Новини компанії

Менеджери телевізійного напрямку Національної суспільної телерадіокомпанії Григорій Тичина, Олена Сікан, Ірина Бубнова і Лук’ян Галкін діляться планами щодо власного виробництва та закупівлі телеконтенту.

Читайте також: Перший телеканал і Суспільне Культура: підсумки 2022 року

Влітку голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Микола Чернотицький заявив, що Суспільне хоче виробляти й замовляти більше контенту. У пріоритетах — документальне кіно, насамперед про війну. Такі проєкти Суспільне замовляло й виробляло самотужки і 2022 року; зараз у роботі історичні проєкти «Крим. Звільнення», «Тисячолітня війна. Історичний фронт» та «Ізоляція», відзнято повнометражну історію про місію «Евакуація 200» «На щиті». Проте, за словами генерального продюсера дирекції телебачення Григорія Тичини, Суспільному потрібен і розважальний контент. І це не тільки національний відбір на Євробачення. На осінніх міжнародних телеринках компанія купила серіали, художні фільми й анімацію. І, до речі, представила каталог власних продуктів. Як розповіла директорка департаменту ліцензування прав НСТУ Олена Сікан, журналістські розслідування, документальні фільми й програми виробництва Суспільного купили поляки, естонці, латвійці, литовці і грузини. 

Детальніше про плани й пріоритети у виробництві Суспільного розповідають Григорій Тичина, Олена Сікан, виконавча продюсерка Першого каналу Ірина Бубнова і виконавчий продюсер каналу Суспільне Культура Лук’ян Галкін.

— Григорію, які пріоритети у виробництві контенту має  Суспільне з огляду на війну?

Григорій Тичина, фото Володимира Шевчука (Hryhorii Tychyna, photo by Volodymyr Shevchuk)

Григорій Тичина: З початку широкомасштабної російської агресії проти України мовлення Суспільного суттєво змінилося. Ми виробляємо шестигодинні слоти загальнонаціонального телемарафону «Єдині новини #UAразом», який транслюється на Першому каналі. Дирекції телебачення, радіо, інформаційного і регіонального мовлення, цифрові платформи об’єднали зусилля, щоб інформувати телеаудиторію. Одна з ключових ролей у виробництві марафону — в команди творчого об’єднання «Суспільна студія» дирекції телебачення, яку очолює Наталія Загуменна. Інша команда — ТО суспільно-політичного мовлення під керівництвом Катерини Феленюк — відновила виробництво документальних проєктів.

 Ірина Бубнова, фото Володимира Шевчука (Iryna Bubnova, photo by Volodymyr Shevchuk)

Ірина Бубнова: Це історії героїв, які виходять у марафоні щотижня, та інтерв’ю на важливі теми. Вперше за багато років на телебаченні з’явилися два інтерв’ю жестовою мовою.

Восени сформовано нову команду, яка долучилася до відновлення виробництва повнометражних документальних проєктів. Результатом став повнометражний документальний проєкт «Made in колись…» про фольклор, про те, що ми маємо зберігати наші традиції, аби мати майбутнє.

Григорій Тичина: Ціла низка проєктів Першого вимушено розійшлася по інших телеканалах Суспільного. Церковні богослужіння, культурні події для широкого загалу, наприклад, пов’язані з Євробаченням, транслює Суспільне Культура. Мережа регіональних каналів узяла на себе трансляцію великих спортивних подій. Телеканал Суспільне Культура в березні ретранслював марафон «Єдині новини» і виробляв для нього матеріали, але з 28 березня відновив самостійне мовлення. Він зміг зберегти свій бренд, хоча сітка телеканалу враховує воєнні реалії нашого часу.

 Лук'ян Галкін, фото Анастасії Телікової (Lukian Halkin, photo by Anastasiia Telikova)

Лук’ян Галкін:  Я зі здивуванням і захопленням можу констатувати, що цей рік є вкрай вдалим для виробництва документальних проєктів Суспільне Культура: ми випустили документальні серіали «Спадок Терещенків» та «Між крапельками», повнометражні фільми «У пошуках Сковороди» та «Щедрик проти “русского міра”», актуальні документальні проєкти «Kalush Orchestra, або Як ми перестали хвилюватися і виграли “Євробачення” під час війни», «Відсіч 10/10. Як українська культура перемагає російські ракети» та багато інших.

Маємо й лінійні проєкти власного виробництва. Всі дражливі події, детальна аналітика культурного й мистецького життя країни під час повномасштабного вторгнення стають основою випусків інформаційно-аналітичного проєкту «Культура на часі», який виходить щобудня. У проєкті «Культурний інстинкт» ми фіксуємо рефлексії, роздуми й динаміку ключових постатей української культури. Це проєкт не улесливих, а доволі гострих інтерв’ю, у яких ми торкаємося дражливих тем. Наприклад, співпраця з Росією до 24 лютого — ми знаємо, що війна почалась у 2014 році, та, судячи з усього, не для всіх.

Читайте також: З країною на одній хвилі: 2022 рік на радіостанціях Суспільного Мовлення

—  Які ідеї зараз розробляються і  які  проєкти у виробництві на аутсорсі?

Григорій Тичина: Суспільне здебільшого фінансується з державного бюджету. Цього року насамперед фінансувалися найнеобхідніші потреби: зарплатня, трансляція сигналу, комунальні платежі, пальне. Те, без чого компанія припинить своє існування. Попри воєнні дії та суттєве обмеження фінансових ресурсів, власне виробництво у нас було активним весь рік. Завдяки потужній інституційній підтримці з боку наших міжнародних партнерів, грантодавців — Європейського Союзу, Canal France International, Державного департаменту США — ми могли проводити мистецькі конкурси на виробництво проєктів на аутсорсі за ідеями Суспільного.

Ми фокусуємося на фіксації подій сьогодення або на спробі провести історичний аналіз передумов, що призвели до відкритої війни, розв’язаної проти України росією. Намагаємося дослідити, чому це сталося, що цьому передувало.

Нещодавно в ефірі телеканалу Суспільне Культура відбулася прем’єра фільму «Плавильний котел» документаліста Ігоря Кобрина. Свою нову роботу режисер присвятив Донбасу, регіону, який протягом століття був одним з індустріальних центрів України. Це трисерійний проєкт, побудований повністю на документальній хроніці у стилі попередніх робіт Ігоря Кобрина, серед яких «Собор на крові», «1941. Заборонена правда», «1945» та інші.  Здано проєкт «На щиті» виробництва компанії документаліста Мирослава Гая «Mir & Co Production». 

Ірина Бубнова: Це перша документальна повнометражна історія про «Евакуацію 200» — волонтерський проєкт із пошуку, евакуації й ідентифікації тіл загиблих військових.

Григорій Тичина: Майже весь матеріал був відзнятий до початку повномасштабного вторгнення, кінцівка — після. Стрічка присвячена роботі пошукової групи, яка евакуювала тіла ще не впізнаних загиблих і займалася їх ідентифікацією.

Ірина Бубнова: Запущений у виробництво проєкт «Патріот міняє професію» — це 20 випусків 15-хвилинних історій про те, як наші патріоти змінювали професії, щоб допомагати країні наблизити перемогу. Також запущено у виробництво три історичні проєкти: «Крим. Звільнення», «Тисячолітня війна. Історичний фронт», «Ізоляція».

Григорій Тичина: Ми б хотіли, щоб ці проєкти залишилися документальним свідченням того, що відбувається зараз, і як ми сприймаємо себе в далекому й не дуже минулому.

— Ви зараз плануєте виробництво передусім документальних проєктів про війну?

Григорій Тичина: Документальні проєкти, які фіксують війну, зараз у пріоритеті. Водночас ми розуміємо, що розважальний контент теж потрібен, адже люди мають розслаблятися й відпочивати. Людина не може 24 години на добу жити лише війною, іноді увага має перемикатися.

Тому ми багато уваги приділили виробництву і трансляції Євробачення — дорослих і дитячого. В ефірі телеканалу Суспільне Культура транслюється другий сезон проєкту «Країна пісень», присвячений дослідженню фольклорних традицій українських народних колективів.

Оголошений мистецький конкурс на виробництво гумористичного шоу. Хотілося б, щоб ми отримали не абстрактний гумор, а проєкт, прив’язаний до поточної ситуації. Гадаю, що навіть за найскладніших життєвих обставин ніколи не слід втрачати оптимізму й почуття гумору. 

— Багато заявок приходить на мистецькі конкурси? 

Ірина Бубнова: По-різному. На комедійне шоу — небагато, бо це специфічний напрям. На документалістику — багато, в тому числі від знаних на ринку виробників. На конкурсі на виробництво фіналу національного відбору Євробачення-2023 ми мали пропозиції від найкращих гравців на ринку.

Лук’ян Галкін: Ринок зараз суттєво просів: немає багатьох замовників не тільки серед медіагруп, але й традиційних донорів на кшталт Українського культурного фонду, який зараз фактично втратив суб’єктність, і Держкіно, яке у стагнації. Тож вірю, що нам вдалося стати помітнішими гравцями. По-перше, цього року ми замовляли як ніколи багато. По-друге, ми дали ринку ту пропозицію, якої він потребував більше, ніж у попередні роки. Якщо ми подивимось на весь український ринок виробництва контенту, це, звісно, крапля в морі, але це все ж суттєва крапля. Частина виробників, які до нас приходили зі своїми ідеями цього року, раніше не потрапляли на мистецькі конкурси. Тепер крига скресла: ми стали більш знайомим і зрозумілим партнером.

Наприклад, «У пошуках Сковороди» для нас виробляли DGTL RLGN — це знаний виробник на ринку, у їхньому портфоліо серед інших фільми «Байконур. Вторгнення» та чудова стрічка про гурт DakhDaughters «Рози. Фільм-кабаре». 

Наступного року запланована реалізація проєкту за сценарієм Юрія Макарова «УРСР на вуха» — це дослідження української музики в період російської окупації. Ми виграли фінансування Pitch UA 3 і провели мистецький конкурс, на якому переміг продакшен Phalanstery Films Іллі Гладштейна. Вони створять для нас перші дві серії, залучивши сценаристом Віталія Бардецького, а режисером — Сергія Лисенка, який працював над фільмом «У пошуках Сковороди».

Цього року, коли ринок був у критичному стані, ми не зупинялися та шукали нові можливості для виробництва якісного контенту — і вірю, що створили такі можливості іншим.

— Деякі групи зараз пишуть сценарії на після перемоги. Чи є й у вас такі завдання?

Григорій Тичина: Сьогодні найбільший фактор невизначеності на українському медійному ринку — це війна. Важко говорити, скільки ще триватимуть бойові дії, як зміниться суспільна свідомість під час війни, якими стануть українці після її завершення і якими мають бути мовники, щоб відповідати новим запитам і потребам аудиторії.

Медійний ринок драматично змінився й далі міняється. Ще рік тому хто міг уявити, що одна з найбільших приватних медіагруп, «Україна», зникне?  Ми не знаємо, якими великі канали вийдуть після випробування національним марафоном «Єдині новини», що триває вже 10 місяців. Маємо бути готовими відновити самостійне мовлення Першого в будь-який момент, адже не знаємо, коли припиниться марафон. Звичайно, цей фактор невизначеності тисне, але в нас є варіанти сіток каналу після перемоги. Команда, яка виробляє марафон, після війни інформаційно допомагатиме реінтеграції звільнених українських територій, соціальній адаптації українських воїнів, які повернуться з фронту, біженців у Європі, які повертатимуться до своїх українських домівок. Ціла низка проєктів, які зараз вимушено розійшлися по інших телеканалах Суспільного, зокрема великі спортивні, музичні й релігійні трансляції, повернуться на Перший.

Завдяки підтримці донорів ми можемо забезпечувати поточні видатки на виробництво, закупівлю прав на європейський контент і перекрити потреби сітки на наступні рік-півтора.

Легша ситуація щодо телеканалу Суспільне Культура, який зберігся як самостійний гравець, як бренд, хоча й із додатковим контентним навантаженням від Першого.

Читайте також: «Нам треба виробляти контент зараз, не чекаючи на закінчення війни», — Андрій Таранов на MIA

Лук’ян Галкін: Частина проєктів власного виробництва, запущених на Суспільне Культура, є універсальними. Редакційна рамка «Культури на часі», яка зараз має спільний знаменник — «чому це важливо для українців під час повномасштабної війни», — після перемоги зміниться на «чому це важливо зараз для країни, яка пережила найбільшу катастрофу у своїй новітній історії». Культура — це не щось поза політикою, культура — це фактично світоглядна основа політики.

— Які плани має Суспільне щодо виробництва дитячого й підліткового контенту? Які формати  ви хотіли б запропонувати для цієї аудиторії?

Григорій Тичина: У березні, коли ми перезапускали телеканал Суспільне Культура, нам хотілося, щоб на ньому знайшла своєрідний прихисток українська малеча, адже дуже мало каналів мовили тоді поза межами марафону. Перед війною ми закупили пакет мультфільмів української анімації кіностудії імені Довженка, який у перші місяці мовлення крутився в ефірі кілька годин зранку і кілька годин у вечірній час. Зараз він транслюється в ранкових слотах із 6-ї до 9-ї ранку — це традиційний час для анімації на загальнонаціональних каналах.  Водночас ми хочемо розширити пропозицію для дитячої аудиторії. Нам вдалося відшукати кількох знаних європейських виробників анімації, які співпрацюють із найбільшими стримінговими платформами світу. Сподіваюся, наступного року ми побачимо в ефірі нові мультфільми.

Лук’ян Галкін: Акцент на виробництві дитячого й освітнього контенту роблять колеги з цифрових платформ. Якщо йдеться не про специфічний дитячий телеканал, то аудиторія відповідного віку все ж більше присутня в діджиталі.

За 2022 рік ми встигли напрацювати ефективну модель співпраці всередині платформ Суспільного. Хочемо, щоб не тільки телеконтент поширювався в інтернеті, а й контент діджитал-платформ — у телеефірі. Колеги з діджиталу запустили лінійку мультфільмів, наприклад «Тото», яка пройшла в нашому дитячому слоті.

Традиційно ми виробляємо телеверсії концертів, які відбуваються в Будинку звукозапису. Серед них проєкт «Я — віртуоз», за допомогою якого молоді таланти знаходять шлях до світу класичної музики. Коли ми вимірювали перегляди, ми знали, що цей проєкт має попит в аудиторії. Саме телеверсію концерту ми створюємо такою, аби вона могла надихати молодих виконавців.

— Розкажіть про міжнародні телеринки, які пройшли восени і в яких Суспільне брало участь. Якими були ваші пріоритети участі в телеринку?

Григорій Тичина: Особливість Суспільного мовлення на українському ринку — те, що ми єдині є членами Європейської мовної спілки (EBU). Завдяки членству в EBU ми маємо доступ до програм обміну новинним, документальним, іншими видами контенту європейських суспільних мовників. Фактично ми маємо право «першої руки» на придбання прав на трансляцію великих спортивних міжнародних змагань, таких як біатлон або чемпіонат світу з футболу.

Європейські суспільні мовники — це здебільшого провідні медійні компанії на тих територіях, де вони працюють. Їхня робота не обмежується новинами, мистецтвом, культурою: вони виробляють багато розважального контенту. У сітці всіх провідних європейських суспільних телеканалів стоять серіали й великі розважальні шоу. Порівнювати можливості великих ринків та українського ринку немає жодного сенсу. Щоб задовольнити потреби аудиторії в різних типах контенту, нам важливо було вийти на міжнародні ринки, які традиційно проводяться в Європі. Суспільні мовники відіграють ключову роль у цих ринках.

Цього року Суспільне вперше було на чотирьох телеринках: заочно на весняному MIPTV в Каннах, очно на NATPE в Будапешті, UNIFRANCE Rendez-Vous in Biarritz  та осінньому MIPCOM у Каннах. Уперше в нашій історії ми представили каталог контенту власного виробництва.

MIPCOM у Каннах — фактично найбільший щорічний телеринок у Європі. Цього року його відвідало понад 12000 учасників зі всього світу.  На обох телеринках у Каннах, весняному й осінньому, організатори пішли назустріч Україні й запропонували взяти участь безплатно.

Олена Сікан: Суспільне в межах Українського павільйону в Каннах уперше особисто представляло бренд компанії й контент власного виробництва. Глобальною ціллю була проєктна інтеграція з медійними компаніями європейських країн, пошук і виявлення можливостей співпраці, а також поширення правдивої інформації про війну в Україні.

За дні виставок ми провели близько 75 зустрічей із партнерами з усього світу — європейськими телеканалами та найбільшими студіями. Основні домовленості стосувалися продовження прав на куплені раніше контентні пакети на 2023 рік, прямої закупівлі прав під потреби сіток мовлення та презентації каталогу документальних проєктів на дистрибуцію.

Олена Сікан

— Який контент ви представляли на ринках?  Які країни та компанії цікавились українським виробництвом?

Григорій Тичина: Суспільне за останні 5 років виробило понад 100 документальних проєктів і журналістських розслідувань, які здобули нагороди як в Україні, так і у світі. Так, нещодавно фільм-розслідування «Буча 22» отримав перше місце на фестивалі «Серце Європи» в Польщі.  Було сформовано спільний каталог з іншими медіагрупами України в межах ініціативи «Ukrainian Content. Global Cooperation», у якому представлені різні жанри контенту. Власний каталог Суспільного містить близько 50 проєктів на дистрибуцію.

— Чи вдалося вам продати свої проєкти? 

Олена Сікан: Так, звичайно, журналістські розслідування, документальні фільми й програми Суспільного знайшли покупців. Зараз ми на першому етапі розвитку дистрибуції прав на телеканали Польщі, Естонії, Латвії, Литви і Грузії. Окрім комерційної мети, ми намагаємося популяризувати суспільно важливий контент про реалії України й нашу культуру. Тому розглядаємо також пропозиції контенту на обмін.

Окрім readymade-контенту Суспільне пропонує ринку України та світу свою бібліотеку відеоматеріалів. Протягом цього року попит на такі права зріс, і ми розвиваємо й цей напрям. Як правило, уривками відео для включення в аудіовізуальні твори цікавляться виробники контенту.

Читайте також: Світлана Остапа зустрілася з керівниками Суспільного мовника Грузії

— Чи вплинула війна в Україні на виробництво інших країн?

Григорій Тичина: Я почав їздити на телеринки на початку «нульових». Раніше бувало, що західні правовласники-продавці важко розрізняли ринки пострадянських країн. Багато західних великих мейджорів працювали через Москву. Зараз ситуація змінилась радикально — ми бачили на ринках відгомін подій, пов’язаних із війною. Мейджори втратили доходи від російської території, закриваючи свої представництва в росії, хоча це був для них один зі значущих ринків. Світова телеіндустрія приєдналась до кампанії ембарго — на російські  компанії накладено табу, вони тепер персони non grata на цих ринках. Ми відчуваємо, наскільки радикально змінилося сприйняття того, що Україна — це самостійна держава з власним ринком, який постраждав через війну. Колеги сподіваються на перемогу України й розуміють, що після цього настане період відновлення. Вони вірять у цю перспективу й підтримують українців.

— Чи готові були учасники домовлятися про копродукцію?

Григорій Тичина: Війна об’єднала індустрію і «розв’язала проблему» пошуку спільної теми в контенті для різних країн — документалістика про українські реалії і вплив війни на ситуацію у світі є однією з ключових тем всіх обговорень за участі європейських мовників, де йшлося про копродукцію. Багато українців виїхали за кордон, тепер їм доводиться адаптуватися під нові реалії, що не могло не відобразитися на контенті. Люди почали більше цікавитися способом життя і культурою одне одного.  Ми бачили, що з’явилося багато контенту про Україну виробництва суспільних мовників, знімальні групи яких зараз відвідують нашу країну, знімають війну і на гарячих ділянках, і в тилових містах.  Досить часто іноземні телеканали напряму замовляють контент, який їх цікавить, в українських продюсерів, дозволяючи при цьому безплатно транслювати його в телеефірі на території України.

— Чи багато  було документальних проєктів?

Григорій Тичина: Так, це один із важливих жанрів, який є в каталогах навіть мейджорів. У нас є кілька партнерів, із якими ми працюємо останні декілька років. Завдяки участі в Unifrance Rendez-Vous in Biarritz і в MIPCOM у Каннах сподіваємося, що нам вдасться розширити коло партнерів, і українська телеаудиторія побачить нові цікаві документальні проєкти. Насамперед ми шукали історичний контент, європейський погляд на історію.

— Які формати були найпопулярнішими? Які тенденції у форматах серіалів ви могли б відзначити з пропозиції телеринку?

Григорій Тичина: Якщо абстрагуватися від українського контексту, то після пандемії COVID-19 бачимо сплеск інтересу до розважального контенту. Найбільше за останні роки були представлені різні формати dating show. У світі стрімко зростає популярність подібних «одноразових» та «легких» форматів після декількох років карантину. Стійка увага мовників світу до великого розважального шоу (одне з них — The Nation's Biggest Karaoke).

Олена Сікан: У документалістиці зростає кількість проєктів про інклюзію та залучення громадського діалогу (Make me Prime Minister, Back to school, The A Talk).

— Які пакети контенту ви купили чи плануєте купити за результатами телеринків?

Григорій Тичина: Ми опрацьовуємо підсумки наших зустрічей. Насамперед фокусуємося на великих пакетах документального продукту: історичного, культурологічного, пізнавального. Йдеться про журналістські розслідування, документальні фільми, історичні драми, кінофільми. Передусім нас цікавить контент європейського виробництва, а також прем’єри українських художніх фільмів.  Як я вже казав, хочемо представити аудиторії Суспільного нові мультфільми.

Лук’ян Галкін: Для нас важливий якісний серіальний продукт європейських виробників, зокрема маємо великий пакет Бі-Бі-Сі. Триває показ найкращих зразків фестивального кіно формату артмейнстрим, більш наближеного до глядача. Це фільми, які мали прем’єри на ключових фестивалях класу А, наприклад, Берлінале, Венеція, Санденс, Канни, або класика, якою ми пишаємося в нашому ефірі і яка залучає Україну до світового контексту.

— Як війна змінила показники ефективності для тих проєктів, які ви замовляєте й виробляєте самостійно? Чим вони мають стати для вашої медіагрупи, ринку та глядача?

Григорій Тичина: Ми втратили інструмент вимірювання — навесні припинила працювати телепанель. Зараз ідеться про відновлення панелі у 2023 році, але це буде спрощена модель вимірювання, яка охоплюватиме лише міста з населенням 50+ тисяч. Вибірка охоплюватиме лише 30% української аудиторії. 70% залишається за бортом. Це якраз невеликі міста і села — ті території, де багато глядачів Суспільного. Ми зараз обмірковуємо модель критеріїв ефективності в нових умовах. Нова панель показуватиме нам тенденції, але повністю релевантних для нас результатів ми там не побачимо. Через це нам працюватиметься трохи важче, ніж нашим колегам. Тому що відрізняються завдання, а традиційне мірило успішності буде усіченим. Сподіваємося, що власний Центр досліджень, який розвиватиметься на Суспільному, допоможе нам коректно сформулювати свої показники ефективності для успішної роботи після перемоги.

Фото на головній: під час зйомок документального фільму «Made in колись

Вперше опубліковано на сайті stv.detector.media

 

Recording the present and analyzing historical prerequisites of war being Suspilne’s priorities

Hryhorii Tychyna, Olena Sikan, Iryna Bubnova, and Lukian Halkin, television section managers at the Public Broadcasting Company, are sharing plans for the company’s own production and purchase of TV content.

Read also: Pershyi channel and Suspilne Kultura: summary of 2022

Mykola Chernotytskyi, Head of the Managing Board of the Public Broadcasting Company of Ukraine, said last summer that Suspilne wanted to produce and commission more content prioritizing documentaries, especially about the war. In 2022, such projects were commissioned and produced by Suspilne on its own. Now such historical projects are being produced as Krym. Zvilnennia (Crimea. Liberation), Tysiacholitnia viina. Istorychnyi front (Millennium War. Historical Front) and Izoliatsiia (Isolation). A full-length story about the mission Evacuation 200 has been filmed, Na shchyti (On the Shield). However, according to Hryhorii Tychyna, General Producer of the Television Directorate, Suspilne also needs entertaining content. It’s not only national selection for the Eurovision Song Contest. The company purchased series, feature and animated films at the fall TV markets and incidentally, presented a catalog of its own products. Olena Sikan, Director of the Rights Licensing Department of UA: PBC, said that journalist investigations, documentaries and programmes made by Suspilne had been bought by Poland, Estonia, Latvia, Lithuania, and Georgia.

Hryhorii Tychyna, Olena Sikan, Iryna Bubnova, Executive Producer of Pershyi channel, and Lukian Halkin, Executive Producer of Suspilne Kultura channel, are giving more details about the plans and priorities in Suspilne’s production.

— Hryhorii, what are Suspilne’s priorities in content production in view of the war?

Hryhorii Tychyna: As the full-scale russian aggression against Ukraine began, Suspilne’s broadcasting changed drastically. We are producing 6-hour slots for the nationwide telethon United News #UARazom transmitted on Pershyi channel. Directorates of television, radio, information and regional broadcasting have united their efforts to inform the TV audience. Creative Unit “Suspilne Studio” at the Television Directorate headed by Nataliia Zahumenna has one of the leading roles in the telethon production. Another team, Sociopolitical Programming CU headed by Kateryna Feleniuk, has resumed production of documentary projects.

Iryna Bubnova: These are stories of heroes run on the telethon weekly and interviews on important subjects. For the first time in many years, television showed two interviews in sign language.

In the fall, a new team was formed that got down to resume production of full-length documentaries, which resulted in the full-length documentary project Made in One Time… about the folklore and a need to keep our traditions to have a future.

Hryhorii Tychyna: A number of Pershyi’s projects had to go to other channels of Suspilne. Suspilne Kultura transmits church services or cultural events for the wide public, e.g., the ones related to the Eurovision. The regional channel network has taken over transmission of big sport events. In March, Suspilne Kultura channel retransmitted the United News telethon and produced the materials for it and resumed independent broadcasting on 28 March. It was able to preserve its own brand while taking into account wartime facts of life.

Lukian Halkin: I am amazed and excited to state that last year was very successful for the production of documentaries by Suspilne Kultura. We released documentary series The Tereshchenkos’ Legacy and Between the Droplets, feature-length films Searching for Skovoroda and Shchedryk Against the Russian World, relevant documentary projects Kalush Orchestra, or How We Stopped Worrying and Won Eurovision During the War, How Ukrainian Culture Defeats Russian Missiles, and many others. 

We also have linear projects produced independently. All relevant events and detailed analytics of cultural and artistic life of the country during the full-scale invasion provide a basis for episodes of Kultura na chasi (Culture on Time), an information and analytical project aired on weekdays. The project Kulturnyi instynkt (Cultural Instinct) shows reflections, deliberations, and dynamics of key personas in Ukrainian culture. This project is not about flattering but rather acute interviews where we touch upon sensitive subjects. For example, cooperation with russia before the 24 February, we know the war started in 2014, but facts show it was not so for everyone.

Read also: Same wave with the state: 2022 on Suspilne Ukraine’s radio stations

—  What ideas are being elaborated now and what projects are being made by outsources producers?

Hryhorii Tychyna: Suspilne is mostly funded from the state budget. Last year, the most necessary needs were financed in the first place, i.e. salaries, signal feed, utilities, and fuel, the things the company cannot do without. In spite of the hostilities and material limitation of financial resources, our own production was active all year long. Owing to the powerful support from our international partners and grantors, including the European Union, Canal France International, and the US Department of State, we were able to hold art competitions for the outsourced project production based on Suspilne’s ideas.

We focus on recording the present-day events or an attempt to perform a historical analysis of prerequisites that lead to the open war started by russia against Ukraine. We are trying to research why it happened and what preceded it.

Recently, documentary The Melting Pot directed by Ihor Kobryn premiered on Suspilne Kultura TV channel. The director dedicated his new work to Donbas, the region that was one of the industrial centers in Ukraine for a century. It’s a 3-episode project entirely based on documentary chronicles in the style of Ihor’s previous works that include Cathedral on Blood, 1941. Prohibited Truth, etc. The project On the Shield has been delivered, made by Mir & Co Production, a company of the documentalist Myroslav Hai.

Iryna Bubnova: This is the first documentary full-length story about the Evacuation 200, a volunteer project for searching, evacuation and identification of bodies of those killed in action.

Hryhorii Tychyna: Almost all the material was filmed before the full-scale invasion began, and the end was filmed after it did. The film is dedicated to the work of a search group that evacuated the unrecognized bodies and dealt with their identification.

Iryna Bubnova: The production of Patriot Changes Profession project has been launched. It’s 20 stories of 15 minutes each about how our patriots changed their professions to help our country achieve victory. Production of three historical projects has also been launched, including Krym. Zvilnennia (Crimea. Liberation), Tysiacholitnia viina. Istorychnyi front (Millennium War. Historical Front) and Izoliatsiia (Isolation).

Hryhorii Tychyna: We’d like these projects to remain a documentary proof of what’s happening now and what we’re thinking of ourselves in the recent and distant past.

— Are you primarily planning to produce documentaries about the war?

Hryhorii Tychyna: The documentaries recording the war are currently of priority. At the same time, we realize that entertaining content is also necessary because people need to relax and rest. They cannot concentrate on the war 24/7, the attention should be switched for some time.

That’s why we paid a lot of attention to production and transmission of the Eurovision, both regular and junior. Suspilne Kultura TV channel airs the second series of Kraina pisen (Country of Songs) project dedicated to researching folklore traditions of Ukrainian folk ensembles.

An art competition has been announced for the production of a humorous show. What we’d like to receive is not abstract humor, but the project linked to the current situation. I guess even under the toughest circumstances one should never lose optimism and sense of humor.

— Do you get many applications for the art competitions?

Iryna Bubnova: It depends. Not many for the comedy show as it’s a specific sector, while we get a lot for documentary projects, including from producers well-known on the market. At the competition to produce the final of the Eurovision 2023 national selection, we had offers from the best market players.

Lukian Halkin: The market has sagged now, many clients are absent not only among the media groups but also traditional donors like the Ukrainian Cultural Foundation that has lost its personality, in fact, or Derzhkino that is stagnating. So I believe we’ve managed to become more visible players. First, last year we commissioned as much as ever before. Second, we gave the market the offer that it needed more than in the previous years. If we look at the whole Ukrainian market of content production, of course, it’s a drop in the ocean, but still a significant drop. Some of the producers that approached us with their ideas last year didn’t get to art competitions before. And now the ice has melted, we’ve become a more known and clearer partner.

For instance, Searching for Skovoroda was produced for us by DGTL RLGN, a producer well-known on the market. Their portfolio includes, inter alia, films Breaking into Baikonur and a wonderful movie about the DakhDaughters band, Roses. Film-Cabaret.

For the next year we scheduled the realization of the project based on Yurii Makarov’s screenplay, Ukrainian SSR Over Ears, a research into Ukrainian music during the russian occupation. We won the funding from Pitch UA 3 and conducted the art competition won by Phalanstery Films production company of Illia Hladshtein. They will make the first two episodes for us with Vitalii Bardetskyi as a screen writer and Serhii Lysenko as a director, the latter also worked on the film Searching for Skovoroda.

Last year, when the market was in a critical state, we never stopped and looked for new opportunities to produce quality content, and I believe we created such opportunities for others, too.

— Some groups are now writing scripts for after the victory. Do you also have such tasks?

Hryhorii Tychyna: At present, the war is the biggest factor of uncertainty in the Ukrainian media market. It’s hard to say how long the hostilities will last, how the public consciousness will change during the war, what the Ukrainians will be like after it ends, and what the broadcasters should be like to meet the new demands and needs of the audience.

The media market has changed dramatically, and it keeps changing. Who could imagine a year ago that one of the largest private media groups, Ukraina, would vanish? We don’t know what the leading channels will be like after testing by the national telethon United News for 10 months now. We have to be ready to resume independent broadcasting of Pershyi any moment as we don’t know when the telethon will stop. Of course, this factor of uncertainty is pressing down, but we’ve got options of the channel grids after the victory. After the war, the team making the telethon will help reintegrating the liberated Ukrainian territories, social adaptation of Ukrainian warriors coming back from the front, refugees in Europe who will return to their Ukrainian homes. Quite a number of projects that had to go to other channels of Suspilne, including big sport, musical, and religious broadcasts, will come back to Pershyi.

Due to our donors’ support, we can afford regular expenses for production, purchasing the rights for the European content, and satisfy the broadcasting needs for the next 12-18 months.

A better situation is with Suspilne Kultura channel that has remained an independent player and a brand, even though with extra content load from Pershyi.

Read also: “We need to produce the content now without waiting for the war to end,” Andrii Taranov on MIA

Lukian Halkin: Part of the projects produced by us and launched on Suspilne Kultura are universal. The editorial framework of Kultura na chasi (Culture on Time) that can be characterized now as “why it is important for Ukrainians during the full-scale war” will change after the war into the idea “why it is important for the country that survived the biggest disaster in its modern history.” Culture is not something out of politics, culture is basically the worldview basis of politics.

— What are Suspilne’s plans for production of the content for children and youth? What formats would you offer to this audience?

Hryhorii Tychyna: In March, when we relaunched Suspilne Kultura TV channel, we wanted the Ukrainian kids to find a kind of shelter on it, as very few channels showed something in addition to the telethon. Before the war, we purchased a package of cartoons made by the Ukrainian Dovzhenko Studio, which was run for a few hours in the morning and for a few in the evening in the first months of broadcasting. It is currently transmitted in the morning slots from 6 to 9 a.m., a traditional time for animation on nationwide channels. Simultaneously, we want to broaden the offer for the young audience. We found several well-known European producers of animation that work with the biggest streaming platforms in the world. I hope next year we’ll see new cartoons on the air.

Lukian Halkin: Colleagues from digital platforms are focusing on producing the children’s and educational content. If it’s not about a special channel for children, the audience of a corresponding age is mostly using digital sources.

In 2022, we managed to develop an effective cooperation model inside Suspilne platforms. We want not only TV content to spread on the internet, but also the digital platforms’ content to spread on TV. The digital colleagues launched a line of cartoons, e.g. Тоtо, that was in our slot for children.

Traditionally, we are producing TV versions of concerts held in the Recording House. One of them is the project “I Am a Virtuoso” that helps young talents into the world of classical music. When we measured the views, we knew this project was popular with the audience. It is the TV version of the concert that we made so that it could inspire young performers.

—Tell me about the international TV markets in the fall where Suspilne took part. What were your priorities when participating?

Hryhorii Tychyna: Peculiarity of Suspilne Ukraine on the Ukrainian market is that we are the only member company of the European Broadcasting Union (EBU). Owing to the EBU membership, we’ve got access to the news sharing programmes, documentaries and other content of European public broadcasters. In fact, we have the right of “first hand” for acquiring the rights to transmit big international sports events, such as biathlon or FIFA World Cup.

European public broadcasters are mostly leading media companies in the territories where they are operating. Their work is not limited to news, art, and culture, they are producing a lot of entertainment content. All major European public TV channels have serials and big entertaining shows on their programming grid. There’s no point in comparing the possibilities of great markets and the Ukrainian one. To meet the audience’s needs in various types of content, it was important for us to enter the international markets traditionally held in Europe. Public broadcasters play a crucial role in these markets.

Last year was the first time Suspilne attended four TV markets: in the remote mode the spring MIPTV in Cannes and in person NATPE in Budapest, UNIFRANCE Rendez-Vous in Biarritz and the fall MIPCOM in Cannes. For the first time in our history, we presented a catalog of our own content.

MIPCOM in Cannes is actually the greatest annual TV market in Europe. Last year, it was attended by over 12000 participants from around the world. Organizers of both markets in Cannes, spring and fall ones, met Ukraine halfway and offered free attendance.

Olena Sikan: In the Ukraine pavilion in Cannes, Suspilne presented the company brand in person and the content of its own production for the first time. The major goal was project integration with media companies from European countries, seeking and finding cooperation opportunities, and also spreading true information about the war in Ukraine.

Over the exhibition days, we had about 75 meetings with partners from the whole world, including European TV channels and biggest studios. Main agreements concerned extending the rights for 2023 for the content packages purchased earlier, direct purchase of rights to meet the broadcasting needs, and presentation of the catalog of documentaries for distribution.

— What content did you exhibit on the markets? What countries and companies were interested in Ukrainian production?

Hryhorii Tychyna: Over the past 5 years, Suspilne produced more than 100 documentary projects and journalist investigations, which gained awards both in Ukraine and globally. Thus, the investigative film Bucha 22 won first place in the festival Heart of Europe in Poland. Within the initiative “Ukrainian Content. Global Cooperation,” a joint catalog with other Ukrainian media groups was compiled, which presents various content genres. Suspilne’s own catalog had close to 50 projects for distribution.

— Did you manage to sell your projects?

Olena Sikan: Yes, sure, journalist investigations, documentaries and programmes by Suspilne found their buyers. At present, we are in the first stage of developing the rights distribution for TV channels in Poland, Estonia, Latvia, Lithuania, and Georgia. In addition to a commercial goal, we are trying to popularize the socially important content about the happenings in Ukraine and our culture. So, we also review proposals of the content for exchange.

Besides the ready-made content, Suspilne offers the Ukrainian and global market its library of video footage. Over the past year, the demand for such rights grew and we are developing this section, too. As a rule, content producers are interested in video fragments to be included in audiovisual works.

Read also: Svitlana Ostapa meets with managers of Georgian public broadcaster

— Did the war in Ukraine affect the production in other countries?

Hryhorii Tychyna: I began going to TV markets in the early 2000s. It happened that western right-holding sellers found it hard to distinguish between the post-soviet markets. A lot of major western figures worked with moscow’s mediation. Now the situation has changed completely, in the markets, we saw the echo of events related to the war. Major players lost their incomes from the russian territory after they closed their offices in russia, even though it was one of the largest markets for them. The global TV industry joined the embargo campaign for russian goods, they are now persona non grata on these markets. We can feel how radically the perception has changed that Ukraine is an independent state with its own market stricken by the war. Our counterparts are hoping for Ukraine’s victory and realize that afterwards, there will be a recovery period. They believe in this prospect and stand with Ukrainians.

— Were the participants prepared to agree on co-production?

Hryhorii Tychyna: The war united the industry and “solved the problem” of finding a common subject in the content for different countries. Documentaries about the Ukrainian facts of life and the war’s impact on the situation in the world are one of the pivotal topics for discussion with European broadcasters about the co-production. Lots of Ukrainians went abroad and have to adjust to new surroundings now, which couldn’t but influence the content. People have grown more interested in each other’s way of life and culture. We saw that a lot of content about Ukraine emerged, which was produced by public broadcasters whose filming crews are coming to our country, shooting the war both in hot spots and in the rear. Quite often, foreign TV channels order the content they are interested in directly from Ukrainian producers and allow its free transmission on television in Ukraine.

— Were there many documentaries?

Hryhorii Tychyna: Yes, it’s one of the important genres even major players have on their catalogs. We’ve got some partners we’ve been cooperating with for the past few years. Owing to attending Unifrance Rendez-Vous in Biarritz and MIPCOM in Cannes, we hope we’ll be able to broaden the range of partners, and the Ukrainian TV audience will see new interesting documentaries. Primarily, we searched for historical content, a European vision of history.

— What formats were the most popular? What trends in serial formats would you note from the TV market supply?

Hryhorii Tychyna: If we leave the Ukrainian context behind, after the COVID-19 pandemic, we can see a burst of interest in the entertaining content. Various formats of dating shows were presented in the biggest number for the latest years. The world sees a skyrocketing popularity of such “disposable” and “light” formats after a few years of the lockdown. Also, global broadcasters are still interested in major entertainment shows (like The Nation's Biggest Karaoke).

Olena Sikan: In documentaries, there is a growing number of projects about the inclusion and involvement of public dialog (Make Me Prime Minister, Back to School, The A Talk)

— What content packages did you buy or plan to buy after attending the TV markets?

Hryhorii Tychyna: We are processing the results of our meetings. First of all, we focus on big packages of documentary products: historical, cultural, and educational. I mean investigative journalism, documentary films, historical dramas, and feature films. We are principally interested in the content produced in Europe, as well as premieres of Ukrainian feature films. As I mentioned, we want to offer new cartoons to the audience of Suspilne.

Lukian Halkin: Quality TV series by European producers is important to us, namely we’ve got a big package from BBC. We continue showing the best festival films of the art mainstream format which is closer to the viewer. These are the films that premiered in key festivals of A class, such as Berlinale, Venice, Sundance, Cannes, or classical things we are proud to have on our channels, which bring Ukraine closer to the global context.

— How did the war change the performance indicators for the projects you commission and produce independently? What should they become for your media group, the market and viewers?

Hryhorii Tychyna: We lost the measurement instrument as the TV panel stopped working in spring. Now we are talking about restoring the panel in 2023, yet, it’s going to be a simplified model of measurement to cover only the 50+ thousand resident cities. The sampling will cover only 30% of the Ukrainian audience, while 70% will be left disregarded, mostly small towns and villages, the areas with many viewers of Suspilne. We are thinking over the efficiency criteria model in new conditions. The new panel will show us tendencies, but we won’t see the results totally relevant for us. Because of that, it’s going to be a bit harder for us to work than for our colleagues, as the tasks are different, and the traditional measure of successfulness will be shortened. Hopefully, our own Research Center that will be developed on Suspilne will help us formulate our performance indicators correctly for our successful work after the victory.

Photo on the front page: while filming the documentary Made in One Time

First published on the website stv.detector.media