Новини компанії

У п'ятницю, 24 лютого, о 20:45 у всеукраїнському проєкті «Суспільне. Спротив» та у неділю, 26 лютого, о 16:30 дивіться на місцевих каналах Суспільного Мовлення нове інтерв’ю «Межі». Цього разу в гості до ведучої Лариси Волошиної у Львові завітав Ярослав Грицак — український історик, публіцист, професор Українського католицького університету. 

Про першу річницю повномасштабної війни, про те, чим Україна схожа на Америку, чому російська загроза залишиться і після перемоги, та як поява молодого покоління змінила хід історії — розповість Ярослав Грицак у новому випуску проєкту. 

Онлайн переглядайте інтерв’ю проєкту — на ютуб-каналі Першого.

Ярослав Грицак є одним з найвідоміших сучасних публічних інтелектуалів країни. Його поважають і критикують, називають занадто лівим та ліберальним і водночас недостатньо лівим та ліберальним. Він же сам зауважує, що радіє своїй свободі вільно висловлюватися в демократичній країні.

«Останні кілька століть ми бачимо в українській ідентичності, що українці не хочуть і не терплять абсолютної влади. Українська ідея влади — вона має бути обмежена і відповідальна. Тому українці ніколи не “прогиналися” перед владою. В українських традиціях мати сильне, організоване суспільство, і це єдина докорінна відмінність між російською та українською історією. Звичайно, є мовні різниці, релігійні різниці, але головна різниця полягає в наших політичних традиціях. Умовно кажучи, у нас неможливий Путін, а у них неможливий Майдан. Переможний Майдан. Тобто для мене боротьба України з росією — це боротьба двох політичних систем, традицій, можна сказати, двох цивілізацій», — вважає Ярослав Грицак.

Читайте також: «Мова — інструмент передавання цінностей» — добірка історій від нацспільнот

На думку Ярослава Грицака, понад 30 років тому незалежність України постала у вигляді співдії трьох різних, активних союзників. 

«Перший — це була Галичина чи Західна Україна. Найменш русифікована територія України, яка пам'ятала, що таке Європа, мала традиції УПА, підпільної церкви, ідентичність була сильна, Львів був україномовний. Другий важливий  центр — Київ, який був осередком інтелігенції зі всієї України, плюс у Києві був політичний апарат. Національні комуністи, як Кравчук, зрозуміли, що для них краще перейти на українську сторону. І третій елемент — це були шахтарі Донбасу, які в певний момент вирішили, що їм краще підтримувати не ідеї СРСР, а України. Тоді вони будуть мати більше впливу. Була надія, що Україна процвітатиме більше, ніж Радянський Союз. І це був такий союз, який трохи нагадував лебедя, рака і щуку. Тому що кожен мав візію України, але різний її шлях».

Ярослав Грицак вважає, що великий бум створення міст, урбанізації й індустріалізації наприкінці XVIII — початку XIX століття та вплив російської імперії створили підґрунтя для розділення України. 

«Україна була єдиним в історії місцем у Європі, де відбувалося таке пізнє творення великих міст. Одеса, Херсон, Миколаїв, Юзівка, пізніше Донецьк — цих міст не було. Ці міста дуже бурхливо розвивалися. І що стається далі? Тут відбувається дуже драматичне розділення, тому що село є українським, а міста — російські. Умовно кажучи: все, що є модерне, — не українське, а все, що українське, — не модерне. Це дуже загрозливо. Адже ми розуміємо, що політика робиться у містах, культура робиться у містах — це дуже важливо».

Читайте також: Підтримка України Японією — інтерв’ю «Межі» з японським журналістом Хірано Такаші

Історик впевнений, що ключ до розуміння, що сталося за ці 30 років та чому Україна така успішна на полі бою, — це поява нового покоління. 

«За ці 30 років найбільша заслуга України — це поява молодого покоління, яке не знає, що таке Радянський Союз, яке не має особливих симпатій до росії, хоча може російською мовою говорити. Але воно хоче жити, як ровесники на Заході. А друге, дуже важливе — це переважно високоосвічені молоді люди. За різними показниками Україна є одною з найбільш освічених націй у Європі та у світі за кількістю людей, які вчаться й закінчують університети. І що дуже важливо — це креативний клас, вони дуже креативні та зосередяться переважно у великих містах. Знаєте, це вже не колишній поділ на Схід і Захід».

Фільмування інтерв’ю відбувалось у приміщенні Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Проєкт «Межі» покликаний розповісти про силу та єдність українського народу. Спікери програми — українці, різні за національним походженням, культурою та місцем проживання — доводять на власному прикладі, що лише прийняття різності може забезпечити перемогу України над Росією. Це лідери думок, журналісти, історики, дослідники, активісти, правозахисники та культурні дієвці. Щоп'ятниці скорочену версію «Межі» можна подивитися о 20:45 у всеукраїнському проєкті-марафоні «Суспільне. Спротив». Онлайн переглядайте інтерв’ю проєкту — на ютуб-каналі Першого. Щонеділі о 16:30 на місцевих каналах Суспільного. Онлайн-трансляція — на сайтах філій.

Суспільне Мовлення — єдине медіа в Україні, яке регулярно виготовляє проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин.

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.