Новини компанії

У Київському телецентрі «Олівець» відбувся допрем’єрний показ першої стрічки документального серіалу «Діагноз: ВІЛЬНІ» — про те, як в СРСР знищували «незручних» людей за допомогою каральної психіатрії. 

Торік цей проєкт для UA: ДНІПРО переміг у конкурсному відборі у межах програми «Створюй із Суспільним» (про умови участі у відкритому відборі регіональних телепроєктів на 2022 рік дивіться за посиланням). 

Читайте також: Прем’єра власного фільму-розслідування «Бити. Молитися. Тримати»

За словами генеральної продюсерки регіонального мовлення Суспільного Марії Фрей, документальний серіал підняв на поверхню малодосліджену в медіапросторі тему каральної психіатрії, яку за радянських часів застосовували до проукраїнських політв’язнів та дисидентів.

«Цей проєкт, як понад 50 інших, — це проєкти-переможці, які були обрані на конкурсному відборі “Створюй із Суспільним”. Мистецький конкурс запроваджений спеціально для маленьких локальних продакшенів, що хочуть робити якісний контент для телевізійних платформ. Коли у 2020 році проводився відбір на тематику замовчуваних історій радянських часів, переможцем стала досить юна команда. Оскільки більшість членів команди народилися вже в незалежній Україні, ми довго думали, чи зможуть ці люди показати історію радянського періоду таким чином, щоб вона була цікавою і торкнула телевізійну аудиторію. Та коли ми нещодавно подивилися першу серію, то зрозуміли, що їм це вдалося», — зазначила Марія Фрей.

Щоб максимально розкрити той період, творці документального циклу об’їхали чи не всю Україну, зібравши свідчення живих очевидців — жертв каральної психіатрії та їхніх близьких, унікальні архіви СБУ, а також документальні підтвердження українських та міжнародних дослідників-правозахисників. 

«Часи Андропова, Хрущова вважаються більш-менш демократичними, адже тоді Радянський Союз засудив Сталіна. Але саме тоді й почала розвиватися каральна психіатрія, коли людей, які просто говорили про те, що хочуть демократії, свободи говорити українською мовою, визнавали психічно хворими й запроторювали до лікарень. І в стилі тоталітарного режиму все це замовчувалося, — поділилася Дар’я Твердохліб, керівниця проєкту та співзасновниця громадської організації «Спільнота активної молоді», яку долучили до створення серіалу на умовах аутсорсу. — Тому ми командою вважаємо, що тоталітарна система в принципі не може існувати. Водночас ми дуже раді, що під час зйомок познайомилися з такими людьми, як Йосиф Зісельс. Саме він зібрав картотеку, завдяки якій ми сьогодні можемо називати імена людей, що постраждали від примусового лікування».

Окрім цього, для проєкту відзняли художню реконструкцію за участю зірок українського кіно. Зйомки відбувалися в театрі ім. Т. Г. Шевченка у Дніпрі, а також у приміщеннях Дніпровської філії, яку на деякий час перетворили на психіатричну лікарню та приміщення КДБ. Водночас український композитор Тарас Галаневич (гурт OY Sound System) спеціально для проєкту «Діагноз: ВІЛЬНІ» створив авторську музику. 

Загалом документальний цикл складається з восьми серій. Перша й остання серії розповідають про каральну психіатрію в Україні часів СРСР та сьогодні. Ще шість випусків присвячені окремим постатям, які відбували примусове лікування у Дніпропетровській психіатричній лікарні. Герої розкажуть про свій життєвий шлях, пережитий досвід каральної психіатрії й про те, як, вийшовши на волю, продовжували свою діяльність. 

«Цим ми хочемо показати не те, якими нещасними були наші герої, а те, що попри всі катування вони продовжили свою діяльність і багато зробили для розбудови України», — додав співавтор ідеї та учасник команди Strum Studio Владислав Мельничук. 

У передпоказі першого епізоду документального серіалу взяли участь також експерти та громадські діячі, дисиденти й радянські політв’язні. Серед них український дисидент єврейського походження Йосиф Зісельс, який в середині 70-х років першим почав збирати картотеку з імен та історій тих, кого радянська система запроторювала у психлікарні.

«Я дивувався всі ці десятиріччя тому, що ніхто не звертає уваги на одну з найбільш болючих сторінок цієї репресивної системи — початок масової каральної психіатрії, яка припадає на кінець 60-х років. Звичайно, такі випадки були й раніше, але саме Андропов цю систему ввів у широкому форматі. Я почав збирати свою картотеку в 1976 році, коли ще працював інженером вимірювання на телецентрі. Вже тоді був пов’язаний з українськими дисидентами. Двічі ув’язнений з політичних мотивів, терміни невеликі — кожний по три роки. І ми до цього готувалися. Але до психіатричної лікарні приготуватися неможливо, бо ти не маєш терміну свого ув’язнення, — відверто розповів Йосиф Зісельс. — У моїй картотеці значиться багато спогадів, зокрема Івана Хом’яка, який понад 20 років без вироку суду провів у психлікарні, де його вбивали великими дозами ліків. Також був Зіновій Красінський, відомий поет та дисидент, який відсидів більшу частину свого життя по різних в’язницях і таборах, а вже у 70-х його запроторили до Смоленської психлікарні, де було і багато українських політв’язнів. Його комісували лише тоді, коли переконалися, що він довго не протягне, але, на щастя, він дожив навіть до незалежності 1991 року. Та найбільше інформації мені дав Михайло Луцик, який прямо з Дніпропетровська приїхав до мене, і я дві доби записував його спогади. Людина з феноменальною пам’яттю і з дуже інтелігентної західноукраїнської родини. Всього він відсидів 32 роки. Останні п’ять — саме в Дніпропетровській психлікарні».

Водночас правозахисник та дослідник каральної психіатрії Роберт ван Ворен, який приєднався до перегляду та обговорення документальної стрічки онлайн, підкреслив, що винищування непокірних людей через примусове лікування фіксують і нині. Зокрема в окупованому Криму, де репресують кримських татар. 

«В 1991 році, коли розпався Радянський Союз, всі думали, що історія зі зловживанням психіатрії в політичних цілях закінчена. Але в моїх справах це відновилося в 1994 році, коли були зафіксовані два випадки в Туркменістані. Тоді знущання вдалося зупинити завдяки великій спільноті психіатрів з колишнього Союзу, які підготували до влади заяву-протест. На жаль, сьогодні ми бачимо, що в Росію це знову повернулося, знову застосовують психіатрію в політичних цілях, ставлячи діагноз “шизофренія” або “вялотєкущая шизофренія”, які дуже давно не використовувалися. Тому зараз ми готуємо звіт з новими справами, який опублікуємо через кілька тижнів, — заявив Роберт ван Ворен. — Найскладніші справи — серед кримських татар, яких зараз репресують в окупованому Криму. Саме так за допомогою психіатрії авторитарні, тоталітарні держави, навіть демократичні, позбуваються людей, які думають інакше».

«Це не просто документальний серіал. Він виходить за рамки аудіовізуального контенту на телебаченні, тому що проєкт “Діагноз: ВІЛЬНІ” — про явище, з яким Україна безпосередньо зіткнулася перебуваючи у складі Радянського Союзу. Ми вважаємо, що саме цим проєктом в Україні нарешті, окрім інших злочинів радянської влади, почнуть говорити й про каральну психіатрію. Попереду ще достатньо роботи, вона продовжується, але ми з боку Суспільного максимально і всіляко підтримуватимемо ці потужні проєкти-одкровення», — зазначив під час допрем’єрного показу продюсер Дніпровської філії Суспільного Влад Зінкевич.

Увесь цикл документального серіалу «Діагноз: ВІЛЬНІ» дивіться уже цієї осені в ефірі регіональних телеканалів Суспільного і на діджитал-платформах Суспільного, про що буде повідомлено окремо.

«Створюй із Суспільним» — це програма співпраці з Суспільним мовником для регіональних продакшенів на умовах аутсорсу, відкритий відбір творчих проєктів. В останній хвилі конкурсу, восени 2020 року, Суспільний мовник отримав понад 200 ідей з усіх регіонів країни. Нині триває новий відбір проєктів. Заявки прийматимуть до 30 вересня.

Нагадаємо, Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.

Більше фото з події — за посиланням.

Фото — Анастасія Мантач