Новини компанії

Україна та Японія мають багато спільного, а японці щиро підтримують і люблять Україну. У цьому пересвідчилися співробітники Суспільного, які побували з навчальним візитом в NHK — суспільному мовнику Японії. І колеги-медійники, з якими мали робочі зустрічі, і навіть перехожі на вулиці висловлювали свою солідарність з Україною. Крім того, в японського суспільства є запит на те, щоб розповідати про російсько-українську війну в новинах і надавати допомогу українцям.

Поїздка відбулася на запрошення Японського агентства міжнародного співробітництва JICA в межах програми «Проєкт розбудови потенціалу Суспільного мовника України. Фаза 2». Адже агентство JICA однією з пріоритетних програм має допомогу Україні в довгостроковій перспективі — як в інфраструктурних проєктах, так і в забезпеченні стійкості телевізійного і радіомовлення.

Японія не лише відновилась після війни й численних катастроф, а й стрімко розвивалась: країна має унікальний досвід відновлення цивільної інфраструктури, її відбудови й трансформації. Цей досвід важливо перейняти нам — і з перспективи відбудови України після війни, і з перспективи інтеграції у світові процеси та в європейські структури. У Японії добре організоване міське середовище, зручна логістика в метро й на вулиці, відсутні автомобільні корки, попри багатомільйонні міста. Усюди чисто попри те, що ніде немає комунальників і навіть смітників — сміття носять із собою й викидають у спеціально відведених для цього місцях. Усі автівки відполіровані до блиску. В японців розвинена культура поваги: вони мовчать у метро, не спілкуються у ліфтах і не розмовляють телефоном на вулицях.

Читайте також: Суспільне Мовлення — в Японії: навчальна програма для працівників мовника та технічна допомога

З японськими колегами обмінювались досвідом Андрій Таранов, Дмитро Хоркін, Григорій Тичина, Євгеній Чиж, Артем Шелковий, Христина Гаврилюк, Вікторія Мурована, Володимир Ладижець, Олександр Зінченко, Юлія Дичук, Олена Товстенко. Розповідаємо, чим був корисний цей візит і як отриманий досвід надалі буде втілюватися на Суспільному.

Телебачення — first

Будівля суспільного мовника Японії NHK займає у Токіо цілий квартал. У компанії працюють понад 13 тисяч людей. Створена у 1926 році, вона утримується коштом абонентської плати користувачів, які платять за послуги телебачення та радіомовлення. Це одна з причин, чому в NHK на першому місці — телебачення та радіо, а не діджитал. Друга причина — коли в країні стається, наприклад, стихійне лихо, то спершу люди вмикають телевізор.

Звичайно, у діджиталі японський суспільний мовник має свою платформу й додатки, але матеріали спершу виробляються для телебачення, в другу чергу — розміщуються в діджиталі. При цьому в самій компанії уважно ставляться до моніторингу повідомлень у соціальних мережах: для цього є окремий відділ, який шукає контент, що може бути цікавим, передає його далі в роботу редакторам.

Українські колеги відзначили в роботі NHK постійність і тяглість: наприклад, художній серіал, який виготовляють протягом 50 років — кожного року з’являється новий сезон, а деяким дитячим проєктам по 30–40 років. NHK у тісній співпраці з Міністерством освіти створює контент, який безпосередньо пов’язаний зі шкільною програмою. Відповідно він популярний серед усієї мережі шкіл Японії. Окремим великим напрямом є видавництво NHK, яке серед іншого видає підручники на основі власних освітніх програм, журнал, що розповідає про серіали, тощо. Японський суспільний мовник має єдиний архів, всі об’єкти якого оцифровуються.

NHK має понад 50 філій, під час свого візиту українська делегація відвідала одну з них — у Нагасакі. Регіональне мовлення має свій слот — мовить із 18:10 до 19:00. NHK також має кореспондентів в усіх країнах Азії, в Європі та США.

Читайте також: Вивчаємо досвід інших країн в оцифруванні архівів, — продюсерка Суспільне Медіатека Ірина Гоць

Найсучасніший будинок звукозапису

 

NHK має власний будинок звукозапису, робота якого повністю інтегрована під задачі медіакомпанії — мінімум раз на тиждень звідси відбуваються концерти у прямому ефірі. Тут проводять заходи, концерти та прямі трансляції програм. Зала будинку звукозапису дорівнює нашому палацу «Україна», який уміщає 3714 гостей. У концерт-холі розташований один із найбільших орга́нів у світі. Крім того, тут є власний студійно-апаратний блок і окремий звуковий комплекс, який дозволяє записувати музичне виконання в найсучасніших форматах, включно з форматом Dolby Atmos — це звук у 360 градусів не лише навколо, а й згори. Окрім професійного симфонічного оркестру, є також любительський, у складі якого грають співробітники організації — наші колеги побували на виступі.

Як працює система оповіщення в надзвичайних ситуаціях

 

Під час візиту до NHK суспільні мовники насамперед обмінювалися досвідом системи оповіщення в надзвичайних ситуаціях, що актуально як для нас, так і для Японії. Щоправда, наші ситуації відрізняються — в них, у першу чергу, сейсмічна загроза (при потужних землетрусах, тайфунах, цунамі), в нас — повітряна, а також руйнування технічної системи на близькій відстані до лінії зіткнення. Хоча японці також оповіщають про ракетну небезпеку через постійні запуски балістичних ракет Північною Кореєю.

Японські колеги серйозно ставляться до рівня безпеки у своїх приміщеннях і подібно до нас створюють запасні центри мовлення.

Основна система оповіщення в Японії — телебачення. Увімкнення пристроїв запрограмовано автоматично, одразу з початком настання небезпеки. NHK має розгалужену мережу, саме тому може чітко працювати як система оповіщення по всій країні. Але включення в регіонах короткотривалі, більшість інформації транслюється з Токіо.

Христина Гаврилюк, головна продюсерка інформаційного мовлення, мала запит ознайомитися з тим, як у NHK працюють із надзвичайними новинами. У Японії це природні катаклізми — цунамі, землетруси тощо, з оповіщеннями про які суспільний мовник працює дуже якісно. Завдяки технологіям журналісти дуже швидко отримують інформацію. В публічних місцях по всій країні встановлені камери спостереження, за допомогою яких дистанційно можна отримати відео з будь-якої точки країни й використовувати у створенні контенту. Також у розпорядженні медіакомпанії є вертольоти, з яких знімають наслідки катаклізмів. Вертоліт є на чергуванні щодня, тому в разі, якщо щось трапляється, група з журналістами готова вилетіти і зняти відео.

Дмитро Хоркін, член правління Суспільного, відповідальний за радіо, телебачення та діджитал, розповів: «Нам було цікаво, яку систему оповіщення при надзвичайних ситуаціях мають радіо і телебачення NHK. Ми поспілкувалися з редакціями, дізналися їхній досвід нещодавнього дуже потужного землетрусу, який стався 1 січня 2024 року. Цікаво: якщо землетрус вищий за середній, то є алгоритм дій, за яким усі відповідальні працівники NHK мусять з’явитися на роботу. Ми також є носіями експертизи в цьому напрямку, адже ми єдина велика країна, яка вже два роки здійснює мовлення в умовах повномасштабної війни. Тож колегам також був корисний наш досвід».

Читайте також: Суспільне відвідав Перший секретар Посольства Японії в Україні Уджіхара Такаакі

Інноваційні технології в роботі суспільного мовника Японії

 

NHK має окремий підрозділ інновацій, де команда розробників експериментує з доповненою реальністю. Коли в Нагасакі заїжджав перший швидкісний потяг, ведуча розповідала про це в регіональній новинній студії. Тоді ж повз неї в прямому ефірі проїхав 3D-потяг, створений у Токіо в режимі реального часу. Тут також створили власний метавсесвіт для дітей, який доступний також онлайн — за допомогою аватара можна приєднатися будь-звідки та взаємодіяти дистанційно.

«У Японії бувають дуже сильні повені. Я був одним із героїв гри, яка навчає, як перебувати в місті, де підіймається рівень води, та як поводитися під час повеней. Такі позаефірні ініціативи привертають увагу до медіа, — зауважив Дмитро Хоркін. — Напередодні Нового року японці мають традицію дивитися новорічний концерт, що транслюється у прямому ефірі. Шоу-програма останнього була побудована у такий спосіб: співаки наживо виступали збоку сцени, а на сцені замість них рухалися мультяшні герої. За найближчої можливості нам варто переймати сучасні технології для ефірів і створення таких шоу з доданою реальністю».

Головний продюсер дирекції телебачення Григорій Тичина розповів, як колеги ознайомилися з новітньою технологією багатокамерної трансляції, що знижує виробниче навантаження під час проведення прямих трансляцій великих подій:

«Зазвичай на зйомку виїжджає певна кількість персоналу із телевізійним обладнанням, одним з елементів якого є пересувна телевізійна станція (ПТС). В NHK натомість запроваджують технологію, коли класична ПТС стає непотрібною. Режисер ефіру “збирає” програму із сигналів камер, встановлених на події, прямо в апаратній мовника. Сигнали передаються напряму в апаратну через IP-канали, й прямо звідти програма транслюється в прямому ефірі. Так вдається зекономити ресурси, адже на місце події виїжджає не велика ПТС, а мінівен з меншою кількістю персоналу».

Як працює радіо і телебачення

 

Григорій Тичина вважає, що Суспільному варто запозичити у NHK досвід планування процесів:

«Мені дуже імпонує та ретельність і ґрунтовність, із якою японські телевізійники й радійники ставляться до своєї роботи, наскільки відповідально та всебічно підходять до нюансів виробництва, організації технологічних процесів, опрацювання необхідної кількості ресурсів. Наприклад, у який спосіб розв’язують питання якості видачі телеканалів в ефір, як прискіпливо організовують постійний супровід — і технічний, і змістовний — того, що транслюється. Мене також вразила кількість людей, яка забезпечує бездоганну видачу каналу в ефір, — це десятки співробітників програмної дирекції та технічної служби в ефірній апаратній. Коли відбуваються важливі події чи стаються кризи, що пов’язані з необхідністю великої кількості включень і змін у програмі, число людей може збільшуватися вдвічі. Для порівняння: на Суспільному це кілька людей».

Головний продюсер дирекції Українського Радіо Євгеній Чиж відзначив, що культура радіо в Японії відрізняється від європейської, де радіостанції чітко форматовані:

«Європейський споживач більш вибагливий: хоче, щоб були окремі станції — музична, інформаційна, про спорт, про культурні події. І щоб не просто музична — а на одній транслювали реп, на іншій ретро, рок і т.д. Через це й архівувати нам потрібно більше».

Делегація Суспільного була присутня на записі анонсів радіоефіру. Євгенію сподобалася креативна частина: «Що вразило: команда працює злагоджено, як годинник, як один механізм. І те, що мовник серйозно працює над довірою споживача і зворотним зв’язком з ним. Це країна, в якій аудиторія дуже довіряє суспільному мовнику й уряду».

Робота з дитячо-підлітковим і освітнім контентом

 

Дмитро Хоркін відмітив, що NHK є «фабрикою» дитячо-підліткового й освітнього контенту. Дитяче мовлення створено наприкінці 1950-х років. Це розгалужена стабільна інституція, тісно інтегрована з освітніми стейкхолдерами й Міністерством освіти. NHK створюють продукти, які активно взаємодіють з аудиторією: наприклад, дорослий впізнаваний ведучий новин на NHK розбирає разом із дітьми й пояснює їм новини.

Генпродюсерка цифрових платформ Суспільного Вікторія Мурована була вражена, наскільки глибоко суспільний мовник інтегрований з освітньою системою Японії. З дитсадка малюки взаємодіють з контентом, створеним суспільним мовником для дошкільнят, — це і колисанки, і програми для формування базових навичок, навчання лічби тощо. Є два способи дистрибуції: телевізійний і онлайн-платформа, обізнаність про яку — майже 100 %, адже це відбувається централізовано у садках. Так у японців змалку формується звичка дивитися NHK.

Контент створюють для кожного з етапів розвитку дитини. Він не є виключно розважальним, завжди містить освітній елемент. Щопівроку медіакомпанія організовує зустрічі з провідними освітянами. Разом вони розробляють методичні матеріали, на основі яких створюють серії експлейнерів, мультики, програми тощо. Раз на рік випускають навчальні програми. Окрім того, спеціально для підлітків створили платформу з віртуальним метавсесвітом, у якому кожен обирає собі аватара і може прокачати свої соціальні навички. Тут можна стати ким завгодно — NHK добре працює з інклюзією, прийняттям себе, прийняттям інакшого, пропрацюванням булінгу тощо. В цілому над дитячим і освітнім контентом працює кілька команд і, окрім того, є замовлення на аутсорсі від місцевих креативників.

Збереження пам’яті

 

Робота з архівами

Христина Гаврилюк відмітила, як у NHK системно працюють з архівами й, окрім збереження спадщини для наступних поколінь, створюють багато інтерактивного контенту довкола архівних записів.

«Нам є чого повчитися щодо того, як зберігати пам’ять про наслідки трагедій, — сказав Артем Шелковий, головний продюсер регіонального мовлення дирекції регіонального мовлення. — Зокрема як японці у форматі документальних фільмів і сюжетів розповідають про Нагасакі та підтримують історію в контексті сьогодення. Також цікаво, як за допомогою ШІ відновлюють старі чорно-білі плівки, переводять їх у колір. На основі досвіду японських колег хочемо спільно з відділом Таїсії Турчин розробити серію роликів для показу в телепросторі, щоб познайомити з нашою Медіатекою ширший загал».

Читайте також: Суспільне Медіатека — відкрита платформа унікальних архівних відео та аудіо Суспільного

Читайте також: NHK оцифрував старовинні кіноплівки Суспільного — дивіться на Суспільне Медіатека

Вшанування загиблих внаслідок бомбардувань

У Нагасакі представники Суспільного побували також на екскурсії в Музеї атомної бомби — в епіцентрі вибуху.

«Мене вразив експонат на вході в музей: годинник зі зруйнованого будинку, який зупинився в момент, коли стався вибух. Над ним зроблений напис “Застосування атомної зброї в Нагасакі має бути останнім в людській історії”», — розповів Дмитро Хоркін.

Олександр Зінченко, історик, автор проєктів Суспільного, поділився спостереженнями: «Для нас, хто переживає російські бомбардування і хто ще пам’ятає досвід Чорнобильської аварії та хвилюється щодо можливих наслідків діяльності російських в Енергодарі на ЗАЕС, — це дуже близько емоційно. Тому було дуже важливо і цікаво ознайомитися, як у Японії плекають пам’ять про ті події».

Володимир Ладижець, директор департаменту виробництва соціально важливого контенту, перейняв для себе досвід NHK із виробництва документальних проєктів:

«Ядерний удар в Нагасакі — трагедія всієї японської нації, тож вони намагаються не забувати про цей біль, щороку переосмислювати у своїх фільмах те, що сталося, вкладаючи щось нове, й нагадувати, що така трагедія не повинна повторитися у світі ніде».

Наразі NHK знімають також фільми про події в Україні, їх цікавлять питання атома й атомної енергетики.

«Ми обговорювали кілька ідей копродукції з командою Таку, яка займається фільмами про Україну та сучасні світові війни. Спільно з нами вони прагнуть доносити світові інформацію про ризики, що пов’язані із ЗАЕС; маємо спільні теми про відновлення України, зокрема плануємо виробляти контент про те, як Японія відновилася після атомної катастрофи та після постійних землетрусів. Наприклад, у 2020 році був великий землетрус, який зруйнував половину японської столиці, а зараз цього вже не помітно», — сказав Володимир Ладижець.

Артем Шелковий зауважив, що на NHK добре працює програмна служба, а суспільні мовники готові обмінюватися контентом, адже в японського глядача є запит на український продукт. Олександр Зінченко, історик, автор проєктів Суспільного, теж відзначив велике зацікавлення Японії Україною, тож завдяки цій співпраці зможемо розказати про нас.

Збереження історичної й культурної тяглості

Олександра Зінченка захопила робота суспільного мовника Японії з історичним матеріалом: до прикладу, один із художніх серіалів знімають уже 60 років. Він присвячений життю історичних персонажів, упродовж року в 50 серіях розповідають про одну вагому постать. Архів NHK має дуже зручну навігацію: всі ролики розшифровані за допомогою штучного інтелекту, тож пошук за ключовими словами, іменами й цитатами не потребує значних зусиль, що значно спрощує роботу команди.

Олександр Зінченко наголосив, що «розвиток культури, великих проєктів NHK є наслідком консолідації суспільства й усвідомлення того, що держава — це ми, що в нашої мови, історії й культури немає нікого, крім нас».

Японський суспільний мовник має власний чотириповерховий музей. Тут є чимало артефактів — від перших радіо- і телеприймачів, фрагментів радіо- і телепрограм аж до найсучасніших технологій. Відвідувачі можуть побувати у віртуальній реальності й відчути себе режисером на знімальному майданчику.

«Захоплює, наскільки японці тепло і трепетно ставляться до своєї історії, до традицій, шанування людей, які працювали в компанії раніше, до того, як вони прагнуть зберегти максимум артефактів із часів, коли лише народжувалися спочатку японське радіомовлення, а пізніше телемовлення, — сказав Григорій Тичина. — Нам є чого повчитися — не забувати, що сила бренду створювалася й закладалася задовго до того, як з’явилися ми. І я сподіваюся, що так само про нас і нашу роботу не забудуть ті, хто буде працювати після нас».

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Матеріал підготувала Мар’яна Хемій

Фото Олександра Зінченка