Новини компанії

У четвер, 19 вересня, відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Капеланки. Молитва у пеклі» виробництва Суспільного. Презентація проєкту відбулася в Києві за участі творчої команди, головних героїнь, представників різних конфесій та гостей у приміщенні книгарні «Сенс».

Керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного, продюсерка фільму «Капеланки. Молитва у пеклі» Анастасія Гудима перед показом представила творчу команду та розповіла про мету цього проєкту: 

«Я щиро сподіваюся, що цей фільм знайде відгук у ваших серцях, адже кожен зможе побачити в ньому щось своє. Для когось це буде про віру, для когось — про релігію. Хтось відчує втрату, а хтось — силу і стійкість жінок. Ми з командою під час фільмування і монтажу відкрили для себе багато вимірів цієї історії, зокрема трансформацію сприйняття жінок у капеланстві, і через призму цього глибокі зміни гендерних ролей під час війни».

«Коли ми починали роботу над фільмом “Капеланки. Молитва у пеклі”, я розуміла, що цей фільм матиме особливу аудиторію, — зазначила Олена Кривенко, режисерка фільму. — Кожна історія в ньому розказана через окрему новелу, адже кожна героїня заслуговує на те, щоб її голос був почутий. Для мене цей фільм — не стільки про релігію, скільки про жінок і їхню важливу працю».

Головні героїні поділилися з нами враженнями від перегляду фільму.

Олена Легенчук підкреслила важливість моменту молитви та гордість за своє капеланське покликання: «Важко зібратися з думками після молитви Марини (Сердіченко — прим. ред.), це був дуже сильний момент. Фільм вийшов неймовірно правдивим... Для мене велика гордість називатися капеланкою поруч із ними». Олена також висловила впевненість у тому, що кожна капеланка заслуговує на окрему історію: «Кожна заслуговує на окремий фільм про своє життя».

Марина Сердіченко описала фільм як відображення великої місії, яку несуть капеланки, зазначивши, що це не просто частина їхнього життя, а весь їхній шлях: «Це не просто година нашого життя — це вся наша історія, наше єство, наш вибір. І ви передали це дуже точно». Вона також підкреслила, що навіть з огляду на всі пройдені випробування, вона б зробила цей вибір знову: «Якби мене запитали знову, чи згодна я пройти цей шлях ще раз, знаючи всі втрати і випробування, я б відповіла “так”».

Олена Жевець подякувала команді фільму за роботу й підкреслила, що фільм показує справжнє життя капеланів: «Фільм лише доповнив наші історії, ніхто не намагався виглядати кращим, ніж є. Це наше справжнє життя, присвячене Богу і людям». Вона також висловила глибоку вдячність за можливість служити капеланкою: «Капеланка — це вибір. Це моє життя, яке я маю намір присвятити служінню до кінця своїх днів».

Після перегляду фільму відбулась хвилина мовчання для вшанування пам'яті загиблих унаслідок збройної агресії росії. Потім розпочалась дискусія на тему «Зміна гендерних ролей під час війни: сприйняття жінок», її модерувала Тетяна Трощинська, лауреатка Премії Георгія Гонгадзе, журналістка і ведуча. Серед спікерів та спікерок були: 

• Марія Іонова, народна депутатка, віцепрезидентка Міжнародного жіночого демократичного союзу та співзасновниця Українського жіночого конгресу; 
• Наталія Сад, менеджерка проєктів у сфері безпеки і оборони, офіцерка запасу, майбутня артилеристка;
• В'ячеслав Горшков, начальник відділу в справах релігії; 
• Михайло Корюкалов, фахівець гендерних питань, консультант апарату урядової уповноваженої з питань гендерної політики.

Марія Іонова, підкреслила важливість змін у гендерних ролях в Україні: «Це не лише про віру, а й про любов та служіння. Сучасна Україна — не боїться руйнувати шаблони та стереотипи, з якими ми жили століттями». Народна депутатка також зазначила, що, незважаючи на супротив, жінки продовжують змінюватися під час війни: «Питання полягає не в тому, чоловік ти чи жінка, а в тому, чи маєш покликання, віру й бажання допомагати людям».

«Коли ви, Олено, сказали, що в окопах немає статі, я задумалася про те, як часто розумію, що сила, хоробрість, відвага — це слова жіночого роду. Однак тисячоліттями ці якості традиційно приписували чоловікам, — підмітила Наталія Сад. — Я щаслива жити у час, коли маю можливість зробити свій вибір, обравши спеціальність, яку традиційно не вважають жіночою».

Наталія також закликала до підготовки жінок у поводженні зі зброєю: «Я переконана, що кожній жінці в Україні потрібно пройти курси з поводження з вогнепальною та холодною зброєю. Це необхідність, яку повинна знати кожна жінка». 

Марія Іонова погодилась, наголосивши на важливості сміливості у складні часи: «Як сказано в Біблії: “Не бійся”. Це має стосуватися не лише нас, а й світових лідерів, які досі бояться приймати важливі рішення, щоб Росія була переможена».

В’ячеслав Горшков звернув увагу на те, як жінки не бояться йти вперед, навіть за умов складних релігійних традицій для того, щоб офіційно стати капеланкою: «Перепони не завжди на рівні держави: перепони не ставить держава, перепони не ставлять військові. Перепони пов’язані тільки з релігійними традиціями тієї чи іншої церкви».

Михайло Корюкалов зазначив, що зміни в законодавстві вже відбулися, тож тепер треба зруйнувати стереотипи: «Гендерна нерівність — як шкідлива звичка, яка обмежує наше суспільство». Він також акцентував на важливості особистої реалізації через рівність: «Гендерна рівність є інструментом, що створює умови, в яких кожна людина може реалізувати себе відповідно до своїх талантів. Треба пам’ятати, що маскулінність і гендерна нерівність — це не одне й те саме».

Чи може бути жінка капеланкою та чи варто бути жінці капеланкою? Свої думки про ці питання озвучують три капеланки з різною історією, але спільною вірою — Олена Легенчук, Марина Сердіченко, Олена Жевець в новелах документального фільму Суспільного «Капеланки. Молитва у пеклі». 

Більше фото з показу — у фейсбук-альбомі Суспільного Мовлення.

Вже сьогодні дивіться прем’єру документального фільму «Капеланки. Молитва у пеклі»:

• 20 вересня о 20:55 на телеканалі Суспільне Культура;
• 21 вересня о 13:00 на ютуб-каналі Першого;
• 21 вересня о 22:00 на Першому каналі Суспільного;
• 21 вересня о 22:00 на телеканалах Суспільне Крим та місцевих каналах Суспільного. 

Детальніше про фільм — за посиланням.

Творча команда:

• Анастасія Гудима — продюсерка; 
• Олена Кривенко — режисерка; 
• Надія Стадницька — редакторка; 
• Данило Притченко — оператор-постановник;
• Микола Зоценко — другий оператор; 
• Євген Шевченко, Олег Авілов — оператори; 
• Сергій Петренко, Дарина Петренко — звукорежисери;
• Олена Мамай — режисерка монтажу;  
• Марія Харакоз-Лапєєва — лінійна продюсерка.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Фотографувала Валерія Мезенцева