Новини компанії

У п’ятницю, 21 квітня, о 21:10 телеканал Суспільне Культура презентує новий документальний фільм власного виробництва «Мʼяка сила. Зрушити Європу». Це історія про чотирьох українських мисткинь, кожна з яких зіткнулася з особистими викликами після повномасштабного вторгнення та зрештою знайшла власний шлях, аби ближче познайомити європейців з Україною та українською культурою. 

Авторка і режисерка фільму — Надія Миколаєнко, продюсерка — Ксенія Шубеляк.

Читайте також: Суспільне готує фільм про Квітку Цісик

Події фільму розгортаються у Парижі, Відні, Варшаві та Бордо. Сфери діяльності героїнь різняться, як і місця їхнього перебування. Акторка Оксана Черкашина живе і працює за кордоном вже декілька років, хореографка Олена Шоптенко опинилася в іншій країні після повномасштабного вторгнення, письменниця і режисерка Ірина Цілик та співачка Марина Круть живуть в Україні, але регулярно їздять до Європи для виступів та спілкування з іноземною аудиторією.

Глядачі фільму не лише почують історії героїнь з їхніх вуст, а й спостерігатимуть за їхнім побутом та роботою, побачать відео з виступів, мистецьких акцій та подорожей.

Про головну ідею фільму і роботу над ним, важливість культурної дипломатії та особисті відкриття під час роботи над проєктом розповіла авторка й режисерка «Мʼякої сили» Надія Миколаєнко.

Чому говорити про культурну дипломатію сьогодні важливо?

— Думаю, ніхто не сперечатиметься, що нам сьогодні дуже потрібна підтримка інших країн і громадян інших країн. Від неї великою мірою залежить наша перемога. Але люди схильні підтримувати тих, кому вони довіряють, кого вони добре знають. А про нас, на жаль, досі знають доволі небагато. Тому культурна дипломатія надзвичайно важлива. Люди мають знати, з ким вони мають справу, хто такі українці, що це за культура, що це за мова і що це за люди. І надзвичайно важливо, щоб світу про нас розповідали ми самі. 

З іншого боку, діяльність наших культурних діячів і діячок за кордоном оповита міфами й упередженнями. Звичайно, вони мають під собою певне підґрунтя, хтось дійсно скористався ситуацією, щоб просто поїхати з країни. Але такі випадки, на щастя, поодинокі. Натомість більшість з наших митців дійсно важко працюють на нашу спільну перемогу, і часом постають перед викликами, масштаб яких до роботи над фільмом я певною мірою недооцінювала.

Що найскладніше у їхній роботі?

— Найскладніше — «достукатися» до європейської аудиторії, бути по-справжньому почутими. Бо нам тут зсередини іноді здається, що все зрозуміло й очевидно, що всі за кордоном нас підтримують. А коли приїжджаєш туди, то розумієш, що все не зовсім так. Не всі беззаперечно підтримують Україну. Хтось просто живе своїм життям, хтось чує інші «голоси». Адже досі є дуже багато російського впливу. Про це в нашому фільмі є окрема сюжетна лінія, і вона в контексті цієї теми не менш важлива, ніж історії самих мисткинь.

Наші героїні зустрічаються з різним ставленням у різних країнах. І я відверто захоплююся, як вони з цим справляються. Дуже важко сприймати нерозуміння. Адже нам очевидно: у нас відбуваються злочини, нас знищують. Про це хочеться кричати. Але річ у тому, що  крик погано працює. Треба знаходити в собі сили лишатися щирими, але десь стримувати емоції й говорити максимально ефективно. Щоб люди не закривалися на цей біль, а щоб були готові нас вислухати, пізнати й підтримати.

Як ви обирали героїнь для фільму?

— Ми хотіли, щоб наші героїні відрізнялися одна від одної своїм шляхом, сферою своєї діяльності, своїм досвідом. Одна з них вже кілька років жила за кордоном, інша поїхала з Києва разом з дитиною 24 лютого. Ще дві героїні переважно живуть в Україні, але часто їздять в Європу. Ця вибірка, на мою думку, репрезентативна. Кожна з героїнь має свою долю, але одночасно ці долі спільні для багатьох українок. 

Звичайно, ми знаємо їх як мисткинь, як культурних діячок, як тих, кого ми часто бачимо по телебаченню чи в соцмережах. Але під час роботи над фільмом я побачила також просто людей, жінок, яких мільйони, які або виїхали за кордон, або вимушені весь час «кататися» туди-назад. Це такі самі дружини, мами, подруги, які іноді не знають, як правильно вчинити, які постійно вчаться й у цьому процесі намагаються бути максимально корисними.

Що найголовніше вам хотілося б сказати глядачам?

— Хотілося б надихнути людей зрозуміти свою силу. У героїнь фільму велика аудиторія, вони яскраві представниці у своїх мистецьких сферах, вони формують образ українців і знайомлять іноземців з українською культурою. Але наших за кордоном дуже багато, і кожен може бути тією людиною, на яку будуть дивитися і казати: «Ого, оце українці круті!». Ми всі можемо показувати, що ми такі самі європейці, що наша культура — це частина європейської культури, і дуже важлива частина.

І ще хотілося б спонукати українців бути добрішими одне до одного. Під час зйомок одна з наших героїнь розказала про один зі своїх найбільших страхів — що коли вона повернеться до України, її тут не приймуть. Я дуже сподіваюся, що люди подивляться цей фільм і ще раз відчують, що наша сила в єдності, що у нас всіх є спільна мета — перемога України. І кожен на своєму місці робить те, що може, щоб наблизити цю перемогу.

Суспільне Культура — загальнонаціональний телеканал для культурного дозвілля. Кіно, театр і музика, цікаві програми про мистецтво, спецпроєкти та ефіри наживо з головних культурних та мистецьких подій країни.

Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.

Фото — Анастасія Мантач