Новини компанії

Суд над російським військовим, який дав наказ тримати 369 людей у підвалі школи в Ягідному. Безкоштовні операції для українських захисників — важкохворих і тих, хто повернувся з полону. Відновлення будинку, зруйнованого внаслідок російського обстрілу. Нова родина для немовляти, від якого відмовились біологічні батьки через вади здоров’я.

Матеріали, які впливають та змінюють ситуацію. Щоразу, коли бачимо результат, ще більше відчуваємо цінність роботи журналіста. До дня журналіста ділимось першою добіркою матеріалів, які змінили перебіг подій. 

«Буча: розстріл на Києво-Мироцькій» 

• Анастасія Яланська, Максим Кузьменко, Сергій Устименко вранці 4 березня вирушили з-під Києва, щоб привезти допомогу в бучанський притулок для тварин. Того на вулиці Києво-Мироцькій їх разом з іншим цивільним — Володимиром Асауловим розстріляли російські військові. Журналісти Суспільного ідентифікували чотирьох десантників 104-го гвардійського десантно-штурмового полку, які потрапили на відео з камери спостереження на Києво-Мироцькій, і з'ясували, що вони можуть бути причетними до вбивств. Зокрема серед них був і Алєксандр Досягаєв, посмертно нагороджений званням “героя Росії”. Правоохоронці долучили розслідування Суспільного до матеріалів справи. 14 листопада 2023 року на сайті Офісу генерального прокурора з’явилось Повідомлення про підозру Алєксандру Досягаєву. 28 лютого 2024 року Служба безпеки України завершила досудове розслідування воєнного злочину і передала справу до суду.

«Наше розслідування було важливим не тільки у встановленні обставин цього воєнного злочину, а й у встановленні істини, історії цієї війни. Нині винного у розстрілі мирних українців посмертно судять за вчинення кількох воєнних злочинів, а правоохоронці багато в чому посилаються на наше розслідування», — авторка фільму, журналістка редакції розслідувань Суспільного Анна Калаур.

«Кльон: знайти воєнного злочинця» 

• У березні 2022 року за наказом офіцера з позивним «Кльон» російські окупанти протягом 28 днів утримували в підвалі місцевої школи села Ягідне Чернігівської області 366 людей – без їжі, світла, свіжого повітря та можливості нормально поспати. 10 людей померло через умови утримання. 14 місяців провела команда розслідувачів Суспільного у пошуках винних за цей воєнний злочин та ідентифікувала злочинця. Зібрані журналістами дані під час розслідування допомогли правоохоронцям оголосити про підозру росіянину. 21 лютого 2024 року слідчі Управління СБУ в Чернігівській області оголосили про підозру. 16 травня в Чернігові відбулось попереднє судове засідання. «Кльону» загрожує 12 років вʼязниці.

«У 2022 році нам здавалося, що знайти “Кльона” — нереально. У 2023-му нам це вдалося, а зараз ми уже маємо оголошену йому підозру. І це дає велику надію, що і Сємьон Соловов, й інші росіяни, які вчиняли й, на жаль, продовжують вчиняти воєнні злочини в Україні, не лише будуть ідентифіковані, названі судами воєнними злочинцями, а й покарані. “Кльон” знає, що його ідентифіковано. Після виходу нашого розслідування ми надіслали йому лінк. Його дружина видалила свою сторінку у соцмережі. Сам Соловов уже тривалий час не був онлайн. Можливо, він уже ліквідований чи поранений. Можливо, потрапив у полон — на що ми дуже сподіваємося, бо так він точно буде покараний після вироку суду. Проте навіть якщо вироки заочні, це дозволяє не лише офіційно воєнних злочинців, які мають конкретні імена та прізвища, називати воєнними злочинцями, а й дозволяє мати юридичні підстави й для наших, і для закордонних правоохоронців одного дня все ж їх, цих воєнних злочинців, затримати», — Алла Садовник, авторка фільмів про Ягідне, журналістка редакції розслідувань Суспільного.

• Олексій Ануля з 10 березня по 31 грудня 2022 року був у російському полоні, пережив катування, а щоб не померти з голоду, їв хробаків та живого пацюка. Після виходу в ефір інтерв’ю Суспільне Чернігів, про Олексія почули не тільки в Україні, а й за кордоном. До нього почали звертатись родичі інших полонених, багато з них дізналися інформацію про своїх рідних. Також лікар з приватної клініки зголосився безплатно зробити Олексію три операції. Згодом цей лікар допоміг прооперувати інших військових, які були в полоні, і брата Олексія, який зараз служить, багато хлопців отримали стоматологічну допомогу.

«Олексій вразив своєю відвертістю. Мені не вірилось, що в наш час можливі такі знущання над людьми. Після виходу інтерв'ю до нас звернувся наш глядач з-за кордону і запропонував перекласти інтерв'ю англійською. Хай по всьому світу знають, що росіяни — нелюди. Після виходу інтерв'ю до мене особисто і до редакції було багато звернень від рідних полонених, про долю яких нічого не відомо. Всі контакти ми передавали Олексію. До Олексія почало надходити дуже багато інформації з росії щодо наших військовополонених. Багатьом сім’ям він допоміг дізнатися інформацію про їхніх рідних, які й досі в полоні. Тож я дуже рада, що завдяки інтерв'ю люди дізнались про долю своїх близьких», — розповіла журналістка Суспільне Чернігів Ірина Мельник.

• Віталій Шумей у лавах ЗСУ служив з 2014 року. У лютому-березні він обороняв Київщину, Чернігівщину, в серпні 2022 року отримав поранення під Авдіївкою. Лікарі діагностували мінно-вибухову травму і перелом черепа з обох сторін. Після сюжету Суспільне Чернігів про тяжкопораненого військового, командира зенітно-ракетного комплексу дальньої дії Віталія Шумея його історію помітив футбольний клуб і допоміг потрапити на операції й реабілітацію до Барселони. Тепер військовий, який раніше тільки лежав, не міг самостійно їсти, а дихав через трахеостому, почав говорити.

«Віталій був у дуже важкому стані, але батько вірив, що син чує його, і розповідав про все, що відбувається в країні, вголос читав коментарі з соціальних мереж із побажаннями одужати, — згадує журналістка Суспільне Чернігів Дар’я Янушкевич. — Після публікації на Суспільному з нами зв’язалися представники футбольного клубу “Шахтар”. Сказали, що історія розчулила, і вони хотіли б повністю сплатити реабілітацію в Університетському госпіталі Інститут Гуттманна (Institut Guttmann) в Барселоні. В листопаді 2023 року Віталій Шумей після лікування в Іспанії повернувся в Україну, а батько побачив результат: Віталій почав підтягувати до себе руки і ворушити ногами, а навесні 2024 року під час лікування на Львівщині вперше заговорив. Неймовірна історія віри і батьківської любові».

• Ворожий снаряд влучив у будинок подружжя Смірнових із прифронтового селища Комишуваха. Любов Смирнова розповіла, що її чоловік дивом залишився живий. Після виходу сюжету Суспільне Запоріжжя, до нас масово почали звертатись небайдужі люди, які зрештою допомогли зібрати кошти на відновлення будинку.

«Таких історій в нашій області тисячі. Пані Любові та її чоловіку пощастило вижити, втім вони втратили все майно. Я знімала через пів року після ворожого обстрілу, а будинок все ще був схожий на згарище. Чоловік Любові Смирнової пенсіонер, сама вона вихователька в дитсадку, тож не мали достатнього заробітку аби швидко відновити житло. Коли люди почали допомагати, пані Любов подзвонила мені у сльозах та дякувала за допомогу. В той момент мені було дуже ніяково, втім я рада, що змогла хоч чимось допомогти», — каже кореспондентка Суспільне Запоріжжя Карина Галунова.

• Миколка народився під час війни, з вадою стравоходу і серця. Біологічні батьки відмовились від нього і залишили в лікарні. За державний кошт хлопчика прооперували, а Суспільне Черкаси зняли сюжет про дитину. Саме цю історію побачила родина з Краматорська, яка вимушено переїхала на Черкащину, щоб врятуватись від війни. Порадилися з дочкою й вирішили всиновити хлопчика, бо діти мають рости в любові, особливо під час війни. 

«Під час зйомки сюжету про навчання патронатних сімей фахівчиня соцслужби обмовилася у коментарі про сім'ю переселенців, яка планує усиновити хлопчика Миколку. Я відразу зрозуміла, що це саме той покинутий Миколка, про якого ми вже робили сюжет. Взяла контакти батьків і домовилась про зйомку. З'ясувалося, що історію покинутого немовляти вони почули із сюжету Суспільного, порадились і вирішили взяти опікунство над ним, з подальшим усиновленням. Я дуже тішуся, що наша робота допомогла Миколці», — ділиться кореспондентка Суспільне Черкаси Вікторія Гончарук.

Читайте також: «Хоробрі казки» від Суспільного на «Книжковому Арсеналі»

Це всього лише кілька історій про нашу спільну роботу, згодом розкажемо ще більше. Стежте за нашими публікаціями і розповідайте про свій досвід.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Підпишіться на Суспільне Анонси на тій платформі, де вам зручно: телеграм або вотсап.