Новини компанії

Журналістка й телеведуча Суспільного Мирослава Барчук розповіла в ефірі шоу «РанокПро» на Радіо Промінь про роботу над другим епізодом п’ятисерійного документального циклу «Остання війна» — «Какая разніца». Він розповідає про  не складені іспити й набиті ґулі наших перших постколоніальних десятиліть. Матеріалу виявилось так багато, що епізод розділили на дві частини: перша охоплює 1991-2004 роки, а друга, яка вийде згодом, — 2004-2023 рр. Перший канал Суспільного Мовлення покаже прем'єру фільму «Какая разніца» у неділю, 24 вересня, о 22:15 під час інформаційного марафону «Єдині новини #UAразом».

Читайте також: «Какая разніца»: прем’єра другого епізоду фільму «Остання війна» на Суспільному

Ведучі шоу «РанокПро» Тетяна Кононенко та Дмитро Захарченко розпитали авторку проєкту, що українці робили не так упродовж останніх 30 років та чи можна було уникнути помилок? 

«Драма “какая разніца” привела нас до дуже багатьох небезпечних помилок або відмови від правильного вибору»

— Мирославо, про що цей проєкт?

— «Остання війна» — це п’ятисерійний документальний фільм, який розповідає про різні грані нашої визвольної війни. Це таке глибинне осмислення, що це за війна, де її коріння, скільки вона триває, за що ми боремось і так далі. Це натяк на Франкове: 

Се ж остання війна! Се до бою

Чоловіцтво зі звірством стає,

Се поборює воля неволю.

Тобто це осмислення війни з різних боків. У першому епізоді «Анатомія рашизму» ми говорили про культурно-історичне коріння російської ненависті до нас, чому вони чинять такі звірства й чому вони відчувають цей ресентимент щодо нас. Цей епізод можна побачити на ютуб-каналі Першого. І зараз ми презентуємо другий епізод — «Какая разніца». Він аналізує помилки, які українці протягом незалежності допустили у власній країні. Як ми не помічали того, як росія використовувала власну культуру, політику, економіку, газ для збереження свого імперського впливу на Україну. Російська церква, спільні назви вулиць населених пунктів, пам’ятники, однакові традиції, мова — все це стало потім для путіна й росіян аргументом на користь тези, на якій заснована їхня агресія, що українці й росіяни — один народ. Так що фільм, який ми презентуємо, — це відверта розмова про те, що різниця таки є. І ця драма «какая разніца» привела нас до дуже багатьох небезпечних помилок або відмови від правильного вибору. Цей фільм про нашу внутрішню українсько-радянську подвійність, таку подвійну ідентичність, вічне небажання визначитись.

«Ми стільки всього зробили неправильно, і те, що ми вижили, — вже є чудом і показує нашу колосальну життєздатність!» 

— «Какая разніца» — це зріз різноманітних думок західних та українських інтелектуалів. А чому цікаві й важливі саме ці спікери? 

— По-перше, багато з цих спікерів досліджують постколоніалізм. Є чудова українська літературознавиця Тамара Гундорова. Вона каже, що постколоніальна оптика до певної міри здатна дати відповідь і на питання про те, чим є нинішня російсько-українська війна. Тому мені було цікаво запросити до проєкту українських і західних інтелектуалів, які багато говорили про це. Тому ми записали й Оксану Забужко, і Пітера Померанцева, і Френсіса Фукуяму, й Олесю Островську, Тараса Лютого, Вахтанга Кебуладзе, Володимира Ярмоленка й ще дуже-дуже багатьох людей. Тобто це їхній погляд на ці тридцять постколоніальних років країни.

— А чи варто насправді повертатись нам, українцям, у минуле для переосмислення всіх тих подій, які відбувались, щоб на майбутнє не було «какая разніца»? 

— Я впевнена, що помилки потрібно осмислювати. Країна, яка хоче справжньої трансформації, не може просто перегорнути сторінку й сказати — «а тепер почнемо спочатку». Ми ж з вами пробували це робити тридцять років, пригадуєте? Багато було думок, що потрібно розбудовувати майбутнє, не повертатись у минуле, не обговорювати наших промахів і поразок. Мені все ж таки здається, що потрібно це проговорити, осмислити. Тому що якщо ми говоримо про деколонізацію свідомості, то згадаймо, що в Індії вона триває з 1947 року, в африканських країнах — з 60-х років, тобто нам у постколоніальній реальності жити ще довго й осмислювати-переосмислювати ще довго. Я вважаю, що це тільки початок розмови, але він важливий, і важливо говорити саме в цій оптиці про те, що саме з нами відбувалось — і хорошого, і поганого — в минулі роки. Фільм «Какая разніца» присвячений саме нашим помилкам, але ще будуть серії в цьому циклі «Остання війна», де ми будемо говорити й про наші перемоги й звитяги. 

— У вас на якомусь етапі виникала думка — «ого, я й сама не знала ось таких деталей, що ми проґавили»? Що вразило найбільше? 

— Мене вразила найбільше розмова з Мар’яною Буджерин, це дослідниця з Гарвардського університету, — про те, як ми не лише відмовлялись від ядерної зброї, а й продовжували роззброюватись протягом усіх років незалежності, навіть уже після вторгнення російської федерації до Грузії. Ми продовжували продавати, віддавати, знищувати зброю, і ось це мене вразило. Але, знаєте, тут є ще одна така «штука», що коли ти навіть знаєш якісь речі й коли ти їх збираєш у годинному фільмі, тоді це вражає. Тоді ти на це дивишся: скільки всього ми зробили неправильно, і те, що ми вижили, — вже є чудом і показує нашу колосальну життєздатність! Показує, що ми все ж таки те, що називається «історична нація», й ми так чи інакше виборемо перемогу, тому що ми дуже потужні. Навіть наробивши таких помилок, ми перемагаємо, все ж таки тримаємось і зберігаємо державність.  

«Остання війна» — це цикл документальних фільмів, у якому українські та західні інтелектуали, історики, філософи, письменники й політичні діячі аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться? Чому світ понад 20 років був інтелектуально і морально сліпим до визрівання фашизму в росії, і чому всі роки незалежності українське суспільство і влада легковажили загрозами з боку північного сусіда? Кожен фільм це окрема розмова, у якій розглядають російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу. Перші серії документального циклу «Остання війна» доступні на ютуб-каналі Першого. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.