Новини компанії

Після початку повномасштабного вторгнення герой нової історії проєкту «Двері» — український грузин Темур Берідзе — разом із волонтерами евакуював людей з Ісламського культурного центру Сєвєродонецька до Чернівців. Налагодивши співпрацю з посольством Туреччини, він організував автобуси з різних міст України, щоб вивезти з-під обстрілів якомога більше людей. 

Читайте також: Відкрив «Двері» волонтерського хабу: історія Юліана Крицака

Сім’я Темура знала, що таке тікати від війни: ще у 2014 році російський снаряд влучив у їхню квартиру. Вимушено покинувши рідне місто, Темур Берідзе й у Чернівцях продовжує займатись волонтерством: співпрацює з різними фондами, забезпечує вимушених переселенців продуктами та гуманітарною допомогою. Своєю історією він поділився з командою Координаційного центру мовлення нацменшин Суспільного. 

«Україна — це моя Батьківщина. Я дуже люблю цю країну і люблю цей народ. Що ціную тут найбільше — це свободу. Українці — народ свободолюбний, в якого є своя історія, своя культура та менталітет. Це дуже близько для нас, грузинів. Україна для нас — це все. Це земля, з якою пов’язано все життя. Я думаю, що мої діти будуть довго жити тут», — вважає Темур Берідзе.

До повномасштабного вторгнення Темур із мусульманською спільнотою Луганщини придбали будинок у Сєвєродонецьку і переоблаштували його в мечеть та Ісламський культурний центр, який проіснував дванадцять років. Після обстрілу запалювальними снарядами будівлю центру була повністю зруйнована. 

«Тоді у місті перебували кадирівці разом з іншими російськими військовими — “еленерівці” та їхня “поліція”. Вони прекрасно знали, що там є мечеть і її не треба руйнувати. Але, на жаль, вони вирішили, що мечеть непотрібна та несе загрозу для росії», — розповідає Темур. 

Читайте також: Біатлон на Суспільному — дивіться етапи Кубка світу та Кубка IBU

Коли розпочалась війна, сім’я Берідзе вирішила залишитись в Україні й допомагати волонтерством. Разом із переселенцями з Донбасу та Запоріжжя Темур з сім’єю зараз проживає в Ісламському культурному центрі в Чернівцях, який прихистив людей, що тікали від війни. Він налаштований на перемогу України:

«Вся наша робота і допомога людям в країні й на передовій спрямована також і на те, щоб налаштовувати людей на це, допомагати їм, брати участь на всіх лініях фронту. Неважливо, якої віри чи до якого етносу вони належать, — людина приходить і отримує таку допомогу. Після нашої перемоги я  обов’язково повернусь до Сєвєродонецька. Буду думати, як все відновити. Хочу побудувати ще кращу і гарнішу мечеть. Думаю, що ця війна закінчиться перемогою для кожного українця. На нас чекає щасливе життя. Я радий, що беру участь у цьому процесі як громадянин Грузії і як громадянин України».

Проєкт «Двері» — це цикл із вісімнадцяти історій про українців різного етнічного походження, які, кожен на своєму фронті, борються заради майбутнього мирного життя в Україні. У різні часи українська земля прихистила представників нацспільнот, тепер їхні нащадки допомагають з прихистком українцям і відчиняють двері своїх домівок. Проєкт власними силами створила команда Координаційного центру мовлення національних меншин.

Подивитися попередні історії проєкту «Двері» можна за посиланням:

• Історія Марії Гартль, яка прихистила родину з Бахмута 
• Відкрив «Двері» волонтерського хабу: історія Юліана Крицака
• «Тільки об’єднавшись разом, ми зможемо перемогти» — історія Елеонори Кулчар
• «Зрозуміла, що писати про фронт замало, – треба допомагати» – історія Олександри Корчинської
• «У мене постійно була думка: чим я можу бути корисною в цей час» – історія Наталі Чобан
• «Син питає: як може бути, що Батьківщина мами напала на мою?» — історія Фазиля Аскєрова

«Двері» — це документальні історії людей, життя яких змінила повномасштабна війна, та про врятовані ними сім’ї. Як згуртувалися та волонтерять, як відчинили двері своїх домівок для переселенців — попри національну приналежність, мову, культуру та місце проживання, кожен з героїв проєкту своїми справами наближає нашу спільну перемогу. Проєкт виходить на місцевих телеканалах Суспільного Мовлення, у національному марафоні «Єдині новини #UAразом», на телеканалі Суспільне Культура та ютуб-каналі Першого. 

Суспільне Мовлення — єдине медіа в Україні, яке регулярно виготовляє проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.