Квітень 22, 2020
Знайомство з UA: Радіо Промінь. Історії Alyona Alyona, Сергія Жадана, Олега Скрипки та інших виконавців
22 квітня UA: Радіо Промінь святкує 55 років. Радіостанція вплинула на цілі покоління українських артистів. Як? Читайте у святковому матеріалі до дня народження першої музичної радіостанції країни.
Читайте також: День народження UA: Радіо Промінь: зіркові привітання, радійні залаштунки та хіти на замовлення
Реп-виконавиця Alyona Alyona: І я маю свою радіоісторію, пов’язану з UA: Радіо Промінь. Я росла в невеличкому містечку на Кіровоградщині, і всі мої рідні багато працювали у дворі. Щоб бути в курсі новин і щоб якась душевна музика супроводжувала їх під час цієї роботи, вони завжди слухали Радіо Промінь. Тому хочу сказати, що це радіо зі мною з дитинства. Ці спогади повертають мене в ті дитячі роки, коли було добре, коли за тебе хтось працював, а не ти працював і тебе супроводжувала щира українська музика, ті балади й романси, яких сьогодні не почуєш більше ніде.
Але це не все, тому що Радіо Промінь повернулося до мене тепер, у нинішньому часі. І завдяки радіо мій трек завтра лунає у Великобританії*. І це круто, приємно й несподівано.
Я від щирого серця хочу привітати з таким великим і значним ювілеєм, побажати не зупинятися, багато слухачів, крутого контенту, і най вам завжди таланить. Щастя! Здоров’я!
Співак та фронтмен гурту Pianoбой Дмитро Шуров: Так, я пам’ятаю мій перший «конект» із Радіо Промінь. Якось мій тато працював в одній вінницькій школі, його завданням було розмалювати фасад будівлі. І він робив це все літо.
Мій тато — художник, але він дальтонік, тобто не бачить певних кольорів. Він розмальовував актовий зал і спортзал таким крутим, прогресивним живописом. Він постійно мене кликав, щоб я допомагав йому з фарбами. Запитував: «Слухай, а це синій?», а я відповідав: «Та ні, тату, це коричневий і бежевий». Він: «А це жовтий?» Відповідаю: «Ні, червоний». І далі… І в нього весь час грав Промінь, саме Промінь. Маленький радіоприймач, радіоточка. Так я запам’ятав і заставки ваші, і програми, здається, на Промені працював тоді Лері Вінн. Тож я пам’ятаю Радіо Промінь із тих часів: мені було десять чи дванадцять років, я сидів в актовому залі, грало радіо, тато фарбував і питав мене про кольори. Ось така історія.
Я вітаю Радіо Промінь і всю команду з 55-річчям! Хочу сказати: це прекрасний вік для зрілої людини, це вік, у якому в наш час усе лише починається. І я хочу побажати вам найголовнішого, що тільки є, це — не залізяки, не мікрофони, не навушники, це — люди. Це — команда, це — атмосфера в команді. Хочу побажати, щоб ви були завжди вмотивовані, щоб вас також мотивували слухачі, щоб вони були критичні до вас і вам разом було цікаво. І щоб Промінь був частиною класної синергії, якою він нині і є, синергії розвитку українського суспільства, української музики. І щоб ще за 55 років ви гордо могли сказати, що тоді, у другій декаді двадцять першого століття, зробили важливу справу й пишаєтеся.
Читайте також: Ярина Скуратівська: «Радіохвилі пробиваються в найважчі миті»
Співак Арсен Мірзоян: У мене в дитинстві на кухні була розетка тридцять шість вольтів. Мама сказала, що це для радіо, я пішов і купив приймач. Це були ще радянські часи, мабуть, 80-ті. У нас був старий такий радіоприймач — зі штепселем, він уже не працював, а це був новий — мобільний, маленький, що в розетку ввімкнув — і він грає. Я прокидався рано, бо тренування починалося о сьомій. Одне око розплющив, щось їм, і тут воно грає гімн о шостій. Так я починав день разом із Радіо Промінь. Збирав форму, головне — тихо покласти м’яч, він гучно гупав, якщо випадав із сумки, його чули навіть сусіди.
Друзі, щиро вітаю Радіо Промінь із 55-річчям! Серйозна цифра. За 55 років чимало сталося в цій країні, і я щасливий, що десь є свідки, як усе відбувалося, і десь із радіоприймачів історії лунали в ефірі. Поки все змінювалося, Радіо Промінь було Радіо Променем. Із цим вітаю — із довголіттям, із константою. Ви в історії — назавжди!
Співак і фронтмен гурту ВВ Олег Скрипка: Щиро, від усього серця вітаю Радіо Промінь із днем народження. Щастя, кохання, процвітання, світла, добра, багато-багато слухачів і гарної музики, яка у вас є.
Радіо Промінь — це для мене була аудіоверсія України взагалі. Моє дитинство минуло не в Україні. Хоча на літо мене привозили на Полтавщину, там Радіо Промінь ловило, його позивні пам’ятаю з дитинства. Й українська мова була довкола — і говорили, і з радіо звучала. Для мене це була важлива річ, яка потім вплинула на те, що я переїхав до України. На селі ж радіо цілісінький день грає, не вимикається. І це для мене ностальгійна історія.
Співачка й фронтвумен гурту «Крихітка» Саша Кольцова: Мені здається, що я почала слухати «другу кнопку», коли мені було років десять. Добре пам’ятаю, як сиджу в татовій кімнаті й із радіоточки лунає пісня «Намалюй мені ніч» Віки Врадій. І розумію: «Як так, таке пускають на радіо?» Не могла повірити, що це може бути офіційною лінією партії. Телебачення ж такого не показувало. І це було настільки зухвало! А потім уже з’явилася закордонна музика. Zombie від The Cranberries я вперше почула саме на Промені. Для мене це завжди було приголомшливо. Згодом уже сама шукала прогресивні записи, але в дитинстві здавалося, що це щось зухвале. «Хіт-парад 12 - 2» — вау, нічого собі, хто ці люди? Ну, і як усі підлітки — тю, я теж так можу!
Промінь — завжди було щось приємне, своє, справді молодіжне. Я щаслива, що нині можу їхати в таксі й удавати, що не знаю, чи Промінь уже є в Києві, і просити: «Вибачте, ви можете перевірити, чи є 97,2 в FM? Можете увімкнути? О, яка радіостанція класна! Пам’ятаєте Промінь?» І таксисти такі: «Та-а-ак, Промінь воскрес!»
Шановний Променю, вітаю тебе з 55-річчям і весь колектив цієї неймовірної радіостанції також. Дякуємо вам від усіх українських музикантів! Ви справді були проукраїнськими ще до всіляких квот, робили надзвичайно багато для української музики. Щиро бажаю вам оновлення ефірного комплексу, високих зарплат, натхнення й рейтингів. І хай у вас завжди будуть найкращі прем’єри! З днем народження!
Співак та фронтмен гурту «Без обмежень» Сергій Танчинець: У мене була «Галя», яка ніколи не вимикалася. «Галею» в нас називали радіоточку, радіо, яке працює від розетки. Не знаю, як у Києві, але в нас на Закарпатті його називали саме так.
Я настільки часто ходжу на Хрещатик, 26 — на Промінь — що вважаю його вже рідною мені радіостанцією. Бажаю його працівникам чудового настрою, творчого підходу до роботи, а всім нам насолоди від слухання Радіо Промінь. 55 років — це багато й водночас, мабуть, дуже мало. Міцного здоров’я і рівних ефірів. З днем народження!
