Новини компанії

«Безпечний простір для будь-якої людини, яка цікавиться культурою», — каже про Радіо Культура його виконавча продюсерка Ірина Славінська. «Сильніше за сирени», — відгукуються слухачі.

Радіо Культура — молоде радіо в родині Суспільного, але з важливою місією: допомагати будь-якій людині знайти себе у світі культури. Це робить неймовірна команда, що складається з різних поколінь журналістів і журналісток, має різний досвід, але одне бачення: робити культуру доступною в будь-яких умовах.

«Початок повномасштабного вторгнення показав, що ми робили все  правильно. У нас не виникало сумнівів, що культура важлива — це не остання тема для випуску новин, не “бантик”. Це окремий складний сюжет, який потребує вміння з ним дати раду й особливих навичок, щоб про це говорити», — зазначає Ірина Славінська.

Ірина Славінська прийшла на Радіо Культура у 2018 році, майже на початку реформи Суспільного. Продюсерка розділяє роботу редакції на окремі гілки: інтерв’ю просвітницького й науково-популярного характеру, радіолітературний та радіотеатральний контент і класична музика, що є дуже важливою частиною радіоефірів. Ірина розповідає зміни, яких радіо зазнало після реформи у 2017 році, внаслідок якої з’явилось Суспільне Мовлення:

«Ми зробили колосальну роботу з підходами до розмови про культуру як велику тему.  Існує стереотипна практика говорити про культуру як щось таке дуже високе, чисте, як про щось нібито поза політикою. Такі візії, такі стереотипи існували, і всій команді було дуже важливо злізти з високої вежі зі слонової кістки, і почати більше говорити про культуру як частину повсякденності, про те, що пронизує наше життя».

Таке переосмислення суттєво вплинуло на теми, які почали звучати в ефірах, на ракурси погляду на ті явища і проблеми, з якими працює Радіо Культура, та на роботу ведучих під час ефірів.

«У результаті цього ми можемо говорити, що Радіо Культура існує як безпечний простір для будь-якої людини, яка цікавиться культурою. Навіть якщо людина в ній не розбирається і робить перший крок назустріч знайомству з українською культурою, це можна зробити в ефірі Радіо Культура. Боляче не буде — ми все пояснимо з повагою до своїх слухачів і слухачок, і відберемо найцікавіше», — поділилася Ірина Славінська.

Читайте також: 2023: рік згуртованості й партнерства

У команді Радіо Культура близько 50 людей різних поколінь — від 20-річних до 80-річних. 

«Це команда виняткових фахівців та фахівчинь, які працюють з тематикою, яка більше ніде в такому обсязі не присутня в українському радіоефірі. За фаховим рівнем підготовки маємо команду унікальної кваліфікації, яка блискуче працює з культурними темами», — розповіла Ірина Славінська, виконавча продюсерка Радіо Культура.

Ірина Славінська пишається цією різноманітністю в команді й тим, що люди з різних поколінь можуть обмінюватися досвідом. 

«Наші старші колеги як носії інституційної пам’яті можуть допомогти нам пам’ятати, що ми не вигадуємо велосипед. Багато речей, які зараз відбуваються, вже існували та відбувалися раніше: наприклад, радіо не вперше працює під час війни. Ці речі можуть змінюватися мірою прогресу й нових технологій. Але можливість контакту з традицією для нашої команди важлива», — наголошує виконавча продюсерка.

Ірина розповідає, що кожна редакція знає, що роблять інші, а для деяких спецпроєктів створюють міжредакційні команди для глибшої експертизи.

Команда Радіо Культура має декілька важливих традицій. Серед них — робота на великих культурних подіях, як-то Книжковий Арсенал, регулярні прямі трансляції зі знакових майданчиків світу, розвиток радіодокументалістики, а також створення різдвяних і новорічних спецпроєктів. Цього разу це добірка різдвяних оповідань, поезій і радіодрам, добірка актуальних підсумків року і вишуканий плейлист класики. Важливий акцент кожної зими — 1 січня традиційний концерт із Віденської філармонії, який одночасно транслює сотня мовників світу, тобто слухає вся планета.

Ірина поділилася, що найбільше любить у своїй роботі момент, коли після інтро починається прямий ефір — це як вихід у відкритий космос: «Далі це як робота з часом у чистому вигляді — кожна мить неповторна».

Олена Гусейнова прийшла у 2016 році на радіо як гостя, а коли вийшла зі студії, Галина Дацюк, тодішня керівниця прямоефірних програм, запропонувала їй роботу ведучої. Олена поділилася, що тоді не сприйняла цю розмову як серйозну. Та якось у вечір п’ятниці, після того, як Олена відмодерувала панель на конференції й сіла в поїзд, пані Галина подзвонила їй і сказала: «Олено, завтра в сьомій у вас ефір». Програма називалася «Діалог з автором».

Зараз Олена Гусейнова — головна редакторка редакції літературних передач і радіотеатру й авторка подкасту «Книгосховище». Вона розповіла, що за час роботи на радіо в неї не було жодного року, схожого на попередній, її роботу постійно супроводжують нові виклики. Долала їх, спираючись на власний досвід і поради та підтримку колег. У 2017 році відбулась реформа Суспільного Мовлення, з’явилися нові вимоги до ведення програм, зокрема запит на динаміку. У лютому 2018-го почались ефіри з відео.

«Тоді мені сказали одягнутись у щось дуже красиве. І я одягла свій найдорожчий, просто супердорогий сірий піджак і, оскільки не дуже люблю фарбуватися, була не нафарбована. Приходжу на ефір — а позаду мене сірий банер. Звісно, я вся злилася з фоном», — згадує ведуча.

2018 року Радіо Культура мало першу виїзну студію на Книжковому Арсеналі. Наприкінці 2019 року з’явилася програма «У нас усе культурно», де Олена аналізувала головні події тижня в царині культури. 2020 рік був роком карантину. Тоді вона була однією з небагатьох ведучих, які могли пішки дійти на роботу, тож мала інакше, ніж зазвичай, навантаження. У 2021 році вперше продюсувала радіодокументальний проєкт. У 2022-му працювала в радійному цілодобовому марафоні, а наприкінці 2022-го року очолила головну редакцію літературних передач і радіотеатру. Попри виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням, найскладнішим професійно для Олени виявився 2023 рік.

«Менеджерський виклик для мене складніший, ніж творчий — як в організації команди, так і в організації виробництва, в тому, щоб все тримати під контролем і мати візію, куди все рухається».

Читайте також: 2023 року відбулося 37 прем’єр радіолітературного контенту, — Ірина Славінська

Олена Гусейнова вважає, що найважливішою фігурою на радіо є слухач:

«Коли я щось говорю, я думаю, що треба сформулювати так, щоб зрозуміли не тільки 30 моїх друзів-філологів. А також щоб те, про що ми говоримо, якимось чином додавало до життя людини, яка слухає радіо».

Світлана Свиридко, продюсерка радіодетективів та аудіокнижок на Радіо Культура, працює на тут із 2008 року. Саме завдяки їй на хвилях Радіо Культура можна почути радіорадіодрами, радіодетективи й аудіокнижки, озвучені голосами відомих акторів. Крім того, Світлана — авторка низки сценаріїв для радіодетективів й адаптує художні тексти для радіо.

«Мене цікавлять звуки, інтершуми, які я маю використати, щоби текст заграв чи ожив і збудив уяву слухача. Щоб знайти художній гачок, який не дозволить нашому слухачеві перемкнути приймач на якусь іншу хвилю», — ділиться продюсерка.

Світлана розповіла, що звуковий матеріал, що міститься у готових базах звуків, доволі плаский. Часто він не має потрібного об’єму звуку, не має яскравості, не відтворює всієї потрібної палітри.

«І тоді ми записуємо їх самі — у студії або на диктофон. Роблю це навіть тоді, коли гуляю з собакою у парку, а чи на вокзалі, коли кудись від’їжджаю, бо розумію, що в нас буде радіодрама, і мені потрібен інтершум вокзалу. Тому стою і цикаю на всіх своїх ближніх, бо треба записати все, що відбувається на вокзалі — оголошення, прибуття потяга. Коли нам треба було звук відкриття ампули з ліками, звук набирання шприца, ми також усе це записували самостійно перед мікрофоном», — ділиться Світлана Свиридко.

Світлана Галась, ведуча передачі «2000 секунд класики», прийшла на радіо ще студенткою — спочатку працювала музичною редакторкою на Першому каналі, потім стала ведучою музичних програм, пізніше — завідувачкою редакції музичних програм. Каже, що для неї радіо — це магія, подібна до кохання: «Можна мати багато романів, а можна на пів життя — ніхто не може загадувати, чи буде це на все життя — та я отримую дуже велику насолоду від того, що працюю на Радіо Культура. І так було завжди».

«Інколи здається, що, може, моя робота вже й не треба, може, я все вже зробила. До того ж зараз такий час — війна, може, треба робити щось інше. Та коли отримую теплий фідбек, розумію, що все не дарма. У мене були мурашки по шкірі від усвідомлення того, що під час повітряних тривог люди рятуються розповідями про класичну музику. Так, нещодавно слухач із Харкова розповів: “коли їду за кермом і звучать сирени, в цей момент ваш голос звучить сильніше”», — поділилася Світлана Галась.

Ведуча вважає, що класичну музику не потрібно подавати з висоти як щось елітарне:

«Музика — це емоція, яка завжди з тобою. До того ж людина сама може обрати, у який настрій хоче зануритися. Мені дуже цікаво розказати, наскільки це про життя — можливо, це і є секретом популярності програм. Це напрямок, у якому ми рухаємося на Радіо Культура — щоб класична музика була зрозумілою для якомога більшої кількості людей».

Наталія Грабченко — головна редакторка редакції лінійних передач, ведуча програми «Час інтерв’ю», за фахом — театрознавиця і телевізійна режисерка. 20 років працювала на телебаченні, пізніше вела медичну програму на Радіо Промінь. На Радіо Культура працює з 2014 року. У роботі Наталії найбільше подобається драйв прямого ефіру.

«Під час війни особливо важить, коли твоя думка допомагає пережити виклики теперішнього часу. Коли ми готуємо наші ефіри, думаємо про те, як нас сприйматимуть, і що нас слухають у різних обставинах, у різних точках — на окупованих територіях. Тому потрібно бути цікавою і коректною для всіх — і для слухачів у Києві, і для тих, хто знаходиться у напівзруйнованих домівках і не обов’язково має у доступі їжу й воду. Щодня відбувається серйозний відбір тем, у якому ми враховуємо, про що ми говоримо, навіщо і з ким».

Захар Давиденко — ведучий програми «Модуль знань», автор подкасту «Укр Фольк». До початку повномасштабної війни був автором програми «Шаровари-шоу», яка розповідає про традиційну культуру без шароварщини. Ведучий розповів, як у сьомому класі однокласниця взяла його за руку й повела на заняття ансамблю «Вінець» у центрі позашкільної освіти в Бердичеві. Там він доєднався до ансамблю, частиною якого був до 11 класу. А коли постало питання вступу, обрав кафедру фольклористи в університеті Шевченка.

«Радіо для мене першочергово було можливістю реалізувати той потенціал, який я здобув в університеті. Дуже тішуся, що працюю за спеціальністю. Для мене робота радіоведучим — це можливість доносити людям достовірну інформацію про традиційну культуру й показувати, що це середовище живе, що воно розвивається і реагує на сьогодення. Бувши фольклористом, я можу вести зі спікерами дискусії, ставити під сумнів якісь їхні тези, спростовувати їх чи не погоджуватися, і тоді ці розмови виходять більш предметними», — поділився Захар Давиденко.

Після початку повномасштабної війни Захар став продюсером щоденних прямих ефірів, а згодом сам повернувся у прямий ефір — ведучим програми «Модуль знань».

«Насамперед варто говорити про стереотипи, адже в людей багато викривленого й неправдивого уявлення про традиційну культуру. Важливо говорити про незнання, але не з осудом, а з бажанням показати людям цей світ — що він значно ширший і складніший, ніж ми собі уявляли, і значно цікавіший, ніж ми звикли його сприймати. Часто у наших програмах звучать автентичні записи різних колективів з архівів Радіо Культура та з експедиційних записів гостей-фольклористів, які надають ці записи для трансляцій. Окрім того, традиційна культура — це актуально, сучасно, стильно і в контексті сьогодення», — переконаний Захар Давиденко.

Читайте також: Українське Радіо: Майже сто років магії

Ірина Славінська розповіла, що аудиторія Радіо Культура дуже включена і небайдужа, підписники всіх соцмереж дуже активні, так само як і студійні чати, куди пишуть під час ефірів. Час від часу досі приходять паперові листи. У них слухачі та слухачки діляться своєю творчістю, дякують за ефіри чи тему, яка змогла їх зачепити. Є листи, адресовані окремим ведучим. Є листи з побажаннями чи зауваженнями, тобто відбувається жвавий діалог.

Вона поділилася, яким бачить майбутнє Радіо Культура. Уміння працювати з непростими сюжетами видається виконавчій продюсерці дорогоцінною перевагою команди. Тож Ірина Славінська прогнозує зростання фаховості ведучих і водночас посилення прозорості та простоти для аудиторії. Планують розширювати співпрацю із цікавими ведучими, радіоблогерами, авторами й авторками радіопубліцистичних чи радіоесеїстичних проєктів. 

«Я бачу за ці роки, як ми з кожним роком нарощуємо вплив і визнання з боку середовища. До нас більше прислухаються, я все більше відчуваю цю спільну повагу, і це буде посилюватися надалі. Радіо Культура — вже дорослий гравець, який чудово взаємодіє з іншими українськими інституціями в різних проєктах. Ще не так давно ми були єдині в Україні, хто створював радіодокументалістику. Зараз же я з інтересом спостерігаю, як комерційні актори роблять свої перші спроби в цій галузі — дуже цікаво бути трендсетером. Наша робота як медіа, що працює з такими інноваційними форматами, лиш посилиться», — каже Ірина Славінська.

Більше фото дивіться у нашому фейсбук-альбомі.

Матеріал підготувала Мар’яна Хемій

Фото Олега Переверзєва