Новини компанії

Кореспондент Суспільне Спорт Сергій Захарченко обійняв посаду шеф-редактора новин спорту на Суспільному. Раніше Сергій працював кореспондентом спортивного напряму, а наразі координуватиме мультимедійний спортивний ньюзрум із телебаченням, сайтом та соцмережами.

У зв'язку з цим ми розпитали Сергія Захарченка про те, як «почувається» спортивний світ на третьому році повномасштабного вторгнення, яких ексклюзивних трансляцій на Суспільному чекати найближчим часом та що Сергій першочергово планує зробити на новій посаді.

— Поговорімо трохи про ваше входження у світ спорту. Зазвичай це стається, коли людина вже була пов’язана із ним. Як ви долучилися до команди Суспільне Спорт?  

— Це сталося навесні 2021 року. Тоді це була команда диджиталу Суспільне Спорт. Був сайт і соцмережі (фейсбук та ютуб), і команда шукала людину, яка вміє знімати й монтувати відео саме для соцмереж. Так я доєднався до команди, у якій на той час було двоє людей — Олексій Мандзій, як головний редактор всього цього напряму, і Женя Мороз, який писав новини на сайт. Я став третім. Ну і потім пішло-поїхало. Спочатку ми почали робити більше контенту, потім трішки їздили на змагання і знімали репортажі, якісь історії. Словом, коли я прийшов, то спочатку працював як відеограф-режисер монтажу, але з часом ця робота переросла в набагато більше. Потім я вже працював більше як кореспондент, який може сам знімати й монтувати. Так ми почали розростатися, і от вже дійшли до того, що маємо телеканал, великий сайт і запускаємо ще інші соцмережі, наприклад, інстаграм.

Читайте також: Рейтинг споживання новин Суспільного зростає: опитування Internews Network

— На початку повномасштабного вторгнення профіль завдань команди Суспільне Спорт дещо змінився — частина команди допомагала колегам із відпрацюванням воєнних інфоприводів. Як функціонує редакція на третій рік війни?

— Так, у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, частина команди, зокрема і я, працювала на загальні новини. І повністю до спортивної редакції я повернувся вже ближче до літа того року. Як ми функціонуємо зараз, на третій рік війни, — ми «підкорюємо» нові платформи для висвітлення свого напряму роботи! Як я вже говорив, окрім сайту Суспільне Спорт, який щодня поповнюється новинами, фейсбук-сторінки та ютуб-каналу, ми завели інстаграм, який поки що ведемо своїми силами, скажімо так. Також маємо канали в телеграмі та вайбері. До речі, наразі ми в процесі пошуку людей у команду, які будуть займатися соцмережами. Минулого року ми запустили телеканал Суспільне Спорт, де наживо транслюємо дуже багато змагань. Тобто війна насправді збила команді Суспільне Спорт дуже багато планів, але відновивши роботу у цьому напрямі, ми були ще більше налаштовані працювати над розвитком всієї спортивної редакції, всього спортивного контенту на Суспільному.

— Яке ваше суб’єктивне враження про український спорт під час війни: наскільки нашим спортсменам вдалось адаптуватися до виру змагань, коли у нашій країні постійні масовані атаки, блекаути й безліч розбомблених баз для тренувань? Поділіться досвідом тісної взаємодії з ними.

— Перші місяці були важкими й для українських спортсменів зокрема. По-перше, всі розуміли, що спорт далеко не на першому місці зараз і це не актуальна тема. По-друге, більшість українських спортсменів у перші місяці війни не могли бути тривалий час в Україні, бо вони не мали змоги нормально готуватися до змагань, тримати себе в формі. З часом ми всі адаптувались до воєнних умов життя, якими б складними вони не були. 

Пізніше ми побачили, наскільки спорт важливий не лише для самих спортсменів, а й для українців. Як тільки хтось з українських спортсменів перемагає на великих міжнародних змаганнях, нас, українців, переповнюють емоції. Такий найсвіжіший приклад — це перемога Ольги Харлан на Олімпійських іграх у Парижі. Згадайте ті емоції, які були і в неї, і в усіх українців, які дивилися це відео. Ми бачили реакцію і за переглядами, і за коментарями, які залишають глядачі, що це справді була визначна історія, і це справді був момент такої емоційної віддушини для українців. У цьому, зокрема, і є сенс нашої роботи — розповідати ось такі почасти надихаючі історії, що є якісь перемоги в українців, є за що порадіти і трішки, умовно кажучи, перемкнутися від теми війни й від усіх цих негативних історій навколо неї.

Тому війна стала однією із тем для нас у роботі зі спортсменами, зі спортом. Але станом на зараз мені здається, що ми вже адаптувалися і розуміємо, як жити, і зокрема як говорити про спорт в таких умовах.

— Суспільне Спорт є ексклюзивним транслятором багатьох міжнародних спортивних подій в Україні. Так, у вересні завершився Чемпіонат світу – 2024 з футзалу. Що на українських шанувальників спорту чекає далі?

— Наразі ми готуємось до зимового сезону. Це справді велика історія для нас, тому що це передолімпійський сезон — у 2026 році будуть проходити XXV зимові Олімпійські ігри в Мілані – Кортіні. Тому для нас дуже важливо якомога більше говорити саме про зимовий олімпійський спорт, щоб і самим краще підготуватися до Олімпійських ігор, і познайомити наших глядачів із такими, не скажу непопулярними, але менш популярними, видами спорту в порівнянні з футболом і волейболом, наприклад. Тому зимовий сезон буде супернасичений. 

І так, у нас буде дуже багато трансляцій. Наживо будемо показувати Кубок світу з біатлону. Та й взагалі біатлону буде багато: Кубок IBU, Чемпіонат світу, Чемпіонат Європи. Словом, усі найголовніші біатлонні змагання будуть доступні для перегляду саме на Суспільному. А ще ми будемо створювати багато додаткового контенту навколо трансляцій. Висвітлюватимемо Чемпіонат світу власне з місця подій — Ленцергайде, Швейцарія. Тобто буде багато ексклюзиву, пов'язаного саме з біатлоном, але не тільки з ним. Наприклад, ми вже показуємо етапи Гран-прі з фігурного катання. Також будемо показувати Чемпіонат світу з фігурного катання, Чемпіонат світу з гірськолижного спорту, Чемпіонат світу зі стрибків з трампліна, Чемпіонат світу з лижного двоборства, Кубок і Чемпіонат світу з бобслею і скелетону.

Тому всіх запрошую до перегляду. Будемо не лише показувати самі змагання, а й багато говоритимемо про них у новинах, буде багато ексклюзивів на сайті, будуть програми у соцмережах, ютубі й етері телеканалу Суспільне Спорт. 

— А як щодо, як ви сказали, більш популярних видів спорту? Яких уже традиційних для Суспільного трансляцій очікувати?

— Наприклад, тема волейболу для нас суперважлива, ми показували більшість великих змагань раніше і будемо продовжувати це робити, але вже на клубному рівні. Так, ми транслюватимемо Лігу чемпіонів ЄКВ — це головний щорічний волейбольний турнір за участю найкращих європейських клубів. І будемо показувати матчі команд, де грають українці. Наприклад, Олег Плотницький грає за італійський волейбольний клуб «Перуджа» — одну з найсильніших європейських світових волейбольних команд. Також будемо показувати матчі польської команди «Проєкт Варшава», де грає український волейболіст Юрій Семенюк. 

Читайте також: Мовлення під час війни — інтерв'ю з головою українських суспільних ЗМІ

— Цього літа ви працювали за лаштунками Олімпійських ігор у Парижі. Поділіться цим досвідом роботи та якимись лайфхаками для колег, яким теж випаде така можливість.

— Для мене це треті Олімпійські ігри, але вони є, по суті, першими повноцінними іграми, оскільки попередні дві олімпіади (літня в Токіо та зимова в Пекіні) були в умовах ковідних обмежень, без глядачів. А в Парижі це була справді олімпіада із повними стадіонами, без особливих обмежень. Ми могли набагато більше спілкуватися зі спортсменами, більше змагань бачити на власні очі, тому це була якась окрема історія. І мені здається, що ми дуже добре відпрацювали її, оскільки ми робили, наприклад, вечірню підсумкову програму з місця подій. Тобто з арен, де проходили змагання, ми робили на годину-півтори програму з підсумками найголовніших подій дня. Також було багато включень в новини, інтерв'ю фактично з усіма українськими спортсменами, які представляли Україну на Олімпійських іграх. Ми намагалися охопити якомога більше змагань під час супернасичених Олімпійських ігор. Це все було наживо і це був виклик для нас. Я дуже радий, що нам вдалося це зробити, хоч не без проблем, але, мені здається, було непогано.

Щодо лайфхаків, то в мене є дуже життєві, прикладні поради, але вони надзвичайно важливі: треба намагатися якісно спати; не забувати, що потрібно їсти; пити багато води; не панікувати, а намагатися спокійно працювати і складати свій план роботи на день. Ну і готуватися, але це вже не під час Олімпійських ігор, а до них — треба знайомитися зі спортсменами, налагоджувати контакти, щоб у вас виходили кращі матеріали. Адже коли ви знайомі зі спортсменом, по-перше, ви більше про нього знаєте, а по-друге, ви можете набагато простіше, набагато краще з ним поспілкуватися вже під час чи після змагань.

— Ви знаєте, скажімо так, «ігрове поле» Суспільне Спорт зсередини. Чи маєте вже власне бачення або плани розвитку мультимедійного спортивного ньюзруму та які ваші перші кроки в цьому напрямі?

— Мені здається, що будь-хто, хто приходить на Суспільне, має думати про те, що залишиться після нас, оскільки ми говоримо про розбудову суспільного мовника. Тому насамперед ми маємо приділяти багато уваги розбудові спортивної редакції, впровадженню нових механізмів роботи, тобто забезпечити сталий розвиток нашої редакції. Для мене ідеальна ситуація — якщо я колись піду із Суспільного, — щоб все бездоганно працювало: щоб усі розуміли, що ми робимо, для чого робимо, як ми робимо, щоб механізми були налаштовані. І відповідно, нова людина, яка прийде, не буде все починати з чистого листа. Я дуже хочу, щоб ми збудували такий фундамент, з якого може вирости щось класне і довговічне. 

Тобто сталість розвитку редакції і взагалі всього нашого спортивного ньюзруму — ключова історія для мене. Що ми для цього робимо? Очевидно, що треба збільшувати кількість працівників редакції. Насправді та кількість контенту, продуктів, які ми робили, виробляла невелика команда. Кожен, хто по теперішній час працює на Суспільне Спорт, — це супербагатозадачна людина, яка виконує дуже багато функцій. Я вже згадував, що ми завели соцмережі, але в нас поки немає людей, які б конкретно цим займалися. Тому це робили ми своїми силами, інколи несистематично, а були моменти, коли нас просто на все не вистачало. Тож наша головна ціль зараз — укомплектувати команду. І, звісно, щодо контенту, то в нас є ідеї збільшувати контент наживо. Наприклад, для телеканалу Суспільне Спорт — це підсумкові чи вступні студії до великих змагань, щоб більше пояснювати глядачам, що відбувається, чому це важливо, знайомити їх з українськими атлетами, записувати більше інтерв'ю, щоб зі спортом познайомилося якомога більше людей. 

Колись один наш колега говорив, що буде дуже радий, якщо зайде в якусь перукарню і там замість музичного каналу будуть показувати трансляцію спортивних змагань. От я насправді також дуже хочу, щоб для людей спорт — будь-який спорт, не лише футбол, не лише найпопулярніші види спорту, а скелетон чи бобслей — був знайомим та цікавим. 

Повертаючись наостанок до Олімпійських ігор: я був вражений тим, як французи вболівали на всіх аренах — вони прекрасно знали, що вони дивляться, знали історію цього виду спорту, всіх спортсменів. Вони глибоко занурені в цю спортивну тему. Я розумію, що зараз, в умовах війни, людям не до спорту, але наша мета зробити так, щоб всі зрозуміли та любили спорт. 

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах.

Суспільне Спорт — велика мультимедійна платформа, що охоплює телеканал, сайт та соцмережі (ютуб, телеграм, фейсбук, вайбер).

Фото — Анастасія Мантач