Новини компанії

Редакція з тематики мовлення національних меншин UA: ОДЕСА продовжує знайомити з історією нацспільнот у другому сезоні проєкту «Відтінки України». Розповідь про гагаузку Ганну Старжевську з Одещини стане однією з 16 нових сюжетів про цікавих і талановитих представників нацспільнот з різних куточків України — ці історії вже у вересні цього року побачать глядачі UA: ПЕРШИЙ, UA: КУЛЬТУРА та регіональних телеканалів Суспільного.

«Відтінки України» — сторітелінговий проєкт власного виробництва Суспільного, який розкриває мультикультурність нашої країни та її різноманіття. Герої говорять не лише українською, а й мовою своєї національної спільноти, розповідають про традиції та звичаї своїх родин, про особливості рідного краю і розкривають свої таланти.

Читайте також: «Закрутка»: спецпроєкт, який Суспільне готує разом із нацспільнотами

У щойно відзнятій історії Ганни Старжевської наша героїня говорить українською мовою, але щедро приправленою гагаузькими й болгарськими словами. Ганна розповідає: власне тут, на березі річки Карасулак поблизу Болграда, всяке бувало в старі часи між цими двома етносами — був і довгий період, коли гагаузи й болгари, хоч і жили поруч, та майже не спілкувалися між собою, одружуватися ж представникам двох спільнот взагалі забороняли неписані правила їхніх старійшин.

Натомість сучасний Кубей — це село, яке є практично взірцем того, як болгари й гагаузи не тільки вільно спілкуються, а й зберігають власні культури, примножуючи таким чином єдину культуру держави Україна.

Своєрідним бастіоном оборони спадщини гагаузів став створений Ганною Старжевською музей, який вона назвала надзвичайно просто — «Стара къща», що в перекладі означає «Стара хата». Власне, цю назву їй підказали сусіди, які просто, звичною для мешканців Бессарабії мовою уточнювали, що саме дівчина хоче зробити з тієї старої «кищі» або ж «кишти», як називають тут хати.

Ганна сама багато зуміла досягнути — вже встигла й отримати вищу освіту, і попрацювати на велику міжнародну корпорацію, і за кордоном побувати. Але завжди пам’ятає про старт свого походу у життя і про людину, яка допомогла їй стати на ноги. Цією людиною стала рідна бабуся, яка забрала малу Ганну до себе в Кубей. У 2014 році, коли бабуся померла, Ганна вирішила змінити міське життя в Одесі на село — і знову повернутися до джерел, хай уже без бабусі, але в її домі, де все нагадувало дитинство. Вона поверталася в часи бабусиних казок і оповідок про життя-буття гагаузів. 

Серед усього різноманіття будівель села Кубей — музей, створений молодою гагаузкою. «Стара къща» запрошувала через гостинно відчинені двері до напівтемряви кімнат, заставлених старожитностями мешканців бессарабських степів. Будівля музею — 1924 року, місцеві експонати — переважно ужиткові речі гагаузів, а ще — ляльки-мотанки, робити які Ганну навчила односельчанка, бабця Олена.

Перших же своїх ляльок Ганна робила з качанів кукурудзи на городі рідної бабусі, тепер, коли робить мотанки за так званою суфрою (столом, традиційним для гагаузьких родин), — вірить, що вони можуть повертати в минуле. Те саме говорить і про старовинний одяг.

«Приміряючи давній етнічний одяг, перевтілюєшся в людину, яка раніше його носила. Це можливість прожити її життя», — говорить Ганна. Бордовий, чорний, темно-синій — кольори, притаманні одягу Бессарабії. Від бабусі Ганні залишилась сукня, яку та шила власноруч. Збереглися і швейні машинки: «Зінгер» та дитяча, на якій вчилася шити Ганна.

Згодом зрозуміла: не лише її одну приваблює старовинне і маловідоме — і вирішила популяризувати гагаузьку культуру й традиції для туристів, яких на Одещину приїздить доволі багато. Популяризувати свій музей Ганні допомогли раніше здобуті навички професійної журналістки-комунікаційниці. Причому просувала популяризацію старовинного завдяки абсолютно сучасним речам — зокрема, активно використовуючи соціальні мережі.

Команда Суспільного застали нашу героїню в день, коли у дворі її музею саме замішували глину для так званого чамуру — специфічної гагаузької цегли, з якої наша героїня хоче звести стіни майстерні, вкрити їх дахом з червоної черепиці — і зібрати там молодь, яку навчатиме етнічних ремесел нечисельного, але багатого історією і традиціями етносу гагаузів. Є в музеї й старовинний ткацький верстат, за який може сісти будь-хто з відвідувачів. Кожен може долучитись до пошиття доріжки, яка згодом стане своєрідним символом музею.

Зможуть усе це побачити й глядачі Суспільного —  залишається лише дочекатися виходу програми про гагаузку Ганну Старжевську з Кубея в степах Бессарабії.

А тим часом десь там, у Кубеї, триває своє розмірене і цікаве традиціями життя, поспостерігати за яким прагне дедалі більше туристів: тут уже став традиційним етнофестиваль з гагаузькими піснями й танцями та стравами місцевої кухні, сюди приїздять в експедиційні тури науковці-етнографи. А коли ми саме знімали програму «Відтінки України», до Ганни прибули чергові гості з Києва —  реєструвати перець і каварму (національну страву) з Кубея як нематеріальну спадщину.

Кубей щедро ділиться традиціями —  тут пам'ятають, що збережені традиції гагаузів потрібні не тільки новим поколінням гагаузів, а й новим поколінням всієї України.

Нагадаємо, Суспільне мовлення — єдине медіа в Україні, яке постійно створює проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин. 

Команда Центру співпрацює з редакціями Суспільного, що виготовляють проєкти мовами нацспільнот в Ужгороді, Чернівцях та Одесі: координує та консультує їх. UA: ЗАКАРПАТТЯ створює телепрограми угорською, словацькою, ромською, русинською, німецькою та румунською. UA: ОДЕСА — гагаузькою, молдавською та болгарською. Команда UA: БУКОВИНА виготовляє проєкти румунською.