Новини компанії

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора — символу країни, який є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та боротьби за сьогодення. Дату було обрано на честь внесення до будівлі Верховної Ради синьо-жовтого стяга. Кадри тих подій для всієї України знакові та історичні. 

Та для кожного українця з прапором пов'язані особисті сенси й історії. Команда Суспільного Мовлення поділилася такими історіями про український символ, закарбованими на знакових для них фото. 

Читайте також: Історії про рівність та свободу: відбувся показ проєкту «Видимі» від Суспільного

Дізнавшись, що везе групу з України, таксист дістав синьо-жовтий прапор. Він возить його із собою на знак підтримки, хоча ніколи в житті не був в Україні й не має тут родичів чи знайомих. Ми — перші українці, яких він побачив отак зблизька, — шеф-редакторка новин Суспільне Чернігів Алла Скорик.

Поряд зі мною штурмовий підрозділ, який завдав чимало клопоту ворогу і звільнив цей відрізок дороги. На ньому багато нашої та ворожої понівеченої техніки. Тут точаться жорсткі бої. Окупант і досі криє цей шлях артилерією, але нам вдалося підняти український стяг, — журналістка Суспільне Черкаси Вікторія Хамаза.

Це була наша давня мрія — піднятися колективом на Говерлу і розгорнути прапори на найвищій горі України. Сходження присвятили 25-річчю Конституції України. Цього дня з вершини гори ми привітали всіх із Днем Конституції й відео із привітанням виклали в соціальні мережі, — менеджерка Суспільне Луцьк Людмила Гетманчук. 

У 2021-му команда із 42-х працівників Суспільне Луцьк підняла прапор України на Говерлі.

Взимку 2022 року іноземні розвідки попереджали Україну про можливе вторгнення рф і навіть назвали дату — 16 лютого. Ніхто не хотів вірити в це. Головна мета цього дня — показати єдність українського народу на тлі військової загрози, — Сергій Татаренко, продюсер з виробництва Суспільне Рівне.

Сергій Татаренко чіпляє прапор на будівлю Рівненської філії в День єднання українців — 16 лютого, започаткований президентом у 2022 році на тлі загрози повномасштабного вторгнення.

Журналісти, оператори, режмонти знімали ролик до Дня Прапора і Дня Незалежності. Ми пройшли найскладніший маршрут у пустелі й на найвищій точці підняли прапор України, прапори Суспільного та філії. Це були останні загальні зйомки Суспільне Херсон перед повномасштабним вторгненням. Зараз Олешківська пустеля — на окупованій території, для нас це фото дуже знакове, — Таміла Іванова, вебредакторка Суспільне Херсон.

Суспільне Херсон в Олешківських пісках за 10 місяців до війни, липень 2021 року.

Початок Революції Гідності. Сотні тисяч киян вийшли на Майдан після побиття студентів, серед них були й ми з друзями. Якраз на цей мітинг дружина зв'язала “серце” як оберіг. Досі ношу його на рюкзаку, — В’ячеслав Афутін, ведучий Новин на Першому телеканалі Суспільного Мовлення.

У поєднанні цих двох кольорів я виросла. Мій тато — землероб. І жовті поля з синім небом — картинка, якою я милувалася з дитинства, і ще відтоді добре розуміла її зміст.

Утім, по-справжньому глибоко поєднання жовтого і синього я відчула з початком повномасштабної війни. росія безжально нищить наші поля, краде врожай і блокує експорт зерна. Я приїхала до батьків уперше від початку повномасштабної війни. Переді мною очі тата. Це були єдині очі, в яких я не побачила розгубленості. Він точно знав, що робити далі. Сіяти, обробляти й збирати новий врожай. Він робитиме все, щоб ці кольори поєднувалися знову і знову. Ця світлина була зроблена саме тоді. На ній я біля татового поля, де, попри все, рідна комбінація кольорів. Ці кольори — вічні, ця країна — назавжди, — Майя Підгородецька, ведуча Першого телеканалу Суспільного Мовлення.

23 серпня 2017-й. Вінниця. 

Ветерани АТО зібралися в центрі міста, щоб розгорнути й пронести вулицями гігантський український прапор. Прапор, за який вони віддавали свої життя ще з 2014-го. Я тоді працював воєнним кореспондентом і добре знаю, що на кожній позиції державний стяг — це найцінніше. Це не просто символ. Допоки існує це поєднання на полотні — доти ми незалежні. Тоді, у 2017-му ми не знали, що наша боротьба за ці кольори лише починалася. Але ми точно знали, що готові на все, аби український стяг майорів у кожному куточку цієї країни, — Євгеній Агарков, ведучий Першого телеканалу Суспільного Мовлення.

З початку повномасштабного вторгнення їздимо з артистами з морально-психологічною підтримкою до наших захисників. Здавалось би, пісні й танці в безпосередній близькості до лінії фронту — не на часі. Та коли бачиш очі наших воїнів, розумієш, це не просто потрібно, це необхідно. Хоча б на годину відволікти їх від бойових дій і показати, що ми разом, ми єдині! Це фото з Донеччини. Наш прапор завжди з нами як оберіг. Й на всіх позиціях наші хлопці теж зустрічають нас із прапорами. Нерідко обмінюємося нашими стягами з підписами! Разом до нашої Перемоги! — гостьова редакторка телеканалу Суспільне Культура Марина Коломієць.

Мій чоловік був молодшим сержантом ЗСУ. Його ховали за військовим звичаєм, і прапор наприкінці побратими передали мені. Я збережу його і передам нашому сину, коли той подорослішає, разом з сержантськими личками. Щоб син завжди пам’ятав, за що бився і загинув батько, — журналістка телеканалу Суспільне Культура Анастасія Клітна.

Цим прапором накривали тіло наймолодшого борця Революції Гідності, Героя Небесної Сотні Назарія Войтовича. Ці фото для мене особливі, бо вони є чітким нагадуванням того, що нічого не припинилося. Боротьба не припинилася. Українці показали світу своє становлення та визнання самоідентичності в той час, як ворог деградує і тільки нищить. Ці фото я зробила в Національному музеї історії України, і цей прапор досі там. Я вважаю, що кожен повинен прийти до музею та на власні очі подивитися на цей прапор, на сліди крові, щоб пам’ятати — за наше життя щодня платять життям інші люди! — Ірина Пригор, журналістка програми «Культура на часі» на телеканалі Суспільне Культура.

Зима 2014 року, Донецький Євромайдан. Кілька десятків активних громадян з прапорами України та ЄС щодня виходили до пам'ятника Тараса Шевченка на підтримку Революції Гідності, прагнучи продемонструвати, що Донецьк підтримує євроінтеграцію, — Сергій Стуканов, ведучий Українського Радіо.

Кінець листопада 2013 року, Євромайдан, імпровізована сцена, з якої один за одним виступають громадські активісти. Я тоді розповідала про проєкт Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, порівнювала цей документ з угодою про створення Митного Союзу, куди тягнула москва нашу країну. Погода була — гірше не буває! Холодно, темно, якась сльота в обличчя летить, але нам було тепло — серед однодумців, у мріях про краще європейське майбутнє України, — Наталія Соколенко, ведуча Українського Радіо.

Фото зроблене у дворі мого будинку 24 серпня 2018 року по дорозі на ранковий ефір. Я купила синю спідницю і жовту футболку спеціально для цього дня. Добираючи одяг в кольори прапора, я думаю про багато прапорів. Про прапор, який вперше підіймається на зимових Олімпійських іграх в 1994-му, коли Оксана Баюл виборює перше українське золото, і про прапорець в майстерні британського містечка Ексетер, власник якої щомісяця відправляє гроші в Україну; про прапори, які діставали зі сховків херсонці, коли вітали власне звільнення від російських окупантів. А ще — про прапори, які й зараз лежать у секретних місцях, і які розгорнуть в Рубіжному і Старобільську, в Горлівці і в Макіївці, в Скадовську і в Бердянську, в Яни Капу і в Бахчисараї, — Олена Гусейнова, ведуча Радіо Культура.

Рік тому цього дня повернулася з ефіру й вирішила цим символічним селфі відсвяткувати День прапора, — Ірина Славінська, виконавча продюсерка Радіо Культура.

Це фото надзвичайно знакове і фактично становить історичну цінність. Адже воно було зроблене 20 серпня 2022 року в студії Радіо Промінь. Саме у ніч з 20 на 21 серпня на хвилі Променя відбулась перша в українській історії пряма радійна трансляція боксерського поєдинку між Олександром Усиком та Ентоні Джошуа. Бій коментували Олександр Монзолевський, Костянтин Дульцев та Дмитро Захарченко, — Дмитро Захарченко, ведучий Радіо Промінь.

Українська благочинна подія в межах Каннського кінофестивалю, куди я завітала у команді легендарного Олега Скрипки. Ця смілива дівчина — гостя події, прийшла у сукні з протигазів та з прапором, на якому є сліди рук, замащених кровʼю… Це те, чим «не зручно псувати настрій гостей»… те, що не є зрозумілим: чому протигази? Чому прапор, кров..? Тому що звичне життя в Україні змінилося — тепер воно містить розмови про різновиди дронів, про те, що підбори носити не зручно — раптом тікати від обстрілів. І наша країна з її жовтими пшеничними полями й блакитним небом є рубежем «нормального і ненормального». Руки наших захисників утримують зло від українців і всього світу. І оберігають ці небо й поля.., — Анна Заклецька, ведуча Радіо Промінь.

Осінь 2022-го, у хаті 13-14 градусів через енергетичний терор, що влаштувала росія в Україні. Я пишу сценарій радіодокументального серіалу "Музиканти і війна" і гріюся купою одягу, який лише маю, і пледом у найтепліших для мене кольорах, — Катря Гончарук, ведуча Радіо Культура.

Цей прапор висить на дуже красивому будинку в мене на районі. Щоранку я бачу його, коли йду в парк гуляти з собакою, і не можу намилуватися. Він вже, як рідний… Він і є рідний, — Захар Давиденко, ведучий Українського Радіо.

Алея Героїв, Харків. 24 квітня 2023-й

На одному з харківських цвинтарів, як і, певно, нині на кожному українському — величезна кількість українських прапорів різного розміру. Синьо-жовтий стяг ми встановили й на могилі мого батька, який загинув, захищаючи Бахмут. На цій світлині — я обіймаю бабусю, татову маму. Довкола нас — прапори поруч з хрестами наших героїв. Серед них нині і мій тато. Для мене український прапор був і назавжди буде символом невимовної сили, сміливості та готовності пожертвувати собою задля того, щоб захистити свою землю та своїх людей, — Олена Блізнякова, журналістка Суспільне Новини.

Миколаївська область. Літо, 2020-й. Це була спроба побачити Україну іншу. Ми відвідали Актівський каньйон, Трикратський ліс, острів Джарилгач. Останній нині тимчасово окупований, але вірю, що зможу показати його своїй донечці колись. У свої подорожі ми з чоловіком завжди беремо цей прапор. Він зігріває та надихає робити більше! — Дар’я Феденко, шеф-редакторка телевізійних новин Суспільного.

Степи Херсонщини, літо 2022 року.

Після підриву Каховської греблі 6 червня 2023 року тисячі квадратних кілометрів Херсонщини та Миколаївщини були затоплені. Разом з оператором Валерієм Ратошнюком зупинились біля цього прапора на в'їзді до села Мала Сейдеменуха. Це село, як і всі села Калинівської громади, були окуповані ворогом. А після "випробування вогнем" пройшли ще й "випробування водою", — Анастасія Образцова, керівниця регіонального відділу Суспільне Новини.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні Перший телеканал Суспільного Мовлення та Суспільне Культура, супутниковий телеканал Суспільне Новини, радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також національна мережа місцевих каналів. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.