Новини компанії

Тетяна Тарасюк — виконавча продюсерка «Суспільної студії» Першого каналу Суспільного Мовлення, переможниця в номінації «Впевненість: Надійний тил» щорічної відзнаки компанії «Суспільний код». 

Тетяна навчалась у Таврійському національному університеті на історичному факультеті та долучилась до команди Суспільного відразу після закінчення навчання у 2017 році. За майже шість років роботи в компанії вона встигла попрацювати за різними напрямами. Таня одна з небагатьох людей Суспільного, яка завдяки своєму різноплановому досвіду роботи в компанії точно знає, де і що шукати. 

Більше про свій шлях від студентської лави до виконавчої продюсерки «Суспільної студії» Першого каналу Тетяна Тарасюк розповіла в інтервʼю, а також поділилася, що її мотивує та заряджає в роботі. 

Читайте також: Павло Юр’єв: «Ми зустріли повномасштабну війну, транслюючи засідання Радбезу ООН»

— Тетяно, розкажіть, з чого сьогодні почався ваш день?

— Традиційно, як у більшості людей. Я прокинулась, зібралась на роботу. Дорогою на Суспільне дізналась, що у нас виникла необхідність в додатковій включці з Києва для львівської команди марафону, тому вже в дорозі я домовилася з журналістом та оператором для виїзду. Приїхавши в офіс, привіталася з колегами й почала дивитись план на день. В основному намагаюсь дивитись перелік справ і викреслювати те, що зроблено. Це дуже приємний процес — відмічати виконану задачу. 

— Що відчуваєте, коли заходите на Суспільне та як проходить ваш день? 

— Перш за все залишаю речі та йду по каву — це ритуал. Спочатку лате на бленді, налаштування на роботу і вже потім починається день. Все залежить від того, є цього дня ефір чи немає. В нас є ефіри о шостій ранку і, відповідно, день починається дуже рано. З самого ранку я, спілкуючись із колегами, дивлюсь, наскільки все готове до ефіру. Найчастіше це маленькі дрібні питання, які необхідно перевірити: щось завантажити, знайти, зустріти гостей. 

Якщо це не ефірний день, то теж по-різному. Є дні планових чи не планових зустрічей, а є дні, коли просто займаюсь поточними завданнями.

 Новий виклик, нові контакти, новий алгоритм дій, новий досвід — це те, що мені дуже подобається в компанії. Тут ти постійно навчаєшся чогось нового”

 

— Що найбільше вам подобається у вашому робочому дні, а що ні?

— Я працювала не тільки з прямими ефірами, а й просто займалась документами, файлами, координацією. Найбільше мені все ж подобається повертатись до прямих ефірів, адже це таке класне відчуття, коли одразу бачиш результат своєї роботи. Не менш класним є те, що в якийсь момент ти комусь із колег чимось допоміг, і тут в ефірі відразу все видно. Мене це мотивує щось робити. 

Звісно, є процеси в роботі, які затягуються, а хочеться, щоб було швидше, легше, простіше. Насправді ж, коли є певні складнощі, ще краще помічаєш результат своєї роботи. Це певним чином компенсується — спочатку було складно, а потім отримали крутий результат. Коли не відразу все виходить, зʼявляється додаткова цінність роботи. Зазвичай все, що лінійне, стандартне, просте, — сприймається як норма і не помічається весь ефект зробленої роботи. Ти просто перестаєш помічати важливі речі, бо це стає буденністю. А коли зʼявляється завдання з зірочкою, то це вже щось цікаве. Новий виклик, нові контакти, новий алгоритм дій, новий досвід — це те, що мені дуже подобається в компанії. Тут ти постійно навчаєшся чогось нового.

 Ефір складається з маленьких важливих речей, і круто знати, що саме треба зробити завчасно”

 

— Як у вашому житті зʼявилось Суспільне? Ким починали працювати?

— Я прийшла в компанію в кінці травня 2017 року на Суспільне Крим. Наш колега Федір Заболотський, менеджер з організації виробництва, в минулому мій однокурсник, тоді почав тут працювати. Він запропонував пройти співбесіду. Я подумала: «Чому б і ні?» Тоді я якраз завершувала навчання і писала диплом. Перший місяць це був більше процес напівстажування, тому що канал Суспільне Крим лише формувався. Моїм керівником був Михайло Смуток, тодішній директор Суспільне Крим. Я займалась формуванням верстки, більше як випусковий редактор, додатково виконувала адміністративні функції та працювала з документами.

На Суспільне Крим я недовго пропрацювала. Згодом Михайло перейшов на Перший канал Суспільного Мовлення як виконавчий продюсер і запропонував мені перейти на іншу посаду — асистентки Романа Вінтоніва, тодішнього члена правління, відповідального за суспільно-політичний напрям діяльності. З Романом і командою ми попрацювали півтора року. Це було дуже весело, адже ми робили дуже круті проєкти. Памʼятаю, як одного разу під час зйомок мене записали як асистентку ведучої, тому мені довелось робити під час зйомок все, що необхідно: від бутоньєрок і підготовки карток за сценарієм до роботи з суфлером. Це було дуже цікаво. Я тільки прийшла на телебачення і мене оточували круті люди, з якими ми робили класні проєкти, знімали промо, шукали реквізит. Я із захопленням дізнавалась і вивчала медіа зсередини. Задачі, які виникали, дали мені змогу познайомитися з усім спектром медіа: від роботи з документами до зйомок і прямих ефірів, алгоритм роботи з документацією, як працює компанія та виробництво, що відбувається навколо та як все працює. Для себе я розумію, що це мені дуже багато чого дало. 

Потім Марія Фрей, тодішня генеральна продюсерка регіонального мовлення, запропонувала мені зайнятись програмною сіткою Суспільне Крим у Дирекцію регіонального мовлення, яка тоді саме формувалась. Спочатку це була посада креативної продюсерки, а потім поступово функціонал розширювався і я стала менеджеркою напряму. 

Читайте також: Перший телеканал не транслює політичного піару — моніторинг ДМ

— Як ви стали виконавчою продюсеркою «Суспільне студія»?

— Наталія Загуменна почала формувати «Суспільну студію» у 2020 році. Федір Заболотський запропонував мені поспілкуватися з Наталею щодо цього проєкту. Тоді я зрозуміла, що це великий цікавий проєкт і такого я ще не робила. Я прийшла на посаду менеджерки, а з січня 2022 року стала виконавчою продюсеркою «Суспільної студії».

— Які були перші відчуття, коли ви потрапили на Суспільне? 

— Ой! Перші враження — це Олівець. Велика будівля, в якій влітку холодно і треба діставати теплі речі, а виходиш на вулицю і спека. Спочатку, звісно, були певні страхи. Я ставила багато запитань: що і як правильно робити. Зараз настільки все звично і сприймаєш все як «десь так вже було» або «десь я вже це бачила». Якщо взяти до уваги, що вже майже 6 років я працюю на Суспільному, і подивитись на все це в розрізі — то можна побачити, як багато змінилося.

 Після завершення якогось проєкту, я оглядаюсь назад і думаю: «Ого! А як це вийшло?» За кожним результатом стоїть велика робота команди над маленькими важливими речами”

 

— Яка подія вам запамʼяталась найбільше за роки роботи? 

— Перший спецефір — трансляція параду до Дня Незалежності України у 2017 році. Ми їздили обирати локацію, знімали промо, і я тоді не дуже розуміла, що відбувається. Це перший спецефір і взагалі все вперше. Дуже запамʼятався цей день. Вже три роки поспіль я працюю в ТВО, яке займається спецефірами. Зараз це стало буденністю та нормою, а тоді це було щось нове і загадкове для мене.

Цікаво спостерігати, як протягом років ти ростеш і змінюєш своє ставлення до цього: перший ефір то страшно, а пʼятий вже розумієш: що, куди і як. 

Перші роки ти був людиною, яка приходила до керівника й уточнювала, чи робимо ми щось, а зараз ти і є та людина, до якої приходять і запитують. Це прикольний контраст. 

Ефір складається з маленьких важливих речей, і круто знати, що саме треба зробити завчасно.

Для мене важливо розуміти, що моє зростання в компанії відбувалося природно і поступово. Після завершення якогось проєкту, я оглядаюсь назад і думаю: «Ого! А як це вийшло?». За кожним результатом стоїть велика робота команди над маленькими важливими речами.

Читайте також: Дмитро Козлов: «Роботодавець та працівник мають бути партнерами»

— Що вам найбільше подобається у вашій роботі? 

— По-перше, це спілкування з людьми. По-друге, можливість відразу побачити результат роботи. По-третє, нові виклики та нові знання.

 Одного разу мене сфотографували за роботою, і на тих фото я була щаслива і задоволена. Я не можу інакше”

 

— Чим займаєтесь за межами роботи? 

— Це болюча тема. Мої друзі жартують з мене, що я не виходжу з роботи, але це не так. Одного разу мене сфотографували за роботою, і на тих фото я була щаслива і задоволена. Я не можу інакше. Я люблю свою роботу. Мене заряджають люди, заряджають результати, яких ми досягаємо. 

Взагалі я люблю фотографувати й подорожувати, тому що зміна картинки навколо теж підзаряджає. Це може бути вікенд у Європі з подругою за мирних часів або на автівці з друзями по Україні, або потягом, обравши будь-яке місто, — і вперед. Ідеї, куди поїхати, виникають спонтанно і швидко. 

— Як зазвичай проводите вихідні? 

— Довше сплю (сміється — ред.). Збираюсь на прогулянку з друзями та за хорошої погоди проходжу близько 20 км набережною й парками. 

— Що вважаєте своєю найсильнішою стороною? 

— Адаптивність. Я можу швидко за потреби і мотивації переналаштуватись на щось нове. Це не займає в мене багато часу, а все нове і цікаве я люблю.

 Коли є певні складнощі, ще краще помічаєш результат своєї роботи. Це певним чином компенсується — спочатку було складно, а потім отримали крутий результат”

 

— Ви перемогли в номінації «Впевненість: Надійний тил» — найкращий адміністративний працівник», що це для вас означає?

— В першу чергу це дуже приємно. Люди цінують і помічають ту допомогу, яку ти їм надаєш. Мені подобається, що колеги реально розуміють, що вони можуть до мене звернутися й отримати те, що їм потрібно. Ми навіть вже виробили «жартівливе» правило: «Якщо ти чогось не знаєш — йди до Тані, а якщо вона не знає — то назве того, хто знає». 

Я думаю, це назбиралось за рахунок мого різнопланового досвіду, і ось вся ця історія «де шукати?» — це дійсно про мене. 

Матеріал підготувала Дарʼя Гонтарєва, фото Анастасії Мантач