Новини компанії

Становлення суспільного мовлення в Україні відбулося попри всі перешкоди — борги колишніх державних телерадіокомпаній, необліковане майно чи недофінансування. Протягом чотирьох років команда Суспільного мовника вкладала й продовжує вкладати свої знання, таланти, сили та натхнення в його розбудову задля захисту свобод, надання суспільству достовірної та збалансованої інформації про Україну та світ й налагодження громадського діалогу.

Це люди, які не тільки вірять у зміни, а й втілюють їх, розбудовуючи незалежний Суспільний мовник, який є атрибутом демократії. Ми розповімо історії членів правління Суспільного про виклики, мотивацію, співвідношення очікувань та реальності, а також їхню думку про те, яким бачать майбутнє мовника через 5-10 років.

Читайте також: Люди реформ: доленосні історії людей з команди Суспільного

Інна Гребенюк, членкиня правління UA: Суспільне мовлення

Розкажіть, з чим довелося зіткнутися, коли ви починали розбудовувати Суспільний мовник? Що вас мотивувало?

— Я долучилася до Суспільного мовника з моменту його створення, оскільки була обрана ще в першому складі правління. Для мене це велика честь і відповідальність. Я розумію, наскільки важливою для України, для розбудови демократії, суспільства в цілому і для кожного з нас є реформа Суспільного мовника, це і мотивувало мене погодитися на запрошення Зураба Аласанії й долучитися до його команди. Зараз, після чотирьох років роботи, можу сказати відверто, що жодного разу не пошкодувала про це рішення, хоча було багато викликів, політичний тиск, проблеми та складнощі юридичного, фінансового й організаційного характеру.

У таких ситуаціях найкращою мотивацією для мене є усвідомлення важливості й значущості для суспільства моєї роботи. Розумію, що розбудова Суспільного мовника вимагає не тільки тривалого часу, а й консолідації зусиль різних стейкхолдерів, що в українському суспільстві не так легко зробити. Але знаєте, чим складніші виклики й важче досягнути результату, тим більше це мене драйвить і мотивує не здаватися й рухатися вперед.

Багато запланованого вдалося втілити. Для мене реформа Суспільного мовника — це в першу чергу про віру в те, що «вода камінь точить». Усі ці чотири роки фінансово — це було виживання, а не розвиток. Однак першочергової головної мети — побудови Суспільного мовника як незалежної інституції — точно вдалося досягнути, не дивлячись на постійний політичний тиск.

Завдяки підтримці наших міжнародних партнерів, громадянського суспільства, експертного     середовища — ми змогли це зробити разом. Озираючись назад, я розумію, що зроблена колосальна робота. Збоку могло здаватися, що зміни повільні й ми стоїмо на місці, — але тільки тим, хто не бачив, як ми бігли. І хоча це не був спринтерський біг, але біг з перешкодами — це точно. Часу на тренування й підготовку ми не мали і оскільки ніколи не знаєш, які будуть перешкоди, — то і вчитися долати їх доводилося на ходу.

Чи співвідноситься те, що ви запланували кілька років тому, з тим, що вдалося втілити в реальності?

— Я розумію, як важко було працівникам Суспільного мовника всі ці роки, бо треба було не тільки якісно виконувати свою роботу в умовах обмежених ресурсів, а ще й відповідати на постійні виклики, адаптуватися до змін, вчитися комунікувати з регіонами, працювати у проєктному менеджменті, запроваджувати нові підходи до організації праці, створювати нові бізнес–процеси, починати застосовувати аналітичні дані й користуватися соціологічними дослідженнями, переходити на електронний документообіг тощо. А ще цього року за підтримки наших міжнародних партнерів ми почали великий проєкт трансформації системи управління та корпоративної культури.

Цей проєкт — значний стрибок у розвитку компанії. Другий «великий стрибок» — це запровадження повноцінного маркетингу з можливістю дослідження аудиторії, якого не було в компанії раніше. Рік тому до моєї сфери відповідальності — юридичний та міжнародний напрям — додався маркетинг і стратегічне планування. Ні першого, ні другого раніше в компанії ніколи не було. Якщо продовжувати асоціацію з бігом з перешкодами, то ми бігали ще й із зав'язаними очима. Разом із Наглядовою радою було розроблено й затверджено стратегію розвитку компанії на 2020–2022 роки. За рік запровадили функцію регулярних соціологічних досліджень і провели перші базові дослідження. Роботи ще дуже багато, але можна з упевненістю сказати, що це вже зовсім інший рівень роботи — вже втілені базові зміни й починаються глибинні трансформації.
   
Яким бачите майбутнє Суспільного через 5–10 років? Яким ви хотіли б його бачити у перспективі?

— Я дуже позитивно налаштована людина і вірю, що дорога назад — до державного мовника — неможлива. Вірю, що через 5–10 років Суспільний мовник користуватиметься найвищою довірою і різні аудиторії знаходитимуть для себе корисний та цікавий контент (саме в такому сполученні) на різних платформах. Я вірю, що Суспільний мовник буде належно й ефективно виконувати свою місію, при цьому не тільки надаватиме суспільству достовірну і збалансовану інформацію про Україну та світ — бо він це вже робить, а буде двигуном демократії й розвитку громадянського суспільства, української мови та культури, особистостей та українського народу в цілому. Також за 5–10 років я б хотіла бачити, що політики й представники органів державної влади розуміють цінність Суспільного мовника, усвідомлюють, що він є однією із засад демократичного суспільства. Відносини влади із Суспільним мовником перейдуть від «протидії» до «взаємодії» й вони матимуть за честь і гордість відвідувати саме програми Суспільного мовника.

Читайте також: Люди реформ: доленосні історії людей з команди Суспільного

Микола Чернотицький, член правління UA: Суспільне мовлення з 2017 по 13 травня 2021 року

Розкажіть, з чим довелося зіткнутися, коли ви починали розбудовувати Суспільний мовник? Що вас мотивувало?

— Початок роботи в правлінні був для мене великим викликом. Ті оптимізаційні процеси, які потрібно було зробити, викликали супротив у працівників, які не хотіли й не були готові до змін. Тож ця трансформація, зокрема регіонального мовлення, була дійсно складна.

Але було зрозуміло, що в парадигмі, в якій працювали на державному мовленні, неможливо побудувати Суспільне. Потрібно було докорінно змінити як організаційні процеси, так і сутність самого медіа. 

Власне мені допомагало розуміння, що ситуацію змінити реально, — коли це вдалося у Сумах. Ми мали масштабувати успіх однієї ТРК на всю країну. І потім кожен успішний приклад, кожна маленька перемога на філії, у творчому об’єднанні чи департаменті тут, у Києві, мотивували рухатися далі, продовжувати.

Чи співвідноситься те, що ви запланували кілька років тому, з тим, що вдалося втілити в реальності? 

— Ми втілили ті системні речі, які планували. Виробництво частини контенту винесли на аутсорс, на прозорий конкурс. Додали конкуренцію. Розірвали залежність від влади. Зараз ми сприймаємо незалежність Суспільного як щось само собою зрозуміле. Здається, ясна річ — Суспільний мовник незалежний! Але за цим твердженням стоїть велика робота і боротьба.

Ми уніфікувалися, почали працювати як одна велика компанія. Почали використовувати переваги великої команди і значного масштабу. Водночас відчуваємо й недоліки цієї неповороткості, тож почали розробляти правила і процедури, яких дотримуємося, покращуємо взаємодію.

Яким бачите майбутнє Суспільного через 5–10 років? Яким ви хотіли б його бачити у перспективі?

— Я хочу побачити сильний впливовий суспільний мовник. Хочу, щоб Суспільне було джерелом упевненості для українців, допомагало приймати усвідомлені рішення: як політикам, так і кожному громадянину. Щоб стало взірцем для медіаспільноти. Щоб кожен громадянин контактував із Суспільним, щоб ми підтримували постійний контакт зі своєю аудиторією. За 10 років ми будемо дорослим впливовим ЗМІ.

Дмитро Хоркін, член правління UA: Суспільне мовлення, відповідальний за платформу радіо

Розкажіть, із чим довелося зіткнутися, коли ви починали розбудовувати Суспільний мовник? Що вас мотивувало?

— У 2017 році UA: Українське радіо мало роздутий штат, редакції-дублери — наприклад, було три різні редакції класичної музики, недорозвинена мережа FM-передавачів загальнонаціональних радіостанцій та відірвана від загальної концепції регіональна мережа редакцій радіо у філіях. Проте бажання відновити справедливість — UA: Українське радіо та його канали UA: Радіо Промінь і UA: Радіо Культура мають бути лідерами — мотивувало змінити ситуацію.

Чи співвідноситься те, що ви запланували кілька років тому, із тим, що вдалося втілити в реальності?

— Так, усе заплановане здійснено. Проте найголовніше — вже майже ніхто не може згадати державне Українське радіо, наша аудиторія звикла до динамічного сучасного європейського радіо, що працює за стандартами журналістики. UA: Радіо Промінь стало майданчиком для зустрічі з зірками шоу–бізнесу, а на UA: Радіо Культура ви не проґавите жодної вагомої мистецької події нашої країни.

Чесно, навіть не віриться, що за 4 роки нам вдалося перетворити старий «брехунець» на радіо, за яке не соромно.

Яким бачите майбутнє Суспільного через 5-10 років? Яким би ви хотіли його бачити у перспективі?

— Потужна медіакомпанія, що впливає на суспільство, зберігши при цьому свою незалежність.

Ярослав Лодигін, член правління UA: Суспільне мовлення, відповідальний за платформу телебачення

Розкажіть, із чим довелося зіткнутися, коли ви починали розбудовувати Суспільний мовник? Що вас мотивувало?

— Коли два роки тому я приєднався до роботи на Суспільному мовнику, то зіткнувся з неоднорідним колективом у плані віку, кваліфікації та мотивації. Причому ця різниця подекуди доходить до екстремумів. Також зіткнувся з поганою технічною базою, де не було на чому знімати, не було де знімати, крім однієї-півтори студії, які були хоч якось придатні до модерного виробництва. Крім того, зустрівся з різним розумінням всередині команди, куди треба рухатися. Зараз здебільшого це змінилося. Особливо, що стосується нашої технічної бази, яка оновлюється.

Чи співвідноситься те, що ви запланували кілька років тому, із тим, що вдалося втілити в реальності? 

— Не в усьому: я не розраховував на інерцію… інерцію дуже старого телебачення, яке загалом є дуже інертним у своїх розгортаннях і рухах. Тут, скоріше, була негативна динаміка й починали ми з мінусів, а не з нуля. Ще я не врахував інерції державних грошей, яка дуже уповільнює процеси. На початку думав, що це буде швидше, але це неможливо, як я знаю тепер.

Яким бачите майбутнє Суспільного через 5–10 років? Яким би ви хотіли його бачити у перспективі?

— Через 5–10 років я бачу Суспільне інституцією, яка не викликає питання «навіщо?». Це сучасна, динамічна, цифрова компанія — яка перш за все виробляє корисний контент, у тому числі й художній. Компанія, що є лідером у новинах, а через 10 років — головним гравцем. Я бачу Суспільне, яке є частиною міжнародного та українського копродакшену у виробництві розважальних і документальних проєктів. Я бачу компанію, яка робить життя українців в Україні спокійнішим.

Зураб Аласанія, голова правління UA: Суспільне мовлення з 2017 по 13 травня 2021 року

Розкажіть, з чим довелося зіткнутися, коли ви починали розбудовувати Суспільний мовник? Що вас мотивувало?

— Декілька найважчих чинників:

• відсутність закону про Суспільне мовлення (анамнез цього закону на той момент нараховував два десятки років і декілька спроб втілення, вони не були марні, але не були й результативні);

• відсутність розуміння сутності Суспільного мовлення і його «базовості» в демократичній державі — як в політичних «елітах», так і в суспільстві. Такого розуміння не виникло і після прийняття закону;

• первісний бюджет Суспільного мовлення не враховував стратегії та плани розвитку компанії. Уряд обрав найпростіший — найпримітивніший, я б сказав, спосіб створення й бюджетування компанії: завести в Суспільне докупи всі обласні телерадіокомпанії та Національну телерадіокомпанію України, і просто скласти суму їхніх бюджетів;

• і найгірше: повна розруха у двох десятках об’єднаних компаній, у технічному й технологічному сенсі, але ще більше — в головах співробітників. Загальна картина і відчуття: все це забетоновано та законсервовано в 70-х роках минулого століття і жодного бажання змін немає ні в кого.

От, власне, масштаб завдань і удавана їхня нездоланність краще за все й мотивували.

Чи співвідноситься те, що ви запланували кілька років тому із тим, що вдалося втілити в реальності?

— Саме тоді, на початках, після аудиту поточного стану справ, прийшло тверде розуміння: зміни можна робити або швидко, або добре. І саме тоді була обрана фундаментальна стратегія «добре». Тобто не прикрашати фасад одного з 25-ти каналів швидкими рейтинговими досягненнями, а перебудувати — якщо вже країна вирішила не будувати з нуля — всю систему і створити незалежну українську інституцію назавжди.

Суспільне стало дратівним чинником для системи, оскільки таки змогло стати позасистемним. Але Суспільне поки не стало впливовою інституцією, на яку система  — будь-яка поточна влада плюс незмінні медіаолігархи — оглядається і стримується у своїх намаганнях підімяти під себе все суспільне життя.

Яким бачите майбутнє Суспільного через 5–10 років? Яким би ви хотіли його бачити у перспективі?

— Суспільний мовник розвивається послідовно і неухильно, не без помилок (некритичних), але в обраному напрямку. Через 5 років він твердо стоятиме вже на інституційних ногах — що означає недоторканність його для можновладців, продиктовану серйозною вагою і повагою в суспільстві, через 10 — він відіграватиме роль  камертону для українських медіа та виробників контенту.

Нагадаємо, UA: Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь, UA: Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.