Грудень 12, 2023
«У вас хребет є?». Історик Олександр Зінченко про нерішучість США, сліпоту Європи та українську травму
«Коли багато років займаєшся якоюсь темою, дуже важко знайти щось нове, — каже Олександр Зінченко, історик, публіцист та сценарист документального проєкту Суспільного «Голодомор. Літописці». — Але все одно дивуєшся: навіщо Сталін це зробив? Це знаходиться настільки за межею добра і зла, що прийняття не наступає».
Питання «Як це можливо?» виникає знов і знов після того, як РФ почала повномасштабне вторгнення та повторює сталінські практики: від масових страт до крадіжок зерна.
Читайте також: Презентація циклу «Голодомор. Літописці»: перші відгуки глядачів
«Ти намагаєшся жити в якійсь системі морально-етичних координат, і раптом з'ясовується, що хтось хоче тебе вбити. За що? Українське суспільство знов переживає прийняття того, що хтось перейшов межу та хоче тебе знищити», — зазначає історик, проводячи паралелі між минулим та сьогоденням.
В інтерв'ю «Українській правді» Олександр Зінченко відповідає на запитання, чи зробили Україна та світ висновки з помилок минулого. Розповідає, як 90 років тому під час геноциду українців відбувалася «корозія моралі» Заходу. Розмірковує над тим, чому США та Європа такі нерішучі в сучасній російсько-українській війні. Та чому так важливо відрефлексувати колективну травму.
Далі — пряма мова.
«Корисні ідіоти»
В тоталітарній державі соціологія неможлива. Навіть в Україні, де суспільство значно більш демократизоване (ніж у РФ — УП), можна зустріти ефект бажаних відповідей.
Наприклад, 60% респондентів в Україні кажуть, що запалюють свічку пам'яті в поминальну суботу. Але у вікнах ми не побачимо, що дві третини з них заповнені свічками, правда?
Люди, вочевидь, знають, що гарно сказати саме так. При тому, що їм нічого не загрожує, якщо вони скажуть правду: «Ні, не запалюю, бо лінуюсь» або «Мені та свічка по цимбалах».
Тому дуже складно знайти якесь джерело, щоб відповісти, як саме та скільки українців реагували на ті чи інші питання в 1933 році. Єдине джерело для того, щоб спробувати якось це оцінювати — спецдонесення ГПУ НКВС.
Коли в Одесу прибуває тричі колишній прем'єр Франції Едуар Ерріо, радянська агентура фіксує багато скепсису та прямих підозр, що він приїхав домовлятися про те, щоб забрати останній хліб. Або фіксує думки про суцільне окозамилювання.
Ерріо каже, що голоду в Україні немає: «Це чистісінька, чистісінька, чистісінька, чистісінька брехня». Він чотири рази повторив це слово!
Питання не тільки до Сталіна та його геноцидних намірів. Це питання до всіх: як так сталося? Щось з тим світом глобально було не так.
Повну версію інтерв'ю читайте за посиланням.
