Червень 20, 2024
Не втратити віру в себе і в тих, хто поряд, — Ніна Волощук, шеф-редакторка центрального хабу Суспільного
Розлога мережа кореспондентів і збільшення мультимедійного контенту — напрями, над якими цього року працюють команди Суспільного Мовлення. Це дає можливість ставати ближчими до аудиторії, залучати молодь на зручних для неї платформах, порушувати важливі для громад теми на всеукраїнському рівні та оперативно висвітлювати події у прифронтових й відносно тилових областях. Випуски новин на Суспільному виходять в ефір щогодини, а розмовні студії проєкту «Суспільне. Студія» наповнюються актуальними включеннями з регіонів. Про пріоритети в роботі й візію майбутнього розповіла шеф-редакторка Суспільне Черкаси та центрального хабу Суспільного, який об’єднав Вінницьку, Кіровоградську, Хмельницьку та Черкаську області, Ніна Волощук.
Читайте також: Суспільне Мовлення шукає шеф-редакторів/-ок хабів у Одесі, Рівному та Львові
Ніно, у Черкасах фактично зосереджено центр виробництва хабу, над чим працюєте?
— Ми створюємо контент для різних платформ. Насамперед інформуємо про те, чим живе область, пишемо інтерв’ю з цікавими людьми, готуємо теми «під ключ» для «Суспільне. Студія», вмикаємося в прямі ефіри. Щотижня робимо 10-хвилинний аналітичний спецрепортаж про ключові події регіону. Для любителів саду-городу маємо рубрику «Садиба на Суспільному з Ольгою Мацканіч». Торік ми спробували відзняти кілька програм, вони набрали хороші перегляди, тому вирішили зробити її постійною. Окрім цього, виготовляємо міжпрограмний продукт. Наприклад, «Великодні писанки». Це 15 роликів про символи на писанках, притаманні різним регіонам України. Участь у створенні тематичного циклу взяли 15 філій. Ми координували цей проєкт. Переглянути всі ролики можна на ютуб-каналі Суспільне Черкаси. До речі, найбільше користувачам цієї платформи сподобався ролик про традиційну черкаську писанку. Також торік ми почали розбудовувати мережу гіперлокальних кореспондентів. Наразі маємо знімальну групу в Умані та кореспондентку в Золотоноші. Вони допомагають більше і глибше розповідати про життя громад.
Творчі групи центрального хабу Суспільного у роботі
Крім інформування про поточні події, на якій тематиці спеціалізується центральний хаб?
— Наша спеціалізація — «народна» журналістика, сторітелінг. Працюємо з темами, які турбують людей, показуємо, як ту чи іншу проблему розв’язують різні громади. Разом із бюро розробляємо тематичні цикли. Наприклад, до річниці повномасштабного вторгнення росії відзняли серію матеріалів «Життя з нуля: історії переселенців». Команда Суспільного з Кропивницького зібрала спогади місцевих жителів про початок вторгнення. Суспільне Хмельницький відзняв «Монологи рідного дому» — шість реальних історій вимушених переселенців, які знайшли прихисток на Хмельниччині: хтось вчиться, у когось тут вже народились внуки, багато з наших героїв включились у громадську роботу, щоб допомагати армії. Команда з Вінниці протягом року працює над ютуб-проєктом «Мужні» — про силу і незламність захисників. Уже можна переглянути п’ять історій незламних людей, які, попри важкі поранення, продовжують мріяти й робити все, щоб ці мрії ставали реальністю. Зараз ми працюємо з історіями людей, які мріяли про власну справу і втілили задумане.
Головні редактори центрального хабу Суспільного: Ірина Дєдушева, Григорій Карякін, Ірина Вдовиченко
Які матеріали отримують найбільший відгук аудиторії?
— Із власного досвіду скажу, що ніколи не вгадаєш, що «зайде» аудиторії. Бувають хороші історії, емоційні, життєствердні — а переглядів геть мало. Тоді сидимо й аналізуємо, чи достатньо ми зробили, щоб матеріал розійшовся і його подивилися, почитали. Особисто для мене знаковий матеріал — «Назавжди 25». Це спогади про Павла Наконечного з позивним «Історик», молодого українця, який загинув на передовій. Його прах батьки розвіяли в Холодному Яру. Це неймовірна історія сили духу батька, який втратив сина і продовжує жити й боротися. А сюжет набрав трохи більше трьох тисяч переглядів. Тоді як півонії у тому ж Холодному Яру — 135 тисяч.
Ще одна історія, якою ми пишаємося, — про Миколку. Хлопчик мав вроджену ваду, і від нього ще у пологовому відмовилися батьки. Якось наша кореспондентка Вікторія Гончарук відзняла його історію, і за декілька днів з’явилась родина, яка побачила сюжет і вирішила всиновити хлопчика. Ця родина втратила через війну свій дім у Краматорську, евакуювались на Черкащину, рятуючись від російської армії, і тут самі стали порятунком для немовляти. Такі історії не можуть не надихати.
Ми помітили, що дивляться і читають різні матеріали. Найбільше на ютуб-каналі аудиторію зацікавив сюжет про дитину, яку вихователька забула у тролейбусі, а на сайті Суспільне Новини протягом останнього року найбільше читали про врожай спаржі.
Творчі групи центрального хабу Суспільного на місці російських атак та у сховищах
Країна у війні вже понад 10 років, як у цих умовах працюють кореспонденти центрального хабу?
— Хоча наш хаб і працює у тилових областях, війна наповнює і наше відносно безпечне життя. Часті атаки на Хмельниччину, уламки дронів, які знищують оселі та вбивають людей на Вінниччині й Кіровоградщині, або ракети, які рівняють з землею цілі вулиці у черкаських містечках — скрізь працюють наші кореспонденти, документують злочини агресора, відстежують, як надають допомогу людям місцеві органи самоврядування.
Ми висвітлюємо роботу волонтерів, захоплюємось дітьми, які свідомо роблять те, на що мають сили, щоб допомогти війську. Це неймовірні історії українців: як військові відвойовують кожен клаптик нашої землі, як переселенці розпочинають життя з нуля, як матері та дружини, які втратили рідних, знаходять у собі сили жити далі й допомагати українському війську — наша частинка спільної боротьби. Щоб знали і пам’ятали, завдяки кому ми можемо жити.
Наша кореспондентка Вікторія Хамаза із перших днів повномасштабного вторгнення їздить на передову — возить допомогу військовим, допомагає з евакуацією місцевих жителів, вивозить із гарячих точок покинутих тварин. Волонтерила вона і до вторгнення. Тоді допомагала шукати гроші на лікування онкохворих дітей. Нині ж ризикує власним життям, аби допомогти іншим. Часто привозить нам сюжети, які знімає там на телефон.
Які завдання ставите собі й команді?
— Підтримувати довіру до Суспільного. Ми не один рік її здобували, тому для мене важливо її не втратити. Окрім цього — нарощувати аудиторію, виготовляти якісний контент, не збавляти темпів у висвітленні оперативних новин, показувати цікаві історії, ще більше ексклюзивних матеріалів. І щоб наша робота допомагала змінювати життя людей на краще: ставала приводом для роздумів, сприяла пошуку однодумців, навчала, як захищати свої права, можливо, давала сили прожити непрості сучасні події, не втратити віру в себе і в тих, хто поряд.
Читайте також: «Сили відновлення» — дивіться на Суспільному про відбудову деокупованих громад
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Оперативні та перевірені новини про Черкаси та область — на цифрових платформах:
Телетрансляцію Суспільне Черкаси та радіоефір Українського Радіо Черкас онлайн шукайте на сайті філії.
