Новини компанії

Команда Координаційного центру мовлення нацспільнот Суспільного розповідає історії з різних регіонів країни, героями яких стають українці різного етнічного походження. Далі — добірка інтерв’ю та репортажів про тих, хто вступив до лав ЗСУ під час російсько-української війни. Вони захищають Україну, бо вірять — відстоюють справедливість і правду. 

Читайте також: Політика рівності та недискримінації — досвід Суспільного у взаємодії команди та виготовленні контенту

• Дмитро Шевченко з Одеської області, батько чотирьох дітей, уже на другий ранок після повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов до військкомату. Перебуваючи на Херсонському напрямку, отримав важке поранення і йому ампутували ногу. Чоловік пишається тим, що захищав свою країну, а зараз хоче розбудовувати її в тилу. Планує отримати грант і започаткувати свою справу. Вірить, що зможе надихнути інших.

• Дмитро, Ілля та Рустам — троє чоловіків з різних регіонів України, які отримали поранення під час війни з росією, зараз адаптуються до нового життя, маючи інвалідність. Зазвичай під безбар’єрністю розуміють фізичну доступність, але безбар’єрність охоплює всі сфери життя: соціальний захист і створення умов для успішної інтеграції у суспільство людей з інвалідністю, працевлаштування. Про виклики для Дмитра, Іллі та Рустама дивіться у матеріалі.

Читайте також: Про фронт і тил — добірка місцевих інтерв’ю для проєкту «Суспільне. Спротив» у вересні

• Боротися за країну до кінця всупереч хворобі вирішив військовий Альберт Бругош. Чоловік онкопацієнт, і після лікування знову повернувся до побратимів. Каже: тільки об'єднавшись Україна зможе перемогти.

Читайте також: «Капелани. Віра на війні» — переможець телефестивалю «Серце Європи»

• З 2017-го воює за Україну грузин за національністю Заурі Цховребадзе. З власного досвіду, набутого в Грузії ще в дев’яностих, військовий знає, що таке російська агресія. Сьомий рік головною метою свого життя Заза вбачає воювати за Україну і за її перемогу, адже переконаний, що слідом за цим переможе і цивілізований світ і його рідна Сакартвело. Про мотивацію і боротьбу військового грузина за незалежність України — дивіться у відео.

• «Якби не ти, його б вже не було», — кажуть лікарі дівчині, яка понад чотири місяці доглядає важкопораненого нареченого. Спартак, грузин за національністю, приїхав до села в Одеську область, аби одружитися, проте через повномасштабну війну весілля відтермінували, натомість наречений пішов боронити батьківщину коханої й вступив до інтернаціонального легіону. Важке поранення на початку травня розділило життя закоханих на «до» і невідомість майбутнього «після». 

• У 18 років він бачив смерть, біль і криваві рани, вийшов з пекла і виніс своїх поранених побратимів. Віктор Ільчак, закарпатський ром, не міг дочекатися свого вісімнадцятиріччя. Йому не потрібні були подарунки, він хотів на війну. Віктор переконаний, що окупанти повинні відповісти за смерть цивільних, тому своє місце хлопець знайшов у добробаті «Сонечко», де разом з побратимами несе службу у найнебезпечніших точках.

• Викладач Ужгородського національного університету Віктор Трошкі — угорець за походженням. У перший день війни згадав розповіді бабусі, як під час Другої світової російські «визволителі» ставилися до закарпатських угорців і понад усе захотів не допустити цього знову. Віктор — доцент кафедри фізико-математичних дисциплін, науковець, а тепер ще й солдат ЗСУ. Аби захистити свою родину, свою країну, Віктор без військового досвіду став до лав ЗСУ і зі зброєю в руках пішов захищати українські землі. Каже, на фронті не важливо, якої національності твій побратим, важливо, аби він був надійною людиною, саме це — основа сильного війська.  

• Вадим Чхетіані — грузин за національністю, а його мати — українка. З самого дитинства Вадим бачив російську агресію на своїй батьківщині. А з 2018-го боронить Україну у лавах ЗСУ. Вважає своїм обов’язком боротися з ворогом, бо переконаний, що український народ воює за справедливість. Про те, чому грузини вважають за честь боронити Україну, та яка найзаповітніша мрія досвідченого військового дізнавалися журналісти Суспільного.

• Після участі в АТО у 2014 році він тримав свій військовий наплічник зібраним. Петер Філіпович — етнічний угорець, уродженець Закарпаття, двічі доброволець. На захист України став з перших днів нападу росії у 2014-му. Згодом демобілізувався і виїхав за кордон. Проте, коли у лютому 2022-го почався повномасштабний наступ, без жодних вагань повернувся в Україну і знову взяв до рук зброю.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.