Новини компанії

У суботу, 24 серпня, о 21:00 до Дня Незалежності відбудеться телепрем'єра документального проєкту Суспільного «Будапешт. Бомба під незалежність»* на Першому каналі Суспільного. Стрічка присвячена 30-річчю підписання Будапештського меморандуму 1994 року і розповідає докладну історію його підписання. У фільмі використана унікальна хроніка, що вперше буде доступна глядачам, розкриваються невідомі факти та історичні події, які вплинули на подальший розвиток державності в Україні.  

Найповніші, часом несподівані відповіді на ключові питання, пов’язані з Будапештським меморандумом, розкривають спікери проєкту: Мар’яна Буджерин, старша дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді; Ігор Смешко, політик і колишній голова Служби безпеки України; Сергій Плохій, історик, директор Гарвардського українського наукового інституту; Микола Філатов, генерал-майор, колишній заступник командувача 43-ї армії Ракетних військ стратегічного призначення СРСР; Валерій Чалий, політик, дипломат, колишній посол України в США; Юлія Мостова, журналістка, головна редакторка видання «Дзеркало тижня»; Юрій Костенко, політик, народний депутат України 1 скликання (1990–1994), колишній міністр охорони природного навколишнього середовища України. Одне з останніх прижиттєвих інтерв’ю для фільму дав Олександр Мартиненко, журналіст, колишній прессекретар президента України Леоніда Кучми.

Читайте також: «Кнопка все одно була в Москві»: Макаров про ядерне роззброєння України у фільмі Суспільного

За словами автора й оповідача проєкту «Будапешт. Бомба під незалежність» Юрія Макарова, ядерна зброя від самісінького початку стала однією з найбільших фобій людства — відразу після закінчення Другої світової люди почали боятися наступної, ще страшнішої. За Будапештським меморандумом 1994 року, США, Велика Британія та Росія пообіцяли поважати суверенітет України в обмін на передачу Києвом ядерної зброї Москві. Що ж дало Україні ядерне роззброєння?

«Якоюсь мірою це про забобон: мовляв, якби Україна 1994 року не віддала свою ядерну зброю (а ми по факту були третьою ядерною потугою світу), на нас би не напали. З кожною складовою цього твердження треба розбиратися окремо по пунктах, що й зробили автори нового документального фільму “Будапешт. Бомба під незалежність”. Бо диявол, як завжди, в деталях, але ці деталі всі практично на поверхні: ще живі багато ключових учасників подій, уже оприлюднено безліч документів і свідчень. Суспільне намагалося розповісти цю колізію сумлінно, переконливо, без спекуляцій, але й так, щоби не було нудно», — говорить Юрій Макаров.

Дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді Мар’яна Буджерин зазначає, що між стабільністю і свободою завжди існує компроміс, і в останні дні радянської імперії Вашингтон, адміністрація Джорджа Буша-старшого, безумовно, віддавали перевагу стабільності. 

«Страх перед цією гігантською багатонаціональною імперією, що налічувала 200 різних національностей, та ще й з ядерною зброєю на додачу, міг обернутися великою катастрофою. І більше того, з точки зору Вашингтона, існувало питання контролю над озброєннями, це була ставка на те, щоб спонукати українців залишитися в якомусь стабільному, оновленому союзі. І щоб не допустити таких ситуацій, як “Югославія з ядерною зброєю”... Так думали у Вашингтоні», — говорить спікерка фільму.

Відомий історик Сергій Плохій вважає, що українці не усвідомлювали на той момент цінності ядерного арсеналу.

«Коли відбувалося роззброєння, фактично більшість населення не розуміла цінності зброї, цінності миру. Частково через те, що всі ці цінності виявилися розмитими й скомпрометованими радянською пропагандою часів Холодної війни. В цінність таких речей вже ніхто не вірив. І головний моральний урок полягає в тому, що що б ми не будували, про що б ми не мріяли, ми завжди маємо мати можливість це захистити», — зазначає Сергій Плохій.

За словами політика і дипломата Валерія Чалого, український політикум був розколотий між минулими партфункціонерами з комуністичною ідеологією, та новими — «Народним рухом» та партіями, які вийшли з «Народного руху». 

«Ми це все пам'ятаємо, але настрої у людей також були неоднозначні. Тобто, дуже багато років у людей українських існувала ілюзія, що ми можемо нормально співіснувати з великою Росією, навіть такою, яка змінюється й авторитарно будується. Це було видно вже давно, що там з демократією закінчили досить швидко. Але все одно думали, що це можливо і можна взаємовигідно будувати стосунки. Це, звісно, була велика помилка історична», — розповідає Валерій Чалий.

«На тлі всієї Європи, яка пожинала дивіденди миру, вирішила, що більше недоцільно інвестувати в оборону, що якщо хочеш миру, готуйся до миру. Якщо ви можете просто думати про мир, він матеріалізується. Якщо просто уникати цих страшних слів, таких як війна, загроза і так далі. Всім нам довели, що ми помилялися. Європейцям також, не лише українцям. Тепер ми розуміємо: хочеш миру — готуйся до війни», — ділиться Мар’яна Буджерин.

Дивіться також: Юрій Макаров про Будапештський меморандум і без’ядерний статус для України

Зйомки документального фільму «Будапешт. Бомба під незалежність» проходили в Україні, США та Угорщині. 

Творча команда

• Автор та оповідач: Юрій Макаров
• Режисер: Роман Синчук
• Креативна продюсерка: Олеся Моргунець-Ісаєнко 
• Оператор-постановник: Олег Авілов
• Режисер анімації: Ольга Гаврилова
• Виконавчий продюсер: Олександр Опанасюк
• Продюсер: Володимир Ладижець

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

* Документальний фільм створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Суспільного Мовлення і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.