Новини компанії

10 років тому, 29 серпня 2014 року, відбувався вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. Коли українські військові колонами виходили «зеленим коридором», росіяни порушили домовленості та розстріляли їх. Події розгорталися на полях соняхів, що вже дозрівали, вони й стали народним символом цієї дати.

Як нагадування про Іловайську трагедію, 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України (Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 621). Проте 29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув під Іловайськом, а й вшановуємо пам’ять усіх полеглих захисників і захисниць України в російсько-українській війні. 

Команда Суспільного також щороку згадує та вшановує пам'ять своїх колег.

113 працівників Суспільного захищають Україну у Силах оборони України. На жаль, троє працівників загинули. У цей день ми хочемо згадати кожного поіменно:

ОЛЕКСІЙ ОЛЬХОВИК

Олексій загинув 13 березня 2023 року у Бахмуті на Донеччині. Він був оператором Суспільного Мовлення із 2020 року, займався великими проєктами, серед яких — «Суспільна студія» на Першому, міжплатформовий марафон «На карантині» тощо. Їздив із колегами у відрядження висвітлювати військову тему в зону ООС.

26 лютого 2022 року Олексій вступив до лав Збройних сил України. Він долучився до однієї з бригад столичної тероборони, згодом його відправили на фронт на Донеччину. В Олексія залишилася дружина та донька Єва, якій на момент загибелі батька було менше ніж рік.

ДМИТРО СІРИК

Дмитро загинув 20 квітня 2023 року. Дмитро родом із Сєвєродонецька. Понад 15 років працював на радіо, був діджеєм, музичним редактором, радіоведучим, зокрема, і на радіо «Пульс», що у підпорядкуванні Суспільне Донбас. У радіоефірі слухачі знали Дмитра під псевдонімом Іван Лопата. В березні 2022 року Дмитро отримав повістку й долучився до лав Збройних сил України. Був стрільцем-снайпером механізованого батальйону. У Дмитра залишилися матір, батько, син та наречена.

ІРИНА ЦИБУХ

Ірина загинула 29 травня 2024 року на харківському напрямку. На Суспільному Іра із 2017 року. Вона працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою. Поза роботою брала участь в освітніх проєктах, де розвивала критичне мислення та медіаграмотність дітей у школах. Повномасштабне вторгнення застало Ірину Цибух на сході України: 22 і 23 лютого 2022 року в Покровську та Краматорську вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сєвєродонецьку, а наступного дня — в Києві. Але домівки героїв фільму Ірини Цибух опинились у російській окупації, а вона повернулася до лав добровольчого батальйону «Госпітальєри», де відбула кілька ротацій на передовій ще з 2014-го. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу. 

Також вшановуємо пам’ять колишніх працівників Суспільного, які загинули захищаючи Україну в лавах ЗСУ:

СЕРГІЙ КЛИМЕНКО, працівник технічної служби радіо на Суспільне Херсон;

ЄВГЕН СТАРИНЕЦЬ, менеджер Суспільне Черкаси;

АНТОН КОЛОМІЄЦЬ, режисер ранкової програми на Суспільне Херсон;

СЕРГІЙ СИЛКІН, звукорежисер на Суспільне Івано-Франківськ;

ВОЛОДИМИР ФЕСЮК, працівник департаменту телевиробництва дирекції телебачення;

ОЛЕКСАНДР ПОПОВ, оператор Суспільне Миколаїв.

Команда Суспільного Мовлення ще раз хоче висловити щирі співчуття родинам наших захисників, а також кожній українській родині, яка втратила рідних та близьких у цій страшній війні. Ми в скорботі схиляємо голови перед величним подвигом героїв, які полягли в боях за вільну, незалежну і нескорену Україну.

Вічна шана та пам’ять!