Новини компанії

24 лютого о 20:30 на телеканалі Суспільне Новини, усіх місцевих каналах та ютуб-каналі Першого вийде проєкт регіональної команди Суспільного «Стихії війни». Це документальні історії людей з різних регіонів країни, де їх застало стихійне лихо від російської воєнної агресії. 

Стрічка тематично поділена на чотири частини. Перша з них — «Вода. Вимираюча зона» — об’єднує історії жителів Херсону та Миколаєва, відзняті за лічені години після підриву росіянами греблі  Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. За інформацією Міноборони України, через цей теракт росіян загинули 32 людини, 39 зникли безвісти. Під водою опинилося понад 600 кв. км території Херсонської та Миколаївської областей, було евакуйовано 2783 особи.

Жителька Херсону Олена пережила російську окупацію й приліт снаряда у власний будинок. Та на цьому випробування не завершилися: після підриву дамби її вулиця була однією з перших в місті, куди прийшла «велика вода». Будинок жінки затопило до рівня віконниць. «Треба робити капітальний ремонт», — бідкається Олена. 

За декілька годин вода спала, а сусіди та волонтери допомогли жінці згрубша навести лад у будинку. На момент знімань стрічки брат Олени перебував у російському полоні.

Олена з Херсону біля власної домівки, після відходу води

Читайте також: «Крим: 10 років окупації»: де дивитися на Суспільному

«Як тільки змінився вітер — вода почала спадати, — каже героїня фільму Олена Стоянова з Миколаєва, стоячи по щиколотки у воді. — Було страшно, щоб вода не пішла у підвали». В Миколаєві ще від початку вторгнення загострилася проблема з питною водою: з міського водопроводу до вживання вона не придатна, мешканці набирають її з джерел та водовозів. Загалом, після підриву Каховської дамби Україна втратила 35-40 % запасів питної води, а приблизно 880 тисяч населення — доступ до централізованого водопостачання.

Читайте також: Документальний проєкт «Стихії війни» — 24 лютого прем’єра на Суспільному

Станом на 2024 рік Україна є першою у світі за площею замінованих територій. Усього з 24 лютого 2022 року Україна втратила 19,3% посівних площ. Прикордонне село Буди на Чернігівщині — локація наступної частини фільму з назвою «Земля. Лінія фронту». Знімальна група знайомить нас із двома героїнями — пані Надією та пані Ганною. Обидві пораються по господарству, збирають городину, ризикуючи натрапити на снаряд, що не здетонував. У березні 2022-го село пережило російську окупацію та сильні обстріли.

Надія, жителька села Буди на Чернігівщині

«Сиділи у погребі, бо дуже стріляло, — згадує Надія. — Ходили самі витягували (снаряди з землі — ред.)». 

«Став косити — а за пів метра лежить (снаряд — ред.). Вчасно зупинилася», — розповідає Ганна.

Ганна, жителька села Буди на Чернігівщині

Розмінувальник Олексій Попруга показує, як тривають роботи у полі села Буди. Крок за кроком команда шукає залишки снарядів, щоб потім можна було знову зорати цю землю.

Олексій Попруга на місці розмінування

Станом на 2023 рік у 2,5 млн громадян України житло було зруйновано або пошкоджено внаслідок повномасштабного вторгнення росії. Наступна історія — у третій частині проєкту з підзаголовком «Вогонь. Мій дім» — з міста Суми. Після прильоту «шахеда» 3 липня 2023 року родина Надії Валюх залишилася без житла, але найстрашніша втрата — два хатніх улюбленці.

Надія Валюх біля свого зруйнованого будинку

«Ми з мамою в цей день взагалі мали бути вихідними. Це сталося чудо, що нас викликали на роботу, — розповідає Надія. — Життя поділилося на “до” і “після». Звуків шахедів я не так злякалася, як вже тоді, коли зрозуміла, що це (зруйнувало — ред.) мій дім».

Тваринки Надії, які загинули під час прильоту у квартиру

За 2 роки бойових дій в Україні оголошували повітряну тривогу понад 37 300 разів. У четвертій частині фільму «Стихії війни» з назвою «Повітря. “Пташка”» військовий аеророзвідник Станіслав розповідає про свою роботу в українському небі: збір даних про окупантів з допомогою, як він її лагідно називає, «пташки». Каже: завжди мав жагу до техніки й легко у ній розбирався.

Станіслав розповідає про техніку, яка допомагає нищити ворога

«До 24 лютого мої стосунки з армією були нульовими, але вже наступного дня я тримав в руках зброю, — згадує Станіслав перші дні й тижні повномасштабного вторгнення, які зустрів у Сумах. — Завдяки нашій невеличкій групі аеророзвідників ми захопили близько 60 одиниць ворожої техніки». Чоловік додає: «Розвідка, дрони камікадзе — на полі бою вирішують набагато більше, ніж земна сила і техніка. Коли летить дрон-камікадзе — його збити неможливо».

Надією на перемогу у війні, містком між світом живих та мертвих став ще один, дещо несподіваний, але дуже колоритний герой фільму з містечка Путила у Чернівецькій області. Ним став трембітар Петро Самашко. Він щодня грає на трембіті на центральній площі громади — зберігає традицію і сповіщає про те, що Україна жива і продовжує боротьбу.

«Ми прагнемо до свободи і надіємося, що ця війна скоро закінчиться, ми переможемо і відродяться всі традиції нашого українського народу», — каже Петро Самашко.

Над проєктом «Стихії війни» працювали: 

• режисер — Сергій Жулін;
• оператори — Сергій Міщенко, Дмитро Бондаренко, Юрій Сисоєв, Сергій Шаповалов, Антон Романюк;
• режисер монтажу — Тарас Романик;
• графічний дизайнер — Андрій Дмитрик;
• звукорежисер — Дарія Петренко;
• композитор — Кирило Томашевський;
• коректор кольору — Олександр Брамський;
• редакторка — Галина Щерба;
• адміністраторка — Софія Євган;
• генеральний продюсер — Артем Шелковий. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.