Новини компанії

Ведуча програми «Культурний інстинкт» Софія Челяк поговорила з дизайнеркою Оксаною Караванською, чи на часі зараз дизайнерський одяг, чи стануть українські дизайнери впливовішими на світових ринках та якою буде післявоєнна мода.  

Читайте також: Алієв, Бенюк, Кривицький, Лютий: інтерв’ю, які ви могли пропустити на Суспільне Культура

Софія Челяк: На початку цього року ви представили колекцію «Вишиванка-Couture Третього тисячоліття». Ця колекція, як і її показ, готувалися вже під час повномасштабного вторгнення — як ви розробляли концепцію? Як працювалося над колекцією і над показом?

Оксана Караванська: Коли почалася війна, я й гадки не мала, що я буду робити колекцію, — було не на часі. Це був експромт. В якийсь момент напевно зрозуміла, що без колекції й вишиванок своїх все-таки не можу. До того ж було розуміння, що я відповідаю не тільки за себе, а ще й за цілий колектив — є дівчата, які не хочуть виїжджати за кордон, і я маю забезпечити їм хоч якусь роботу. Тоді мені й спало на думку: «Ну немає світла, зате хрестиком вишивати можна», і ми взялися за цей проєкт. Ідея щодо показу з’явилася, коли я потрапила на прем'єру у Львівську оперу. Взагалі це все дуже спонтанно вийшло.

Читайте також: Нова українська опера «Катерина» — на Радіо Культура

Софія Челяк: Я знаю, що ви працювали з текстильною дизайнеркою, яка спеціально розробляла узори до цих вишиванок. Узори та символи яких регіонів були використані й чому?

Оксана Караванська: Я достатньо давно закрила для себе тему регіонів і дотичності до регіонів, і, напевне, це було правильне рішення. Думаю, ота вся наша роз'єднаність і призвела, на жаль, до того, що ми маємо на сьогоднішній день. Україну треба об'єднувати одним великим культурним фронтом. Не треба ділити її за регіональними ознаками. Можливо, мої викладачі з Академії мистецтв не погодилися б зі мною, але я для себе ухвалила таке рішення. Ми живемо в третьому тисячолітті. Давайте змінюватися. Все одно ми не вишиємо ніколи краще за тих жінок, наших бабусь, які по декілька років вишивали свої весільні сорочки. 

Тому я й дозволила собі такий мікс, дозволила собі створити власні орнаменти. Головним символом ми обрали зірку, яка світить нам, українцям, і нашій перемозі. І зоряне небо, тому що коли є зорепад, можна загадувати хороші бажання. 

Софія Челяк: З початку повномасштабного вторгнення інтерес до України зріс, ми бачимо величезний інтерес до української вишиванки як за кордоном, так і в Україні. З’явилася неймовірна кількість вишиванок, їх інтерпретацій і переосмислення дизайнерами. Як ви думаєте, це якесь моментне зацікавлення чи українці таким чином повертаються до своєї культури, відновлюють свій культурний код і бажання носити вишитий одяг?

Оксана Караванська: Почнемо з того, що вишиванка — це просто дуже красиво. Я думаю, перш за все, інтерес існує саме через це, а не через відновлення культурного коду. Звичайно, Україна зараз на слуху, люди цікавляться Україною, бачать вишиванку і купують її, але не через те, що їм просто цікава Україна, а тому, що це дуже красиво. Тому вишиванка має право на життя, її й далі будуть постійно носити, будуть нові інтерпретації, сучасний крій. Багато хто з дизайнерів ці тенденції підхопив і дуже правильно і гарно все робить. Згадайте, як бренд Max Mara у своїй другій лінійці зробив абсолютно тернопільську борщівську вишиванку. Абсолютно ідентичну. Тож доки річ буде красива, доти її будуть носити. Це ж логічно. 

Софія Челяк: Якщо ми звертаємося до історії моди, то в п'ятдесятих роках, після Другої світової війни, в моду ввійшли дуже м'які жіночі силуети, великі кринолінові спідниці. Зараз кажуть, що це був запит суспільства на жіночність саме після війни. Зараз ми живемо в іншій війні, з іншими ролями. Якими ви бачите силуети в майбутньому? Яким буде повоєнний стиль? Чи взагалі зараз можна про це думати?

Оксана Караванська: Я думаю, що він не буде так гостро звучати. Мода — це продукт космополітичний. Вона є світова, вона не є суто українська чи суто європейська. І тому мені здається, що вона нічим не буде відрізнятися від того, на що є запит світового суспільства  в принципі.

Софія Челяк: Якщо говорити про інтерес до України в іншому аспекті, чи існує ймовірність, що українські дизайнери зможуть диктувати свої правила на світових ринках?

Оксана Караванська: Тут є одне правило. Якщо ти цікавий дизайнер, то не грає ролі, звідки ти — з України, чи ні. Війна дійсно примусила нас відкрити для себе дуже велике вікно можливостей. Вона нас стимулювала швидше рухатися, і ми рухаємося. Якщо наш продукт буде цікавий, то його саме через те і купуватимуть, а не тому, що він зроблений в Україні.

Повну версію інтерв’ю можна подивитися на ютуб-каналі Суспільне Культура. 

Програма «Культурний інстинкт» виходить щоп’ятниці на телеканалі Суспільне Культура. «Культурний інстинкт» — це інтерв’ю зі складними, часом незручними питаннями та глибокими фаховими відповідями. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого авторська програма телеведучих Єлизавети Цареградської і Софії Челяк сконцентрувалася на темі трансформації культури країни під час війни, обговорюють зміни в суспільстві, як вберегти психіку в стресових умовах та що чекає на Україну після перемоги. 

Суспільне Культура — загальнонаціональний телеканал для культурного дозвілля. Кіно, театр і музика, цікаві програми про мистецтво, спецпроєкти та ефіри наживо з головних культурних та мистецьких подій країни.

Фото — Євген Кравс