Редакція з тематики мовлення національних меншин UA: ЗАКАРПАТТЯ днями у селі Нижня Апша відзняла історію румунів Ботош для другого сезону проєкту «Відтінки України». Вже у вересні глядачі UA: ПЕРШИЙ, UA: КУЛЬТУРА та регіональних телеканалів Суспільного побачать 16 нових історій про талановитих людей, які мешкають у різних куточках України.

«Відтінки України» — проєкт власного виробництва Суспільного, який розкриває мультикультурність країни та її різноманіття. Герої говорять не лише українською, а й мовою своєї національної спільноти, розповідають про традиції та звичаї своїх родин та про особливості рідного краю.

Читайте також: Стартували зйомки нового сезону «Відтінків України» — історії з життя нацспільнот і корінних народів України

У новому випуску програми Суспільне розкаже історію румунки — майстрині Олени (Іляни) Ботош та її чоловіка Іона Ботоша, які проживають в селі Нижня Апша, що на Закарпатті.

Герої проєкту «Відтінки України»: Іон Ботош та Олена (Іляна) Ботош

Олена Ботош виготовляє вироби з бісеру — згардар (румунська шийна бісерна прикраса у вигляді вузької стрічки, виготовленої з різнокольорових намистин, що утворюють геометричний або ж рослинний орнамент; український відповідник — гердан). Героїня працює в місцевій бібліотеці, організовує літературні години та свята. Пісня супроводжує її протягом усього життя — в дитинстві мама навчала її румунських фольклорних пісень, вони звучали на кожному родинному святі. Окрім традиційних, Олена виконує і власні пісні, тексти яких роздруковує та зберігає в окремій папці в бібліотеці, іноді ділиться ними на своїй сторінці у фейсбуці.

Зйомки UA: ЗАКАРПАТТЯ з героїнею із румунської спільноти Оленою Ботош

Згардар — румунська шийна бісерна прикраса

Її чоловік Іон Ботош випускає єдину румуномовну газету Закарпаття, яка називається в честь рідного села — «Апша», з двома прапорами у логотипі видання — синьо-жовтим держави Україна і синьо-жовто-червоним національним прапором румунів. Випустив зо два десятки книг, 4 з яких — фотоальбоми, які мають зберегти історію румунів Закарпаття. Одну із книг присвячено і місцевим євреям — Іон, дідуся якого у 1944 році вивезли до Сибіру лише за те, що румуном був, завжди пам’ятає, наскільки важливі самоідентифікація й збереження етнічної пам’яті та культури для кожного, хто живе у Закарпатті. Родина Ботошів переконана у тому, що це — надзвичайно важливо і в цілому для України з її культурним розмаїттям.

Зйомки програми «Відтінки України» відбувалися в будинку героїв та у їхньому приватному музеї.

Зйомки UA: ЗАКАРПАТТЯ. Музей історії та етнографії румун Закарпаття в с. Нижня Апша

Ботоші створили перший і єдиний Музей історії та етнографії румун Закарпаття. Експонати для нього шукали безпосередньо в Нижній Апші та в 12 селах, які знаходяться поблизу. Серед зібраного до музею — предмети не лише з українського Закарпаття, а й з Румунії. Першим експонатом музею стала гасова лампа 1900 року випуску, подарована другом родини.

Свій же власний будинок Ботоші будували й будують усе своє життя, практично безупинно. Олена згадує, що її батьківський дім був схожий на двоповерхову шкатулку з пласким дахом. Вже з чоловіком робили покрівлю з черепицею, а потім кожного разу додавали якийсь новий штрих від архітектурної «моди», яка тут, у Закарпатті, непостійна. Так їхній будинок обростав новими колонами, арками й терасами, змінювався у висоту й подвір’ям. 

Цікава деталь: у Нижній Апші всі працюють на свої «фортеці». Спочатку на зведення будинку, а потім на його безкінечні перебудови, щоб постійно «відповідати моді». Тут навіть є справжні палаци на 50 кімнат — при тому, що будівничі визнають, що для нормального життя їм цілком вистачило б і трьох кімнат. Але постійне будівництво – то вже їхній стиль життя, невід'ємна частка і буднів, і свята.

Подружжя Ботошів в усьому дотримується румунських традицій. Національні страви від Олени, в основі яких завжди є кукурудзяне борошно — частина цих традицій. Улюблена страва у подружжя Ботошів — токан. Так тут називають блюдо, відоме на решті території України як кулеша, а в Молдові й Румунії — як мамалига. Тепло простої страви — це ще одна данина традиціям, бо такий же токан їли і їхні прадідусі із прабабусями. До речі, імена своїх предків Ботоші відслідкували починаючи з 1373 року — і мають на те відповідні документи.

У минулому вони обоє були медиками: Іон працював лікарем-стоматологом, Олена — медсестрою. Нині разом лікують душі закарпатців і гостей краю тим, що зберігають історію не лише своєї родини, а й цілого румунського етносу.

Коли вперше потрапляєш до Нижньої Апші — відчуття таке, наче ти поміж середньовічними замками, вигадливої й розкішної архітектури.

Разом з тим, у селі пишаються не лише вигадками новітньої архітектури, частково стилізованої під старовину, а й чудово збереженим будинком, якому 240 років. А церква Святого Миколи тут — з дерева, без жодного цвяха, а стоїть взагалі понад чотири століття — і досі функціонує ще з 1604 року.

У музеї Ботошів, між експонатами з минулих епох румунської культури й побуту відчуття того, що хтось «включив машину часу» посилюється ще більше. І хоча між тими експонатами немає дорогоцінностей у загальновживаному розумінні слова — та кожен глечик, вишита сорочка чи дитяча колиска — це справжній діамант з корони пам'яті культури румунів Закарпаття, яка стала невід'ємною часткою культури великої й багатонаціональної України.

Музей історії та етнографії румун Закарпаття в с. Нижня Апша

Нагадаємо, UA: Суспільне мовлення — єдине медіа в Україні, яке постійно створює проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин. Команда Центру співпрацює з редакціями Суспільного, що виготовляють проєкти мовами нацспільнот в Ужгороді, Чернівцях та Одесі: координує та консультує їх. UA: ЗАКАРПАТТЯ створює телепрограми угорською, словацькою, ромською, русинською, німецькою та румунською. UA: ОДЕСА — гагаузькою, молдавською та болгарською. Команда UA: БУКОВИНА виготовляє проєкти румунською.

Фото — Наталя Кравець