Залишатися в безпечній Європі чи повертатися в рідну, але неспокійну Україну? Суспільне Мовлення покаже фільм власного виробництва «Домівка на спині» про вимушених українських переселенців. Дивіться 8 жовтня о 21:00 на телеканалі Суспільне Культура, 22:15 на Першому каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону «Єдині новини #UAразом» та о 23:00 на місцевих каналах Суспільного (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо). 

Читайте також: Суспільне Мовлення оголосило нову дату проведення Радіодиктанту національної єдності

24 лютого Україну спіткала друга хвиля російського вторгнення. Українці почали мігрувати не тільки всередині країни, а й далеко за її кордони. Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. 

«Я собі думала 24 лютого, що просто виїжджаю з Києва в село. Я взяла один наплічник, де в мене були всі документи, включаючи мої дипломи з університету. Я сподівалась, що це на два, три дні, як говорять “класики”. Але розуміла, що все може затягнутися, і українці почнуть виїжджати за кордон. В принципі так потім і сталося, коли прийшла окупація через Чорнобиль, яку ніхто не очікував. Тоді вже довелось виїжджати», — розповідає героїня фільму «Домівка на спині» Альона.

Перевівши дух від вимушеної еміграції, українці почали вирішувати, що ж робити далі. Хтось заходився активно допомагати військовим з-за кордону, дехто взявся вчити мову, щоб асимілюватися на новому місці й почати будувати життя заново.

«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму «Домівка на спині». — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далась мова і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою».

Більшість країн Європи та світу підтримали українських біженців соціальними ініціативами та фінансово. Вимушеним переселенцям надали можливість безоплатно розміститися в готелях чи апартаментах, оформити щомісячну допомогу, рівноцінну прожитковому мінімуму тої чи іншої країни, відкрили можливість відвідувати мовні курси.

«Якщо в тебе є житло, є де оселитись, тоді ключове питання по житлу закрите. Бо все інше Німеччина дає: оплату за це житло, якщо необхідно — оплачують частково комунальні послуги, а в готелі, де я живу, вона повністю покриває комунальні, плюс дає соціальні виплати кожен місяць», — розповідає про життя у Вайденберзі Альона.

«502 євро отримуємо ми, ще за житло нам сплачують та страхування. У цілому виходить — тисячу сто євро витрачає Німеччина на нас. Якщо використовувати кошти економно, то можна щось і залишити», — додає Валентина, мама Альони, яка виїхала з окупації до Німеччини разом із донькою.

За 20 місяців від початку повномасштабного вторгнення деякі українські біженці вже визначились зі своїми планами на майбутнє. 

«Батько в мене священник. Останній раз питав: “Коли ти вже повернешся?” А я не знаю коли я повернусь. Я планую не тупцяти на одному місці й варити макарони, а йти далі», — говорить Тетяна.

Вибір між поверненням в Україну та продовженням життя в Європі — це шлях, який проходять мільйони українців. Фільм «Домівка на спині» — це спроба зрозуміти, як складно і болісно українцям приймати це рішення, адже від нього залежить майбутнє нашої країни.

«Якщо, умовно, візьмемо 50 людей, то з них, напевно, 10 повернуться додому. Більшості тут стало жити комфортніше. Не треба нічого робити. З 50 умовних людей 20 повернуться ще до закінчення війни. За покликом душі, до рідних, додому, до себе, до свого життя, або продовжити розвиватись в Україні й будувати своє життя. А частина лишиться в Німеччині. Бо їм і там було не дуже, і тут їм не дуже. Їм не важливо де», — коментує ситуацію з вимушеними переселенцями Альона.

Над фільмом працювали: 

• Володимир Бакум — режисер та автор фільму;
• Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;
• Олександр Сухов — режисер монтажу;
• Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;
• Андрій Герасименко — звукорежисер;
• Олександр Грідін — звукооператор;
• Олександра Дилькова — колористка;
• Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;
• Ірина Коць — редакторка.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.