Новини компанії

Архіви Суспільного Мовлення — сотні тисяч годин записів нашої історії, які стають джерелом знань для дослідників, журналістів і кожного, хто цікавиться минулим. Зробити ці матеріали надбанням всіх українців — одне із головних завдань команди сайту Суспільне Медіатека. 30 листопада — рік як мовник ділиться оцифрованими знахідками на цій відкритій платформі архівних аудіо та відео. Розповідаємо про минулі 12 місяців роботи сайту, як Суспільне працює з власними архівами та що у планах. 

«Архіви — це не нудно!» 

В цьому певна керівниця проєкту з оцифрування архівів на Суспільному, директорка департаменту «Медіатека» Таїсія Турчин, і доказом цього слугують цифри статистики сайту Суспільне Медіатека.

За 12 місяців роботи платформи її відвідали 80 тисяч користувачів: кожен в середньому провів на сайті по 26,5 хвилин. На кінець листопада 2024 року на Суспільне Медіатека опубліковано понад 1350 годин відео- та аудіоконтенту. В цілому люди присвятили 35 731 годину переглядам архівів Суспільного.

На цифрових платформах Суспільного, куди команди публікували адаптовані версії матеріалів із сайту, архівні кадри набирали понад 3,8 мільйона переглядів та понад 220 тисяч реакцій. 

«Захищати свободи в Україні — наша місія. Для цього ми досліджуємо історію та вивчаємо минуле. Суспільне Медіатека відкриває доступ до історичних матеріалів кожному українцю», — Таїсія Турчин, директорка департаменту «Медіатека» на Суспільному.

Найпопулярнішими матеріалами за переглядами, що опубліковані на сайті Суспільне Медіатека, стали:

• Назарій Яремчук у Вижниці; 
• «Океан Ельзи» — перший телевізійний концерт, частина друга;
• 20 років Народному театру в селищі Колки;
• Телецентр на Хрещатику, 26: переїзд в «Олівець»;  
• Школярі 80-х: заборонені бажання. 

«Робота над наповненням Суспільне Медіатека для мене і для команди сайту — це чи не щодня знаходити щось важливе, щось потрібне, щось цікаве. Публікувати це, давати можливість нашим користувачам це не лише подивитись чи послухати, але й дослідити та вивчити», — каже Ірина Гоць, продюсерка платформи Суспільне Медіатека.

Команда сайту Суспільне Медіатека, яка працює у Львові. Фото — з відкриття нового простору Академії Суспільного Мовлення, 2 жовтня 2024 року

Жива історія — на плівках

Уперше Українське Радіо вийшло в ефір із Харкова у 1924 році, а телебачення розпочало роботу в 1951 році. Відтоді всі теле- і радіоархіви зберігають не лише культурну спадщину, але й важливі моменти політичного життя України. 

Як зберігаються плівки. Сховище Суспільне Львів, 2024 рік

Читайте також: «Океан Ельзи», ЧАЕС, пропаганда. Як «Суспільне Медіатека» шукає і показує старі скарби нашого ТБ

Суспільне стало правонаступником усіх державних мовників в Україні, і нині у його фондах — тисячі цінних плівок: від виступів видатних українських діячів до унікальних записів української музики. У цій колекції такі раритети, як-от матеріали з українськими дисидентами, про Голодомор або перші роки незалежності, концерти легендарних «Смерічки» та «Ватри», Назарія Яремчука, Володимира Івасюка чи інтерв'ю Ігоря Білозіра, або ж кадри, як комуністи у 1995-му святкували річницю жовтневої революції, а на противагу їм Києвом крокували національні сили, на чолі з В'ячеславом Чорноволом. Усі ці архівні знахідки вивантажують на платформу Суспільне Медіатека.

Збирають, оцифровують, описують архіви з усієї України регіональні архіваріуси, які є в кожній філії Суспільного. Вони опрацьовують і старі записи, і поточні зйомки філії та додають їх до єдиної бази, присвоївши відповідні метадані.

Зустріч регіональних архіваріусів Суспільного у Львові. Квітень 2024 року

Читайте також: Суспільне напрацьовує алгоритми для якісної роботи з архівами в регіонах

«Найбільше мені подобається працювати із 70-ми, 80-ми, 90-ми роками минулого століття. Приємно знати, що праця наших колег не буде лежати на полицях і припадати пилюкою. Ми зберігаємо історію нашого краю, нашого народу», — каже Оксана Ковцун, фахівчиня Медіатеки із Суспільне Чернівці.

«Якби не робота з архівами, я б можливо ніколи не почула оригінального голосу Юрія Косача — небожа Лесі Українки, який приїжджав у Колодяжне у 1966 році», — Софія Калюжна, фахівчиня Медіатеки із Суспільне Луцьк.

Як зберігаються аудіоплівки. Сховище Суспільне Львів, квітень 2024 рік

Найбільші ж архівні сховища Суспільного — у Києві. Тут і фонотека Українського Радіо і телевізійні архіви на касетах, кіноплівках, магнітних рулонах.

Архів Суспільного Мовлення в Києві, фото — Сергій Гаджилов для platfor.ma

У фонотеці Українського Радіо зберігається понад 100 тисяч записів, серед них — народна пісня «Вівці мої, вівці» у виконанні Соломії Крушельницької — перезапис платівки 1927 року, чи пісня «Дід рудий, баба руда», яку виконує  Марко Кропивницький — 1904 рік. Вони вже теж опубліковані та доступні для загального перегляду на Суспільне Медіатека.

Скриншот із сайту Суспільне Медіатека

«Переважно це всі наші записи на магнітній плівці і це найбільше зібрання аудіоспадщини Українського Радіо», — каже Олена Григоренко, керівниця фонотеки Українського Радіо.

Оцифрування для збереження пам’яті

Після першого року посиленої роботи Суспільного з архівами більшість цих відео та аудіоскарбів поки залишаються за зачиненими дверима сховищ, чекаючи на оцифрування. Цей процес вимагає не лише сучасного та дорогого технічного обладнання, але і достатнього об’єму серверів для збереження оцифрованих матеріалів. Завдяки підтримці ЄС та уряду Японії архіви поповнилися додатковими чотирма петабайтами серверного простору. 

Джунко Масуда з Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) під час візиту до Львова відвідала сховища Суспільне Медіатека. Серпень, 2024 року

Читайте також: JICA допоможе модернізувати архів Суспільного

«Архів — це складно і дорого. Наприклад, зараз ми зберігаємо три копії будь-якого матеріалу, який потрапляє в архів, у різних фізичних сховищах», — каже Юрій Бойчук, технічний директор Суспільного.

«Збереження, власне, передбачає відповідь на головне запитання: що ми будемо з цим робити далі, як ми плануємо це використовувати», — каже Дмитро Рутковський, технічний керівник архіву Суспільного.

Іншою, не менш важливою, потребою для команди є знання та досвід у галузі розбудови й збереження медіаархівів. Із цим охоче допомагають іноземні партнери. Низку вебінарів вже організував японський суспільний мовник NHK. Про свої наміри підтримувати і допомагати в цій галузі вже заявили такі організації як FIAT\IFTA, EBU, INA. Є в проєкту й українські партнери. Зокрема комунальне підприємство «Львівське радіо» оцифровує записи радійного фонду у Львові. Так, користувачі Суспільне Медіатека вже почули звучання львівського джазового гурту «Медікус», пісні Богдана Янівського і чимало іншого.

Партнери проєкту та гості Суспільного на екскурсії сховищем з плівками у Львові. Жовтень, 2024 року

Документування воєнних подій

З початком війни у 2014 році архіви Суспільного доповнюються новими матеріалами про події на фронті, злочини росії, історії волонтерів і ветеранів. На платформі Суспільне Медіатека є окремий розділ «Війна», де зібрано такі матеріали. Здебільшого, це чорнові відео, які можуть стати доказовою базою для розслідування воєнних злочинів. Є й кадри українського Криму, Маріуполя, Донецька, інших міст, що зруйновані чи в окупації.

«Важливо зберегти кожен кадр, особливо зараз, коли в нашій країні триває настільки абсурдна і жахлива війна. Щоб на базі цих архівних кадрів можна було наступним поколінням показувати, що такого не повинно бути у світі», — каже Тетяна Степанова, керівниця архіву новин Суспільного.

Цифровий архів, відкритий для всіх

У Львові триває створення центру дослідження та збереження архівів, де збиратимуть і систематизуватимуть найдавніші записи з усієї України. Завдяки підтримці міжнародних донорів там з’являться сучасні сканери для оцифрування, багатоканальні пристрої для цифровізації касет, а також спеціалізовані сховища. 

Читайте також: Суспільне Мовлення запрошує наукову спільноту разом досліджувати архіви

Робота над архівами Суспільного — це багаторічний проєкт, що передбачає не тільки збереження, а й поширення знань. Тому команда прагне через платформу Суспільне Медіатека залучити громадськість до вивчення і дослідження архівів.

«Плани у нас грандіозні. Хочемо створити у Львові дослідницький центр і залучити громадськість до вивчення наших архівів, нашої історії, а також виробників до створення документальних фільмів, програм на основі наших архівів», — каже Таїсія Турчин.

«Попереду у нас ще дуже багато роботи і багато планів. Ми щодня знаходимо щось важливе, щось нове і невідоме. І щодня захоплюємось та надихаємось тим, що робимо», — Ірина Гоць.

Команда запрошує користувачів разом вдосконалювати платформу: залишайте пропозиції у формі зворотного зв'язку у правому нижньому куті сайту Суспільне Медіатека.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

* Проєкт створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю АТ "НСТУ" і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. Проєкт створено в рамках співпраці Суспільного мовлення та Європейського Союзу в особі Європейської комісії за грантом «Капіталізація аудіовізуальних архівів НСТУ для залучення громадськості в Україні».