Новини компанії

Щодня суспільний телеканал UA: КРИМ оперативно інформує глядачів про події з анексованого півострова. Випуски програми «Новини» виходять із понеділка по п’ятницю українською та кримськотатарською мовами. 

Напередодні Дня кримськотатарського прапора ми розпитали шефредакторку головної редакції інформаційного мовлення UA: КРИМ Наталію Калінку про роботу журналістів в умовах ізоляції півострова, історії кримчан та дізналися, як потрібно говорити про Крим, щоб усі почули.

Читайте також: Суспільне запускає новинний сайт про окупований Крим

Останніми місяцями робота багатьох редакцій зазнала змін. Як щодо команди UA: КРИМ?

— Через COVID-19 і карантин додалося проблем. З журналістів фактично в нас нікого немає в Криму. Про нашого журналіста Тараса Ібрагімова, якому окупаційна влада заборонила в’їзд на півострів на тридцять чотири роки, думаю, усі чули. Нині маємо одну людину в Криму, яка періодично для нас щось знімає. Не називатиму імені з міркувань безпеки. Там, у Криму, ціна одного сюжету надто висока.

Як змінилося інформаційне наповнення новин?

— Якщо йдеться про політв’язнів, то тут ситуація не змінилася. Ми на зв’язку з адвокатами, які коментують судові рішення, робимо з ними прямі включення. Частину інформації отримуємо від місцевих активістів. Однак це досить вузька інформаційна спрямованість. Усе це пов’язано з історіями про обшуки, суди й репресії. Якщо брати соціальну тематику — тут складніше. До спалаху епідемії ми робили сюжети про бізнес у Криму, як він почувається та які має проблеми. Нині ж не можемо, тому що немає журналістів на місцях, які б це висвітлювали.

Читайте також: «Люди часто самі не знають, на що здатні» — інтерв'ю із Сенцовим до Дня Конституції на UA: КУЛЬТУРА

Де шукати інформацію, коли доступ до Криму обмежений?

— Ми збираємо багато інформації в соцмережах і додаємо обов’язково відео, бо це конкретне підтвердження сказаного. Звісно, моніторимо окупаційні ЗМІ. Наприклад, інформацію про хворих на COVID-19 шукаємо в офіційних джерелах окупаційної влади півострова, але робимо зазначку, що це їхня статистика. Трохи раніше наша журналістка проводила бліцопитування серед кримчан. Запитувала про їхнє ставлення до різних нововведень тамтешньої влади. Але із часом обмеження ставали дедалі суворішими й без спеціальної перепустки на вулицях поліція могла тебе оштрафувати. Ми намагалися показувати, що є в аптеках, чи всього вистачає, але змушені були припинити. Оштрафували батька одного з наших журналістів, і далі ми вирішили не ризикувати.

Проблема Криму нікуди не зникла. Як вважаєте, чи достатньо нині говорять про Крим в Україні на тлі інших глобальних потрясінь?

— Вважаю, що недостатньо. Після анексії інформаційний потік був щільним, а новин про півострів багато. Тоді проблема окупації Криму хвилювала громадськість. Люди говорили про конкретні речі. Ситуація не змінилася, але тепер усе це перейшло в якусь абстрактну площину.  Схожа історія з війною на Донбасі. Наче й шкода, але більшість людей удають, що це їх не стосується.

Важливо розповідати глядачам в окупованому Криму, що Україна робить для його повернення. Повідомляти, як міжнародна спільнота реагує на події, які відбуваються на півострові.

 

Тож як потрібно говорити про Крим, щоб суспільство знову звернуло увагу?

— Потрібно не тільки говорити, Крим треба показувати. Своїми силами ми намагаємося це робити попри те, що доступу в нас мало. Та й взагалі мало хто може туди потрапити, щоб зафіксувати об’єктивну картину реальності. Раз на тиждень, ба навіть раз на місяць ми чуємо офіційні повідомлення про те, що в Криму знову репресії. Але це лише сухі заяви, а людям потрібні живі історії. Ми намагаємося показати, як нині живуть кримчани.

Читайте також: Команда Суспільного готується до запуску міжрегіонального ранкового шоу

Яка історія з тих, що звучали в ефірі, вразила вас найбільше?

— Пригадую кримськотатарську родину, батька, сина й зятя якої заарештували окупанти. Ця родина взагалі залишилася без чоловіків. Їх усіх звинувачують у тероризмі. До них прийшли з обшуками, як у «найкращі» часи НКВС: спозаранку, підіймають усіх, навіть дітей, перевертають усе шкереберть і забирають. Там була жінка на восьмому місяці. Можете уявити, як вона це пережила? Мама в них має інвалідність. Вони залишилися самі. Хочеться якось допомогти таким родинам, але розумієш, що за сучасних кримських реалій це неможливо.

 

Чи стежите за долями цих сімей?

— Так, звісно. Завдяки активістам одержуємо інформацію про судові процеси, дізнаємося, як там усе відбувається. Обов’язково стежимо й за родинами репресованих, як вони живуть далі.

 

Більшість людей уже знають, що роблять журналісти. Однак робота шефредакторів залишається поза кадром. Що найважливішого потрібно знати про неї?

— У нас шефредактор — універсальний боєць. Я перевіряю матеріали, які мають вийти в ефірі, шукаю новини, беру коментарі й відповідаю за деякі технічні аспекти. Тому повинна вміти все. Долучаємо молодих  журналістів, на яких покладаємо великі сподівання. Це, зокрема, кримський татарин Ісмет Сулейманов, якому тематика Криму надзвичайно близька.

 

26 червня відзначають День кримськотатарського прапора. Що підготували до цієї дати?

— До 26 червня ми запускаємо вокс-популі на нашій фейсбук-сторінці Суспільне Крим. Спільно з усіма регіональними філіями Суспільного ми проводимо опитування по всій Україні на тему: «Що люди знають про кримських татар?». Там будуть питання про кримськотатарський народ, їхній прапор та значення символів. Матимемо думки з різних куточків країни. Матеріали викладатимемо поступово, адже їх уже багато.

Також сьогодні ми запустили новинний сайт про окупований Крим. Там будемо розміщувати авторські матеріали, різні сюжети про поточну ситуацію на півострові, випуски новин. Ресурс унікальний, оскільки паралельно працюватиме чотирма мовами: кримськотатарською, українською, англійською та російською.

Дивіться випуски новин на суспільному телеканалі UA: КРИМ із понеділка по п’ятницю о 19:45 та 20:40 українською та кримськотатарською мовами.

 

Фотографував Володимир Шевчук