Вересень 17, 2024
Оксана Маловічко: Мені ніколи не довелось пошкодувати, що я обрала радіо
Оксана Маловічко, заслужена журналістка України, виконавча продюсерка дирекції «Українське радіо» перемогла в номінації «Впевненість: Зараз все буде» (людина, яка може все: впорається з будь-яким завданням і знає відповіді на всі запитання) у щорічній відзнаці «Суспільний код – 2024». Оксана прийшла на роботу в інформаційну редакцію Українського Радіо одразу після закінчення університету в 1990 році й до сьогодні залишається вірною радіо на всі 100%. В інтерв’ю поговорили, як змінилось радіо за останні три десятиліття, чого воно боїться, як завоювати слухача та про важливість правильних життєвих виборів.
— Не можна оминути факту, що цього року Українське Радіо святкує 100-річчя, вітаємо вас із цією непересічною датою, як людину напряму дотичну до того, яким Українське Радіо є сьогодні. Як радіо зʼявилось у вашому житті?
— Насправді дуже просто. Я навчалася в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка і за традиційним алгоритмом, який був дійсним на той час, після першого курсу відбувався розподіл по спеціалізації на три групи — телебачення, радіо і преса. У телегрупу здебільшого відбирали студентів-киян, які про телебачення знали не лише завдяки екрану, а й були якимось чином дотичні до нього, зокрема через родинні зв’язки. Я ж вирішила піти на радіо. Спробувала, вдалося — і це виявилося улюбленою справою всього життя.
Наше навчання передбачало щорічну практику, і починаючи з другого курсу я кожного року два місяці повноцінно працювала на радіо. Спочатку у Вінниці, потім на переддипломній практиці в Дніпрі, а потім і в Києві. 1 серпня 34 роки тому я прийшла на Українське Радіо.
Попри шалений розвиток медіасфери, радіо має велике майбутнє.
— Змінилось Українське Радіо за той час, що ви тут працюєте?
— Звісно! Тоді були інші формати, однак у всі часи на радіо працювали люди, які хотіли творити, завжди знаходили, як це робити і для кого. Наша робота завжди була цікавою, і це, я думаю, підтвердять ті люди, які слухали Українське Радіо впродовж цих років. Насправді було багато чого, що запам'яталося і залишило слід не лише в наших душах, а й у серцях слухачів.
Іноді нам закидали те, що радіо залишається консервативним, зберігає звички, які були ще при радянській епосі або у перші роки незалежності, коли ще не всі могли говорити на повний голос. Зараз радіо дуже активно освоює нові формати, воно не боїться ні говорити, ні експериментувати, ні робити щось нове — і це прекрасно. Попри шалений розвиток медіасфери, радіо має велике майбутнє. Але його творити та до нього готуватися треба вже сьогодні.
Головне, і війна це ще раз довела, — радіо потрібне багатьом людям.
- Читайте також: «Найбільше мотивує, коли слухачі Українського Радіо пишуть, що ми допомагаємо їм пережити війну», — Юрій Табаченко
Головне, і війна це ще раз довела, — радіо потрібне багатьом людям.
— Як змінювався ваш професійний шлях за ці роки?
— Я прийшла на радіо кореспонденткою у відділ сільського господарства, і відтоді 28 років працювала в новинах, де пройшла весь професійний шлях — була кореспонденткою, ведучою, головною редакторкою, заступницею директора і директоркою — все, що можна було спробувати в інформаційній сфері, я зробила. Після створення Суспільного відбулася реорганізація новин, і тоді я змінила свою специфіку роботи, залишившись у дирекції «Українське радіо».
— Виконавча продюсерка на радіо — яка ваша зона відповідальності?
— Важко однозначно оцінити свою діяльність. Хтось називає це операційна директорка, хтось виконавча продюсерка, я думаю, що це не так важливо. Для себе я визначаю свою сутність в тому, що створюю міцний тил для тих, хто виробляє контент. А без надійного тилу не буває перемог. Я не займаюся безпосередньо виробництвом контенту, хоча залишаюсь ведучою програми «Формула життя», але це вже не є моєю основною діяльністю. Сьогоднішня моя місія за певними ознаками близька до того, що я робила раніше. Новини, в професійному сенсі, дають людям абсолютну школу точності, пунктуальності, швидкого планування, миттєвої реакції, об'єктивної оцінки подій та людей. Це все необхідне для того, щоб у робочих процесах не було хаосу, щоб вони відбувались ефективно та призводили до того результату, який ми очікуємо. Всі ці якості, напрацьовані в новинах, допомагають реалізувати себе на новому місці. Я людина, яка фактично забезпечує організацію та супровід багатьох процесів, які відбуваються в дирекції «Українське радіо». Те, що я з власного досвіду знаю алгоритм створення аудіоконтенту від першого звуку до останнього, тобто, як він зароджується, створюється, втілюється, технічно забезпечується і так далі, допомагає мені легко впоратися з усіма процесами.
Створювати в ефірі якийсь надмірний пафос або зловживати якимись словами, які ти в житті не використовуєш, — це ні до чого.
— Радіо створюють люди. Як розкрити людину, коли її тільки чути? Коли є лише мікрофон та динамік.
— Слухач за багатьма параметрами обирає свого ведучого. Важливо, як голос подається, як працює людина з інтонаціями, як вона створює атмосферу довіри в ефірі.
Нас завжди вчили, що радіоведучий має в ефірі уявляти людину, якій довіряє, ніколи не спілкуватися з аудиторією так, як би ти не хотів, щоб спілкувалися з тобою. Створювати в ефірі якийсь надмірний пафос або зловживати якимись словами, які ти в житті не використовуєш, — це ні до чого. Тому що люди, які нас слухають, хочуть чітко розуміти, що ми говоримо, хочуть вірити нам. Суспільне весь час ставить собі за мету підвищувати довіру до нас слухачів/глядачів, тому що ми об'єктивні та правдиві. Вибудовувати довіру непросто, але починається вона з простих кроків.
— В чому феномен любові до радіо?
— Я впевнена, що він буде присутнім ще багато років і десятиліть. Радіо не зникне, воно може змінюватися, осучаснюватися, але точно не зникне. Тому що це доступний засіб масової інформації, який може прийти на допомогу в будь-який момент у будь-якому місці — і це не просто слова, це все підтверджено багаторічною практикою. Звісно, що наші слухачі — це така аудиторія, яка закохалась у радіо і залишається йому дуже відданою.
Радіо багатогранне, цікаве, готове запропонувати різноманітний продукт на різні смаки та інтереси, воно готове дискутувати, пропонувати цікаві теми, інколи погоджуватись, часом давати інструменти й рецепти поведінки, можливо, просто підказувати, і це теж важливо, бо інколи нам потрібна підказка в якусь відповідальну мить. Тому згадуйте про Українське Радіо і про інші радіостанції Суспільного — Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточку — частіше, шукайте їх не лише в ефірі, а на сайтах, в мобільних застосунках, соціальних мережах, ютубі.
- Читайте також: Українське Радіо можна слухати у застосунку «Дія»
Я жодного дня не зрадила радіо, попри те, що переді мною був вибір йти працювати на телебачення.
— Були думки піти іншим професійним шляхом чи на радіо достатньо інструментів, щоб розкрити свій потенціал?
— Є фахівці, які кажуть, що не можна затримуватись на одному робочому місці більше певної кількості років — чотири чи сім, думки різняться. І постає питання, добре це чи погано, коли ми багато років, я, зокрема, про себе кажу, працюємо на одному місці? Мені здається, що з кожного правила є винятки, що наше життя не настільки просте, щоб вписуватися в якісь шаблонні рамки. Все ж таки це залежить від людини та від того, наскільки влучний вибір вона зробила.
Я жодного дня не зрадила радіо, попри те, що переді мною був вибір йти працювати на телебачення. Радіо виявилось настільки мені дорогим та цінним, що я живу і розумію, що я саме тут, де маю бути. Мені ніколи не довелось пошкодувати, що я обрала радіо.
— Що мрієте реалізувати на Українському Радіо?
— Я людина дуже практична, тому моє бажання стосується всіх людей, які працюють на Суспільному. Мені дуже б хотілося, щоб вони отримували справжнє задоволення від своєї роботи, що обов’язково включає достойну матеріальну винагороду.
— Яка Оксана Маловічко вдома? Чим захоплюється, цікавиться, віддає свій час та увагу?
— Все дуже просто — вдома я звичайна жінка. Поза роботою є час на книги, басейн, гру в сквош. Люблю готувати, коли ліплю вареники — то це для мене справжній релакс.
— Що вас мотивує бути людиною, яка може все?
— Це моя сутність. Я людина-організатор, тобто та, яка аналізує процес, визначає кроки, які потрібно зробити, бачить інструменти, які треба задіяти, можливості, які варто використати, залучає інших людей до командної роботи. Тому коли колеги вирішили висунути мою кандидатуру в номінації «Впевненість: Зараз все буде», мене це не здивувало (посміхається). Бо саме для цього я працюю на радіо.
Кожній людині важливо усвідомлювати, що те, що ти робиш, є потрібним.
— Перемога в «Суспільному коді» — що це для вас означає?
— Для мене це об’єктивно приємно. Це вагома і важлива відзнака моєї роботи від колег, які працюють разом зі мною на радіо, та від колег з інших департаментів і дирекцій, яким принагідно дякую за спільну працю. Кожній людині важливо усвідомлювати, що те, що ти робиш, є потрібним. «Суспільний код» саме про такі важливі речі.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Матеріал підготувала Марина Задвірна
Фото — Анастасія Мантач
