Новини компанії

У неділю, 25 вересня, о 22:00 на телеканалі Суспільне Культура вийде в ефір інтерв'ю директорки Українського інституту книги Олександри Коваль ведучій проєкту «Культурний інстинкт» Софії Челяк. 

«Ми поговорили про те, чому книги є політичним інструментом, про причини вилучення російських книжок з українських бібліотек, а також про Закон про заборону ввезення книг з території рф та Білорусі», — анонсує Софія Челяк. 

У програмі обговорили стан українського книговидання, заборону ввезення російських книжок на територію України, а також про те, що впливало на розвиток українського книговидання і яким буде його майбутнє. 

Нижче наводимо уривки з програми. 

Стан книговидання

Софія Челяк: Наскільки нагальною є потреба підтримувати українське книговидання, якщо по факту, видавці — це є бізнесові організації?

Олександра Коваль: Хоча, як ви казали, книговидання є бізнесом, так, і воно є бізнесом, але водночас це є і сферою культури. І як сфера культури і така культурна індустрія не дуже потужна, не дуже міцна, вона потребує державної підтримки. Чому так трапилося? Через те, що впродовж останніх 30 років держава не приділяла належної уваги цій сфері, і кордони з росією були прозорі. Впродовж дуже тривалого часу на ринку домінувала російська книга, і це не давало можливості нормально розвиватися українським видавцям. Потреба українців у читанні власне української літератури українською мовою теж не була нічим підтримана, ніякими законами. Зараз із впровадженням «Закону про мову» сталися досить суттєві зрушення, коли вся сфера освіти перейшла на українську мову, і це одразу дало якийсь поштовх для розвитку.

Заборона російських книжок

Софія Челяк: Чому у 2015 році, коли вже велася війна з росією, повністю не було заборонено ввезення російських книжок? Чи вважаєте ви, що це допомогло б якимось чином Україні, якби російські книжки були повністю заборонені ще, скажімо, з 2014-го?

Олександра Коваль: Оскільки Україна не перебувала з росією у стані війни, то це просто нереально було зробити, запроваджувати якісь такі санкції, які не передбачені українським законодавством. Не можна просто ні з того ні з цього заборонити ввезення книжок з будь-якої країни. Ну і керувалися можливостями чинного законодавства, але я вважаю, що навіть це ліцензування — це був дуже позитивний зсув, сигнал, і воно спрацювало. 

Я продовжую наполягати на тому, що будь-які зміни на українському ринку, потужнішу підтримку, потужнішу промоцію, потужнішу просто присутність українських книг у житті українців треба було починати у 1992 році, з перших років незалежності. Якби тоді була така послідовна політика, коли б виділялося достатньо коштів на поповнення бібліотечних фондів, якби вся освіта відразу перейшла на українську мову, то, звичайно, ситуація була б зовсім інакшою зараз.

Читайте також: Молчанова, Слабошпицький, Троїцький: дивіться фільм «Моя бабуся Фані Каплан» на Суспільне Культура

Софія Челяк: На вашу думку, чи є взагалі ефективним методом поширення пропаганди через книжки? Адже зараз, у 2022-му, ми всі читаємо короткі форми, короткі тексти, і наскільки небезпечною є книга, що її аж заборонили?

Олександра Коваль: Книги впливають на дорослих менше, але взагалі весь світогляд і певні стереотипи, патерни формуються з дитинства. Чого дитину у школі навчать, про це вона далі ціле життя думає, що це правда. Навчать її, що є велика російська література, і вона вже у дорослому віці це виголошує як якусь істину: так, є велика російська література, і всі інші літератури ховаються в її тіні. 

Вплив на книговидання

Софія Челяк: Наскільки зараз українськими книжками поповнені українські бібліотеки? І чи мають читачі доступ, зокрема, до дитячої книги?

Олександра Коваль: Національна бібліотека Ярослава Мудрого провела у травні цього року опитування щодо стану фондів бібліотек. У цьому опитуванні взяли участь майже три тисячі бібліотек, і воно досить репрезентативне. Всього в Україні до початку війни налічувалося близько 12 тисяч публічних бібліотек, і виявилося, що в цих бібліотеках понад 50% фондів — це фонди ще радянських часів, тобто книжки, видані до 1991 року. З цих радянських книжок видання російською мовою становлять майже 90%. Не краща ситуація і з книжками, виданими між 1991-им і 2014-им, — значна їх кількість теж завезена з росії, ну й очевидно, що вони російською мовою. 

Власне українські книжки становлять, може, чверть усіх бібліотечних фондів, і очевидно, що це абсолютно ненормальна ситуація для будь-якої країни, в тому числі для України, чи насамперед для України.

Софія Челяк: Яку стратегію обрали бібліотеки, а також, напевне, Український інститут книги, долучаючись до цього процесу, щоб якось змінити кількість книг?

Олександра Коваль: Зараз гостро постало питання актуалізації бібліотечних фондів. Не вживаємо слово «вилучення книжок», говоримо «актуалізація». Це означає, що треба свідомо підійти до фондів, подивитися, що з цього є фізично застарілим, зношеним. Я не буду розповідати зараз, чому така ситуація, це пов’язано з організаційними й часто фінансовими питаннями, тому що категорія бібліотеки залежить від обсягу її фондів. Від категорії бібліотеки залежить кількість працівників і оплата їхньої праці, тому працівники бібліотек намагалися нічого не списувати. Навіть якщо книжки були дуже старими й по них роками ніхто не звертався, все одно вони лишалися у фондах. Зараз взагалі бібліотеки працюють, чи мають працювати, інакше, ніж це традиційно вважалося.

Софія Челяк: Ви згадали про те, що велика частина книжок, якими поповнювалися бібліотечні фонди, була завезена саме з росії. У 2022 році Верховна Рада ухвалила законопроєкт про заборону ввезення книг з території рф та Білорусі, але він поки не підписаний. Тому я попрошу вас розповісти для наших глядачів, яка суть цього Закону. Чи допомагає він українському книговиданню та чому може відбуватися відтермінування його підписання?

Олександра Коваль: Закон прийнятий Верховною Радою і не заветований президентом, але і не підписаний президентом. І згідно з нашим законодавством, він все одно мав би набрати чинності через два тижні після того, як не надійшло вето від президента. Ну це вже, очевидно, не відповідальність Верховної Ради, чому він досі не опублікований як такий, що набрав чинності. Не беруся судити про причини, найімовірніше тут має певний вплив, знову ж таки, що є хороший Булгаков, хороший Пушкін, хороший, ну я не знаю, може, хтось із російських письменників ще живий, які можуть виступати активно проти путінського режиму, а Закон передбачає заборону ввезення і розповсюдження всіх книжок, всіх російських авторів, здається, за винятком тих, які померли до 1991 року.

Нагадаємо, Суспільне Культура — суспільний загальнонаціональний телеканал для культурного дозвілля. Кіно, театр і музика, цікаві програми про мистецтво, спецпроєкти та ефіри наживо з головних культурних та мистецьких подій країни.