Новини компанії

Війна застала команду розслідувачів Суспільного у Харкові. 23 лютого журналісти записали останнє інтерв’ю нового розслідування, а вже на наступний день на місце зйомок команди зайшли російські війська. Через активний наступ окупантів й постійні обстріли розслідування стають на паузу. Команда редакції розслідувань починає працювати над телемарафоном і щодня мовить про воєнні злочини в Україні. Вже за місяць повномасштабного вторгнення уряд України та увесь світ заговорить про геноцид в центрі Європи. 

«Коли Київщину, Чернігівщину та Сумщину звільнили від російських окупантів і з’явилися перші кадри й свідчення з сіл та містечок, які пережили окупацію, тортури та вбивства, ми зрозуміли, що не можемо залишатися на телемарафоні й з умовно безпечного Львова спостерігати за тим, що відбувається. Ми повинні їхати й робити нашу безпосередню роботу: розслідувати. На цей раз жорстокі воєнні злочини, скоєні російськими військовими. 

Розпочали з Київщини. Увага світу була прикута до кадрів з Бучі. Ми поїхали туди, об’їздили навколишні села й містечка, розмовляли з десятками людей: вони розповідали речі, у які було важко повірити. Здавалося, що таке неможливо. Та, на жаль, історії про катування, грабежі та вбивства були правдивими. І тоді, у квітні, ті, з ким ми спілкувалися, хотіли говорити, хотіли, щоб їх почули. Щоразу ми наштовхувалися на згадку про розстріляну росіянами сім’ю. Зрештою, так і вирішили: ми спробуємо знайти тих, хто вбив маму і двох маленьких хлопчиків», — розповідає Алла Садовник, журналістка редакції розслідувань Суспільного. 

27 лютого 2022 року російські війська вперше увійшли до Бучі. 33 дні місто було під окупацією. За цей час зелені коридори, якими могли б виїхати цивільні з епіцентру бойових дій, спрацювали лиш кілька разів. Українців розстрілювали на подвір’ях власних будинків, просто на вулиці, з написами «діти» на машинах та дітьми всередині, цілими сім’ями: жінок, старих, цивільних чоловіків. Згодом про Бучу дізнаються у всьому світі й далеко за кордоном люди побачать, як виглядає «русскій мір». 

У 2024 році команда соціального мальопису Inker створила серію коміксів про розслідувачів Суспільного. Один з них розповідає історію сім’ї Чикмарьових з Бучі, розслідуванням якої займалась команда Суспільного.

«Багато журналістів у зв'язку з повномасштабним вторгненням відчули нові грані своєї професії. Хтось перетворився на журналіста чи автора в екзилі, хтось перетворився на автора або журналіста в підпіллі, на людину, яка змушена, приховано шукати правду, щоб розповідати її, — коментує редактор мальопису Inker, співзасновник медіа #ШоТам та військовий ОПБр ім. гетьмана Б. Хмельницького Сергій Колесніков. — Ця історія родини Чикмарьових в тому числі й про журналістів, які знайшли ціною неймовірних зусиль, неймовірних везінь, збігів і неймовірної кількості людиногодин, проведених за моніторами комп'ютера, в полях, за фотокамерою, за інтерв’ю ціною всіх неймовірних зусиль вони знайшли вбивць, жорстоких катів, які знищили цілу сім'ю, цілий маленький всесвіт».

У 2014 році родина Чикмарьових вперше зустріла війну на Донеччині. Того ж року двоє братів зі своїми сім’ями переїхали до Бучі на Київщині. За 8 років та майже тисячу кілометрів війна застала їх знову. Вже тоді геноцид став тотожністю Бучі. Сім’я не могла зволікати й було прийняте рішення один за одним виїжджати з міста. 5 березня дружину та двох синів молодшого брата Чикмарьових було розстріляно, коли вони намагались виїхати з-під окупації. 23 дні їхні тіла пролежали в машині. 

9 березня Віталій Чикмарьов (старший брат родини Чикмарьових) з поста у мережі «Фейсбук» дізнався, що його брат живий. Доти ані родина старшого брата, ані батьки Чикмарьових не знали про долю його сім’ї. 

«Робота з родиною Чикмарьових за визначенням не могла бути просто “роботою”, враховуючи гострий біль і жах пережитого ними. Ми відвідували будинок, дитячі кімнати, де лежали речі та іграшки, складені ще Матвієм і Климом… Це, безсумнівно, один з найскладніших досвідів у житті, й було дуже важливо, що і Віталій, і пані Валентина, і, зрештою, Олександр — довіряли нам і були з нами відверті, — коментує режисер редакції розслідувань Суспільного Владислав Васильченко. — Ми розуміли, що все, що зараз можемо зробити й для цих неймовірних людей, і для пам’яті про Маргариту, Матвія та Клима — в жодному разі не залишити їхню історію втраченою чи непоміченою. Зафіксувати, опрацювати, провести титанічну пошукову роботу й зрештою встановити злочинців, привернути фільмом увагу світової спільноти до цього скоєного росіянами злодіяння та наполягати скільки це можливо на покаранні воєнних злочинців — це наш професійний обов’язок і тоді, і тепер».

Історія цієї родини стала першим розслідуванням журналістів Суспільного з початку повномасштабного вторгнення, що тривало понад рік. У 2022 році розслідувачі змогли встановити, який з російських полків найбільш ймовірно причетний до вбивства. Тоді журналісти оприлюднили фільм «Буча 22».

Поіменно встановити винних вдалося в травні 2023 року. Військовополонений російський десантник зі 104 полку був свідком розстрілу сім’ї Чикмарьових. На момент розстрілу він перебував у одній з БМД (бойова машина десанту) колони, що рухалась назустріч автівці сім’ї. Імена винних розслідувачі назвали у фільмі «Буча: екіпаж 111». 

«Це розслідування було переломним для нашої команди. Ми зіткнулися з новим видом злочинів, новим рівнем цинізму. Ми зіткнулися з усвідомленням того, що винні у вбивстві дітей можуть ніколи не бути покараними. Правоохоронці оголосили підозру одному з російських військовослужбовців, який ймовірно і здійснив постріл, проте чи потрапить він колись за ґрати — велике питання. З того часу ми встановили особи багатьох росіян, які, за зібраними нами доказами, винні у скоєнні воєнних злочинів, але інтерес до таких розслідувань падає, на жаль, не лише у світі, а й в Україні. І цей інтерес, я переконана, потрібно усіляко підтримувати. Тому ми надзвичайно вдячні команді, яка присвятила нашій роботі цей мальопис», — каже шеф-редакторка редакції розслідувань Суспільного Інна Білецька.

«Війна змушує людей по-іншому дивитися на своє життя. Вона змушує втрачати сенс свого життя і знаходити новий сенс. І от про це наш комікс, про те, як змінилась професія журналіста, як війна змінила людей в цій професії, і як ця сфера отримала новий поштовх. У цьому спецпроєкті можна побачити, як журналістика знову віднаходить себе тут, посеред болю, страждань в Україні, як вона перевинаходить себе тій мірі ідеалістичного журналіста. Ми сподіваємося, що цей номер для багатьох наших майбутніх молодих колег стане поштовхом і приводом задуматися над своєю роллю в професії», — додав Сергій Колесніков.

Електронна версія коміксу доступна за посиланням.

Над соціальним мальописом працювали:

• Олександр Дьомін, Діана Лановець — сценарій;
• Софія Сулій — ілюстрації.

Над розслідуванням працювали:

• Інна Білецька, Алла Садовник — авторки розслідувань;
• Олександр Стратонов — режисер монтажу, композитор, автор графіки;
• Владислав Васильченко — режисер документального фільму-розслідування;
• Світлана Коваль, Тарас Ібрагімов, Павло Ільчук — оператори;
• Ганна Калаур, Марія Горбань — журналістки.

Суспільне Новини — це надійне джерело верифікованих новин від команди Суспільного. Суспільне Новини традиційно очолює списки найякісніших українських медіа за довірою та дотриманням журналістських стандартів.

Завдяки найбільш розгалуженій кореспондентській мережі Суспільне Новини постійно інформують про перебіг подій на лінії фронту, створюють матеріали з місця подій по всій країні та розповідають про життя громад. Дають контекст подій, пояснюють складні питання і проводять журналістські розслідування. Суспільне Новини представлені на всіх доступних для аудиторії платформах: телебаченні, радіо, сайті, в ютубі, у соціальних мережах (Instagram, Facebook, X) і месенджерах (WhatsApp, Telegram, Viber).

Ілюстрації випуску «Мисливці на хижакіv» надала команда мальопису Inker

Текст підготувала Вікторія Савченко