Анастасія Коріновська, редакторка, продуктова менеджерка сайту Суспільне Новини, зізнається, що не мріяла працювати на телебаченні з дитинства, і її професійний шлях швидше став результатом цікавості та постійного пошуку. Анастасія переможниця відзнаки «Суспільний код – 2025» у номінації «Креативність: генераторка ідей». Це інтерв’ю — про її шлях до медіа, досвід на Суспільному починаючи з 2020 року, перехід із новин до диджиталу й про те, як вдається тримати баланс між особистим і робочим життям.
– Що вас привело до роботи в медіа?
– Я навчалась на факультеті журналістики в Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара, проходила практику в місцевій газеті й на ТБ. А також грала в КВК, у нас була команда «Крупа» — і завдяки цьому я вперше опинилася в кадрі. Нас запросили працювати на місцевий телеканал і ми вчились буквально на ходу: писали сценарії, записували інтервʼю з гостями, знімали сюжети. Це була ранкова розважальна програма — кілька годин прямого ефіру, багато жартів та імпровізації й перші навички телевізійної роботи.
Паралельно з цим я навчалась в університеті, пізніше перейшла на заочну магістратуру, бо хотіла більше часу приділяти роботі. Потім були спроби піти в інформаційний формат — я хотіла у новини, але, чесно кажучи, це було непросто. У лютому 2014 року, під час подій Євромайдану, я переїхала з Дніпра в Київ.
У мене не було досвіду в новинах, я шукала роботу і єдине місце, куди мене запросили, був проєкт «Битва екстрасенсів». Я його не дивилась, але подумала, що було б цікаво зрозуміти, як працює цей проєкт зсередини. За два тижні я зрозуміла, що не поділяю певних цінностей такого контенту, тому пішла.
Після цього мене запросили на радіо. Так я потрапила на «Радіо Вісті», де працювала редакторкою, робила сюжети, займалась випусками новин. Для мене це був потужний ривок у новинну журналістику, я потрапила в команду, де працювали сильні журналісти, і я у них багато навчилась. Згодом, коли радіо почало змінюватися і втрачати незалежність, я пішла.
Ще з 2014 року я дуже хотіла працювати на «Громадському», і коли з’явилась нагода, я подалась — тоді набирали команду сайту. Починала як редакторка і журналістка, з часом стала головною редакторкою сайту. Це був новий рівень відповідальності, командної роботи, бачення новин і цифрової журналістики. Під час роботи на «Громадському» я також захопилась виробництвом подкастів.
– Як ви долучитись до команди Суспільного?
– Я стежила за реформою, знала деяких людей, які працюють на Суспільному. У 2020 році мене запросили Ангеліна Карякіна й Тетяна Кисельчук. На той момент щойно запустили сайт Суспільне Новини, формувалась класна команда диджиталу, Ангеліна починала створювати єдиний ньюзрум, було багато викликів, тож я приєдналася.
Моїм першим завданням було зрозуміти, як працюють регіони в диджиталі, проаналізувати новини команд регіонів на сайті. Тоді новини на сайт ставили після того, як вони були в ефірі (це дуже пізно), ми це змінювали. Я стала заступницею головної редакторки ньюзруму, ми працювали над покращенням оперативності, фокусу подій та взаємодії між журналістами й редакторами ТБ, радіо та сайту. Починали розвивати Суспільне Новини в диджиталі, до центральної команди приєдналась Христина Гаврилюк, яка і побудувала роботу соцмереж новин.
Згодом я стала шеф-редакторкою сайту. Ми додали нові секції, налагоджували співпрацю з командами на місцях і журналістами в центральній команді. Разом із Вікторією Курчинською, редакторкою Суспільне Новини, працювали над покращенням візуальної складової, з’явилися фотокореспонденти, зокрема Ліза Серватинська, а також профільні журналісти. Паралельно займались покращенням функціоналу й вигляду сайту із Кирилом Єсіним, будували систему аналітики та зворотного зв’язку з командами. Важливим моментом був переїзд у ньюзрум на Хрещатик наприкінці 2021 року.
У перший день повномасштабного вторгнення ми організували безперервну роботу на сайті, роботу англомовного онлайну. Працювали цілодобово всі, звичайно. Стрічка, новини, онлайни.
Улітку 2023-го я зрозуміла, що не можу дати чогось нового. Ми вкладали купу сил, щоб, як мені здавалося, стояти на місці. Це був кризовий період для мене і я хотіла піти з компанії.
– Як ви перейшли в диджитал?
– Це був непростий час — професійно й емоційно. Тоді Вікторія Мурована, генеральна продюсерка цифрових платформ, Христина Гаврилюк, генеральна продюсерка новин, та Кирило Єсін, керівник розробки сайту, запропонували мені приєднатися до команди диджиталу, аби покрити деякі поточні та нові задачі. Ми трохи змінили структуру: я фактично долучилась до команди розробки, Анжеліка Заріцька очолила центральну команду сайту, Ярослав Прищепа став редактором регіональних новин, з великими матеріалами та спецпроєктами продовжили працювати Влад Азаров і Віка Курчинська, також ми запустили обмін новин з сайтами європейських мовників, перекладами яких займається Аліна Бугаєва.
Мої безпосередні задачі тепер — підтримка й оновлення на сайті згідно з потребами редакторів та аудиторії, а також аналітика. Моє завдання, щоб ми не пропускали те, що цікаво аудиторії, і щоб редакція бачила, що у нас працює: які теми «вистрілюють», а де ми провисаємо. Ще одна частина роботи — супровід розробки. Разом із командою створюємо нові функції для сайту: фотослайди, термінові новини, банери, спецпроєкти тощо. Ідеї виникають із досвіду, зворотного зв’язку, і ми намагаємося їх втілити. Також зараз я є редакторкою подкасту «У справах військових».
– Яким для вас був цей перехід?
– Для мене це сталося цілком природно. Я добре знаю, як працює сайт, як формується новина чи текст, скільки зусиль це потребує. І це розуміння допомагає — не тільки логічно, а й емоційно. Бо в основі всієї диджитал-інфраструктури все одно журналіст і редактор. І моє завдання — зробити їхню роботу зручнішою. Так, буває складно. У команди розробки свій ритм, мова, планування — я багато чого досі не розумію, але я вчуся. І я дуже вдячна за можливість, бо насправді я дуже вболіваю за Суспільне, але інакше, чесно кажучи, не уявляю, як могла б залишитися.
– Чи змінився ваш емоційний стан після зміни діяльності?
– Я вигоріла і намагалася змінити режим, але це виявилось не так просто. З 2016 року я працювала на стрічці новин, багато чого стало звичкою. Наприклад, ти не можеш просто лягти спати, поки не дочитаєш все, що відбувається. Або не можеш перестати шукати помилки — від одруківок до змістовних. Ніяково про це говорити й зараз, але мені потрібно було зупинитися. Важливо вміти тримати голову в порядку, мати інструменти, як вчасно «переключитись», або просто підтримати себе. Це дуже важливо. У мене такого вміння не було. І що більше я працювала, то легше входила у високий ритм, але потім дуже складно вийти з нього. Мені знадобилося кілька місяців, щоб просто перестати, прийшовши додому, одразу відкривати стрічку в адмінці сайту, поредагувати щось, і постійно читати новини. А потім — навпаки — настала фаза, коли я відчувала, що «випадаю» з тем. Не розумію, що відбувається. Зараз я намагаюся тримати баланс. Бо я працюю з інформаційним мовленням: ми відстежуємо тренди, підбираємо формулювання, щоб сайт мав більше переглядів — Google-пошук дуже важливий для нас. Тому мені потрібно розуміти, які слова краще працюють, як описати подію коротко. Я повертаюсь до того, що і робила, просто намагаюсь робити це більш свідомо. Мій шлях до балансу триває.
– Як, на вашу думку, змінилось Суспільне з 2020 року?
– Суспільне цитують, бо це адекватне медіа, де є перевірена інформація. Люди можуть бути підписані на сотні телеграм-каналів, але перевіряють інформацію на Суспільному. Є вчасні й точні новини, є журналісти на місцях подій, є присутність на всіх платформах і у всіх соцмережах. Це і створює довіру. І це щоденна робота, побудована на процесах, які у 2020-му тільки створювались і десь не спрацьовували або наштовхувались на опір.
Суспільне стало більш уважним до різних груп людей, зʼявилося більше проєктів, зокрема дитячий і підлітковий контент. Зʼявились проєкти, які до душі різним людям, і це чудово. У Суспільного зараз 14 млн підписників і мільйон на ютубі Суспільне Новини (підпишіться, якщо ви ще цього не зробили). І це те, чого не було у 2020-му.
Окрім цього, на Суспільному є увага до внутрішнього партнерства. Я ціную це, бо без команди, без співпраці, реалізувати складну задачу дуже важко. Важливо мати можливість звернутися до колег за підтримкою або порадою.
– Що б ви порадили новачкам, які приєднуються до команди Суспільного?
– Бути терплячими. Адаптація у такій великій організації, як Суспільне, може зайняти час. Важливо розуміти, як працює компанія, де що знаходиться, як організовані процеси. Журналістам, які приходять після університету, або під час навчання, я б порадила більше працювати над ідеями й темами, вміти пропонувати їх. Не боятися братися за складні теми, не копіювати те, що вже робили інші медіа, прагнути додати щось нове, висвітлити нову проблему. Також важливо знати продукт, те, що робить Суспільне, стежити за новинами й проєктами.
– Як вам зараз вдається підтримувати баланс?
– У мене це виходить завдяки домовленостям із собою та близькими. Важливо визначити час, коли я можу бути недоступною, щоб зберегти можливість переключитися. Для мене це зараз легше, оскільки я не працюю в такому ж темпі, як, наприклад, журналісти. У них часто графік залежить від зовнішніх факторів, і це дуже складно. Я намагаюся знаходити час для відпочинку і для занять, які приносять мені задоволення. Наприклад, я почала займатися спортом, і це стало для мене справжнім відкриттям. Раніше я була проти цього, але тепер відчуваю, як це позитивно впливає на моє самопочуття і настрій. Крім того, я люблю гуляти пішки, слухати подкасти або музику. І звісно, спілкування з людьми з інших сфер дає мені нові ідеї та можливість зрозуміти, як зовні бачать нашу роботу. Важливо знаходити час для таких зустрічей.
– Що для вас означає перемога в «Суспільному коді»?
– Я вдячна команді, перемога означає, що мої ідеї можуть бути цікавими та корисними. Мені також дуже подобається, що ця номінація зосереджена на пошуку рішень, адже креативність — це про те, що у кожної проблеми або ідеї є наступний крок. І хоча процес пошуку і втілення ідей не завжди простий, це завжди може бути цікаво.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Матеріал підготувала Дарʼя Гонтарєва
Фото — Валерія Мезенцева
