Новини компанії

В Києві обговорили документальний проєкт Суспільного «Таким мене зробила війна» і те, як ветерани повертаються з передової до цивільного життя. Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного представив режисерську версію документальної стрічки про військового ромського походження та його досвід повернення з фронту до цивільного життя. Презентацію за участі головного героя проєкту Арсена Медики у київському Будинку кіно відвідали представники профільних міністерств, народні депутати, волонтери, члени громадських організацій, що працюють у сферах медицини і захисту прав ветеранів.   

Арсен Медика — доброволець ромського походження з міста Буча Київської области. Одразу після початку «великої війни» він записався до лав територіальної оборони й став на захист міста, а після його деокупації пішов у десантно-штурмову бригаду ЗСУ і дістав важких поранень на передовій в Херсонській області. Демобілізований військовослужбовець повертається додому, намагається знайти своє місце в соціумі, будувати життя спочатку, пройти лікування і реабілітацію і стикається з низкою проблем. 

«На жаль, коли ми повертаємося назад — розуміємо, що нікому не потрібні. Відчуваємо прірву — це важко пояснити словами, коли стоїш і бачиш, як життя кипить, а ти розумієш, що твоє життя пройшло, можливо», — зазначив Арсен, відкриваючи дискусію після перегляду фільму. Він наголосив, що військові, які повертаються сюди, потребують відчувати міцний тил.

Продюсерка стрічки Анастасія Гудима зауважила: «Коли я познайомилася з Арсеном і почала спілкуватися, для себе зрозуміла, наскільки ми мало знаємо людей, які пізнали війну не з новин. І наскільки вони потребують підтримки кожного з нас. Сподіваюся, що перегляд фільму додасть глядачам великої долі емпатії до всіх військових».

Про те, що робить держава і суспільство для наших захисників, поінформував радник міністра у справах ветеранів Олексій Тарабукін. Він розповів про кілька започаткованих проєктів. Зокрема про гарячу телефонну лінію кризової допомоги для ветеранів, їхніх родин та українців, які відчувають вплив війни, започатковану Українським ветеранським фондом Мінветеранів. Лінія безоплатна та працює 24/7. За 15 місяців проєкту на неї надійшло майже 17 тисяч дзвінків від ветеранів та членів їхніх родин. 

«Ви можете туди звернутися, вам нададуть необхідну інформацію і всю допомогу. У нас дуже багато звернень, це надійний місточок до діалогу», — зазначив Тарабукін.

Крім того, нещодавно стартував проєкт «Помічник ветерана». Його завдання — допомогти ветеранам легко та гідно пройти шлях переходу від військової служби до цивільного життя, отримати послуги та пільги, які заслужено гарантовані їм державою. «Це людина, яка буде вас зустрічати, пояснювати, куди вам звернутись, яку допомогу отримати, і буде, в принципі, супроводжувати вас у всьому процесі вашого повернення до цивільного життя. Ми розуміємо, що така проблема, як у вас, яку ви описуєте, вона реальна, вона існує. І саме для цього у нас буде в кожній громаді помічник ветерана. Зараз цей пілотний проєкт діє в 9 областях та в м. Київ, а наступного року ми плануємо це масштабувати на всю Україну», — повідомив радник міністра.

У стрічці згадується «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лiсова Поляна"» — заклад МОЗ України, в якому проходив реабілітацію Арсен Медика. Він працює з 2014 року з травмами війни та має практичний досвід у наданні допомоги в лікуванні психотравми, наслідків черепно-мозкових травм, а також у допомозі особам, які пережили полон і тортури. Директорка закладу Ксенія Возніцина вважає некоректним ставити питання про «прірву» між військовими і цивільними:

«Мене дивує, чому в нас взагалі постає питання в суспільстві про якусь прірву між військовими та цивільними, про те, як комусь незручно поруч, коли є військовий, в кав'ярні або десь, або хтось ховає погляд, йому якось ніяково подивитися в очі людині. Схаменімося, ви завжди пам'ятайте — ці люди зупинили російську армію. І просто тотальна повага, яка виражається будь-яким ділом, словом. І я завжди кажу, що психічне здоров'я людини, яка повертається з фронту, залежить не від лікаря, а від кожної людини, яка його зустріла тут».

Авторка та режисерка фільму Олена Кривенко розповіла про своє дитяче знайомство з Арсеном і те, як народилася ідея зняти про нього кіно:

«Ми виросли в одному дворі, ходили в одну школу. Зустрілися ми років через 15-17 у місті Рівному, куди разом зі своїми сім'ями тікали від окупації нашої рідної Бучі. Арсен розповів мені згодом свою історію, і я зняла короткий сюжет про нього у березні 2022 року, а потім почала стежити за його життям. Він пішов на фронт, на передову, ми підтримували зв'язок. Коли після поранення він повернувся і ми зустрілися — я його не впізнала… Я зрозуміла, що потрібно знімати не репортаж, а документальний фільм. І ми 9 місяців працювали над цим проєктом, де хотіли показати як зовнішні, так і внутрішні трансформації Арсена: відчуження від соціуму, нерозуміння, біль, переживання. Успіхи, які проживав Арсен, ми проживали всією командою», — розповіла Олена Кривенко.

Тетяна Циба, народна депутатка, членкиня парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів подякувала команді Суспільного за порушення такої соціально значущої теми і професійну роботу над документальною стрічкою.    

«Я абсолютно розумію проблему того, що приходить людина і ми як суспільство реально зобов'язані оточити вас (ветеранів — ред.)  цією любов'ю і турботою, і взагалі вдячність не просто на словах і на аватарках висловити, а на тому, щоб дійсно щось зробити, заявила нардеп, коментуючи тему адаптації ветеранів у цивільному соціумі. — Безумовно, держава наразі робить недостатньо. Але ви просто теж зрозумійте, будь ласка, що держава — це величезна махіна і величезний механізм, який важко зрушується з місця. Тому це все дуже повільно, але цей процес вже йде. Я знаю, що Міністерство ветеранів, Міністерство охорони здоров'я багато роблять. Дійсно зараз дуже великі розробки, і вони на виході вже».

Коментуючи ці напрацювання, нардеп нагадала, що у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт про державну ветеранську патронатну службу. Документом запропоновано створити при Кабінеті Міністрів орган з відповідною назвою, який діятиме впродовж 5 років на засадах державно-волонтерського партнерства і допомагатиме демобілізованим військовослужбовцям отримати послуги у сфері соціального захисту, психологічної і юридичної допомоги, освіти тощо.

«Зараз ми виходимо на те, що майже на виході ще один законопроєкт, який має спростити отримання навіть статусу УБД».

Під час обговорення в Будинку кіно також торкнулися теми нацменшин в Україні. В стрічці наголошувалося, що в окопі на передовій разом з Арсеном, ромом за походженням, воювали ще єврей і сирієць. І всі — під українським прапором. Голова «Правозахисного ромського центру» Володимир Кондур зауважив, що суспільних стереотипів щодо ромської нації останнім часом значно поменшало.

«Багато побратимів ромського походження сьогодні воюють поряд з українцями, євреями, болгарами, греками — всі національності, які живуть на нашій землі, хочуть побороти ворога, щоб настав мир. Війна нас об'єднала всіх, незалежно від нації, незалежно від релігії чи поглядів. 

Це треба говорити й вирішувати як на місцевому, так і національному, і міжнародному рівні. Кожна державна інституція має великий обов'язок перед цими людьми. Реабілітаційних центрів має бути набагато більше, сьогодні їх не вистачає. Потрібна широка інформаційна кампанія, щоб побратими, які повертаються з війни, про це знали. Ми побачили велику проблему: людина приїхала додому і не знала, куди вона їде, куди повертається», — поділився Володимир Кондур.  

Більше фотографій з передпоказу за посиланням.

Над фільмом працювали:

Авторка та режисерка — Олена Кривенко, редакторки — Надія Стадницька, Анастасія Гудима, літературна редакторка — Олена Адамчук, оператор-постановник — Юнус Сейтаблаєв, оператор — Євген Шевченко, режисерка монтажу — Олена Мамай, звукорежисер фільмування — Сергій Петренко, звукорежисер зведення — Вадим Григорук, колористка — Поліна Чечкова, графічні дизайнери — Ганна Красножон, Юрій Мордвінов, Максим Лесняк, адміністраторка — Марія Харакоз, водій — Олександр Глібко, продюсерка — Анастасія Гудима.

Прем’єра документального фільму відбудеться 24 жовтня о 22:00 на місцевих телеканалах Суспільного Мовлення (Суспільне Чернівці, Суспільне Івано-Франківськ, Суспільне Київ та інші).

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Фото — Олег Переверзєв