Новини компанії

Війна на початках дуже жорстко викреслила російську мову, але потім ми почали фіксувати тренди повернення до неї, констатує мовознавиця, доктор філологічних наук Орися Демська у програмі «Час інтерв'ю». В ефірі Радіо Культура Орися Демська розповіла ведучій Наталії Грабченко про силу мови,  одну з новітніх тенденцій розвитку мов у світі, коли йдеться не про рецепцію мови, а економічну чи політичну силу мови.

Читайте також: Головне завдання Радіодиктанту — єднання суспільства, — Юлія Шелудько

— Сучасні тенденції розвитку української мови. Які вони? 

— Дякую за цей кут зору. Він далеко не простий. Чи я сьогодні тут дам відповідь? Швидше ні. Насамперед справді дуже важлива історія — пам'ятати про те, звідки ми вийшли. І тут я буду покликатися на Остапа Українця з його «Підпільною гуманітаркою», де він, власне, говорить про суржик. Він дуже добре описує цю природу теперішнього суржику, його феномен. Він, зокрема, говорить про те, що ті люди, які повертають собі українську мову, до свого репертуару мов додають ще одну мову, яка десь там глибоко в пращурах була. Чи одразу можна говорити якісно, красиво, без помилок? Тут я можу розчарувати всіх. Навіть людина, яка все своє свідоме життя розмовляла українською мовою, має дипломи, і якщо це родинна мова, мова спільноти, то вона ніколи не буде бездоганною. І в тім сила мови. 

— Не слабкість, а сила мови. Так? 

— На помилках вчаться. Саме життя є досвідом спроб і помилок. У західній освітній традиції вважається, що найвищу оцінку варто ставити тоді, коли дитина зробила помилку і сама її виправила. Ми помиляємося зазвичай в слабкій позиції. І коли ми верифікуємо помилку у своїй слабкій позиції, коли ми її опрацьовуємо, то ця позиція стає сильною. Я ніяк не закликаю бути безграмотними. Зрозуміло, що треба читати книжки, дивитися хороші фільми в українському дубляжі чи українською мовою. У нас справді цей культурний продукт дуже якісний, а наш книжковий ринок в останні роки просто розквіт. Але дорога дається тому, хто йде. Тож говоримо, робимо помилки і виправляємо ці помилки. Але тут є інший момент. Ми, як спільнота, ставимося до  мови гіпертрофовано сакрально. Тобто людина ще рота не встигла відкрити, а ми вже починаємо, що «ти неправильно наголосив, неправильно вимовив, не таке, а таке слово». Моментально людині демонструємо її ще невправність. І це погано. 

Наступна тенденція, про яку я хочу говорити і про яку зазвичай не говорять колеги-мовознавці, це те, що українська мова зі стану мови, яку захищають, мусить щораз більше переходити до мови проактивної. І цьому якнайбільше помагає її статус державної. Бо якщо це державна мова, то це мова домінантна в цьому суспільстві. І тут для української мови є два завдання. З одного боку, треба побудувати державний стандарт. Тобто ми маємо мати одну форму, яка є уніфікована. Бо якщо держава комунікує з громадянами державною мовою, то ця комунікація має бути рівною з усіма громадянами. Так само громадяни мають послуговуватися тим самим мовним інструментом державної мови. 

— Поняття розвитку української мови виходить далеко за межі цього державного стандарту. Але як бути, якщо людина продовжує говорити російською, бо боїться зробити помилку? Треба починати говорити? 

— Уже давно треба було почати говорити. На рівні освіти середньої школи, на жаль, тенденції різні. Війна на початках дуже жорстко викреслила російську мову. Але потім ми почали фіксувати тренди повернення до неї. І це відповідальність батьків, керівництва шкіл, університетів.

— Тобто ми знову відкочуємося назад? Чому такі гойдалки?

— Найгірша історія в цьому відкаті, що саме російськомовних українців якнайбільше розстрілює російська армія. Тобто я не знаю, як розмовляти з батьками, які кажуть про обмеження, безвідповідально наражаючи дітей на наступне вбивство. Бо росія нікуди не дінеться. Вона прийде туди, де говорять російською. І вона вбиватиме тих, хто розмовляє російською мовою, але не хоче бути росіянином. 

Читайте також: Радіодиктант національної єдності-2023: як взяти участь

— Що потрібно зараз робити для дітей, які хочуть знати мову?

— Ми живемо у світі, і він не чорно-білий. Він багатоколірний. Сила мови — це ще одна з новітніх тенденцій розвитку мов у світі. Це коли ми говоримо вже не про рецепцію мови, а економічну чи політичну силу мови. Політично сильна мова присутня в міжнародних інституціях. Наприклад, як українська в ООН або коли Україна стане 25-им членом Європейського Союзу. Якщо ми гармонізуємо мовне законодавство України і Європи, то українська мова має великий шанс стати 25-ю офіційною мовою ЄС. Тут ми говоримо про політичну силу мови. Є економічна сила мови. Щонайменше з початку 21 століття існує ринок мовних товарів і послуг. На цьому ринку вся освітня історія: вивчення мови як іноземної, туризм, креативні індустрії й так далі. Це товар, на який є попит і пропозиція. Сьогодні людина, яка вирішує вивчати іноземну мову, інвестує в себе. І тоді мова вступає в конкуренцію. Тобто нам вже треба думати, щоб ми не опинилися в кінці конкурентного ряду.

Так, якщо порівнювати українську мову з англійською чи німецькою, а це мови колишніх імперій, то це нерелевантне порівняння. Ми ніколи не були імперією. Але коли українську порівнювати з норвезькою, чеською чи польською, то тут ми спроможні конкурувати й повинні це робити. Ба більше, якщо ми подивимося на Центрально-Східну Європу, то ми найбільші тут. І нашим неволодінням українською мовою, небажанням розмовляти ми послаблюємо себе економічно. Тому що будь-хто, хто після війни прийде відбудовувати Україну, буде обирати, яку мову для локальної комунікації вивчати. Ринок мовних товарів і послуг англійської мови у 2016 році — 56 мільярдів доларів. А така річ, як локалізація комп'ютерної гри? Хто грає, той знає, що є ігри, де є українська мова, а де нема. А це, знову ж, гроші.

— Багато наших дітей зараз за кордоном і дуже часто вони мало приділяють часу українській мові. Чи не буде втрачений зв'язок з Україною, з мовою? Що ви думаєте? 

— Це виклик, який виходить за межі мови. З війною виникла, я б це назвала, метадержава. Європейський простір до війни — це люди, які живуть у певних кордонах, це держави зі своїм національним законодавством, це міжнародне законодавство. І тут раптом війна, кілька мільйонів людей опиняються за межами кордонів, але не перестають бути громадянами й не перестають бути залученими у цей світ. І це не діаспора, не еміграція чи імміграція. Це люди, які, живучи за межами фізичного кордону, залишаються в межах ментальних кордонів. Очевидно, не всі, бо хтось уже інтегрувався. Але хтось таки зберігає свою належність до української політичної нації, до української держави. І мова для нас тримає цей світ, ту метадержаву, яка за фізичними межами. Ці люди, очевидно, збережуть мову. Я б сказала так: усі, хто може, зберігайте, бо це стрижень. Але обов'язково додавайте до цього стрижня інші мови чи мови тих країн, в яких ви перебуваєте. Бо відмовитися найпростіше, але назад вороття не буде. Ні Європа, ні цивілізований світ, вже не повернуться до 23 лютого 2022 року. І мова так само. Я бачу спроможність і силу української мови в тому, що десь вона збережеться, а десь залишиться німим спогадом. Це Європа. Ми в багатомовному світі й завдання полягає в тому, щоб зберегти різноманіття. Тому що монокультура, це погано.

Повне інтерв’ю можна послухати за посиланням.

Зазначимо, 27 жовтня об 11:00 Радіодиктант національної єдності-2023 звучатиме по всій країні на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, наживо транслюватиметься в ефірі телеканалу Суспільне Культура, на ютуб-каналі Українського Радіо і на фейсбук-сторінках Суспільного. Цьогоріч авторкою тексту Радіодиктанту стане поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко. Читатиме актор, театральний режисер Олексій Гнатковський. 

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Фото — з фейсбук-сторінки Орисі Демської