Новини компанії

До сторіччя Українського Радіо Суспільне Культура розповідає про жанр радіодрами.

Більше про історію радіо читайте у великому спецпроєкті до сторіччя заснування.

Що таке радіодрама

Радіодрама — різновид радіопостанови або ж форма драматичного мистецтва, призначена для виконання та прослуховування по радіо. Вона поєднує акторську гру, звукові ефекти та музику, щоб створити образи та передати сюжет за допомогою голосу, аудіо, без залучення візуальних елементів.

Основна мета радіодрами — створити образи та розповідь в уяві слухачів.

Історія виникнення радіодрами

Радіодрама виникла у 1920-х роках, коли радіо стало популярним засобом масової комунікації.

Перші спроби створення радіоп'єс з'явилися в Європі та США, де їх використовували для розваги аудиторії, яка збиралася біля приймачів. Одна з перших відомих радіопостанов була представлена у 1924 році на радіостанції BBC у Великій Британії, коли прозвучала п'єса Річарда Г'юза «Небезпечний поворот».

Орсон Веллс на радіо у Нью-Йорку, 1938 рік. AP

Особливий сплеск популярності радіодрами стався в 1930-х та 1940-х роках. Класичним прикладом є «Війна світів» (1938) Орсона Веллса, яка стала всесвітньо відомою завдяки своїй реалістичній подачі, що викликала паніку серед слухачів, які сприйняли її за справжнє новинне повідомлення про напад інопланетян.

Коли з'явилися радіодрами на теренах України

Майже одразу з появою радіо з'являються і радіодрами. Письменники пишуть спеціальні тексти, які пасують для радіоформату.

«Вітчизняне радіомистецтво народилося лихого 1933 року. І тоді ж — загинуло, залишивши по собі тільки пам'ять слухачів і тавро несправедливого обвинувачення у шкідництві та націоналізмі», — пишуть Ілля Хоменко та Володимир Фоменко у своєму тексті «Суспільно корисний вплив оригінальної радіодраматургії».

До кінця 1933 року на хвилях радіо на теренах України транслювали понад 20 оригінальних радіодрам, а також почав виходити радіосеріал для дітей — науково-фантастична епопея «Клуб завойовників світу».

У 1930-х роках найвідомішим автором радіодрами був Олег Димінський. Саме він написав Uber alles, «Розгублену людину», «Давайте поговоримо», «Мамеда», які дуже часто транслювали у праймтайм. Дослідники зауважують, що Димінський звертався до сатири й це стало для нього фатальним. Він був звільнений «без права працювати в українській радіосистемі» та звинувачений у шкідництві. Подальші біографічні відомості втрачено.

«Димінський на радіо — не новак. Його авторському перу належить значна частина відносно невеликої продукції художнього радіомовлення. Його радіофільм «Понад усе» через мікрофон колишньої радіоуправи переконував радянського слухача в тому, що в Німеччині, за умов жорстокої капіталістичної кризи — технічній інтелігенції нема іншого виходу, як під колеса авто. Димінський забув одну дрібницю. Він забув, що крім Німеччини, поздираної кризою і доконуваної фашистами, існує Країна рад, де немає ні криз, ні визиску. Про це автор фільму не тільки забув, факт існування СРСР в розглядуваному радіофільмі відіграє негативну функцію, бо ж інженер Браун, довідавшись, що прямотечійний казан, над винаходом якого він довгий час працював, вже винайдено в Радянському Союзі, лише прискорив самогубство», — пише М. Руденко.

Uber alles, або «Понад усе»

Виставу Uber alles Олег Димінський поставив самостійно, взявши на себе ролі і драматурга, і режисера. Вперше вистава прозвучала в Німеччині.

Дослідники пишуть, що твір багато в чому випереджав свій час не лише як сюжетна історія (твір розповідає історію талановитого винахідника Брауна), але й технологічно — автор використав поепізодний монтаж, трансляцію акторської гри та звукового оформлення з різних студій, які використовують і досі.

Саме Uber alles надихнула багатьох драматургів писати твори для радіо.

Чому зникли радіодрами

Авторів радіодрам почали звинувачувати у формалізмі, згодом до цього додалися заяви про націоналізм та шкідництво. Радіодрама зникла з ефірів у тому ж десятилітті. Репертуар складали твори, що проходили «ідеологічне ліцензування».

«Репресованому більшовиками жанру радіодрами судилася така ж трагічна доля, як його творцям і як всьому нашому народу в ті вже «голодоморні» 30-ті роки ХХ сторіччя. Оригінальна радіоп'єса як така була замінена спочатку прямою трансляцією спектаклів із театральної зали, а згодом її трансляційним записом», — говорив Віктор Набруско.

Радіодрами на Радіо Культура

Радіо Культура відіграло важливу роль у відродженні радіодрами в Україні, поєднуючи традиційні підходи з сучасними технологіями та креативними рішеннями.

Радіо Культура

Це передусім сучасні адаптації класики — адаптація класичних творів українських письменників для радіоформату, що допомогло поєднати історичну спадщину з новими підходами до подання матеріалу; залучення молодих акторів до створення нових постанов; застосування високоякісних записувальних технологій та спеціальних звукових ефектів, що допомагають створювати багатошарові звукові картини, наближені до кіноформату; співпраця з театрами та культурними інституціями; інтерактивні проєкти та подкасти.

Які радіодрами можна послухати та де:

• «Січові гості» — слухайте радіодраму за оповіданням Пантелеймона Куліша.
• Леся Білик. «Рондо Кароля», оригінальна радіодрама, створена до річниці від дня народження польського скрипаля, композитора, віолончеліста, педагога Кароля Юзефа Ліпінського. Режисерка-постановниця — Наталія Сумська. Музичне вирішення Ірини Пашинської. У радіопостанові звучить музика Кароля Ліпінського. Запис із Фонду Українського радіо 2009 року.
• Євгенія Кононенко. «Телефонна елегія», оригінальна радіодрама у виконанні знакових майстрів радіоефіру. Режисерка-постановниця — Нелля Даниленко. Запис із Фонду Українського радіо 2011 року.
• «Паперові солдати» — радіопостанова за однойменним романом братів Капранових.
• «Зламаний світ» — радіодрама за романом Софії Андрухович «Амадока». У ролях: Галина Стефанова та Олег Коркушко. Частина 2 — тут.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Головне фото: GETTY IMAGES

Вперше опубліковано на сайті suspilne.media.