідуся Нати, майстра народних інструментів, музиканта, заслуженого народного майстра України Олександра Шльончика). Ми розповіли, як ми це бачимо, і нарешті зірки зійшлися — не тільки в переносному, а й у прямому сенсі.
До слова, після цього візиту Ната сказала: «Якби я надумала зайнятися чимось іншим, то хотіла б працювати у вас на Суспільне Чернігів, у ЗМІ такого рівня». Почути таке однозначно приємно і від наших глядачів та підписників, і від героїв наших матеріалів, і від партнерів по проєктах. А нам, у свою чергу, надзвичайно приємно на зйомках цього проєкту чути від його гостей: «ну все, вже не Чернігів їде до Києва, а Київ до Чернігова».
Читайте також: Команда Суспільного навчається у Шведського радіо працювати з громадами
Які змісти й сенси шукає команда у цій роботі?
— «Шукає» — хороше слово в контексті цього проєкту. Бо він якраз про пошук себе, про розуміння, чому ми, українці, робимо щось саме так, а не як американці чи французи. Це культурологічний проєкт, але він зачіпає аспекти аналітичної психології, яка саме й пов’язана з культурологією.
За теорією засновника аналітичної психології Карла Юнга, наше колективне несвідоме базується не на особистому досвіді, а на досвіді поколінь. От цей досвід поколінь відображений в різних архетипах, які в нашій поведінці проявляються у вигляді традицій, ритуалів, історичних знань, культури, побуту, вірувань і так далі. Українські архетипи проявляють себе як символи в обрядах, традиціях, це таке підсвідоме узагальнення досвіду наших предків. Тому, по суті, це культурологічно-психологічний проєкт, який підштовхує до розуміння особливостей нашої ментальності, поведінки.
Наприклад, чи знали ви, чому багато українських пісень починається з вигуку «ой»? Якщо ні — подивіться випуск з Мариною Круть. Почитайте про архетипи. Це дасть більш об’ємну картину нашої ідентичності.
Це про розуміння своєї культури, яка роками знищувалася та зросійщувалася, про її розвиток, трансформацію під час війни, про відновлення нашої ідентичності через культуру.
Формат проєкту змінився з першого випуску, чи плануєте продовжити серії про звичаєві цикли різних пір року?
— Формат — це теж про пошук. Адже ми розуміємо, що кожен гість «Фабричної, 12», з яким Ната веде бесіду, — це унікальна історія. Це різні особистості, з різним творчим досвідом і місцем у культурному просторі й у тому самому колективному свідомому і несвідомому. Тому випуски різні за сценарієм, за настроєм, за формою. Ната планує і проводить бесіду зі своїми гостями, ми це візуалізуємо.
Окрема тема — календарно-обрядовий цикл. Вона цікава і важлива, але разом з тим досить нішева, це не відомі артисти, яких глядач прийде послухати апріорі. Тому ми працюємо над формою, щоб охопити більшу аудиторію.
Як ви відчуваєте запит аудиторії на подібні проєкти?
— Загалом реакція, яку ми бачимо, — така, на яку був розрахований проєкт. Випуски з KRUTЬ і «ДахаБраха» мають на ютубі за досить короткий час після виходу 31 та 45 тисяч переглядів, ними зацікавилася й іноземна аудиторія, тому зараз ми працюємо над перекладом.
Є поодинокі коментарі на кшталт «зараз війна, не час влаштовувати концерти», але це винятки. Ймовірно, людина не подивилася випуск з початку до кінця, а бачила окремий фрагмент саме з музичним твором, адже «Фабрична, 12» — це не про концерт. Це якраз про розуміння своєї культури, яка роками знищувалася та зросійщувалася, про її розвиток, трансформацію під час війни, про відновлення нашої ідентичності через культуру.
Війна в Україні триває вже понад десять років, і майже три — повномасштабна, і в цій війні проходить наше життя, а воно має багато сторін і граней.
Наскільки такий контент потрібен громадам, які перебувають під постійною загрозою російських атак?
— Ми створюємо для нашої аудиторії абсолютно різний контент, щоб, по-перше, показувати максимально повну і достовірну картину світу, а, по-друге, закрити різні запити аудиторії. А вони зараз дійсно різні. Ми розповідаємо про війну, наших військових, армію, ветеранів, реабілітацію, відновлення — це та реальність, в якій ми всі зараз живемо. На жаль, у ній дуже багато місця займають трагічні новини. Разом з тим, війна в Україні триває вже понад десять років, і майже три — повномасштабна, і в цій війні проходить наше життя, а воно має багато сторін і граней. Тому ми знімаємо спецпроєкти і про воєнні злочини («Трагедія в драмі», «Я тут закон. Катівня у Вишневому»), і про дозвілля дітей під час війни в прикордонній громаді («Грає оркестр Анатоліча»), і про відсутність нормального навчання й освіти у школярів із прикордонних з росією територій (зараз ми завершуємо роботу над документальним фільмом «Навчання на межі»), нещодавно презентували трисерійну історичну анімовану антилекцію «Чернігівське князівство. 1000 років», триває культурно-мистецький проєкт «Фабрична, 12». Його цінність не тільки в сенсах, які він несе, а й в тому, що це локальний творчий проєкт, в якому новий культурний осередок виникає в місті, розташованому за 60 кілометрів від росії, яка роками знецінювала та нівелювала нашу самобутність.
Чим цей проєкт є для вас особисто?
— Для мене важливий кожен наш проєкт, тому що Суспільне Чернігів пощастило з командою, яка, якщо береться за щось, — то з запалом і ентузіазмом, ніхто не робить роботу заради роботи. Так само і з цим проєктом — я радію, що він знайшов великий відгук в аудиторії, у моїх колег, радію, що можу долучитися до нього теж. Ми бачимо, наскільки він важливий і для Нати, скільки вона вкладає у нього сил і натхнення. Певною мірою це промінчик світла у тому інформаційному тлі, яке зараз нас оточує. Я розумію цінність культури для держави, це той фундамент, на якому ми будуємо наші соціальні взаємозв’язки. Це важливо, щоб бути спільнотою.
Які мрії маєте стосовно проєкту чи особисті?
— Якщо говорити про мрії у проєкті — це, звичайно, щоб він мав великі охоплення. Не заради показників, а тому, що хочеться доносити те, що ми показуємо у своїх проєктах, до максимальної кількості людей, зацікавлювати їх, робити небайдужими до різних аспектів життя.
Особисті мрії пов’язані з нашою перемогою, збереженням держави, людських життів, її відновленням і розвитком, з припиненням воєн у світі й стабільним миром. Бо людське життя — це найбільша цінність. Хочеться видалити таблички, в яких ми збираємо посилання на сюжети про воєнні злочини; не бачити в календарі зйомок рядків «наслідки обстрілу», поховання наших Героїв; не планувати евакуацію колективу. Хочеться, як ми іноді сумно жартуємо в редакції, аби увесь випуск новин складався з сюжетів про те, що десь народилася пандочка.
Кому і чому рекомендуєте дивитись цей проєкт?
— Всім, навіть тим, хто не дуже цікавиться темою культури. Там те, що називається популяризацією культурного спадку, але нема нудних лекцій, все цікаво і красиво.
Випуски проєкту «Фабрична, 12» дивіться на ютуб-сторінці Суспільне Чернігів.
Читайте також: Таїсія Турчин: Мені легко втілювати ідеї, у правильність яких я абсолютно вірю
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Оперативні та якісні новини від команди Суспільного у Чернігові — на сайті Суспільне Новини та соцмережах:
