Новини компанії

Пропонуємо до уваги читача цікаву розмову про хорове мистецтво, професію диригента й насичене творче життя сучасного хору з Юлією Ткач — художньою керівницею і головною диригенткою Академічної хорової капели Українського радіо, заслуженою артисткою України, лауреаткою мистецької Премії імені Миколи Лисенка, кандидаткою мистецтвознавства, доценткою кафедри хорового диригування НМАУ імені Петра Чайковського.

Читайте також: Суспільний мовник запрошує лідерів усіх політсил та керівництво держави писати Радіодиктант національної єдності

— Стверджують, що професія диригента акумулює в собі кілька спеціальностей: регулювальника, диспетчера, режисера, інспектора? Цей фах важко опанувати?

— То серйозна тема для роздумів і навіть наукових міркувань. У дисертації я досліджувала такі питання в контексті інтерпретації та виконавського стилю. Так, професія диригента особлива. Це абсолютно неосяжний, а іноді й суперечливий комплекс людських, психологічних, розумових, духовних, душевних, енергетичних, організаційних здібностей, зібраних в одній людині. По-перше — це сила; по-друге — відповідальність; по-третє — величезна внутрішня мотивація, що дає змогу вести за собою колектив: запалювати, надихати, переконувати, творити, висікати вогонь або заспокоювати. Дуже тонка й глобальна сфера!

Що відчуває людина-митець за диригентським пультом? У якому вона перебуває стані? Що в неї на серці і яку вона має душу? Усе це отримує слухач у залі. У випадку ж колективів UA: Українське радіо — і в медіапросторі.

 

— А як щодо поєднання різних видів діяльності?

— Диригент — це справді й режисер, і сценарист, й енергетичний та вузловий центр усього творчого процесу, кожного проєкту. Наприклад, створення концертної програми — теж мистецтво. Тут потрібно мати драматургічний хист, передчувати темп, атмосферу, настрій імпрези, навіть публіку, яка буде. Щоразу, режисуючи програму, я «проживаю» всі нюанси твору, відчуваю його час, наповнення, заряд, післясмак, суто професійні особливості. І коли після творчих митарств нарешті з’являється цілісне бачення програми — то справжній катарсис і суцільне задоволення.

Народження концертних програм і медіапроєктів UA: Суспільне мовлення — це колосальна організаційно-творча робота всього колективу Будинку звукозапису. Але я хочу висловити захоплення й подякувати креативній команді хору, яка в дні підготовки до виступів працює 24 години на добу. Це великі ентузіасти та професіонали: Леся Шавловська (диригентка й позаштатна адміністраторка), Віра Самойленко (артистка та наша позаштатна піар-менеджерка), інші артисти хору.

Ми прописали алгоритм дій із підготовки концерту в Будинку звукозапису. У ньому понад 200 пунктів — від творчого задуму, ідеї, назви, запрошення учасників, написання анонсів, прес- і пострелізів, спілкування з авторами… та ще 196 пунктів. Як «вишенька на торті» — розробка світлової партитури. Але результат того вартий.

Читайте також: Про якість і вплив на суспільство ефірів UA: Українське радіо — Дмитро Хоркін

— Як жінка-диригентка почувається в команді чоловіків-диригентів?

— Прекрасно (всміхається — ред.). Мабуть, десь і є певні гендерні проблеми щодо диригентської справи. Та вже час їх припинити — надворі ХХІ сторіччя! Можливо, вони існують у думках чоловіків (знову всміхається — ред.)? Але я не відчуваю це на собі й на моїй роботі в колективі. Дуже вдячна за це долі та чоловікам, котрі мене оточують! Єдиними критеріями, що дають право жінці, як, власне, і чоловікові, стати за пульт, є професійність і диригентський талант (а це — величезний комплекс складових). Усе залежить від міри цього таланту й особистісних рис митця, а не від статі.

Жінкам складніше, так! Є певні життєві нюанси й пов’язані з ними складнощі. Однак жінка є творцем прекрасного в різних сферах. І високе мистецтво — не виняток, а підтвердження цього.

 

— Ви давно практикуєте не тільки як хорова, а й симфонічна диригентка. Цьогоріч отримали диплом оперно-симфонічної диригентки.

— До речі, диплом із відзнакою, — моя родина сказала, що я невиправна (всміхається — ред.). Насправді — це важлива подія в моєму житті. Я вдячна рідній Alma Mater, моєму педагогу — професору Володимиру Сіренку за таку можливість самовдосконалення.

Досвід роботи із симфонічним оркестром справді вже досить великий. Якщо простежити хронологію подій, то мій дебют відбувся у 2013 році з Національним ансамблем солістів «Київська камерата». Далі була співпраця з найкращими колективами країни. Ми виконали на концерті й записали до фонду UA: Українське радіо кантату Ігоря Щербакова «Stabat Mater». Звісно, не можу не назвати наш рідний Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо, Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Національний академічний духовий оркестр України, Kyiv Fantastic Orchestra, Kyiv Percussion Ensemble «Ars Nova», Національний ансамбль «Київські солісти», Ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського Національного будинку органної та камерної музики…

Читайте також: Будинок звукозапису Українського радіо отримав охоронний статус об’єкта культурної спадщини

— Ці проєкти реалізуються переважно в Будинку звукозапису Українського радіо?

— Так, вони — наш мистецький продукт, що стає медіаконтентом і звучить на UA: Українське радіо та UA: Суспільне мовлення. За останні півтора року хор у співтворчості з провідними колективами країни здійснив 12 таких масштабних проєктів. Переважно це висока класика, фолкнапрям, сучасна та навіть популярна музика: твори Вівальді, Гайдна, Брукнера, Форе, Дворжака, Шуберта, Станковича, Гаврилець, Дичко, Шнітке, Дж. Вільямса, музика гурту «Queen» та інших.

— Чим продиктований такий вибір репертуару?

— Ці композиції — найкращі зразки кантатно-ораторіального жанру. Він унікальний поєднанням тембрів хору та оркестру, деталізованості й розмаху. У цьому жанрі хор є особливим «персонажем», що несе слово, розкодовуючи музичну тканину. До того ж із багатьох причин такий репертуар не часто виконують в Україні, хоча є надзвичайно популярним у Європі та світі.

 

— У радянські часи хорове мистецтво було справді масовим, але панувала заборона на духовні твори, які нині становлять основу репертуару. Наразі табу на духовні твори знято, проте й хорове мистецтво не має такої кількості поціновувачів, як минулого століття. Що робить цей вид мистецтва популярним чи непопулярним?

— Хор — це «лакмусовий папірець» українського суспільства. Як би хто не намагався заплющувати на це очі, та українська хорова традиція — код ідентифікації нас у світі. Те, що робить Україну — Україною! Він закладений у нас генетично.

Так, професійний хоровий спів є мистецтвом рафінованим, елітарним. Навіть із технічного боку (як стверджують наші блискучі звукорежисери) запис хору a cappella — найскладніша справа у сфері звукозапису. Однак «ін’єкції» високого мистецтва просто необхідні нашому суспільству. Ми не можемо постійно їсти чипси й пити кока-колу, бо знаємо, до чого це призводить. Також не варто вживати лише легкодоступну «естетичну їжу», бо ефект буде абсолютно ідентичним. Мені дуже подобаються слова Павла Муравського про високе мистецтво та популярну музику. І те, й інше має право на існування. Але мистецтво виховує, а доступна музика розважає вже вихованих людей!

Читайте також: Суспільне радіо починає мовлення на 12 нових FM-частотах

Категорично не згодна з тим, що кількість шанувальників хорового мистецтва зменшилася. Навпаки! Інтерес до хорового співу зростає. І наш лозунг «Хор — це сучасно! Хор — це модно! Хор — це круто!» — набирає обертів. Коло наших прихильників молодшає. До нас на концерти дедалі частіше приходять молодь і діти різного віку, що є дуже позитивним показником. Діти сприймають, здавалося б, серйозну музику у виконанні хору природно, невимушено, їм цікаво. Це дає велику надію на нормальний розвиток покоління, що підростає.

Хор Українського радіо працює в різноманітних форматах, зокрема й завдяки завданням UA: Суспільне мовлення. Окрім високої класики, у нашому репертуарі — попмузика, естрада, джаз, рок, фолк, кавер-версії всесвітньо відомих пісень. Ми співпрацюємо із зірками шоу-бізнесу, беремо участь у Дитячому Євробаченні. Це абсолютно точний шлях для залучення молодих людей і поступового підвищення естетичної планки їхнього сприйняття.

 

— Чи має хор особливий енергетичний вплив на слухача й у чому він полягає?

— Енергетичний вплив хору колосальний саме завдяки слову. Наведу приклад. Ще студенткою я працювала хормейстеркою в хоровій капелі. Ми проводили експеримент — співаки подумки одночасно під руку диригента промовляли текст, вкладаючи в нього зміст, осмислюючи та переживаючи його. Зовні хор мовчав, але ця «голосна тиша» була наелектризована напруженням; від хору просто била потужна енергетична хвиля. Ефект був приголомшливий! І вже тоді я замислилася, наскільки важливе слово, його емоційне наповнення, одностайність, єдність. А коли це думка колективу, збільшена кількісно, скерована диригентом, — це велетенська сила впливу на слухача. Таке явище подібне до спільної молитви, що здатна змінювати простір навкруги. Саме тому хор є надзвичайно енергетичним мистецьким явищем.

Також під час роботи зі студентами консерваторії я багато уваги приділяю саме емоційно-інтелектуальному усвідомленню твору. Кожне слово, музична фраза мають бути підкріплені не тільки розумінням тексту, а й емоційним його переживанням, пропусканням через себе. Іноді прошу шукати в музиці моменти, які б резонували з особистісними відчуттями й життєвим досвідом. Це завжди посилює ефект енергетичного передавання змісту композиції. І кожне виконання завдяки такій роботі має неповторну, унікальну інтерпретацію, — по суті звучить нове прочитання.

 

— У чому складність процесу розкриття смислу музики?

— У мобілізації всіх внутрішніх ресурсів виконавця — від максимального зосередження уваги, емоцій, енергетики, психіки, фізики до занурення в особливий високий світ образів, відчуттів, тонких матерій. Це концентрація всіх систем людини «тут і зараз». Саме тому діяльність музикантів, як репетиційна, так і концертна, чітко регламентована часовими межами, що визначені психофізіологічними можливостями людини.

— Наскільки важливим є духовний розвиток для митця?

— Семен Казачков — відомий диригент і науковець якось сказав: «Диригентська паличка повинна бути в руках високоморальної людини!» Звісно, це так, бо диригент стоїть на чолі великого колективу й веде за собою інших. Утім ця думка абсолютно справедлива для всіх виконавців.

Те, що митець транслює у Всесвіт силою таланту, має велике значення. У кожному творі є «душа» як композитора, так і виконавця. Уже за першою нотою співака або дотиком піаніста до рояля можна зрозуміти його людські риси, інтелект. Це феноменальні й не до кінця вивчені явища!

Публіка завжди відчуває щирість і справжність людини на сцені: коли виконання б’є в серце, а коли митець творить заради укріплення власного «Я», замикаючи мистецтво на собі. Саме тому моральний аспект особистості музиканта є одним із найважливіших показників художньої цінності його творчості.

 

— Чи є приклади в сучасній музиці поєднання хору з електронікою або синглів з обробкою самого співу?

— Так. Наш хор не раз брав участь у таких мистецьких експериментах. Це надзвичайно цікаво, сучасно, навіть корисно. Найсвіжішим прикладом такої колаборації було нещодавнє виконання Національним оркестром України та Хором Українського радіо твору польського композитора Станіслава Круповича (диригент — Ніколя Фарін, Швейцарія). У композиції були використані справжні звуки космосу та планет сонячної системи, записані NASA за допомогою космічних зондів Voyager-1 та Voyager-2. Крім того, у залі Національної філармонії під час концерту знизили температуру, щоб створити ілюзію перебування слухача в космосі. Ефект був несподівано сильним!

— У наш час стає популярним віртуальний хор. Чи є небезпека втратити хорове звучання наживо?

— Живе, справжнє, «дихаюче» буття людини не можна замінити дистанційним, віртуальним існуванням. Це абсурд! Недаремно в багатьох мудрих казках цінними є живі й справжні речі: людські взаємини, спілкування, почуття. А творчість — це найвища форма вияву людського феномена.

Звісно, нині ми змушені прийняти обставини й уберегтися від небезпеки вірусу, ми все для цього робимо. Але говорити про варіант такого існування як постійний не варто. І це вже інший рівень життя — «мистецтва» машин, комп’ютерів, техніки, а не людей як одухотворених створінь. Не думаю, що тут матимуть місце якісь живі вібрації. Сподіваюся, ситуація у світі налагодиться, і ми з більшим усвідомленням зможемо оцінити прості, але такі важливі явища.

— Цьогоріч виповнюється 10 років, як ви керуєте Хоровою капелою Українського радіо…

— Так, це мій перший ювілей. Рівно 10 років тому, у вересні 2010-го, я очолила цей знаний і славетний колектив. Як мені часто кажуть, перша жінка-керівниця — то дуже подібно до жінки-космонавтки (всміхається — ред.). Моє захоплення Хором Українського радіо, повірте, тільки зростає щороку, як і натхнення творити. Тому ми з приємністю чекаємо всіх шанувальників хору на наших концертах, програмах, прямих ефірах.

 

— Розкажіть про цікаві моменти з історії хору та плани на наступний сезон.

— Творче життя колективу вирує! Воно яскраве, активне, позитивне попри зовнішні обставини та випробування сьогодення. Ми щасливі розпочати новий концертний сезон і зробити багато корисних, потрібних справ для українського суспільства. Звісно, карантинні обмеження вносять корективи. Нині проведення культурно-мистецьких заходів у Києві відповідно до встановлених карантинних норм можливе. Ми підлаштовуємо й трансформуємо наші задуми під ці реалії. Однак плани маємо — грандіозні, креативні!

Наприкінці вересня Хор Українського радіо брав участь у Сhoir Marathon Міжнародного фестивалю KyivMusicFest. А 8 жовтня ми були учасниками новоформатного дійства — нової української опери «Ніч» композитора Максима Коломійця. Твір із присмаком особливої чуттєвості, інтимності, навіть еротики. Хочемо продовжити серію медіапроєктів хору. Зокрема вже відомий цикл «ЗУСТРІЧ ЕПОХ», у якому цього разу «зустрінуться» Перголезі, Брукнер та українські композитори. Це насправді дуже цікавий задум, із «музичним» 3-Д ефектом. А також наш новий проєкт «ПОСТАТІ: Шевченко. Лятошинський. Станкович», у якому представлено творчість справжніх титанів національної культури. Маємо великі плани щодо записів до фонду UA: Українське радіо — переважно це музика українських композиторів і світова класика.

Така різноформатна програма чекає нас найближчими місяцями. Сподіваємося на її реалізацію.

— Де можна буде побачити анонси та стріми цих концертів?

— Вони обов’язково анонсуватимуться в соцмережах, програмах UA: Українське радіо, UA: Суспільне мовлення, квиткових касах. Також плануються прямі онлайн-трансляції. Запрошуємо долучитися всіх!

 

Спілкувалася Дарина Анастасьєва

Фотографувала Анастасія Мантач

 

Уперше опубліковано на mus.art.co.ua