Новини компанії

Про російську дезінформацію й про те, як розпізнати інформаційно-психологічний вкид ворога і підвищувати медіаграмотність, про роботу Суспільне Харків в умовах обстрілів та особисте — розповів шеф-редактор східного хабу Суспільного та Суспільне Харків В’ячеслав Мавричев у подкасті Радіо «Накипіло». Автори — Марія Малевська та Сашко Бринза.

— Розкажи про найкринжовіші та найприголомшливіші фейки, з якими ти стикався під час роботи.

— Хочу розповісти про те, із чим я стикався у 2014 році, коли ми працювали на Донбасі. Одразу після звільнення Слов’янська ми приїхали в місто. Ми працювали з місцевими й дізнавалися, як вони пережили окупацію. До нас підійшла жінка й стала розповідати фейкову історію, ніби після того, як зайшли українські військовослужбовці, вони почали добивати своїх поранених побратимів і вирізати їм органи.

Одразу починаєш працювати, як репортер. Питаю, чи бачила вона це на власні очі, на що моя співрозмовниця відповіла ствердно. Коли ж я попросив показати, де саме це сталося, жінка почала говорити, що їй розповіла про це сусідка. Тоді я запитав, де ця сусідка. Виявилося, що вона виїхала. Коли я почав уточнювати деталі, то відразу побачив, що це абсолютний вкид.

Якщо з фейками в соцмережах ми розуміємо, як боротися, бо є інструменти, які дуже легко опанувати, є величезна кількість фахових спільнот, де пишуть, як виявляти фейки, то з фейками, які ми чуємо від наших близьких і знайомих, боротися найважче. Тому варто пам’ятати: якщо вам розповіли щось близькі, родичі чи знайомі, це не завжди мусить бути правдою.

Читайте також: «Не лишає слідів»: Дмитро Хоркін про те, чому Українське Радіо слухають в окупації

— На твою думку, від чого залежить схильність людини вірити фейкам, дезінформації, ІПсО? Чи впливають на це рівень освіти, вік і професія?

— Мені дуже хотілося б сказати: що освіченіша людина, то менше вона схильна вірити фейкам. Але це неправда. Я зустрічав велику кількість офіцерів силових відомств, які є професіоналами, але одночасно, наприклад, можуть бути антивакцинаторами. Я зустрічав лікарів і професорів, які вірять у нісенітницю про польських військовослужбовців, розселених по підвалах багатоповерхівок і харківських готелях.

Мені здається, що під час війни в усіх нас броня стала тоншою, а забороло — крихкішим. Сам іноді ловлю себе на тому, що якоїсь миті на кілька секунд можу в щось таке повірити. Думаю, що нині стало значно більше людей, які вірять фейкам через постійний стрес.

Читайте також: Розмаїття в медіа в умовах війни: продюсерка Суспільне Одеса взяла участь у навчанні в Німеччині

— Як ти оцінюєш загалом рівень медіаграмотності українського суспільства сьогодні? Чи зріс рівень медіаграмотності серед українців?

— Зростає. ІПсО почалися ще задовго до повномасштабного вторгнення. Думаю, із 2004–2007 років. Я дуже чітко почав бачити, як росія працює в інформаційному полі з 2013–2014 років. Починаючи з Євромайдану, потім на Донбасі з цими «розп’ятими хлопчиками», із вкидами, які ми вислуховували на щойно звільнених тоді територіях. Скільки неймовірної кринжухи ми тоді чули...

Нині ж дедалі більше людей, зокрема медійників, занурюються, приділяють цьому час і ведуть спільноти у соцмережах, які переростають у курси та майстеркласи. У моїй бульбашці мені здається, що нині відбувся суттєвий прогрес, якщо порівнювати з нулем, який ми мали 2014 року. Це справді ривок.

— Чи були спроби атак на редакції Українського Радіо в Харкові чи Суспільне Харків? Чи готувався ти 24 лютого, коли зрозумів, що почалося повномасштабне вторгнення?

— Суспільне весь час — від початку повномасштабного вторгнення і донині — відчуває ці атаки. Вороги намагаються зламати наші корпоративні електронні адреси, отримати доступ до наших ресурсів. На жаль, з нами стався випадок, коли росіянам вдалося частково пошкодити наші сервери і ми втратили частину архівів. 

— Як тебе як журналіста змінила ця майже тисяча днів повномасштабної війни?

— Я дуже радий, що колись обрав саме цю професію. Сьогодні я почуваюся на своєму місці, роблю те, що маю робити. Це те, що допомагає мені як професіоналові і як людині весь цей час не з’їхати з глузду. Тому що я зайнятий тією справою, яку люблю, я зайнятий тією справою, у якій наче непогано розбираюся, і відчуваю, що це справді важливо й корисно нині для мого міста й для моєї країни. Тому мене не змінила повномасштабна війна, вона мене зацементувала й переконала в тому, що колись я зробив правильний вибір.

Повне інтерв’ю слухайте за лінком. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні. 

Фото: Сашко Бринза / Радіо «Накипіло»