Вересень 18, 2024
П’ять проєктів Суспільного отримали нагороди на фестивалі «Серце Європи»
У середу, 18 вересня, у Варшаві журі оголосило переможців IV Міжнародного телефестивалю «Серце Європи», п’ять з яких отримала команда Суспільного за проєкти: «Artилерія», «Мій Крим», «Таким мене зробила війна», «Черга на прощання» та «Колайдер».
В категорії «Цифровий та розважальний контент» переміг проєкт «Artилерія». Нагороду отримали авторка Юлія Ткачук та редакторка проєкту Анна Погребна.
Юлія Ткачук під час вручення зазначила: «Під час війни роль музикантів суттєво змінюється. Вони не лише дарують людям радість від музики, а й збирають гроші для української армії, самі стають частиною української армії й виборюють свободу. Тож перш за все я хочу подякувати за цю нагороду музикантам, які приєдналися до військових та борються за свободу».
Два призові місця отримали документальні проєкти Суспільного Мовлення. Перше місце у категорії «Короткометражний документальний фільм» посів документальний фільм «Мій Крим», друге місце цієї ж категорії здобув проєкт «Таким мене зробила війна». Обидва проєкти виробництва команди департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного.
Анастасія Гудима, керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного, продюсерка фільмів «Таким мене зробила війна» та «Мій Крим» прокоментувала перемогу цих стрічок на телефестивалі:
«Ми отримали неймовірну підтримку й увагу до наших проєктів від цьогорічного журі міжнародного конкурсу Heart of Europe. Це надзвичайно важливо для нас, що журі не лише зрозуміло, але й високо оцінило теми, які ми порушуємо у своїх проєктах. Підтримка інтерсекційності у документальних фільмах надзвичайно важлива для нашої команди. Ми прагнемо показувати різноманітні історії, адже люди можуть стикатися з декількома формами дискримінації одночасно: за ознаками статі, етнічного походження, релігії, інвалідності чи сексуальної орієнтації. Інтерсекційність дозволяє нам не лише відобразити багатогранність людського досвіду, але й підсилює голоси тих, хто часто залишається поза увагою, — розповіла Анастасія Гудима. — У фільмі-переможці "Мій Крим" нам вдалося зафіксувати унікальні голоси корінних народів Криму, які зникають з кожним роком і потребують підтримки. Ці історії є невіддільною частиною нашої культурної спадщини, яку ми маємо зберегти. Саме тому важливо постійно привертати до цього увагу за межами нашої країни, адже підтримка міжнародної спільноти є ключовою для збереження цієї спадщини та повернення Криму в Україну. І саме такі конкурси чи фестивалі — це чудова можливість для нас бути почутими зі збереженням правдивих наративів».
Про важливість того, що голоси героїв почуті європейським журі, розповіла авторка і режисерка фільмів «Таким мене зробила війна» та «Мій Крим» Олена Кривенко.
«Минулоріч ми отримали золоту нагороду за фільм про капеланів “Капелани. Віра на війні” і я навіть не сподівалась на перемогу цьогоріч на цьому ж фестивалі, тим паче за два фільми відразу. Для мене перш за все важливо, аби європейська аудиторія побачила наш контент і проблематику, яку ми порушуємо в ньому. Моє завдання, як творця — надати аудиторії продукт для роздумів. Перед створенням фільмів я ніколи не ставлю собі задачу отримати нагороду та визнання, але звичайно мені приємно, що дві наші документалки отримали позитивні відгуки і європейське журі їх так високо оцінило. Для мене це свідчення того, що ми не поверхово розкрили тему та історії героїв, і їхні голоси почули», — зазначила Олена Кривенко.
Читайте також: «Капеланки. Молитва у пеклі»: прем’єра фільму на Суспільному
«Таким мене зробила війна» — документальний фільм про Арсена Медику, військового ромського походження, який після жахіть війни намагається повернутись до мирного життя. До вторгнення Арсен працював на кількох роботах, мріяв про власну справу. Під час окупації Бучі він приєднався до ТрО, а після деокупації служив у десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Після двох поранень він повертається додому і намагається подолати травми та страхи.
«Мій Крим» — документальний фільм, у якому на прикладі історій представників трьох корінних народів України — киримли, кримчаків та караїмів — проілюстровано факти вкраденої росіянами у різні роки мультикультурності, як частини української ідентичності. Разом з героями фільму глядач проходить шлях через роки забуття та геноциду, у ньому відтворюється відважний дух спротиву, який допомагає корінним народам відроджувати свою культуру, зберігати свої традиції та знову і знову віднаходити своє місце у світі.
Друге місце в категорії «Документальний фільм» отримав фільм команди розслідувачів Суспільного «Черга на прощання». Нагороду для команди отримав Лук'ян Галкін, директор департаменту зовнішнього виробництва соціально впливового контенту та копродукції Суспільного, оскільки представники команди не змогли прийти.
«Це вже друга нагорода, яку отримує наша редакція на цьому фестивалі. У 2022-му перемогу здобув фільм-розслідування "Буча 22".
"Черга на прощання" — особливий фільм. Він про українські родини, які місяцями, а то й роками чекають на можливість похоронити рідних, які загинули внаслідок воєнної агресії рф проти України. Він, зокрема, і про складну роботу пошуковців, які шукають тіла, а часто маленькі рештки наших захисників на полях бою, ризикуючи щоразу натрапити на міну чи розтяжку. Він про весь біль, який принесла і ще довго приноситиме війна, навіть якщо вона закінчиться завтра», — зазначила згодом Алла Садовник, редакторка фільму «Черга на прощання».
Друге місце в категорії «Документальний фільм» отримав фільм команди розслідувачів Суспільного «Черга на прощання».
Спеціальну нагороду у категорії дитячого і підліткового контенту отримав проєкт Суспільного «Колайдер». Нагороду отримувала Юлія Дичук, керівниця дитячого та підліткового мовлення Суспільного.
«Наш перший проєкт для аудиторії 9–13, перший досвід і дуже важливий (трохи страшний) крок у цю невідомість. Безумовно, найцінніші відзнаки для команди — це діалоги підлітків у коментарях на тікток і обговорення всього на світі — від борщівника до k-pop та історії.
Дякую команді наших партнерів pedan buro, з якими не страшно починати і надійно продовжувати. Це спільна нагорода», — поділилася Юлія Дичук, керівниця редакції дитячого та підліткового мовлення цифрових платформ Суспільного.
Зазначимо, цьогоріч на фестивалі «Серце Європи» обирали переможців з-поміж 30 проєктів у шести категоріях. Загалом ще 7 проєктів Суспільного Мовлення брали участь у IV Міжнародному телефестивалі «Серце Європи». Крім України, свої проєкти на фестиваль подали також суспільні мовники Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Чехії, Словаччини, Угорщини, Словенії, Хорватії, Сербії, Румунії та Болгарії.
Нагадаємо, у 2023 році перше місце у категорії «Короткометражна документалістика» посів документальний проєкт Суспільного «Капелани. Віра на війні», а друге місце в категорії «Цифровий контент» здобув проєкт «Хоробрі казки». У 2022 році фільм-розслідування Суспільного «Буча 22» став переможцем другого Міжнародного телевізійного фестивалю «Серце Європи» у категорії «Документалістика». Також у категорії «Цифровий контент» переміг телемарафон «Save Ukraine — #StopWar».
«Серце Європи» — міжнародний телефестиваль і форум, який проводиться з ініціативи польського мовника Telewizja Polska та об’єднує суспільні мовники із Центральної та Східної Європи, пропонуючи широку вітрину найновішого телевізійного контенту. Фестиваль представляє найкращі художні фільми, серіали, документальні стрічки, а також розважальні, дитячі та молодіжні програми й цифрові проєкти.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.