Scroll Top
  • Головна
  • Новини 2020
  • Зураб Аласанія, Мирослава Гонгадзе, Вахтанг Кіпіані та Ігор Балинський про справжнього журналіста на онлайн-дискусії «Ціна слова»
Зураб Аласанія, Мирослава Гонгадзе, Вахтанг Кіпіані та Ігор Балинський про справжнього журналіста на онлайн-дискусії «Ціна слова»

Зураб Аласанія, Мирослава Гонгадзе, Вахтанг Кіпіані та Ігор Балинський про справжнього журналіста на онлайн-дискусії «Ціна слова»

У четвер, 17 вересня, відбулася онлайн-дискусія «Ціна слова», котра є стартом інформаційної кампанії в межах BookForum-2020, на якій голова правління Суспільного мовника Зураб Аласанія з журналістами Мирославою Гонгадзе й Вахтангом Кіпіані та медіаекспертом Ігорем Балинським, що також виступив модератором, обговорили місію журналіста в боротьбі за правду.

Мета кампанії, у межах якої провели дискусію, — нагадати громадянському суспільству й українській медіааудиторії про цінності незалежної журналістики та вагу правди. Адже здобувати й поширювати незручну інформацію досі складна та ризикована робота, яка, однак, сприяє зміцненню демократії.

Читайте також: Журналіста Суспільного нагородили премією PRESSZVANIE

Дискусія розпочалася з прологу від Ігоря Балинського про британського журналіста Гарета Джонса, котрий першим розповів у західних медіа про Голодомор в Україні. Імовірною причиною його загибелі стала правда про ці події. Також він був подразником для журналістів-міжнародників, які висвітлювали інформацію про СРСР. Він єдиний наважився написати серію матеріалів про голод в Україні, що спричинили резонанс.

Ігор Балинський провів паралель між історіями Гарета Джонса й українського журналіста Георгія Гонгадзе, до 20-ї річниці зникнення якого також присвятили дискусію. Модератор попросив учасників поділитися міркуваннями, що спонукає журналістів оприлюднювати інформацію попри несприятливі та складні умови, а не замовчувати її. 

«Ті люди, які вважають, що вони не можуть жити й дихати без того, щоб пізнавати світ і розповідати про це пізнання іншим, аби з’ясувати правду — саме такі люди є справжніми журналістами. Переважно вони стикаються з величезними викликами та внутрішніми рішеннями. Це має бути людина, котра якоюсь мірою не має страху, якою насправді був Георгій. Коли ми говорили про небезпеки, що на нас і на нього особисто чатували, то питання припинити робити те, що він робив, навіть не виникало. Він по-іншому не міг жити. Це складно. Це рішення особисте, але це ознака справжнього журналіста», — зазначила Мирослава Гонгадзе.

«Для когось незбагненно важливим є бажання бути в телевізорі, і йому все одно, що там робити. Є купа людей, які використовують журналістику як інструмент для самореалізації. І якщо говорити про справжніх журналістів, то Гія (Георгій Гонгадзе — прим. ред.) та Гарет і багато інших колег ішли в професію не для того, щоб їх показали по телевізору чи надрукували на першій шпальті якогось видання. А через те, що не могли не споживати, чути, шукати й не ділитися цим. У цьому полягає межа, якої ніхто не може провести на папері, але вона завжди існує між тим, хто хоче реалізуватися в професії (і телебачення, газета, журнал, радіо чи ютуб є лише інструментом для цього), і тим, хто бачить себе на першій шпальті», — розповів Вахтанг Кіпіані.

Читайте також: У новинах Суспільного не виявили брехні й піару політиків

«Для мене правда й прагнення до неї є наріжним каменем, на якому будується все інше. Я реаліст. Якщо ти маєш думку й вона дуже справа чи дуже зліва, будь-де, то повинен мати систему координат і точку відліку, від якої відраховуєш або праворуч, або ліворуч, угору чи вниз. Якщо такої точки немає, то всі ці речі втрачають сенс, жодна система координат не працює. Це і є пошук правди журналістом. Журналіст — людина, яка не може без цієї правди, цієї точки опори. Коли її маєш, тоді даєш змогу читачу, глядачеві чи слухачу далі обирати, але спираючись на факт, який просто є. Якщо ж її немає, то все інше просто вигадка», — зауважив Зураб Аласанія.

«Один із рушіїв у випадку Гарета, Гії чи багатьох інших журналістів у всьому світі — загострене відчуття несправедливості. Це пошук правди через вогонь обурення й несправедливість, яку ти бачиш, роблячи розслідування чи їдучи репортером країною, яка помирає з голоду, і розумієш, що, напевно, якщо не ти, то ніхто інший», — підсумував Ігор Балинський.

Дивіться повну версію онлайн-дискусії «Ціна слова» із Зурабом Аласанією, Мирославою Гонгадзе, Вахтангом Кіпіані та Ігорем Балинським на ютуб-каналі UA: КУЛЬТУРА за посиланням.

Подію організували ГО «Львівський медіафорум» спільно з Премією Георгія Гонгадзе в межах інформаційної кампанії «Ціна слова».

Зураб Аласанія, Мирослава Гонгадзе, Вахтанг Кіпіані та Ігор Балинський про справжнього журналіста на онлайн-дискусії «Ціна слова»

Зураб Аласанія, Мирослава Гонгадзе, Вахтанг Кіпіані та Ігор Балинський про справжнього журналіста на онлайн-дискусії «Ціна слова»

У четвер, 17 вересня, відбулася онлайн-дискусія «Ціна слова», котра є стартом інформаційної кампанії в межах BookForum-2020, на якій голова правління Суспільного мовника Зураб Аласанія з журналістами Мирославою Гонгадзе й Вахтангом Кіпіані та медіаекспертом Ігорем Балинським, що також виступив модератором, обговорили місію журналіста в боротьбі за правду.

Мета кампанії, у межах якої провели дискусію, — нагадати громадянському суспільству й українській медіааудиторії про цінності незалежної журналістики та вагу правди. Адже здобувати й поширювати незручну інформацію досі складна та ризикована робота, яка, однак, сприяє зміцненню демократії.

Читайте також: Журналіста Суспільного нагородили премією PRESSZVANIE

Дискусія розпочалася з прологу від Ігоря Балинського про британського журналіста Гарета Джонса, котрий першим розповів у західних медіа про Голодомор в Україні. Імовірною причиною його загибелі стала правда про ці події. Також він був подразником для журналістів-міжнародників, які висвітлювали інформацію про СРСР. Він єдиний наважився написати серію матеріалів про голод в Україні, що спричинили резонанс.

Ігор Балинський провів паралель між історіями Гарета Джонса й українського журналіста Георгія Гонгадзе, до 20-ї річниці зникнення якого також присвятили дискусію. Модератор попросив учасників поділитися міркуваннями, що спонукає журналістів оприлюднювати інформацію попри несприятливі та складні умови, а не замовчувати її. 

«Ті люди, які вважають, що вони не можуть жити й дихати без того, щоб пізнавати світ і розповідати про це пізнання іншим, аби з’ясувати правду — саме такі люди є справжніми журналістами. Переважно вони стикаються з величезними викликами та внутрішніми рішеннями. Це має бути людина, котра якоюсь мірою не має страху, якою насправді був Георгій. Коли ми говорили про небезпеки, що на нас і на нього особисто чатували, то питання припинити робити те, що він робив, навіть не виникало. Він по-іншому не міг жити. Це складно. Це рішення особисте, але це ознака справжнього журналіста», — зазначила Мирослава Гонгадзе.

«Для когось незбагненно важливим є бажання бути в телевізорі, і йому все одно, що там робити. Є купа людей, які використовують журналістику як інструмент для самореалізації. І якщо говорити про справжніх журналістів, то Гія (Георгій Гонгадзе — прим. ред.) та Гарет і багато інших колег ішли в професію не для того, щоб їх показали по телевізору чи надрукували на першій шпальті якогось видання. А через те, що не могли не споживати, чути, шукати й не ділитися цим. У цьому полягає межа, якої ніхто не може провести на папері, але вона завжди існує між тим, хто хоче реалізуватися в професії (і телебачення, газета, журнал, радіо чи ютуб є лише інструментом для цього), і тим, хто бачить себе на першій шпальті», — розповів Вахтанг Кіпіані.

Читайте також: У новинах Суспільного не виявили брехні й піару політиків

«Для мене правда й прагнення до неї є наріжним каменем, на якому будується все інше. Я реаліст. Якщо ти маєш думку й вона дуже справа чи дуже зліва, будь-де, то повинен мати систему координат і точку відліку, від якої відраховуєш або праворуч, або ліворуч, угору чи вниз. Якщо такої точки немає, то всі ці речі втрачають сенс, жодна система координат не працює. Це і є пошук правди журналістом. Журналіст — людина, яка не може без цієї правди, цієї точки опори. Коли її маєш, тоді даєш змогу читачу, глядачеві чи слухачу далі обирати, але спираючись на факт, який просто є. Якщо ж її немає, то все інше просто вигадка», — зауважив Зураб Аласанія.

«Один із рушіїв у випадку Гарета, Гії чи багатьох інших журналістів у всьому світі — загострене відчуття несправедливості. Це пошук правди через вогонь обурення й несправедливість, яку ти бачиш, роблячи розслідування чи їдучи репортером країною, яка помирає з голоду, і розумієш, що, напевно, якщо не ти, то ніхто інший», — підсумував Ігор Балинський.

Дивіться повну версію онлайн-дискусії «Ціна слова» із Зурабом Аласанією, Мирославою Гонгадзе, Вахтангом Кіпіані та Ігорем Балинським на ютуб-каналі UA: КУЛЬТУРА за посиланням.

Подію організували ГО «Львівський медіафорум» спільно з Премією Георгія Гонгадзе в межах інформаційної кампанії «Ціна слова».

Privacy Preferences
When you visit our website, it may store information through your browser from specific services, usually in form of cookies. Here you can change your privacy preferences. Please note that blocking some types of cookies may impact your experience on our website and the services we offer.