Новини компанії

У рамках програми «The Europe-Ukraine Desk» німецької неурядової організації n-ost 12 журналістів провідних українських медіа здійснили навчальні поїздки до редакцій незалежних і суспільних мовників ЄС. До складу учасників делегації з України увійшли два представники Суспільного Мовлення — ведуча Українського Радіо Наталія Соколенко та ведучий проєкту «Суспільна студія» Першого каналу Анатолій Єрема. 

Програма «The Europe-Ukraine Desk» здійснюється за фінансової підтримки Європейської комісії та спрямована на налагодження і зміцнення тривалих професійних зв’язків між медіа країн Західної Європи та України, а також кращого розуміння суспільно-політичної ситуації в кожній з країн-учасниць програми. Під час подорожі учасники програми відвідали редакції незалежних і суспільних мовників Угорщини (Будапешт), Болгарії (Софія), Італії (Рим), Німеччини (Берлін), Франції (Париж), Іспанії (Мадрид), зустрілися з представниками громадянського суспільства, структур ЄС і експертами зазначених країн, а також взяли участь у публічних дискусіях і нетворкінгу.

Наталія Соколенко та Анатолій Єрема поділились, які враженнями отримали від поїздки, який досвід набули і як втілюватимуть його в українському медіапросторі, зокрема у власних проєктах на Суспільному.

ПОДІЇ В УКРАЇНІ НЕ ЗНИКАЮТЬ ЗІ ШПАЛЬТ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МЕДІА

Європейські медіа продовжують тримати фокус на війні в Україні та якісно інформують своїх читачів про її перебіг. У більшості медіа ЄС журналісти є вузькоспеціалізованими на конкретній тематиці. Зокрема в редакціях є фахівці, які займаються виключно темою російсько-української війни. 

«Наприклад, представники різних видань Іспанії, Франції, Німеччини можуть дозволити собі відправляти в Україну дуже часто і багатьох кореспондентів. Для них це тема (ред. — війни в Україні), яка не сходить зі шпальт. Незважаючи на те, як нам здається, що вже інтерес гасне, вони його підтримують, бо вважають, що це важливо», — ділиться Анатолій Єрема.

Під час подорожі, спілкуючись особисто чи на публічних дискусіях, українські журналісти відчували підтримку та прихильність до України серед представників медіа та громадськості ЄС (попри внутрішню політику та офіційну позицію уряду деяких країн). 

«Ми знайшли багато колег-однодумців, які по-людськи співпереживали, цікавились реаліями життя українців та дивувались нашому звиканню до повітряних тривог», —  каже Анатолій. У Іспанії, наприклад, відбулась дуже зворушлива ситуація, продовжила Наталія: «Одна з членкинь української делегації подарувала іспанській колезі книгу письменниці Вікторії Амеліної, яка загинула внаслідок ракетного атаки по Краматорську. Почувши прізвище письменниці, на обличчі іспанської колеги відразу читались емоції співпереживання. Відтак було зрозуміло, що вона не лише знає письменницю, а в курсі обставин її загибелі». 

Читайте також: Суспільне Мовлення в ЄМС: співпрацювати з мовниками Європи

Однак вплив російської пропаганди теж спостерігається. 

«Для нас було багато відкриттів: із одного боку, яка є свобода слова, з іншого — є дуже великий російський вплив, наприклад, у академічній спільноті. До речі, серед журналістів він менший, ніж був до повномасштабного вторгнення, але зберігається. Тому деякі наші діалоги завершувались різко. Але ми вдячні організаторам, що нас не викупали у теплій ванні, а ми побачили, яка є реальність, які є медіаландшафти в цих шести країнах», —  говорить Наталія Соколенко.

Анатолій звертає увагу, що в деяких країнах русофільські настрої обумовлені історичними зв’язками. Наприклад, в Болгарії, де вважають, що у ХІХ ст. Російська імперія звільнила їх від османського ярма. Там багато вулиць названі іменами російських генералів, пам’ятників російським постатям. Водночас в Україні живе велика діаспора болгарів, зокрема на окупованих територіях. Тому підтримка нашої країни болгарським урядом теж наявна.

АНАЛІТИКА ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК ПОКАЗНИК ЯКОСТІ МАТЕРІАЛІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОЛЕГ

Європейські медіа відомі високим рівнем аналітики та візуалізації матеріалів, у чому українські журналісти переконались під час подорожі особисто. Це те, чому варто повчитись у європейських колег, каже Анатолій. 

"Завітавши у Іспанії до редакції видання «Confidential», наші медійники мали змогу побувати на «внутрішній кухні» та побачити, як місцеві колеги знаходять інформацію, обговорюють теми та створюють матеріали. «Вони так круто обробляють великі масиви даних, складну та статистичну інформацію і видають своїм читачам, де все проаналізовано, виділено найважливіше, поставлено акценти. Просто блискучі матеріали. Я розумію, наскільки це багато роботи», —  каже Наталія. 

Під час екскурсії редакцією керівництво представило нашій делегації один матеріал про російсько-українську війну. Як розповідає Наталія, редакція розуміла, яка це надважлива тема, але треба було зробити так, щоб читачі прониклись: «Іспанія на одному кінці Європи, ми — на іншому. І що вони зробили: наклали мапу України зверху на мапу Іспанії, адже країни приблизно співпадають за розміром. Вони порівняли наші столиці (за кількістю населенню, університетів, підприємств тощо), а потім  — показали прифронтові та окуповані міста. За допомогою цифрової аналітики зобразили, які заводи там були, яка була промисловість, зазначили потужність електростанцій, які було зруйновано. Така інформація не залишає байдужим: люди співставляють себе і розуміють, наскільки ця війна болюча. І насправді в них дуже багато такої візуалізації».

Читайте також: Суспільне Мовлення — в Японії: як створюють контент у NHK

ДРУКОВАНІ ГАЗЕТИ ТА ЖУРНАЛИ — НЕ ПЕРЕЖИТОК МИНУЛОГО

Особливу увагу українська делегація звернула на те, що у європейських країнах друковані форми видань й нині є доволі популярними. Друкованими газетами та журналами цікавиться ґаджитизовані молодь, підлітки та діти. До того ж медіа, які мають друковані версії, розвивають напрями підтримки саморозповсюдження друкованих видань, а також популяризують культуру читання серед дітей. Так, ділиться пані Наталія, італійський журнал про міжнародну політику «International» раз на місяць випускає окремий друкований номер для дітей, де про суспільно-політичну діяльність розповідається просто, наприклад, у формі малюнків, коміксів, інфографіки, фото тощо.

«Сидячи в Україні, я думала, що друковиний формат відходить, тому мене це вразило! Газети, журнали виходять щодня, щотижня (з подвійним обсягом на вихідні), щомісяця. Це говорить про стан суспільства, яке готове це купувати і якому це цікаво. Мені дуже шкода, що через складну ситуацію в нас майже немає друкованих видань. Можливо, хтось подумає, що це олдскул, але це інший тип читання, якщо порівнювати з ґаджетами, завдяки якому більше розвивається здатність мислити аналітично та обробляти інформацію», — говорить Наталія Соколенко.

Наталія поділилась ідеєю, яку вона підгледіла на німецькому радіо та хотіла б втілити на Українському радіо: «У них у друкованому вигляді виходить радіопрограма на місяць, уявіть! Це як наші телепрограми і структура теж подібна, як у нас. Тільки у них сторінка поділена на дві колонки, де у лівому — програма, а в правому вони розповідають про свої проєкти та їх авторів, ведучих. Це насправді дуже зближує з аудиторією цих ведучих і авторів та є своєрідним анонсуванням! Я розумію, що через війну у бюджеті компанії складно буде відшукати ресурси на цю річ, але ми можемо скооперуватись з якимось міжнародним фондом, наприклад, фондами, які опікуються питаннями мінної безпеки, і сумістити радіопрограму на місяць з інформацією про ситуацію з мінами. Або щось інше, що, наприклад, стосується ментального здоров’я чи мобілізації. Це, звичайно, буде виклик, але, мені здається, треба спробувати».

УКРАЇНА У СМАРТФОНІ Є ПРИКЛАДОМ ТА ЗАХОПЛЕННЯМ ДЛЯ ЄВРОПЕЙЦІВ

Натомість західні колеги захоплюються рівнем диджиталізації в нашій країні: оплатою смартфоном у метро чи магазині, наявністю документів у «Дії», онлайн-послугами, налагодженою системою здійснення донатів тощо. Для прикладу, у Німеччині оформлення банківської карти здійснюється лише у відділенні. Процес може затягнуться на декілька днів, а то й тижнів, а самі документи та карта приходять лише на поштову адресу. У той час коли українці самостійно створюють онлайн-банки для донатів і закривають мільйонні збори за декілька годин. Тому під час подорожі європейці не переставали дивуватись, що українці, без перебільшення, можуть керувати своїм побутовим життям та роботою зі смартфону. 

«Коли ми розповідали європейським колегам про застосунок «Дія», то вони були дуже здивовані, що багато послуг можна отримати у цьому застосунку. Комічний момент стався, коли було повідомлення про запуск сервісу одруження в «Дії» і ми з колегою з української делегації запропонували жартома одружитися онлайн. Щоб показати їм, як це працює», — з посмішкою згадує Анатолій Єрема.

Читайте також: Суспільні мовники країн Балтії та України співпрацюватимуть у разі виникнення надзвичайних ситуацій

ПРО ПЛАНИ НА СПІВПРАЦЮ

Західноєвропейські колеги відкриті до співпраці й представники Суспільного Мовлення повернулись в команду з багажем ідей для реалізації.

«Ми вже маємо  ідею для співпраці, вона стосується війни, нашої культури. Ми хочемо, щоб європейці знали і цінували нашу культуру, як частину своєї, бо Україна — це Європа», — наостанок поділилась Наталія Соколенко. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Матеріал підготувала Наталія Марчук

• Фото — з фейсбук-сторінки n-ost