Новини компанії

21 лютого світ святкує Міжнародний день рідної мови або Міжнародний день материнської мови, який в Україні відзначають вже 21 рік поспіль. Цей день започаткували на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Мова — один з головних інструментів збереження самоідентифікації. Сьогодні українці, крім єдиної державної мови, розмовляють десятками мов національних спільнот*, що вкотре підкреслює багатонаціональність нашої країни. 

Читайте також: Три революції та масові розстріли на Майдані: спецпроєкти Суспільного до Дня Героїв Небесної Сотні

Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного підготував добірку сюжетів та репортажів про представників і представниць національних спільнот України, які переконані, що  захищати й розвивати українську мову — спільне завдання кожного свідомого українця, незалежно від етнічного походження.

1. Габор Фаєр — етнічний угорець, став професійним  радіоведучим завдяки досконалому вивченню української мови

Для Габора Фаєра мова не просто засіб спілкування, а інструмент професійної діяльності. Чоловік змалку ріс в угорськомовному середовищі, в родині спілкувались угорською. Проте саме досконале вивчення української відкрило можливості у професійному світі радіо. 

«Моя рідна мова — угорська. Солов’їну вперше почув у дитячому садочку в Ужгороді. Вивчення української мови для мене однозначно відкрило дуже великі можливості. Бувши етнічним угорцем, працювати на український радіостанції та створювати український контент — це перспективи, про які я навіть і мріяти не міг». 

2. Історія волонтера Миколи Бурлуцького, який досконало володіє українською і знає різні діалекти ромської 

Микола Бурлуцький — ром за походженням, переконаний, що навчати дітей рідної мови — вкрай важливо, щоб зберегти культуру свого народу, але й надважливо вивчити дітей державної мови – української. Родина Миколи, яка вимушено переїхала з Харкова до Ужгорода, зараз вільно володіє українською мовою та при цьому зберігає різні діалекти ромської.  

«Для нашої країни важливо, аби люди, які у ній живуть, розмовляли українською. Це правильно, так має бути. Я так само розумію, що ми мусимо зберегти нашу ідентичність, а ідентичність починається з мови та ментальності. А ментальність фактично формує мова. Якщо цінуєш свою культуру, все те, що передали батьки, то маєш це зберегти й передати своїм дітям. Це мусить бути мова серця, мова дитинства. Штучно цього не зробиш, має бути природно, бути в серці. Мова — інструмент передавання цінностей. Якщо не буде інструмента, то і цих цінностей не буде». 

3. Мері Акопян, українська вірменка, розповіла, як легко вивчила українську

Тричі починала життя із чистого аркуша на новому місці та з новими людьми. Історія Мері схожа на сценарій фільму. У 90-тих вона з родиною переїхала з Вірменії на Луганщину. У 2014-му через агресію росії змушена була покинути уже на той час рідне місто Кадіївку. 24 лютого 2022 року застало дівчину на Київщині в Бучанському районі. Зараз вона оселилася на Закарпатті й уже рік як будує своє життя тут. Попри труднощі вона не опускає рук і майбутнє своїх дітей бачить тільки в Україні. 

«В нашій сім'ї ми дотримуємось усіх наших традицій, підтримуємо і вірменську мову в родині. Зберігаємо все те, що і маємо зберігати.  Українську мову ж я вивчила, звичайно, у східній частині України — на Луганщині, завдяки своїм вчителям. Я себе відчуваю в душі патріоткою України. Як не дивно, я тут своя! І покинути державу, яку ти любиш, і суспільство, до якого ти звикла, ментальність до якої ти звикла, і все ще раз почати з нуля — я не готова. Не знаю, що ще має статися, аби я була до цього готова».   

Читайте також: Підтримка України Японією — інтерв’ю «Межі» з японським журналістом Хірано Такаші

4. Як українська мова допомогла у роботі етнічному румуну Юрію Йовдію

Родина Юрія Йовдія проживає на Закарпатті у румуномовному селі Нижня Апша. Ще змалку, за порадою дідуся і батька, Юрія віддали в українську школу. Для дитини, яка росла у повністю румуномовному середовищі, це було не просто, але зараз чоловік  вільно володіє двома мовами: рідною румунською та державною українською. Юрій переконаний — представникам національних спільнот необхідно знати державну мову, але не менш важливо зберегти мову, традиції та вивчити історію свого народу.  

«Ми проживаємо в Україні. Державною мовою є українська мова, і я вважаю, що кожна людина, хоча й належить до національної спільноти, має вільно володіти українською мовою, тому що це мова твоєї держави. Не уявляю собі, якби наразі я не володів українською мовою. Якщо ти живеш в Україні, маєш володіти, це твій обов’язок. Я дуже вдячний своїм батькам, особливо дідусеві, які зробили для мене все. Я не розумів цього до того часу, поки не почав її використовувати. Це великий плюс для мене». 

5. Оксана — єдина україномовна у багатонаціональному регіоні, яка започаткувала клуб вивчення української мови

Оксана Кілафли народилася й виросла в україномовному середовищі на заході країни, а 25 років тому переїхала на південь, до міста Болград, Одеської області, де українською на той час ніхто не розмовляв, адже у цьому районі болгарські, молдовські та гагаузькі села. Проте на сьогодні у 12-тисячному місті ставлення до української мови змінилось. Її вивчають та нею говорять. У цьому є значна заслуга Оксани, яка створила у місті мовний клуб, щоб допомогти людям з її вивченням.

«Ми соромились нашої мови, бо так нам в Радянському Союзі прищеплювали меншовартість. Розмовляєш українською — ти селючка. Хочеш бути пані, містянкою, має бути: “Привіт!” Це неправильно! Після повномасштабного вторгнення мене люди попросили допомогти з вивченням української, тому створила клуб. Вони розуміють,  читають,  пишуть, але у них є ще мовний бар'єр. Люди тут почали більше спілкуватися українською. А потім мої сусіди сказали, що у них є гарне приміщення, нумо збиратися. Зараз нас щоразу збирається близько 15-16 людей». 

6. Микола вивчив українську самостійно зі словником і заснував у румуномовному районі Буковини двомовну газету

Микола Шапка — головний редактор газети Чернівецької області, у районі, де більшість населення — румуномовна громада. Газета видається двома мовами: українською та румунською, завдяки Миколі. Ще у 80-ті роки, коли Україна не була не залежною, а мова не визнана державно, Микола зі словником у руках вивчив українську самостійно і почав працювати журналістом, просуваючи її серед односельців.

«Вивчав українську мову самостійно, без викладачів, без вчителів, зі словником у руках. Спілкувався з людьми, бо було бажання стати журналістом в Україні. Згодом я став керівником газети “Новий день” та “Моніторул Буковінян”. Це двомовне видання українською та румунською мовами. Продовжуємо працювати у складних умовах, тому що так зараз працюють усі. Наші діти, земляки з нашого району, нашої області, вони — на передовій. Там ніхто не зважає, якої він національності, якого віросповідання, якою мовою спілкується. Вони разом захищають Україну». 

7. Священник з Німеччини вивчив українську та проповідує нею у своїй парафії

Понад 28 років тому католицький священник отець Йозеф із Німеччини отримав призначення у парафію на Закарпатті, аби місцеві етнічні німці слухали слово Боже німецькою мовою. Відтоді відбулось чимало змін. Більшість німецькомовних мешканців емігрувала до Німеччини та Австрії, а для отця Йозефа Україна стала рідною. Попри війну німецький священник залишається на Закарпатті й підтримує не лише своїх парафіян, але й вимушених переселенців. Отець Йозеф вивчив українську мову і при спілкуванні з людьми вже давно не потребує допомоги перекладача. 

«Мені відразу було зрозуміло, що я маю вивчити українську мову, адже церква існує для людей, які живуть тут. Цим я хочу сказати: якщо я люблю народ, маю вивчити його мову. Інакше ніяк. Для мене немає значення, скільки українців чи німців тут проживає. Маю показати людям, що я на їхньому боці. Якщо я знаю, що десь живе родина, батько якої на фронті, я обов'язково їх відвідаю, аби вони знали, що про них не забули. Ми спілкуємося, говоримо про тата, я благословляю їх. Для мене важливо бути поруч із людьми, які страждають». 

Суспільне Мовлення — єдине медіа в Україні, яке регулярно виготовляє проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.

* Мови національних спільнот України — мови, поширені серед населення України, крім державної мови (української) та мови корінних народів України (кримськотатарська, кримчацька, караїмська). В Україні живе понад 130 національних спільнот, які є носіями 79 мов.