Жовтень 28, 2024
Юлія Шелудько: Коли визнають свої — це особливо цінно
Юлія Шелудько, виконавча продюсерка Українського Радіо та членкиня редакційної ради Суспільного, перемогла в номінації «Партнерство: Су-Спільник» у щорічній відзнаці «Суспільний код – 2024». На Суспільне Юлія прийшла у 2017 році у розпал трансформацій і змін. Професійне кредо «роби те, що любиш, тоді матимеш найкращі результати» і вроджений оптимізм допомогли крок за кроком побудувати кар'єрний шлях, який приносить задоволення, і не боятися нових викликів. В інтерв'ю говорили про те, що чекає Українське Радіо в майбутньому, як стійкість українців надихає продовжувати робити свою справу, про Радіодиктант національної єдності й важливість підтримки з боку найближчих людей.
- Читайте також: Юлія Усенко: Моєї перемоги не було б без моєї команди
— Ви згадували, що радіо було присутнім у вашому житті з дитинства. Як ваша дитяча мрія працювати в медіа вплинула на вашу кар'єру?
— Дитяча мрія була стати журналісткою — років у 5–6 я все це собі придумала, потім так і втілила. Я писала вірші, твори, які потім стали статтями для газети, і зрештою мене запросили на радіо як учасницю програми, у якій автори читали свої вірші. Так я вперше потрапила на Хрещатик, 26 і відчула атмосферу й енергетику цього місця, мені сподобалось. Потім я обирала собі відповідне навчання, стажування і потрапила спочатку на телебачення, де працювала багато років, а вже згодом — на радіо. Здавалось, прийшла подивитися як воно тут, але мене так захопила ця робота, приємно вразили люди, що працюю з 2017 року. Мені подобається це поле діяльності, вплив медіа на суспільство, для мене важливо бути залученою в процес. Подобається поєднувати творчу роботу і менеджерську; здається, що в мене непогано виходить, часом це серйозні виклики, але доля любить сміливих.
Мотивує, що ти не просто живеш і робиш свою роботу, а що можеш своєю діяльністю якимось чином допомогти людям.
— Що найбільше мотивує вас у роботі на радіо?
— Тут багато факторів і чинників, але одне з головного — це команда. Мотивує зворотний зв'язок від нашої аудиторії. На Українському Радіо був проєкт «Лист на радіо», для якого в усіх регіонах збирали відгуки людей, громад, як радіо на них вплинуло — комусь змінило життя, комусь врятувало, подекуди сприяло покращенню умов проживання в осередках, і це важливо. Мотивує, що ти не просто живеш і робиш свою роботу, а що можеш своєю діяльністю якимось чином допомогти людям. І що найдивовижніше для мене — медіа має здатність впливати на цілу країну, трансформувати суспільство, відбиватись на цілих поколіннях. Думаю, що це теж дуже серйозний важіль для того, щоб працювати в медіа.
- Читайте також: «Допомагало вижити, не зламатись». Розмова про роль радіо у важкі часи — за участі Українського Радіо на Lviv BookForum
Мені подобається, як за останні роки радіо змінилось, але залишилося близьким радіослухачам.
— У ролі виконавчої продюсерки ви поєднуєте менеджерські обов’язки з творчістю, як це допомагає досягати кращих результатів?
— Коли людина справді залучена, мотивована, вона досягає хороших результатів у своїй роботі. Наведу приклад роботи регіональних редакцій Українського Радіо. Я тривалий час працювала продюсеркою регіонального контенту, тобто взаємодіяла і нині взаємодію з усіма редакціями, людьми. Мені імпонує мотиваційний, дружній формат керівництва. Я знаю кожного і кожну, намагаюсь надихнути колег, мотивувати, підказати з позиції партнерства. От щойно відбувся великий концертний тур оркестру Українського Радіо і наші працівники філій, радійники і не тільки, допомагали суто організаційно — запросити людей, розсадити, розв'язувати нагальні питання. І водночас вони робили свої ефіри, свою творчу роботу. У кожній філії, регіональній редакції, у кожному місті, де проходили концерти, все вдалося на найвищому рівні. Передусім це заслуга оркестру, на який прийшли люди, але дуже важливим був саме командний дух. Це якраз про поєднання менеджерських моментів і творчих.
Перевага великих кросплатформних проєктів — це дуже круто як з погляду залучення аудиторії, так і команди — маркетинг, піар, телебачення, радіо, диджитал, всі працюють над проєктом, на спільний результат. Таких проєктів у Суспільного багато, воно вирізняється серед інших медіа тим, що може собі дозволити робити масштабні соціально важливі проєкти.
— Українське Радіо вже 100 років є важливою частиною медіапростору України. Як ви бачите його розвиток у наступні роки?
— Мені подобається, як за останні роки радіо змінилось, але водночас залишилося близьким радіослухачам. Реформа Суспільного у 2017-му — це один з найбільш прогресивних кроків для Українського Радіо, і мені пощастило долучитися до цього процесу. Сподіваюсь, що надалі радіо залишатиметься взірцем дотримання журналістських стандартів, і я впевнена, що радіо буде завжди. Ми побачили та переконались, що саме радіо мовить коли немає світла, коли зникає інтернет, воно той вид медіа, який буде потрібний людям повсякчас.
Саме напередодні сторіччя Українського Радіо дуже важливі проєкти про радіо.
— Які нові програми або проєкти, на вашу думку, особливо важливі для майбутнього розвитку Українського Радіо?
— Саме напередодні сторіччя Українського Радіо дуже важливі проєкти про радіо. «Лист на радіо», «Життя в ефірі» — це ті проєкти які розкривають для нашої аудиторії глибоку давню історію радіо, показують яким воно було, як трансформується, які метаморфози відбуваються і чого ми досягли.
Весь контент у нас суспільно важливий. Нині повномасштабне вторгнення, тож ми говоримо про війну, у багатьох людей посттравматичний синдром — говоримо про те, як себе зібрати докупи, як триматися, також людям потрібно перемкнути свою увагу, і ми говоримо про фінанси, психологію, про мережі, історію і роботу амбасадорів тощо.
Проєкт «Сто тисяч» — лікнеп з фінансів, кілька років в ефірі й не втрачає популярності. З нових проєктів відмічу «Амбасадори» — відкриваємо те, що людям цікаво, а саме як наші посли працюють за кордоном, або як іноземні працюють в Україні.
Зараз у нас є можливість робити не тільки програми для радіо, а ще й відеотрансляції на ютуб, фейсбук-сторінку, також можемо адаптувати радіопрограми у подкасти. І це додатковий плюс — охоплюємо більшу аудиторію.
- Читайте також: «Життя в ефірі»: історія позивних Українського Радіо
— Як, на вашу думку, змінився Радіодиктант національної єдності за останні роки, і чому він залишається таким популярним?
— Це така об’єднавча акція, суть якої — єднання довкола мови. Це той ритуал, що допомагає триматися. Тут немає суперечки, конкуренції, вікових обмежень. Радіодиктант — це традиція, яка виросла разом з дітьми, які колись писали диктанти в школі, а тепер пишуть родинами вже разом зі своїми дітьми, адже Радіодиктанту виповнюється 25 років. Радіодиктант об'єднує українців в Україні й в усьому світі, і не тільки українців, а й тих людей, хто вивчає, любить українську мову, і все відбувається завдяки Українському Радіо та Суспільному.
— Що було найцікавішим і найскладнішим під час роботи за рік, що минає?
— Найцікавішим було передчуття, що саме в цьому році виповниться 100 років Українському Радіо. Команда до цього ретельно готувалась, оскільки це мегапотужна дата. Українське Радіо — своєрідний символ незламності, стійкості, це одне з найстарших радіо в Європі. Для мене саме це було і найскладнішим, адже необхідно було залучити всі ресурси. От, наприклад, сквер у Києві на Прорізній назвали на честь Українського Радіо — таке не щодня стається! Успішно пройшов гастрольний тур оркестру Українського Радіо під орудою Володимира Шейка — хіба це не дивовижно? Дуже важливо, щоб ця подія, сторіччя, була помітна не тільки всередині компанії, а й для всієї держави.
Можна гори звернути, якщо поруч із тобою людьми, з якими маєш спільні цінності.
— Що вас надихає сьогодні?
— Останні три роки надихає незламність, стійкість українців — тих, хто на фронті боронить, хто в Україні працює, допомагає, донатить, сплачує податки, хто всіляко намагається допомогти з-за кордону. Наша робота, як суспільного мовника, допомагає об'єднати націю, допомагає розвивати критичне мислення, сподіваюся, своєю роботою ми надихаємо, мотивуємо до позитивного, до хорошого. Мене ж надихає усвідомлення, що те, що ми робимо — це важливо. І підтримка родини, друзів, команди — можна гори звернути, якщо поруч із тобою людьми, з якими маєш спільні цінності.
— Чим ви живете поза роботою, чи є особисті захоплення, які розкривають ваші характер і вдачу?
— Я страшенна фанатка автомобілів, за кермом відпочиваю. Читаю лекції, все ще пишу вірші, оптимістка-трудоголік (посміхається). Люблю життя в русі та пограти на гітарі в колі друзів.
— Як ви відреагували на отримання відзнаки «Суспільний код»? Про що ця відзнака для вас?
— Мені імпонує «Суспільний код», тому що це зворотний зв’язок від колег. Коли визнають свої — це особливо цінно. Напевно, на цю перемогу вплинула взаємодія з регіональними редакціями, з усіма департаментами, діяльність у редакційній раді Суспільного — адже це теж про взаємодію з колегами з різних платформ і департаментів. Це все в сукупності зіграло роль. Я вже говорила, що хороша команда — це безцінно, а в нас команда найкраща! Я дуже вдячна, що за мене проголосували, це важливо, це мотивація в роботі, це свідчить, що я на своєму місці, на правильному шляху.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Матеріал підготувала Марина Задвірна
Фотографувала Валерія Мезенцева
