Новини компанії

Жовтень 29, 2024

Улюблене для чотирьох поколінь: історія Радіо Промінь

До сторіччя Українського Радіо читайте історію народження Радіо Промінь, яке завдячує збігу двох явищ. У 60-х роках минулого століття у Європі набувають поширення радіостанції нового музичного формату, а в Радянському Союзі нарешті стають доступними портативні транзисторні приймачі. Тож як альтернатива зарубіжним радіоканалам було створено Промінь, який був джерелом нової музики у час, коли не було інтернету, ще не продавалися компакт-диски, а вибір касет на розкладках, м’яко кажучи, не вражав.

Проєкт до сторіччя Українського Радіо — програма «Життя в ефірі», яка в одному з випусків розкриває історію народження Радіо Промінь, — створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключно відповідальністю Суспільного Мовника і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Автори програми «Життя в ефірі» розповідають не тільки про історію радіо, а про життя кількох поколінь українців крізь призму історії Українського Радіо. Проєкт детально описує історію винайдення і поширення радіо у світі, подробиці розвитку радіо в Україні. Значна частина проєкту присвячена тиску на радіо радянської влади. Команда проєкту знайшла і вперше оприлюднить архівні матеріали справ розстріляних у сталінські часи працівників Українського Радіо. Згадаємо про роль Українського Радіо у здобутті Україною незалежності, про Державний Гімн, який вперше публічно прозвучав саме на хвилях УР — ще до його офіційного затвердження. Кілька епізодів присвячено роботі Українського Радіо у воєнні роки: під час Другої світової, та під час нинішньої російсько-української.

«“Промінь”, очевидно, створив додаткові умови для розвитку української естради, а українська естрада дала продукт, який підносив популярність “Променя”. Вони отак-от працювали один на одного. В основному звучала популярна музика, в тому числі й зарубіжна естрада, що викликало особливий інтерес. В більшості, звичайно, із країн соціалістичної співдружності: НДР, Болгарія, Польща, там ансамбль «Червоні гітари», Гелена Вондрочкова, Карл Готт…», — розказує журналіст Українського Радіо з 1974 року, директор Радіо Промінь початку 90-х Анатолій Табаченко.

Чи не єдина можливість для українців почути сучасну музику

Анатолій Табаченко про свою роботу: «Випуски “Променя” виходили о 15-й хвилині і о 45-й. Мені довелося працювати в редакції інформації і готувати випуски новин для “Променя”. Це була дуже цікава робота. Звичайно, ми паралельно працювали і на “Першому каналі”, де робили випуски новини, і ту ж інформацію використовували для “Променя”. Але на “Промені” не вистачало інформації, щоб забити повністю всі 48 випусків абсолютно новинами, тому там були тематичні передачі. Наприклад, могла бути передача для філателістів, новинки науки і техніки, передача з телетайпного залу обов’язкова щовечора, бо зарубіжну інформацію ми брали з інформаційних агентств, а вони приходили по телетайпу. В нього був такий характерний стук, як в друкарської машинки, і от на фоні цієї роботи телетайпного залу була передача.

Але, що цікаво, “Промінь” не мав своєї редакції. Не було ні ТВО, ні редакції “Променя” не існувало — і вона була не потрібна. Був загальний випуск, куди приносили всі матеріали, от — папка “Променя” п’ятихвилинна. Приносиш, даєш випуск новин, диктор його прочитав, а потім іде п’ятихвилинна передача, яку на плівці принесли в записі, підготовлену музичною редакцією, або літературна мала бути передача, і що цікаво, на “Промені” з’явилися й розважальні передачі. Щодня вранці “А ми до вас в ранковий час”. Це була дуже популярна передача на анекдотах, на жартах, на популярних естрадних піснях. Причому вона була настільки популярна, у нас в музеї висить здоровезний плакат, афіша: творча зустріч колективу “А ми до вас в ранковий час” із радіослухачами. Аншлаг, повний зал збирався».

Основною перевагою Променя, звісно, була музика. Причому популярна, сучасна музика. І це була чи не єдина можливість її почути для українців, які не могли собі дозволити збирати колекції платівок.

Перші прямі ефіри, гра на гроші та освідчення в коханні

Кінець 80-х позначився серйозними змінами у політичному житті країни. Система дала слабину. Змінився і Промінь. Усе нове тут з’являлося першим.

Анатолій Табаченко, журналіст Українського Радіо з 1974 року, директор Радіо Промінь початку 90-х:

«На “Промені” з’явилися перші прямі ефіри, коли почалася перебудова, коли почалися демократичні процеси. Це була передача “З ранку до полудня”, 4 години, яка звучала у прямому ефірі, перша гра на гроші з’явилася на “Промені” — “Пан або пропав”. Це ж взагалі тоді важко було комусь уявити, що на “Промені” буде гра на гроші! Микола Амосов був ведучим цієї передачі. Або, скажімо, запровадили передачу, яка виходила опівночі, в якій можна було освідчитись в коханні».

Після здобуття Україною незалежності зміни на Промені стали ще радикальнішими. Його було виділено в окремий канал не лише в ефірі, але і структурно. Над ним почала працювати окрема команда журналістів і звукорежисерів. Керівництво Українського Радіо вирішило зробити повну протилежність офіційному Першому каналу. Радикальність цих змін іноді зашкалювала.

«Я думаю, що ця реформа була не дуже вдалою. На першому етапі звідти вилучили випуски новин, а якщо звучали якісь новини, то вони мали бути не політичного характеру, а якісь курйози. Я думаю, що на цьому “Промінь” тоді втратив, і мені шкода, що тоді зняли і музичні позивні “Променя” — “Знову цвітуть каштани”. І назву “Променя” навіть зняли тоді. Не було “Променя” два тижні, називався Другий канал Українського Радіо. Кажуть, придумайте нову назву, а я був директором “Променя”. Я взяв орфографічний словник, це ж товстелезна книга, і прочитав всі слова, які є в орфографічному словнику, там їх більш як 100 тисяч. Я не знайшов жодного слова кращого, ніж “промінь”. І потім через два тижні знову повернули цю назву», — розказав Анатолій Табаченко.

Читайте також: 95 % матеріалів Суспільне Новини відповідають стандартам журналістики, — моніторинг ІМІ

«Скільки в тебе людей? Тисяча. А тут будуть мільйони»

Але саме у цей час з’явилися нові культові програми. І вони привели нову, молоду аудиторію. Перший український хіт-парад «12–2», «Година меломана з Олексієм Коганом», перша гра на гроші «Пан або пропав», одним з ведучих якої був майбутній народний депутат Євген Рибчинський, та легендарний «Гарячий компот». Існує легенда, ніби одна подружня пара у 90-х назвала дитину Компотиком на честь цієї програми. Саме ведучим «Гарячого компоту» прийшов працювати на «Промінь» у 1992-му тодішній київський ді-джей, а зараз керівник Радіо «Промінь» Максим Яковенко.

Максим Яковенко, виконавчий продюсер Радіо Промінь:

«Я прийшов до Терпиловського — це дуже відомий київський диск-жокей кінця 70-х — й кажу: “Федя, слухай, запропонували на радіо, але ж у мене тут дискотека, я ж герой Печерська”. Каже: — Ну, подумай, скільки там у тебе людей? Я говорю: — Тисяча. — А там у тебе будуть мільйони. Я такий почухав ріпу і кажу: — Ну, добре, я згоден.

Ну, який формат? Це було тригодинне шоу, кожен з ведучих мав свою годину, він знався на тій музиці, яку він знав, і про неї розповідав. Там була програма, наприклад, Getto blaster, яку вели Григорій Герман і Андрій Макаренко. Вони вели програму про реп-музику. Ну такий: йо, ми такі зі сленгом. У нас працювала Наталя Майданник, в неї була гарна англійська і вона зналася на heavy metal музиці. І це було дуже круто. “Доброго вечора, з вами Наталя Майданник і програма Хейві Джунглі. Сьогодні ми з вами послухаємо Metallica, Cannibal Corpse, і прямо зараз Accept, уууаааа!” Були музиканти, був Дмитро Прикордонний, який вів, наприклад, програму про інді-музику, “Всесвітній льох” вона називалася. Сам Саша Рудяченко вів дуже круті програми, “Стара гвардія”, яку ми, до речі, спробували відновити на Промені. Це такі журналістські розмови про час і музику, і людей — про все. Це багатотомна така історія. Ідея була проста: якщо ти — людина і можеш бути ведучим, знаєшся на якійсь музиці, то ти спокійно робиш цю програму. Ми спробували привнести FM-принципи. Це перебивки, швидкість, ton of voice, музика, темпоритми, гумор — от така вся історія була».

У час, коли не було інтернету, ще не продавалися компакт-диски, а вибір касет на розкладках не вражав, Промінь як і в минулі роки, був джерелом нової музики. Як світової, так і української. Тільки розмаїття жанрів тепер було значно більшим. Можете лише уявити, чого варто було тодішнім ведучим першими дізнаватися про новинки й отримувати музику для ефіру.

Максим Яковенко, виконавчий продюсер Радіо Промінь:

«Була програма на “Промені” в Олега Буреніна, і він завжди крутив іноземні новинки. Я був здивований. Наприклад, Depeche Mode, а альбом вийшов в Британії. Він виходить там, наприклад, в п’ятницю, а наступного вівторка з компакт-диска Олег вже крутить цей Depeche Mode на Радіо Промінь. З приводу української музики, в мене був папірець або телефонна книжка, і я кожного разу, коли готуватись до програми, телефонував, типу: “Алло, алло, Володя Бебешко, слухай, а що там, у мене грала пісня Віки Врадій така-то і така-то, а чи не написали ви там щось нового? А, написали. А можна я під’їду і на касеті чи на чомусь запишу? Так, можна? Ага, добре”. Воно збиралось, потім було підписано там “Гарячий компот”, там і назви груп, “Брати Гадюкіни” вперше тут з’явилися, коли вони записали свій другий альбом, презентували. Олег Скрипка, коли записав альбом з треком “Весна”.

Я думаю, що із подачі Миколи Миколайовича Амосова почала працювати студія БЗЗ (Будинку звукозапису — ред.) — це єдина студія, на якій почали писатися і Пономарьов, і Павлік, і ті ж «Океан Ельзи», і «Грін Грей». Це була наша студія, наші звукорежисери, таким чином пісні до нас потрапляли. На наступний день він приїжджав сюди, всі редакції його зустрічали, бо це була зірка: Віктор Павлік, Лері Вінн, Павло Зібров, умовно кажучи. І він казав, нова пісня, нова пісня, нова пісня, і вона починала грати у всіх програмах, поки не з’явилися комерційні студії».

Читайте також: «Океан Ельзи», ЧАЕС, пропаганда. Як «Суспільне Медіатека» шукає і показує старі скарби нашого ТБ

Епоха FM

Поява комерційних студій, а потім і комерційних ФМ-радіостанцій кардинально змінили радіоринок. І не на користь Променя. Потужна, але вчасно не оновлена технічна база, великий штат працівників, гарантоване бюджетне фінансування і статус монополіста, які буквально вчора були перевагою, дуже швидко перетворилися на тягар. Канал не міг швидко адаптуватись і конкурувати з десятками різноформатних ефемок, об’єднаних у холдинги, підкріплених необлікованими грошима. Часто російського походження. Холдинги швидко знайшли спільну мову з тодішнім складом Нацради з питань телебачення і радіомовлення і так само швидко розібрали весь частотний ресурс. В той час як Українському Радіо і Променю залишалося лише писати листи з проханнями в усі інстанції й отримувати формальні відписки. Дротову радіомережу скорочували, нові імпортні приймачі не підтримували радянський діапазон частот УКХ, а частот у FM-діапазоні майже не видавали. Був час, коли у Радіо Промінь їх було лише дві — у Луцьку й у місті Гадяч, через це Промінь почали саркастично називати  Гадяч-FM.

Максим Яковенко, виконавчий продюсер Радіо Промінь:

«Ми були на другій кнопці цього, цієї штуки, але з середини 90-х почали трохи з’являтись гроші, люди почали робити ремонти у квартирах, зрізати радіорозетки, а в цей час FM-радіостанції почали отримувати FM-частоти, кількість авто і взагалі радіоприймачів почала рости. Ми ж були все в УКХ і в цих трьохпрограмниках. І воно все так і сталося: ті — поїхали, а ми пішли вниз. Я ж пішов продавати радіорекламу».

Такий стан справ не міг не позначитись на мотивації колективу. Багато талановитих журналістів звільнилися, інші — робили програми, розуміючи, що почують їх уже далеко не мільйони. Молодіжна аудиторія достатньо вибаглива, і як тільки вона перестала отримувати гарячі хіти тут і зараз, відчула в ефірі перші ретро-нотки, одразу відреагувала жартами та підколами, які охоче поширювали конкуренти.

2004 року вийшов роман Сергія Жадана «Депеш Мод». Герої книги у 93-му році слухають Радіо Промінь, де ведуча розповідає історію гурту «Depeche Mode», але час від часу перериває свою розповідь творами не британського рок-гурту (що було б логічно), а піснями Степана Галябарди. І хоча насправді час, коли Степан Галябарда став директором Променя, а його пісні почали із вартою заздрості постійністю звучати в ефірі радіостанції, настав пізніше, проте цей літературний образ виник небезпідставно.

Максим Яковенко, виконавчий продюсер Радіо Промінь:

«Ми досі з Сергієм обмінюємось якимись артефактами. Наприклад, у мене є табличка в кабінеті — так сталося, що я зараз працюю в кабінеті, де працював Степан Петрович Галябарда, який керував і був замдиректора Радіо Промінь. Це відомий український поет-пісняр, і я іноді знаходжу якісь артефакти про це. Я знайшов табличку “замдиректор радіо «Промінь» Степан Петрович Галябарда”, і вона висить у мене на зворотній стороні дверей. І він, значить, виходить: «Так, о, ану дай-но» і такий селфі, в X закидає, типу, працюємо. І такі коменти: Степан Петрович Галябарда? А ми думали, що то Ви його придумали…»

Та повернімося на початок 90-х, у час, коли Радіо Промінь дало старт багатьом культовим програмам і навіть форматам. Саме тут з’явився перший в Україні хіт-парад «12–2», переможців якого визначали самі слухачі. У назві закладена суть програми: кожного наступного випуску зі списку вилучають 2 пісні, які були визнані найменш популярними.

Продовження читайте на сайті Українського Радіо.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Проєкт до сторіччя Українського Радіо — програма «Життя в ефірі», яка в одному з випусків розкриває історію народження Радіо Промінь, — створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключно відповідальністю Суспільного Мовника і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.