Новини компанії

Українське Радіо — перший мовник України, який з’явився 99 років тому та пройшов разом з нею найскладніші виклики. «Аудіохронікер української історії», — називає Українське Радіо Дмитро Хоркін. «Магія», — каже Юрій Табаченко.

За 99 років Українське Радіо змінювалось разом зі своєю країною. «Сьогодні нас слухають не лише на FM, а й на стрімінгових платформах, на подкастах, дивляться в ютубі — різні аудиторії з різною географією», — зазначає Дмитро Хоркін, член правління Суспільного, відповідальний за платформи телебачення, радіо та діджиталу. Проте які б технології не змінювали роботу сучасної радіостанції, магія лишається.

Читайте також: Українське Радіо — лідер серед радіостанцій, де українці найчастіше слухають новини

«Коли ти говориш на аудиторію, ти розумієш, як багато людей тебе слухає, маєш їм щось нове, важливе, цікаве донести, але ти не бачиш цих людей — лише уявляєш. І вони тебе не бачать — уявляють. Радіо дозволяє уявити картинку, і має для цього безліч виражальних засобів. Від того, як ми їх використаємо, залежить, яку картинку уявлять слухачі, як вони сприймуть інформацію», — впевнений Юрій Табаченко, виконавчий продюсер Українського Радіо.

У 2017 році відбулась реформа Суспільного Мовлення, а разом з ним — Українського Радіо.

Юрій Табаченко прийшов сюди працювати, бувши ще студентом другого курсу Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. За цей час радіо суттєво змінилось. Як приклад згадує технологію роботи з анонсами. Колись вони виходили єдиною програмою «Радіодень», яка тривала 10 хвилин: «Це розраховано, що людина весь день слухає радіо. Може, колись так і було, але це треба було міняти». 

«Раніше тут була дуже спокійна і розважлива атмосфера, яка відчувалась і в ефірі. Ми вирішили додати динаміки. Проаналізували український ринок, лідерів світового ринку, адаптували найкращі формати під наші реалії. Я переслухав кожну програму, яка була у попередній сітці. Потім ми її відклали й створили з командою нову сітку. Дмитро Хоркін задав рамкові критерії, ми доповнили. Після змін вже у першому кварталі ми отримали зростання аудиторії на 67%». 

Сьогодні Українське Радіо — беззаперечний лідер серед українців за споживанням новин та довірою. Запорукою цього є ретельна підготовка до ефіру. 

«Найбільша складність — побудувати роботу так, щоб не допустити жодної помилки, принаймні звести цю можливість до мінімуму. Оскільки ми заявили, що наша головна цінність — це стандарти: об’єктивність, збалансованість, нульова толерантність до дискримінації у будь-яких проявах, то на нас і дивляться під мікроскопом, нас і хейтять сильніше. Якщо трапляються помилки, то ми їх дуже серйозно опрацьовуємо в колективі», — каже Юрій Табаченко.

Українське Радіо під час повномасштабного вторгнення: знаходились рішення, гості, ведучі

Зранку 24 лютого 2022 року працівники з’їхалися до редакції Українського Радіо, адже розуміли — вони мають тут бути.

«Відчуття відповідальності відчувалось у колективі. З перших хвилин вторгнення ми почали повідомляти новини в ефірі. Люди працювали в нічні зміни, дехто лишався тут 3-4 доби, бо не міг поїхати. Інші привозили їм їжу, ліки, зарядки для телефонів. Це було відчуття сім’ї», — згадує Дмитро Хоркін.

Читайте також: Прем’єра фільму «Голос спротиву» — як Суспільне вистояло на початку повномасштабної війни

«Миттєво знаходились рішення, гості, ведучі. Частина нашого ефіру закрила телевізійний, і навпаки: ми брали у телебачення деякі години, звукову доріжку. Саме в ті дні ми зрозуміли, що таке справжня конвергентність: об’єднали зусилля команди Українського Радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура, тісніше почали працювати з телебаченням і діджиталом, з регіонами. Це єдина сім’я, єдина команда», — ділиться Юрій Табаченко.

Все це мало значення, адже Українське Радіо залишалось єдиним джерелом інформації на окупованих територіях. 

«Напередодні 99-річчя Української Радіо відбувся Donbas Media Forum, де були представники місцевих медіа, газет, радіостанцій. Люди, які залишились на окупованих територіях, де зіштовхнулись зі звірствами росіян, розповідали, що єдиний зв'язок з великою Україною був через радіо. Це стосується Ізюма, Лимана, Харкова, Херсона. Така ж ситуація була у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Чернігові. Роль радіо як технології — величезна, а Українського Радіо є визначальною», — ділиться Дмитро Хоркін.

Найкраще на Українському Радіо — це люди

Коли у Юрія Табаченка питаєш, що для нього найкраще на Українському Радіо, перше, що він відповідає — це люди: «Люблю людей, з якими працюю».

На Українському Радіо їх близько сотні: журналісти, редактори, аналітики, режисери, ведучі, продюсери. Усі вони творять ту саму магію, щоб ми уявили світ, який нам відкриває радіо.

«Відчуття сім’ї все більше поширюється на всю компанію, оскільки майже всі нові проєкти на Суспільному пов’язані з радіо. Радіоведучі озвучують фільми наших колег з телебачення, наприклад, нещодавній фільм “Домівка на спині”. Музику до нього записав Оркестр Українського Радіо. Записи важливих подій Євробачення відбуваються у Будинку звукозапису Українського Радіо. Мені приємно, що радіо на Суспільному є тим магнітом, до якого тягнуться творчі, цікаві люди, які себе тут реалізовують, паралельно працюючи на телебаченні, в діджиталі, регіональній мережі», — розповідає Дмитро Хоркін.

Ведучий

Сергій Стуканов на Українському Радіо більше ніж п’ять років. До цього працював на Громадському радіо. Якось зателефонував Юрій Табаченко і запропонував вести програму. Спочатку — в редакції вихідного дня Українського Радіо, де у Сергія була підсумкова політична програма.

«Я пишаюсь, що працюю на Суспільному, на Українському Радіо. Це медіа, яке дуже чітко дотримується стандартів при висвітленні подій. Це завжди безсторонність, незалежність, неупередженість, висвітлення всіх причетних сторін. Це радіо, яке працює в інтересах суспільства: донести інформацію, бути джерелом просвіти, поборювати дезінформацію», — каже Сергій.

Читайте також: Радіо є джерелом натхнення, — Андрій Таранов на конференції «Дні радіо 2023»

Розповідає, що робочий день ведучих організовано позмінно: вдень — 6 годин, вночі — 12 годин, на це вплинуло повномасштабне вторгнення. Редактори заздалегідь готують теми, перелік гостей, передають план, щоб ведучий мав можливість підготуватися. Під час зміни обов’язково інформують про повітряні тривоги. Вночі це не завжди прямий ефір: є записи програм, музика. 

«Найважчі ефіри завжди пов’язані з трагічними подіями в житті українців. Потрібно розуміти, як спілкуватися з людьми, які пережили особисту трагедію, щоб, з одного боку, не травмувати, з іншого боку, вивести бесіду на рівень відвертості», — ділиться Сергій. 

Згадує, як 24 лютого спускалися з гостями у підвал і не знали, на що чекати: «Десантура росіян тоді сідала на Гостомель. Сидиш в тому підвалі й не знаєш, може зараз росіяни зайдуть». 

Називає незабутніми 2,5 місяці, проведені у Львові, куди переїхала команда на початку вторгнення: «Дуже пам’ятні дні. Люди проявили себе як суперпрофесіонали, суперфахівці, одні одним допомагали. Пишаюсь кореспондентами, які весь час включалися з небезпечних місць: з Херсона — навіть, коли там вже були росіяни, вони продовжували працювати, інформували про ситуацію». 

Розповідає, що кожен ведучий мріє, щоб на його зміні помер путін: «Коли нещодавно розганявся той фейк, якраз була моя зміна: так хотів побачити на сайті Суспільне Новини підтвердження й оголосити в ефірі. Але це друга мрія. Перша мрія — оголосити перемогу».

Головний редактор суспільно-політичних програм

Володимир Лукін на Українському Радіо з 2017 року. До цього працював на різних радіостанціях, телебаченні, та каже, що найбільше подобається саме радіо: «Тут більше можливостей для творчого самовираження. На телебаченні багато складових, не пов'язаних напряму з творчістю. Занадто багато технічних нюансів треба враховувати. На радіо перед тобою мікрофон — і все, і ти маєш донести об’єктивну думку до мільйонів слухачів». 

Робочий день Володимира починається о 5 ранку, хоча, зізнається, це не вимога редакції, а спосіб життя. Зранку — одразу в новини: що відбулося вночі, як ці події потрібно висвітлювати. По дорозі на роботу аналізує ранковий ефір, фіксує, на що надалі треба звернути увагу. Якщо з’являються важливі новини у вихідні — одразу включається в роботу: кого з експертів запросити, як змінити теми. 

«Фактично я постійно в інформаційній стрічці», — каже Володимир.  

24 лютого 2022 року прокинувся рано, побачив виступ путіна й одразу — на роботу: «Колеги вже були на роботі. В екстрених випадках завжди на радіо відбувається самоорганізація, тобто всі причетні, усвідомлюючи, що відбувається, приїжджають на роботу. Долучилися колеги з Радіо Культура, Ірина Славінська. Фактично, у нас був спецефір». 

Брендвойс 

Іван Розін має акторську освіту, займається дублюванням фільмів, хоча каже, що головне в його житті — музика. Саме він озвучує героїв Леонарда Ді Капріо, Джуда Лоу та інших акторів. На Українське Радіо потрапив кілька років тому. Згадує, від друзів почув, що триває відбір на брендвойс і вирішив спробувати. 

«Брендвойс — це візитна картка, це те, що ти чуєш, коли представляють радіостанцію. Це “обгортка” радіостанції. Я начитую тексти: міжпрограмні ролики, анонси, брендові прояви», — розповідає Іван.  

Він переконаний, що радіо — це про кожний день нашого життя: «Ти транслюєш те, що резонує з нашим суспільством. Як людина, як особистість, ти також із цим резонуєш: зараз відчуваю, як я зараз це можу висловити у своїй роботі». 

«Українське Радіо — це глиба, душа України. Це її історія ще з минулого століття. Покоління людей працювали в цій сфері. Я — маленька іскра, яка сюди прилетіла», — каже Іван Розін.

Композитор

Дмитро Гапочка каже, що його робота — це повний цикл музичного продакшену: написання музики, аранжування, зведення, зведення з начиткою.  

Колись із Юрою Табаченком обговорювали, що Українському Радіо потрібне фірмове звучання і зупинились на тому, що оркестрову музику потрібно міксувати з електронною. «Від одного кейсу до іншого це буде звучати по-різному, але поєднання оркестрової, електронної та ще інколи з додаванням рок-музики — склало сучасне звучання Українського Радіо».

«Музика — важлива, — переконаний Дмитро. — Людина вмикає радіо, чує музику і за джинглами може впізнати: це Українське Радіо. Вона чує новини, і знає, що це новини Українського Радіо, бо впізнають одразу мелодію. Музика має підтримувати атмосферу програми, тому на кожній програмі вона різна. Без музики це буде голий текст». 

Найулюбленіше в роботі на радіо — міжпрограмні джингли. Серед них — джингл для погоди: позитивний, веселий: «Коли я його робив, переді мною був скріншот прогнозу погоди. Я хотів цю атмосферу перенести на звучання цього джинглу». 

Та найголовніші джингли — на мотив «Реве та стогне Дніпр широкий»: «Вони є дуже серйозною демонстрацію жанру. Коли я їх зробив, ми зрозуміли: тепер будемо звучати ось так». 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, треба було переробляти мажорні музичні підклади для багатьох програм. У той час Дмитро перебував за декілька кілометрів від Ірпеня: «Я працював у навушниках, дуже багато низьких частот через те, що постійно були вибухи, працювало ППО, працювала артилерія. Під цю всю “кухню” робив музику для Українського Радіо. Було дуже гучно. Потім, коли ситуація трохи стихла, я зрозумів, що по басу не дотягнув. Оці низькі частоти від бойових дій перекривали низькі частоти в навушниках. Там майже не було басу, але все-таки це пішло в ефір».

Режисерка запису і монтажу

Оксана Шевчук працює режисеркою запису і монтажу, разом з нею — ще п’ять колег.  

Оксана створює записні програми: сюжети, інтерв’ю, радіофільми. «До нас потрапляють напівготові матеріали, які записали наші колеги: інтерв’ю, коментарі — об’єднуємо в одну програму. Записуємо і підбираємо звуки, підбираємо ефекти. Ми маємо намалювати картинку для слухача. Радіо відрізняється від телебачення: ми нічого не бачимо, але можемо це собі уявити. З музикою, голосом, ефектом уява оживає», — розповідає Оксана Шевчук.  

На Українське Радіо режисерка потрапила ще 20 років тому — починала працювати в дитячій редакції: писала постановки, літературні твори. «Робота кипіла й була дуже творчою. Я, як актриса, зіграла в радіопостановках: і в дитячих, і в детективах». 

Тоді ж їй запропонували спробувати роботу режисера: «Ми працювали ще на бобінах, на магнітофонах. Я записувала вечірні колисанки з дідусем Стасом. Записала на тиждень — все писалось на одну велику плівку, бобіну. Скручую бобіну, раптом хтось відкриває двері — і вся бобіна всередину закрутилась. Плівка тоді була вже давня, сипалась, скрутити її заново дуже складно. Я стою і думаю: це, мабуть, мій останній день на роботі. Та ми цю плівку змогли акуратно зібрати, але урок стресовий був». 

Оксана розповідає, що тоді звук мусив записуватись якісно з першого разу, адже покращити його було неможливо: «Якщо ти браковано записав текст, ти не можеш його видати в ефір, і матеріал пропав. Зараз із технологіями можна витягнути звук, покращити, але і далі ми продовжуємо боротися за його якість». 

«Вся робота полягає у звуці: ти весь час слухаєш, це дуже складно», — ділиться Оксана. 

Редакторка редакції програмування

Валентина Толоченко — головна редакторка редакції програмування: займається перспективним плануванням, складає сітку мовлення на добу, координує роботу редакцій, а також наповнює звукову частину сайту Українського Радіо.  

«Плануємо сітку мовлення: новини, міжпрограмки, рекламу. Підбираємо найкращий час у сітці для нових проєктів, замовляємо їхнє звукове оформлення», — розповідає Валентина.

Каже, що всі її колеги — стресостійкі, бо їм треба фактично «передбачити» головні теми дня, швидко реагувати під час криз.

Окремо Валентина виділяє роботу з сайтом Українського Радіо: «Додаємо всі програми на сайт, описи до них, анонси. Наша редакція фактично цілодобово працює задля цього». 

На Українському Радіо Валентина з 2000 року. Ділиться, що ще відтоді з’явилась традиція: саме у них в редакції щоранку збирається імпровізована нарада, колеги з інших редакцій приходять пити каву та обговорити робочі плани на день. «Навіть, якщо люди переходять працювати до іншого підрозділу, ранкова кава все одно у нас. Це традиція», — ділиться Валентина Толоченко.

Більше фото дивіться за посиланням.

Українське Радіо — найпопулярніше розмовне радіо України з найбільшою FM-мережею та флагманський канал Суспільного Мовлення. У 2024 році відзначатиме століття з початку мовлення. У Києві мовить на частоті 105 FM. З усіма частотами Українського Радіо та лінками на соцмережі Суспільного в регіонах можна ознайомитися за посиланням. Українське Радіо також можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio, на сайті ukr.radio та в мобільному застосунку «Дія».

Фото Анастасії Мантач