Новини компанії

До команди департаменту зовнішнього виробництва соціально впливового контенту та копродукції Суспільного долучилася Наталія Мовшович — менеджерка міжнародних проєктів та програм культурної дипломатії у сфері кіно, фахівчиня з комунікацій. Наталія очолювала напрям «Кіно» Українського інституту (2021–2024), керувала напрямком PR та publicity офіційного представника студії Universal та Paramount Pictures в Україні, працювала в команді Одеського міжнародного кінофестивалю та кінокомпанії «Артхаус Трафік», співпрацювала з Британською Радою в Україні в рамках програми «Culture Bridges».

Нещодавно Наталія Мовшович обійняла посаду виконавчої продюсерки з фестивального просування. У бліцінтервʼю вона розповіла про виклики, плани, перспективи й цілі, які ставить перед собою на новій посаді.

Читайте також: Суспільне оголосило копродукційний мистецький конкурс

— У команді Департаменту зовнішнього виробництва соціально впливового контенту та копродукції ви займатиметесь фестивальною дистрибуцією. Розкажіть детальніше про цей напрям роботи.

— Мене запросили займатися фестивальним просуванням соціально впливового контенту, який створюється зовнішніми виробниками на замовлення Суспільного. До мого ключового функціоналу входить участь у розробці проєктів, власне з перспективи їхнього міжнародного потенціалу та привабливості для аудиторій за кордоном. Комунікація з індустрійними майданчиками на етапі виробництва з метою презентації фаховій спільноті та, відповідно, залучення міжнародної експертизи. А також з маркетами та фестивалями, коли продукт уже готовий до релізу, аби він з'явився у програмах провідних кінооглядів і мав успішну прокатну історію. 

Моя стратегічна ціль на цій позиції — це розбудова міжнародних контактів і партнерств задля копродукційної співпраці, а також закріплення суб'єктності Суспільного на міжнародній арені як повноцінного гравця копродукційного ринку й виробника контенту.  

— Оцінюючи ваш попередній досвід в державній інституції, розкажіть, які виклики перед собою ви бачите на новій посаді? 

— Ні для кого не секрет, що основний виклик роботи в державних структурах — це забюрократизованість процесів. Я маю досвід адаптації державних процедур до стратегічних цілей інституції та можу сказати, що часто ці задачі вирішуються завдяки професіоналізму команди й спільному баченню, куди нам треба рухатися і для чого. Мені дуже імпонують саме люди, з якими мене запросили працювати, їхня ціннісна рамка та робочі підходи, тому маю сподівання, що з цими викликами ми впораємося. 

Також ця позиція була мені цікава через можливість бути дотичною до процесу запуску копродукційного виробництва на Суспільному. Мене надихає елемент новизни та перспективи розбудови чогось, що матиме довгостроковий вплив на індустрію аудіовізуального контенту в Україні. І тут, як в тому анекдоті: у мене для вас хороша і погана новина, хороша — все залежить від вас, погана — все залежить від вас. У цьому багато креативної свободи, але також і низка викликів, оскільки цього ще ніхто не робив. Схожий азарт я мала в перші роки роботи в УІ (Українському інституті — ред.), коли ідей багато, але немає до кого звернутися за практичною порадою: система державних закупівель взагалі не накладалась на наші мистецькі проєкти за кордоном і доводилося щось вигадувати, щоб запустити ту ж програму proMOTION, яка функціонує як грантова, але грантом не є. 

Читайте також: Плани Суспільного щодо копродукції — презентація на Одеському кінофестивалі

— Якого контенту бракує Україні, щоб якомога частіше бути представленою на світових кіномайданчиках? 

— Я зазвичай скептично ставлюсь до цього запитання, можливо через те, що останні шість років працювала з промоцією здебільшого авторського кіно, бо саме воно є конкурентоспроможним на світових майданчиках. І мені б не хотілося вказувати митцям, про що і як їм знімати свої фільми, оскільки завдяки їм Україна і так була представлена вже на всіх провідних фестивалях. Але з початком повномасштабного вторгнення існує низка перешкод для виробництва ігрового контенту. Цього року в розмові з відбірниками фестивалів, які часто звертаються до мене з проханням порадити свіжі фільми, я із сумом усвідомила, що ось таки настав той момент, коли вже доробилися всі ігрові проєкти, запущені до великої війни, і ми маємо лише три-чотири стрічки з міжнародним потенціалом. Тому потрібно оперативно відновити цей процес, оскільки нас і так чекає пауза через строки виробництва. 

Крім того, за кордоном аудиторія дійсно втомилась від воєнних документальних стрічок, що ніяк не означає, що нам потрібно перестати їх знімати, навпаки, але важливо також запропонувати альтернативу, аби глядач міг відкривати для себе Україну і її людей з різних сторін. Мова зараз не йде про ігрове кіно про повномасштабне вторгнення. Я абсолютно погоджуюсь з колегами, що для цього зараз зарано і має відбутися процес осмислення цих подій за їх закінченням, зокрема для вибудови кіномови, якою про це можна буде говорити.

— Які, на вашу думку, сильні сторони українського кінематографа? Як ви можете схарактеризувати сучасну ситуацію українського кіно на світовому ринку? Яке місце на ньому посідає Україна?

— Зараз точиться цікава дискусія між українськими кінокритиками стосовно сучасного українського кінематографа і саме спроб його схарактеризувати, виділити в якийсь феномен по типу «нової хвилі» з її викликами й так званими «selling points» на міжнародній арені. Мабуть, одна з найсильніших сторін українського кіно, окрім талановитих митців та справді унікальних і водночас універсальних історій, це його життєстійкість. Оскільки багато років наш кінопродукт створюється, розвивається і стає успішним всупереч низці проблем у галузі. У світовій екосистемі, на мою думку, ми зараз десь між спорадичними історіями успіху і відповідною реакцією міжнародних експертів, які все ще з подивом відкривають для себе високий мистецький рівень українських фільмів, та соціальними квотами під український контент через війну. Вочевидь, окрім класного кіно, нам потрібні ресурси та системна робота з промоції, аби зайняти своє перманентне місце на міжнародному ринку. 

— Які проєкти Суспільного до вашого входження у команду викликали у вас інтерес і чому?

— Ще до початку повномасштабного вторгнення мене вразив проєкт «Колапс», це був вихід на новий якісний рівень телевізійного контенту в Україні. Пам'ятаю, що тоді про нього говорили всі. На замовлення Суспільного його створила команда досвідчених та успішних документалістів, і це була така перша співпраця, відверто вдала, яка запустила в подальшому цілий процес зовнішнього виробництва і власне колаборації з українськими кінематографістами. Мені здається, це також кардинально змінило імідж Суспільного в очах української кіноспільноти та породило бажання співпраці з мовником. Звісно, «Щедрик проти “русского міра”» наробив шуму, цілком заслужено. Для мене це приклад проєкту, де відбулась єдність дії, місця і часу, що конвертувалось в абсолютну любов аудиторії. 

— У вас вже є бачення, яким саме має бути контент Суспільного, щоб його побачила якомога ширша аудиторія у світі?

— Я маю певне бачення того, який український публічний контент я хотіла б бачити за кордоном. Але воно базується на моєму попередньому досвіді та розумінні тенденцій і трендів аудіовізуального сектору в міжнародному вимірі. Тепер потрібно це накласти на стратегічні цілі Суспільного й наші виробничі спроможності. Оскільки, окрім адвокатування українських наративів, ми маємо цим контентом закривати потреби закордонного глядача. У міжнародній співпраці я намагаюсь керуватися принципом взаємовигідного партнерства навіть у культурній сфері, як би комерційно це не звучало. Дивитися українське довіку, бо у нас йде війна, ніхто не буде, ми маємо запропонувати додану вартість цього кінопродукту. 

Читайте також: Суспільне Чернігів та лідерка гурту ONUKA запускають новий проєкт про культурний код українців

— Ви багато років робите свій внесок у кіноіндустрію України. Робота на Суспільному, як і в Українському інституті, це насамперед про місію та цінності. У чому ви бачите свою місію на Суспільному? 

— Мені подобається, як стрімко розвивається і куди рухається Суспільний мовник в останні роки, це великий обсяг проробленої роботи, яка дає свої плоди у вигляді довіри громадськості. Мені б хотілося зробити свій внесок у масштабуванні плідної співпраці Суспільного з внутрішньою індустрією, і бути дотичною до створення високоякісного публічного контенту. Наступний логічний крок — це закріпитися у міжнародному вимірі й бути цікавими закордонним аудиторіям. Тут роблю ставку на свої комунікаційні компетенції та індустрійну експертизу, бо маю амбіцію долучитися до процесу формування привабливого зовнішнього іміджу Суспільного. Для мене важливо бути частиною системних змін і спостерігати довгострокові результати цих зусиль. Я щиро вірю в силу інституцій, і щоб вони працювали на нас в майбутньому, маємо добряче вкластися зараз. 

— Фактично, на попередній роботі в Українському інституті ви розвивали напрям кінопромоції. Поділіться своїми враженнями від цього досвіду і що саме ви б перейняли для роботи на Суспільному?

— Це цікавий досвід, часто задовільний, який надихає, іноді виснажує і зневірює, здебільшого через не завжди успішну боротьбу з лояльністю до російської культури. Український інститут і, відповідно, його напрям «Кіно» почав працювати дуже вчасно: якраз у 2019 році наш кінематограф набрав потужностей і мав що запропонувати в розрізі культурної дипломатії. Українські фільми чекали та відбирали на міжнародні фестивалі. Тобто ми зайшли вже на благодатний ґрунт, а з повномасштабним вторгненням відкрилось мільйон вікон можливостей, в які ми істерично викидались, як ми про це жартували всередині команди. За цей час ми обросли контактами, розумінням міжнародного контексту і правил гри, вибудували репутацію надійного стратегічного партнера і довели її на практиці. Весь це досвід забираю з собою на нову посаду.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих і регіональних каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», надаємо освітній контент, навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні.