Новини компанії

У 2024 році Українському Радіо виповнюється 100 років. Це одна з перших радіостанцій у світі. За століття змінилися технології й доступ до інформації, але, так само як і тоді, радіо створюють люди. Тож розпочинаємо серію матеріалів, де знайомимо з історією радіо та людьми, які створюють Українське Радіо. Анатолій Табаченко розповів про становлення й розвиток Українського Радіо за його столітню історію.

Підписуйтесь на канал Суспільне Анонси в телеграм або вотсап, щоб дізнаватися про головні проєкти та події на Суспільному

Хрещатик, 26 і перша позастудійна телепередача

Під час Другої світової війни, коли радянські війська залишали Київ, агенти НКВС висадили в повітря весь Хрещатик. Зруйнували й Радіотеатр, де містилося Українське Радіо. І коли постало питання про побудову Київського телерадіоцентру, то вирішили будувати на Хрещатику, 26, бо тут залишилися цілі стіни. У середині XIX століття тут спочатку була поштова контора, а згодом — одна з найкращих у Європі телефонно-телеграфна станція. Це місце давно пов'язане з комунікаціями.

Почали відбудову в 1949 році за проєктом архітектора Віктора Єлізарова, забудовника Хрещатика, серед проєктів якого готель «Дніпро», станція метро «Хрещатик», аеропорт «Жуляни». А 5 листопада 1951 року першою офіційною передачею став художній фільм. 

Читайте також: «Антологія. Війна 2022»: твори 42 сучасних українських письменників у ефірі Українського Радіо

У 2021 році відзначили 70 років на Хрещатику, 26. Звідси вийшла перша в Радянському Союзі пряма позастудійна телевізійна передача. Чого не було ні в Москві, ні в Ленінграді. Телецентр на Хрещатику першим серед інших був устаткований вітчизняним обладнанням. Почалася холодна війна, і вже не можна було одержати американське устаткування. Техніка була дуже високої якості, а параметри роздільної здатності й кількість рядків на екрані — навіть вищі, ніж за європейськими стандартами.

Ще одна фішка, що є тільки на Українському Радіо — сигнали точного часу. І як би не змінювалися техніка й технології — ви почуєте їх в радіоефірі.

Клей, ножиці, бобіна і FM-мережа

За сто років техніка, якою користуються радійники, неодноразово змінювалася. У Музеї Українського Радіо можна побачити, на чому колись слухали радіопрограми або ж на чому записували репортажі радіожурналісти двадцятого століття, чи як монтували програми.

Після війни з'явилися репортерські магнітофони, що значно розширило можливості журналістів. Можна було записати інтерв’ю в шахті, зробити репортаж із колгоспного поля, на події, або у відрядженні. Це був справжній прогрес. У нас є магнітофон для радіожурналістів угорського виробництва «Репортер-5». На такому я сам працював, коли прийшов на радіо в 1974 році. На одну бобіну можна записати хвилин 20. Така техніка дуже надійна — нічого зайвого й зручно користуватися, але важить кілька кілограмів. Щоб послухати записаний матеріал, потрібно використовувати мікрофон, який слугує й динаміком.

Магнітофон для радіожурналістів угорського виробництва «Репортер-5»

До ери інтернету медіа приймали інформацію за допомогою телетайпного апарата. Він працював без зупинки — приймав повідомлення від інформаційних агентств, що друкувалися на рулоні паперу. Далі відредагований матеріал віддавали в друкарське бюро. Це був критичний момент, адже друкарка могла помилитися, й тут важливо було вчасно це помітити. Бо, наприклад, 100 тисяч тонн зерна могли перетворитися на 10 тисяч тонн. А це вже зовсім інша історія.

Монтували записані на бобіни матеріали за допомогою ножиць і клею. Коли плівка була на триацетатній основі, клеїли клеєм на основі ацетону. Була така маленька пляшечка, як очні краплі, й скляна паличка. Треба було один кінчик змастити, потім другий, клей їх розчиняв і можна було з’єднати. Стояв специфічний запах ацетону. Наприкінці 70-х років з’явилася плівка на лавсановій основі, її можна було клеїти за допомогою скотчу. Були й німецькі монтажні столи, що дозволяли робити «безкровний монтаж», і не треба було різати й клеїти плівку. Такі монтажні столи в цеху оперативних записів для монтажу використовувалися з 1954 по 2005 рік.

Читайте також: «На відстані війни» — проєкт Українського Радіо про долю тимчасово окупованих територій

У 1991 році в Україні було 19,5 мільйона абонентів проводової мережі. Нині ж проводової мережі практично не існує. Ультракороткі хвилі, на яких працювало Українське Радіо, відсутні в сучасних радіоприймачах. І коли почалася ера FM, вийшло так, що державне радіо просто було виштовхане на периферію інформаційного простору. Українське Радіо ставало менш доступним для слухачів, хоч 15 червня 1995 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензію номер 000001 Українському Радіо.

Ми мали зовсім невелику кількість FM-частот, в основному на периферії, за винятком Києва та ще двох невеликих обласних центрів. Нас не було ні в Харкові, ні в Одесі, ні в Донецьку, ні в Луганську, ні в Дніпропетровську. Тобто політика була така, що активно розвивалася FM-мережа комерційних мовників. І тільки після 2014 року, коли змінився склад Національної ради з питань телебачення та радіомовлення і створили Суспільне Мовлення, почалося ефективне ліцензування. Зараз Українське Радіо має мережу близько 200 частот у FM-діапазоні. Почали створювати мережі Радіо Промінь, Радіо Культура, вони мають по 50 частот.

Радіо — це передусім люди

Українське Радіо, крім усього — це потужна школа кадрів. Люди жартують, що на радіо не заробиш великих грошей, бо державна установа й фіксована зарплата, але тут можна заробити те, що для молодого спеціаліста не виміряєш ніякими грішми — авторитет, можливість бути почутим в ефірі, зустрічатися з цікавими людьми та зав’язувати знайомства.

Наприклад, люди, які працювали у Всесвітній службі радіомовлення України, ставали дипломатами. Дмитро Марков був послом у Нідерландах та Ізраїлі. Ще один наш працівник був послом у Перу. Творчий рівень людей, які працюють на Українському Радіо, дуже високий. Воно завжди притягувало до себе таланти.

Читайте також: «Батьки-засновники»: історична місія України за версією Костомарова

Українське Радіо не тільки висвітлює культурні події, а й саме створює їх. У складі Українського Радіо є Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського Радіо, Оркестр народної популярної музики, Академічна хорова капела, Тріо бандуристок і великий дитячий хор. Художні колективи з’явилися невдовзі після створення Українського Радіо.

Це надзвичайної майстерності музиканти. Звичайно, мати художні колективи у своєму складі — це під силу тільки солідному потужному мовнику, як Суспільне. У складі провідних світових суспільних мовників обов’язково є такі художні колективи. 

У художньому фонді Українського Радіо зберігаються унікальні записи, створені багатьма поколіннями працівників радіо. Тут можна почути живі голоси Тичини, Малишка, Вінграновського, Стуса, Воронька, Гончара, Симоненка, автентичні народні пісні, записані в українських селах, або ж реставрований запис 1906 року, на якому Марко Кропивницький читає вірш «Думи мої, думи».

Приємно згадати цікаві моменти й досягнення людей, з якими я працював разом, тих, хто досягнув успіху, хто створив унікальні матеріали та програми, зберіг українські надбання. А ще Українське Радіо не тільки виконує функції, притаманні засобам масової інформації — інформує, розважає та навчає — а й консолідує суспільство, населення об'єднує в народ. Як, наприклад, Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Щороку Українське Радіо отримує мішки листів, хоч і багато присилають на електронну пошту. 

Читайте також: Що відбувається за лаштунками Радіодиктанту національної єдності

Започаткований у 2000 році Радіодиктант називають наймасштабнішим флешмобом. Найважливіше в Радіодиктанті — об’єднати людей. Одночасно в школі, вдома, на передовій, в офісі, в бомбосховищі, в різних країнах і на різних континентах в День української писемності та мови — і в мирний час і під час війни — тисячі людей пишуть Радіодиктант національної єдності. І далеко не всі надсилають його до редакції. Адже головне — написати одночасно з усіма.

Українське Радіо — найбільша FM-мережа та найпопулярніше розмовне радіо України, флагманський канал Національної суспільної телерадіокомпанії України. У Києві мовить на частоті 105 FM. З усіма частотами Українського Радіо та лінками на соцмережі Суспільного в регіонах можна ознайомитися за посиланням. Українське Радіо також можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio, на сайті ukr.radio та в мобільному застосунку «Дія».

Матеріал підготувала Юлія Іванченко

Фотографував Олег Переверзєв