Новини компанії

23 вересня у світі відзначають Міжнародний день жестових мов. Перший канал Суспільного Мовлення — єдиний в інформаційному марафоні «Єдині новини #UАразом», який здійснює переклад жестовою мовою розмовних студій та новин. Щомісяця в середньому виробляється 84 години ефіру з перекладом жестовою мовою: це оперативні новини, аналітика та прикладні матеріали. 

Окрім того, в ефірі підсумкових випусків новин на Першому каналі Суспільного приділяють увагу проблемам, із якими стикаються нечуючі люди. Зокрема, як вони сприймають війну: про те, як відчувають вібрації, про те, що їм бракує візуальних варіантів сповіщення про небезпеку. Жестовою мовою також перекладають проєкт «Суспільне. Спротив» — щотижня це понад 16 годин ефіру.

Чотири перекладачки Суспільного розповіли про особливості професії, де навчають жестової мови, в чому полягає найбільша складність у їхній роботі та навіть поділилися власними мріями.

Читайте також: Мирослава Барчук: «Какая разніца» — це фільм про наше вічне небажання визначитись

Вибір, зумовлений обставинами

Тетяна Журкова розповіла, що донедавна перекладачі жестової мови в Україні були із сімей глухих. Ситуація почала змінюватися лише впродовж минулих десяти років. Діти змалечку мали на собі функцію перекладача, адже перекладають своїм нечуючим батькам і мимоволі стають частиною культури глухих. Вони не обов’язково займаються цим фахово, але добре знаються на цій культурі, оскільки вона для них рідна. Перекладачі жестової мови на Суспільному — не виняток, усі вони є так званою «кодою» (з англійської CODA — Child of Deaf Adults).

Перекладачі із сімей глухих, які здобувають цю професію, знають і культуру глухих, і їхній уклад життя, тож їм вона дається легше. Але зараз з’являється все більше тих, хто вчиться на сурдоперекладачів із зацікавленості життям нечуючих.

«Я не планувала професійно перекладати, і мама підтримувала мій вибір. Аж поки актор театру “Райдуга” Василь Стьопкін попросив пів року попрацювати з ними. І відтоді я вже 33 роки як перекладачка жестової мови, а останні 15 років — викладачка жестової мови», — поділилася Тетяна Журкова.

Більше, ніж професія

Лада Соколюк зазначила, що через брак фахівців у Києві вони з колегами, маючи основне місце роботи, закривають також інші потреби міста в перекладі на жестову мову.

«Інтерес до цієї професії — це продовження культурного середовища, в якому ми зростали. Частково навчання жестової мови — це те, що передали нам наші батьки, а крім того, всі ми регулярно ходимо на курси перекладачів жестової мови, підвищуємо кваліфікацію і зростаємо професійно.

Найскладніше у професії те, що важко покинути це середовище — традиційне, родинне — і шукати себе десь в інших світах. Ми прив’язані до цієї професії через залежність від культури, частиною якої ми є. Це більше, ніж просто професія, це місія. У відриві від цього пласту я відчуваю, ніби втрачаю щось важливе, якусь частину своєї ідентичності, наче я стаю біднішою», — розповіла Лада Соколюк.

Читайте також: #досічекаю: Суспільне запустило марафон репортажів про зволікання держави з ідентифікацією загиблих

Відтермінована мрія

Ірина Сколотова змалку перебувала в середовищі глухих, постійно цікавилася різноманітними подіями в їхньому житті та з дитинства мріяла стати перекладачкою жестової мови. Але спочатку працювала в картографії, пізніше — офіцеркою Армії Спасіння у Міжнародній благодійній релігійній організації. Звідти повернулася в Українське товариство глухих і стала працювати в Київському фаховому коледжі прикладних наук. Спочатку як перекладачка жестової мови, зараз Ірина викладає низку дисциплін. Її загальний стаж роботи перекладачкою — понад 16 років.

Працюючи перекладачем-дактилологом у державному закладі вищої освіти, Ірина Сколотова проводить велику громадську роботу серед нечуючих студентів коледжу з їх залучення до участі в громадському житті УТОГ. Багато зусиль вкладає у професійний рівень підготовки глухих студентів та їх подальшого працевлаштування.

«Для всіх перекладачів одним із найскладніших елементів є зворотний переклад. Щоб перекладати глуху людину, потрібно бути дуже уважними й сконцентрованими, адже вони не завжди артикулюють, а спілкуються здебільшого без артикуляції. Важливо перебувати в контексті їхньої думки, щоб правильно сформулювати й донести думку. У них є своя лінгвістика, яку треба знати і розуміти.

Що п'ять років ми проходимо курси підвищення кваліфікації, щоб здобувати нові знання. Їх організовують УТОГ або Асоціація перекладачів жестової мови. Вони проводять семінари, тренінги, завдяки яким ми маємо можливість поліпшувати свої знання. Нам завжди не вистачає занять для зворотного перекладу, адже запроваджують нові жестові одиниці. Крім того, переходимо на українську жестову мову, адже з радянських часів спілкувалися російською», — поділилася колега.

Нова спеціальність для перекладачів жестової мови — які перспективи

Юлія Порплік і раніше мала досвід роботи перекладачкою жестової мови на телебаченні — перекладала на спортивному каналі Дефлімпійські та Паралімпійські ігри. На Суспільному — другий місяць, перекладає жестовою мовою на Першому каналі Суспільного мовлення в інформаційному марафоні «Єдині новини #UАразом».

«Оскільки я з родини нечуючих батьків, вимушена була перекладати — до прикладу, коли ходили в поліклініку. Інакше мамі, щоб потрапити до лікаря, потрібно було заздалегідь записуватися в чергу, щоб їй виділили перекладача. Зараз із цим легше — з’явилися мобільні додатки, за допомогою яких можна зателефонувати перекладачеві онлайн і так поспілкуватися з лікарем».

Юлія розповіла, що основне її місце роботи — Київський фаховий коледж прикладних наук, де вона працює перекладачкою жестових мов. У коледжі є інклюзивні групи, в яких навчаються діти з порушенням слуху. Цього року відкрилася нова спеціальність — «Соціальна робота та Перекладач жестової мови». Її вивчають дві групи — випускники 9-х і 11-х класів. Є багато охочих тут навчатися. Студенти мають змогу багато практикувати, адже навчаються разом із глухими колегами й можуть безпосередньо контактувати з ними й покращувати своє знання мови. Крім того, в безпосередньому контакті з людиною, спостерігаючи за психологією її поведінки, чуюча людина адаптується й розуміє більше.

«В Україні перекладач жестової мови поступово набуває статусу фахівця. Завдяки тому, що підвищилася кваліфікація навчання, маю надію, надалі буде більше перекладачів із рівнем бакалавра, а колись також додасться і ступінь магістрів.

Адже в розвинених країнах, крім того, що жестова мова є державною, перекладачі жестової мови мають вищу освіту. Ми ж тільки йдемо до цього. Як для викладачки — це моя найзаповітніша мрія», — зізналася Тетяна Журкова.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Матеріал підготувала Мар’яна Хемій

Фото Анастасії Мантач