Новини компанії

Ірина Славінська, виконавча продюсерка Радіо Культура, розпочала співпрацю з Суспільним у листопаді 2017 року як ведуча програми «Права людини понад усе» на Українському Радіо, а вже у квітні 2018 року стала продюсеркою Радіо Культура. 

Другий рік поспіль Ірина — переможниця щорічної відзнаки «Суспільний код» в номінації «Незалежність: м’яка сила». У своєму першому інтервʼю після отримання відзнаки Ірина поділилась думками про роботу з гендерною проблематикою та описала ідеальний робочий день. Повне інтервʼю читайте за посиланням.  

«Мʼяка сила — для мене це якийсь особливий вид харизми. Це люди, які вміють обґрунтовано доносити свою думку, чути інших, домовлятись та знаходити компроміси там, де вони можливі, але водночас мати в собі достатньо сили, щоб наполягати на своєму там, де це важливо», — зазначає Ірина Славінська.

Цього разу Ірина розповіла про те, як пройшов для неї та команди 2023 рік, роботу в Радіокомітеті Європейської мовної спілки та що для неї означає письменництво. 

Перед початком інтервʼю в місті Києві була оголошена повітряна тривога. Інтервʼю проводили в сховищі цивільного захисту. 

Читайте також: Турбуйтеся про себе, поважайте себе, і це буде позитивно відбиватися на вашій роботі, — Олена Ремовська

– Ірино, розкажіть, будь ласка, як для вас пройшов цей рік? Якими проєктами пишаєтесь?

– Цей рік для мене став роком дуже високої інтенсивності роботи команди. З одного боку, ми мали потребу робити у воєнних реаліях нові проєкти в тому ресурсі, який нам був доступний, а з іншого — вигадувати щось нове, аби розвиватися як редакція. Ми запропонували багато нових форматів, зокрема за 2023 рік стався якісний ривок у роботі з радіодокументальними жанрами. Наприклад, ми почали краще працювати із радіодокументалками на літературну тематику, так само я пишаюся тим, як ми попрацювали з історичною тематикою. Незмінно якісно ми працювали з радіодрамою, мали декілька важливих прем’єр. І, безумовно, важлива точка — це наша робота з класичною музикою, адже цього року Радіо Культура підготувало багато значущих та унікальних пропозицій для Європейської мовної спілки. Деякі з них є світовими прем’єрами творів сучасних українських композиторів.

Читайте також: 2023 року відбулося 37 прем’єр радіолітературного контенту, — Ірина Славінська

Я відчуваю багато радості від того, скільки динамізму принесли наші нові колеги та як вони дозволили нам інакше подивитися на нашу власну роботу.

– З якими викликами ви впроваджували нові ідеї?

– Виклики були в тому, що потрібно кожного разу себе трохи дивувати. Є речі, які ми вміємо робити чудово, але навіть в них треба шукати способів щось зробити інакше, зберігаючи якість, але застосовуючи нові підходи. Нам в цій роботі дуже допомагали нові колеги, які долучилися до команди протягом 2022–2023 років. Це і нові ведучі, і автор(к)и в ролі радіоблогерів, і продюсерки та редакторки. Для декого з них Суспільне стало першим місцем роботи. Вони прийшли зі своїми свіжими ідеями, як можна посилити нашу щоденну працю. Це надзвичайно цікавий процес. Я тут відчуваю багато відповідальності, тому що ми формуємо нове покоління медійниць і медійників — з тих самих причин ми багато й системно працюємо зі стажистами. І водночас відчуваю багато радості від того, скільки динамізму принесли наші нові колеги, як вони дозволили по-інакшому подивитися на рутинну роботу.

– Як ви гадаєте, чим мотивується наймолодше покоління, влаштовуючись на роботу? 

– На Суспільному працюють люди, яких мотивують не тільки гроші. Я не маю на увазі, що отримувати зарплату — погано. Але дуже добре отримувати платню за ціннісну сродну працю. В цьому сенсі, якщо говорити про роботу з наймолодшим поколінням, яке тільки починає кар'єру, думаю, що Суспільне найкращий варіант. На Суспільному є і цінності, і місії, яких ми дотримуємося, і це не порожні слова. Наша команда, зокрема Радіо Культура, як і вся команда Суспільного — це команда з дуже міцною ціннісною рамкою, а це означає, що нам реально є що запропонувати тим, хто шукає доданої цінності у своїй праці, у своєму житті.

Можливість зустрітися й працювати разом тих, хто давно на радіо і пам'ятає, що тут відбувалося протягом попередніх пів століття, і тих, хто для себе тільки відкриває радійну роботу — це зустріч досвідів і можливість для спільного збагачення.

– А чим відрізняється робота з зумерами та міленіалами? 

– Якщо перейти на рівень нашої редакції, то ми пишаємося тим, що в нашій команді є люди різних поколінь: від 20+ до 80+ років. Кожне десятиліття представлене хоча б кількома працівниками. Є колеги, які мають величезний досвід роботи на радіо, вони є носіями інституційної пам'яті, а також є ті, хто приходить зараз до нашої команди, і для них усе вперше. Можливість зустрітися тим, хто давно на радіо і пам'ятає, що тут відбувалося протягом останніх пів століття, і тих, хто для себе тільки відкриває радійну роботу — це зустріч досвідів і можливість для спільного збагачення.

Я дуже цим пишаюся, тому що ця різноманітність посилює кожного і кожну з нас. У нас є традиція: всі нові працівники завжди зустрічаються та йдуть на екскурсію до Музею радіо. Це безпосередній контакт із традицією, з пам'яттю. Для стажистів ми з тих самих міркувань завжди робимо візити-знайомства з фонотекою, з художнім фондом Українського Радіо. Важливо побачити на власні очі й картотеку, і платівки, і бобіни, й інші носії, старі машини для монтування. До речі, вони всі досі в робочому стані. Є записи, які зберігаються на носіях, що на комп'ютері ти не послухаєш. 

Подібні активності допомагають зустрітися молодшим і старшим, а також дають можливість зрозуміти, що за нами стоїть сторічна традиція. 2024 рік — це рік 100-річчя Українського Радіо. І ці сто років мають дуже конкретний прояв. Це конкретні тисячі годин роботи конкретних людей, які працювали тут задовго до кожної та кожного з нас. І мені подобається допомагати колегам про це думати, допомагати усвідомлювати свою причетність до традиції.

Читайте також: Ірину Славінську обрали членкинею Радіокомітету ЄМС

Робота на Радіо Культура — це сильна сторона, яка допомагає мені краще робити роботу в Радіокомітеті ЄМС.

– У квітні минулого року вас обрали членкинею Радіокомітету ЄМС. Скажіть, будь ласка, в чому полягає ваша головна роль в комітеті? Що вдалося втілити за цей рік?

– В Радіокомітеті я долучаюся до роботи двох робочих груп. Одна з них працює з темою адвокації радіо як медіа та способу донесення інформації. Друга робоча група опікується темою контенту, обміну контентом між радіомовниками. 

У робочій групі з адвокації, ми працюємо над тим, які є сильні аргументи на користь радіо. Я зі свого боку багато говорю про роль і значення радіо в надзвичайних ситуаціях, спираючись на український воєнний досвід і на те, що ми з початку повномасштабного вторгнення дізналися про радіослухання в Україні.

Якщо говорити про обмін контентом, то там робота теж вирує. Дуже багато уваги ми з колегами приділяємо темам роботи з молодшою аудиторією, зокрема через використання онлайн-форматів. Незамінним і неоціненним тут є досвід Радіо Культура як редакції, що створює не лише лінійний ефір, а й подкасти. Звичайно, ми працюємо в тісній зв'язці з колегами з діджитал-платформи. Це дуже цікавий і цінний досвід, яким ми можемо ділитися з колегами з інших суспільних мовників ЄМС. Виявляється, у нас чимало схожих викликів, і наші здобутки в цій роботі, наші знахідки, наші успіхи можуть бути цікаві колегам з ЄМС. 

Читайте також: Ірина Славінська взяла участь в експертному обговоренні «Гендерний вимір у матеріалах про війну і відновлення України: роль медіа»

– Як ваш досвід у роботі виконавчою продюсеркою допомагає вам в ролі членкині Радіокомітету?

– Я думаю, дуже допомагає. По-перше, в радіокомітеті більшість колег працюють на подібних позиціях: вони очолюють якусь із суспільних радіостанцій, у всіх є конкретний досвід роботи редакцій у складі більших компаній. В нас релевантні досвіди. По-друге, один із важливих елементів роботи колег з ЄМС — це робота саме з культурним контентом, зокрема з класичною музикою. До того ж такий контент набагато легше адаптувати за кордоном, і після 2022-го ми в цьому безперервно переконуємося. Наші записи, створені за участі Заслуженого симфонічного оркестру Українського Радіо, наші записи творів сучасних композиторів і класиків, ще й у супроводі змістовних коментарів, допомагають колегам з різних країн краще зрозуміти сенси про сучасну Україну. Тому так, робота на Радіо Культура — це сильна сторона, яка допомагає мені краще робити свою роботу в Радіокомітеті ЄМС. 

– Чи взяли для себе щось нове? 

– Ми всі дізнаємося щось нове в такій роботі. Мені було дуже цікаво побачити, що трендом в ЄМС для більшості радійників є інновації в роботі з аудіоформатами. Їх переважно створюють так, аби легко адаптувати й для лінійного радіо, і для діджитал-дистрибуції. Саме тому колеги з ЄМС зайняті пошуком відповіді на запитання, як створювати такі радіоформати на базі радійних редакцій, щоб вони були адекватними для використання в діджитал-просторі? Ми цей досвід маємо, і я його вважаю успішним. Наші адаптації аудіо у формат подкастів популярні, мають добрі показники. Коли я була в Осло (Норвегія) на Форумі подкастів, то з великим інтересом виявила, що таким чином працює багато інших редакцій ЄМС. Я зрозуміла, що ми рухаємося правильно — і в самостійній праці з адаптаціями, і в спільних із діджиталом проєктах на кшталт «Казок на ніч» для дітей.

Також цікаво слухати розповіді колег про експерименти з використання нових технологій, як-то штучного інтелекту. Зараз всі по-різному вчаться використовувати його в підготовці ефірів — від експериментів із музичними плейлистами, згенерованими ШІ, до роботи з ШІ-ведучими. Цікаво дивитися, хто куди пробує рухатися.

Найкорисніша для мене цінність Суспільного — захист свобод і фокус на правах людини.

– Які особисті цінності ви вносите в роботу Радіокомітету ЄМС?

– Найкориснішою для мене є цінність — захист свобод і фокус на правах людини. Мені ця тема близька і в роботі групи з адвокації радіомовлення в складі Радіокомітету ЄМС. Ця тема допомагає працювати і з робочою групою контенту, тому що ця настанова на різноманітність і роботу з різними слухацькими аудиторіями для мене є так само важливою.  

Читайте також: Радіо Культура розпочинає серію спецефірів з Івано-Франківського «Промприладу» 

– Чи можете поділитись планами на 2024 рік?

– Ми можемо говорити про дуже насичену робочу весну. Продовжуємо співпрацю з «Промприлад. Реновація» та «Теплим містом» в Івано-Франківську — ефіримо звідти вже 25 квітня. Напередодні, 24 квітня, в Києві починаємо цікаву та змістовну колабу з «Сенсом» на Хрещатику — щосереди говоритимемо про діалог поколінь, зокрема про те, в чому вайб класичних імен для сучасних молодих людей.  

На травень ми готуємо серію радіодокументалок про Крим. Також плануємо серію ексклюзивних фрагментів щоденників жінок-учасниць руху «Зла Мавка» — поговоримо про роль жінок у русі опору російським окупантам на українському Півдні. І, звичайно ж, найближчим часом починається така сюїта літературних фестивалів від Книжкового Арсеналу наприкінці травня до Форуму у Львові на початку жовтня. Це наші звичні віхи планування року. 

Читайте також: Радіо Культура отримало відзнаку від Фундації «Суспільність»

– Який настрій в команді Радіо Культура? На що налаштовані?

– З одного боку, команда втомлена, як і всі ми. Ми не можемо заперечувати втому від кількості роботи, від зусиль, яких це потребує. Але водночас я відчуваю багато гордості та радості за зроблену роботу. Якщо говорити про настрій на 2024 рік, то команда заряджена. Плануємо у співтворчості реалізовувати нові проєкти.

Я ніколи не ставилась до письменництва як до роботи. Це радше хобі. Саме тому мені цікаво експериментувати з різними жанрами.

– Минулого року вийшла ваша нова книга «Повітряна й тривожна книжка». Що для вас означає письменництво? 

– В цій книзі багато сторінок про роботу радіо, в ній зафіксовані реалії життя «мирного» Києва від початку повномасштабного вторгнення до завершення блекаутів. Тобто це весь 2022 рік. Очевидно, в ньому багато радіо, тому що це були дні, коли ми всі жили на роботі. Для мене в цій книзі було важливо показати й розказати досвід, який в нас є. Це книга про реалії, мої в тому числі. Якщо говорити про письменництво, то для мене це простір, де можна творити. Він існує як спосіб зафіксувати реальність навколо мене. Я ніколи не ставилась до письменництва як до роботи, це радше хобі. Саме тому мені цікаво експериментувати з різними жанрами.

Культура хоч і має вигляд мʼякої й легенької, але насправді дає дуже багато сил та опори.

– Другий рік поспіль ви переможниця в номінації «Незалежність: Мʼяка сила». Що це для вас?

– Для мене це свідчення дуже великої довіри колег. Я була здивована, коли почула з вуст ведучого результати. Це дуже приємно і водночас відповідально. Важливо розуміти, що ми тут всі заодно. Всім номінантам без жодних сумнівів можна вручити цю нагороду. До того ж ми всі працюємо разом як одне широке коло однодумців. 

Мʼяка сила — для мене це якийсь особливий вид харизми. Це люди, які вміють обґрунтовано доносити свою думку, чути інших, домовлятися та знаходити компроміси там, де вони можливі. Водночас треба мати в собі достатньо сили, щоб наполягати на своєму там, де це важливо. Як на мене, це ідеальний опис культури. Її інтерфейс, на перший погляд, мʼякий, але саме до культури звертається багато людей в пошуках своєї ідентичності, свого етичного стрижня. І це не просто так. Культура дає дуже багато сил та опори. 

Читайте також: Радіо Культура — безпечний простір для всіх, хто цікавиться культурою

Радіо — це командна праця, командний вид спорту.

– Можете дати рекомендації наймолодшому поколінню, яке працює у нас на Суспільному, щодо майбутньої роботи? 

– По-перше, Суспільне — це дуже хороше місце для старту. Водночас тут можна рости. Я б не радила думати про Суспільне лише як про перше місце роботи. Тут можна опанувати дуже багато ціннісного досвіду та грати в довгу. 

По-друге, потрібно памʼятати, що ми всі працюємо в командах. На жаль, сьогодні університети дуже рідко прокачують навички командної праці. Багато хто приходить зі стереотипом «Ти сам чи сама за себе». Але це не про нас. Радіо — це командна праця, командний вид спорту. Людина не може зробити радіо сама. Важливо розуміти, що ви не одні. Якщо виникають проблеми — про них необхідно говорити, просити про допомогу. Якщо щось вдалося зробити добре, теж треба знайти простір і можливість розповісти про те, чим ви пишаєтесь, а також бути щедрими на відгуки про роботу колег, про те, що вас захоплює. Це створює добру звичку дивитися й читати контент, який ми створюємо всередині команди. 

По-третє, важливо говорити, розмовляти. В мене є спостереження, що наші колеги і молодшого, і старшого віку, мають спільну звичку мовчати до останнього. Але це не продуктивна звичка. Тому я б хотіла порадити всім не мовчати. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Матеріал підготувала Дар’я Гонтарєва

Фото — Олег Переверзєв