Новини компанії

Четверо представників Суспільного увійшли до складу журі міжнародного телефестивалю Prix Europa / «Приз Європа», який відбувся 22–27 жовтня у Берліні. Це Владислав Васильченко, режисер-документаліст редакції розслідувань, Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних спільнот та проєктів з розмаїття, Олександр Стратонов, головний редактор редакції розслідувань дирекції інформаційного мовлення, та Катря Гончарук, ведуча Радіо Культура.

Переможців конкурсу оголосили 27 жовтня на церемонії нагородження, зокрема журналісти Суспільного отримали нагороду «Європейський журналіст 2023» від «Приз Європа 2023».

Цьогоріч у різних категоріях конкурсу Prix Europa також були номіновані чотири документальні проєкти Суспільного — два документальних фільми команди розслідувань «Щоденник вцілілої» (категорія «ТБ/Відео документалістика») та «Буча: Розстріл на Києво-Мироцькій» (категорія «ТБ/Відео розслідування»), документальний фільм «Капелани. Віра на війні» (категорія «ТБ/Відео IRIS Культурне розмаїття») та проєкт Радіо Культура «Музиканти і війна» (категорія «Аудіо документальний серіал»).

Фото Анастасії Мантач

Владислав Васильченко був у складі журі в номінації «ТБ/Відео документалістика». Каже, цього року вже був членом журі в аналогічній номінації на фестивалі Prix Italy.

«Головною різницею в правилах цих фестивалів для мене стала обов’язкова наявність мого фільму в цій самій номінації Prix Europa. Тобто вся команда журі — це фільммейкери, чиї роботи змагаються в номінації. Звісно ж, без можливості голосувати за себе».

За його словами, у роботах колег найбільше вразила масштабність і висока вартість документального контенту для телебачення: «Але переможці в цій номінації — як у серіальному, так і в повнометражному форматах — усе ж були не про масштабне чи надто вражаюче, а про історії людей, чиє життя або трагічна загибель змінюють світ. Тобто про “канони жанру”».

Фото Володимира Шевчука

Катря Гончарук, ведуча Радіо Культура, оцінювала 27 робіт у категорії «Аудіодокументалістика»:

«Вперше я показала радіодок “Музиканти і війна” в Ісландії у травні 2023-го на міжнародному фестивалі документалістики Audiodox. Тоді він єдиний з України увійшов до шортліста фестивалю. А от формат конкурсу — новий для мене. Найбільше вразили роботи скандинавських колег із притаманним їм мінімалістичним саунддизайном і, звісно, роботи, дотичні до теми України:

• документальний аудіо серіал “Мої батьки підтримують Росію і це нищить наші стосунки” від Литовського мовника показує проблему наслідків радянської системи і російської пропаганди у Литві;
• команда з Нідерландів зробила документальне кіно "Місто в облозі" про Харків і його звучання протягом року війни;
• від Чехії була представлена робота “Рік війни: з України до Праги” — про чеського журналіста, який був в облозі Маріуполя і готував звідти новини;
• фільм “Білий автобус” — про хлопця, який на початку повномасштабної війни допомагав українцям, які тікали від війни, і відвозив їх у своєму білому автобусі з польського кордону до Данії. В процесі він дізнався від своєї бабусі про своє єврейське коріння, і те, як вона колись потрапила до німецького концтабору, а потім її та інших скандинавських політв’язнів звільнили й розвозили додому у білих автобусах, тож білий автобус став символом порятунку».

Катрю Гончарук також вразила робота шведських колег «Швед в Україні» — «про 25-річного шведського хлопця, який вирішує поїхати в Україну і боротися разом із нашими солдатами на фронті за ті ж самі цінності. Під час служби він записував усе, тобто у документації звучать реальні записи з передової. Це не може не чіпляти».

«Бути членкинею журі, щодня зранку до вечора слухати й оцінювати документалки суспільних мовників різних країн — найбільший для мене вишкіл і можливість повчитися у європейських колег-документалістів. Які теми актуальні у їхніх суспільствах, у яких форматах вони розповідають свої історії, як розкривають можливості аудіо, одним словом, як чаклують зі звуком — цей граніт гризу із задоволенням», — поділилася Катерина Гончарук.

Олександр Стратонов, головний редактор редакції розслідувань дирекції інформаційного мовлення Суспільного, каже, участь у журі з оцінювання найкращої роботи стала для нього першим досвідом.

«Як член журі в категорії “ТБ/Відеорозслідування” я переглянув 15 робіт провідних суспільних мовників Європи, і це був дійсно натхненний досвід. Оскільки ми вже понад півтора року перебуваємо у своїй воєнній бульбашці, часом дуже корисно визирати за межі цієї бульбашки та спостерігати за європейськими тенденціями й трендами».

Він додав, що у більшості переглянутих проєктів підіймаються глобальні теми: вплив глобальних консалтингових компаній на уряди європейських країн, зміна клімату, вплив на здоров’я викидів великих хімічних підприємств, зміцнення впливу Китаю на балканські країни: «Не оминули увагою й Україну, зокрема у бельгійському фільмі “Війна та ґвалтування”, де підіймається тема сексуального насилля у війні в Україні та Сербії, а також у французькому дослідженні постаті євгєнія прігожина у фільмі “прігожин, м’ясник путіна”».

Фото Анастасії Мантач

Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних спільнот та проєктів з розмаїття Суспільного Мовлення, бувши частиною команди журі, переглянула 15 відео з фокусною темою розмаїття і досвідом різних країн Європи. Категорія «ТБ/Відео IRIS Культурне розмаїття» з’явилась декілька років тому на фестивалі як окрема складова й одразу стала популярною серед виробників контенту. Серед представлених форматів цього року — документальні фільми, вебсеріали, фікшн, епізоди художніх серіалів та розслідування.

«Складність цієї категорії у тому, що ти оцінюєш не окремий жанр чи формат, а абсолютно різні. Їх важко і майже неможливо порівнювати, про це ми неодноразово говорили при оцінюванні з командою журі. Різні хронометражі, різні ідеї та форми реалізації, різні бюджети й ресурси. Рівень усіх проєктів дуже високий, колеги занурюються у тему і приділяють їй багато часу. Вважаю досягненням і нашої команди той факт, що серед 15 номінованих проєктів у категорії — наша робота “Капелани. Віра на війні”. Так вийшло, що саме в міжнародний день військових капеланів я презентувала фільм у переглядовій кімнаті для журі. Проте ніхто з журі не знав ні про цей день, ні про те, хто ж такі капелани, тому після перегляду нам було що обговорити», — поділилась Анастасія Гудима.

Формат оцінювання конкурсних робіт передбачає обговорення кожної роботи у колі журі, а вже оцінку за заздалегідь визначеними критеріями члени журі виставляють індивідуально. «Тішить, що ми таки зійшлись у своїх поглядах, і переможцем у нашій категорії було обрано документальний фільм “Шабу” — про історію хлопчика, родина якого родом із Нігерії і мігрувала у Норвегію. Він — фантастичний герой, а команда працювала над фільмом майже три роки, — поділилася Анастасія Гудима. — Спеціальну відзнаку у нашій категорії отримало дуже складне й емоційне розслідування також від норвезьких колег. Цей фільм тривалістю 80 хвилин я подивилась на одному подиху, адже дихати під час перегляду було важко. У розслідуванні йдеться про багаторічний сексуальний аб’юз дітей у невеликому норвезькому селі, в якому переважно проживає етнічне населення Норвегії — Саами».

Фото Анастасії Гудими

«Я звернула увагу на проєкт про історію геїв у Франції. Це дуже глибоке дослідження розвитку цієї теми у суспільстві, її сприйняття і зміни наративів у комунікації всередині країни. Французькі колеги дослідили відомі американські серіали, у яких в оригіналі герої говорили відкрито про свою сексуальну орієнтацію, але переклад французькою звучав зовсім не про те, аби аудиторія нічого не чула взагалі про ЛГБТК+, її намагались обмежувати, і це було не так давно, у 1990-х. Зауважу, що всі відеопроєкти говорять з аудиторією про розмаїття у різний спосіб і це дієво, і тішить розуміння важливості цих розмов і увага медіа», — розповіла Анастасія Гудима.

Досвід оцінювання робіт став корисним, зокрема, для планування подальшої роботи з європейською аудиторією: «Завдання із зірочкою — як розповісти про жахіття війни, аби тема була на слуху доки ми не переможемо, не говорячи про неї і не показуючи», — каже керівниця Координаційного центру мовлення національних спільнот та проєктів з розмаїття.

Також команда Суспільного поділилася враженням, як на фестивалі сприйняли інші проєкти українського суспільного мовника.

«Музиканти і війна»

«Спрагло і вдячно. У другій серії йдеться про музикантів, які вступили до лав ЗСУ і ТрО. Скрипаль Моісей Бондаренко грає у розбомбленій школі, рокер Сергій Василюк співає у траншеї для своїх побратимів і посестер, а бандурист Тарас Компаніченко привозить сторічну бандуру до військових і підтримує бойовий дух українським епосом — ці фрагменти особливо розчулювали журі, бо це справді універсальна тема. В усі війни музика залишається поруч із людством, і з цього приводу у мене назріває нова ідея для документалки на Радіо Культура», — каже Катерина Гончарук.

«Буча: Розстріл на Києво-Мироцькій»

«Наша робота “Буча: Розстріл на Києво-Мироцькій” справила велике враження на членів журі, були високо оцінені і розслідувальна частина, і продакшн, — сказав Олександр Стратонов. — Я до останнього сподівався на перемогу, адже робота жодним чином не поступається представленим на фестивалі роботам колег, чиї суспільні мовники мають значно довшу історію розвитку і становлення та значно більші ресурси».

Олександр переконаний, що опинитися у переліку 15 найкращих — уже по-своєму перемога. Адже на конкурсний відбір подавалося понад 100 проєктів:

«Наприкінці церемонії нагородження я та мої колеги, як представники суспільного мовника України, отримали приз “Європейський журналіст 2023”, яким організатори фестивалю віддали шану всім журналістам Суспільного, що продовжують працювати за найвищими стандартами у такий скрутний для нашої країни час. Стоячи і з кількахвилинними оваціями зал показував підтримку від всієї спільноти європейських мовників тієї складної та важливої роботи, яку ми робимо».

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Світлини — з фейсбук-сторінки Prix Europa, а також надані героями

Матеріал підготувала Мар'яна Хемій