Scroll Top
  • Головна
  • Новини 2023
  • Ведуча «Ремовська Інтерв’ю» про час героїв, нові формати та мрії про Валерія Залужного
Ведуча «Ремовська Інтерв’ю» про час героїв, нові формати та мрії про Валерія Залужного
Ведуча «Ремовська Інтерв’ю» про час героїв, нові формати та мрії про Валерія Залужного

В серпні на ютуб-каналі Суспільне Новини стартував новий проєкт «Ремовська Інтерв’ю». Олена Ремовська — ведуча інтерв’ю та досвідчена журналістка в цьому жанрі. Раніше Олена працювала у Київському бюро Радіо Свобода. З червня 2022 року Олена почала записувати інтерв’ю для Суспільного Мовлення. Вона спілкувалася з українськими міністрами й представниками військового командування, міжнародними топпосадовцями. За рік її розмови трансформувалися та вийшли за межі телевізійного 15-хвилинного формату — тепер це годинні інтерв’ю, перш за все для ютуб-каналу Суспільне Новини. Ведуча проєкту «Ремовська Інтерв’ю» розповіла про зміну проєктів на Суспільному, плани щодо майбутніх гостей та ставлення до українського ютубу у своєму новому інтерв'ю.

26 травня 2022 року вийшло ваше перше відео у форматі інтерв’ю на Першому каналі Суспільного Мовлення. Можете розповісти про цей етап на Суспільному? Чи можна його вважати «буферною зоною» між батл-шоу «Полюси» на Першому телеканалі Суспільного та власним проєктом?

— Я сказала б, що це був такий вимушений перехід. Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми зрозуміли, що «Полюсів» більше не буде. Згодом з'явився марафон і шестигодинні зміни інформаційного мовлення Першого в межах цього марафону. Ми обрали формат інтерв'ю, бо він органічно вписувався у таке мовлення. Мій нинішній проєкт уже став продовженням саме такого ситуативного виходу з обставин, які виникли через повномасштабне вторгнення.

Чи не здається вам, що формат інтерв’ю саме в контексті українського ютубу вже себе виснажив?

— Мені не здається. Я дивлюся багато різних інтерв’ю. Як у глядачки у мене майже завжди є якісь побажання й зауваження. Тому я пішла шляхом «Критикуєш? Зроби краще». Конкуренція в українському ютубі зараз дійсно велика. Однак у нашому проєкті ми не хайпуємо на інфоприводах, а вивчаємо й аналізуємо події й готуємо якісний матеріал. Україна зараз переживає такий період, який я називаю «час героїв». Ми живемо в епіцентрі надзвичайних подій, у яких бере участь велика кількість людей. Тож будемо докладати зусиль, щоб зокрема відкривати українцям нових героїв.

Чи є хтось серед українських героїв, з ким ви найбільше хотіли б записати інтерв’ю в межах проєкту «Ремовська Інтерв’ю»?

— Таких людей багато. Тут, знаєте, головний виклик — це назвати когось, хто ще буде актуальним через тиждень чи місяць після того, як ми опублікуємо це інтерв'ю. Не буду оригінальною, назву Валерія Залужного. Багато журналістів мріють про інтерв’ю з головнокомандувачем, чому б і мені не помріяти? А загалом хотілося б, щоб посадовці в Україні були більш відкритими до Суспільного і готовими до розмови. Ідей у нас багато, але не всі відгукуються на наші запрошення.

Маючи значний досвід інтерв’ю з міжнародними топобличчями, чи задумувались ви про запис з іноземними гостями? Такий формат можливий у проєкті «Ремовська Інтерв’ю»?

— Звичайно, якщо хтось зголоситься аж на годину запису. На мій погляд, іноземні політики та й у принципі — іноземні діячі більше звиклі до формату коротких інтерв'ю. Моя розмова з Урсулою фон дер Ляєн (президентка Єврокомісії — ред.) під час її візиту до Києва тривала всього 15 хвилин. Бо це були єдині 15 хвилин для інтерв'ю в її графіку. Очевидно, що це не той формат, в якому ми зараз працюємо. Насправді мені було б дуже цікаво записати, наприклад, декого з американських істориків та журналістів — Тімоті Снайдера, Енн Епплбаум.

Хто головний критик ваших інтерв’ю?

— Мої колеги, звичайно, з якими я працюю і створюю цей проєкт. Це саме ті люди, до яких я дослухаюся на різних етапах своєї роботи. Якщо говорити про критику за межами Суспільного, то це мій хлопець. Він також журналіст — хороший журналіст, його думка мені цікава і важлива, а зауваження і підказки завжди влучні. В цілому я б сказала, що я відкрита до критики, якщо вона конструктивна. Коментарі під інтерв'ю в ютубі також читаю, бо аудиторія часто теж робить корисні підказки.

Чим відрізняється інтерв’ю на телебаченні та ютубі саме для вас?

— Перш за все тривалістю розмови. До того ж на телебаченні багато уваги приділяють емоціям, так уже склалося. Звичайно, для годинного інтерв’ю в ютубі я також готуватиму запитання, які можуть періодично міняти динаміку чи тон розмови: тут як глядачка я розумію, що інтерв’ю не може бути монотонним. Але все ж, по відчуттях, у ютубі більше свободи, в різних проявах.

Чи складно було перейти на новий формат? 

— Для телебачення я готувала інтерв’ю тривалістю 15-20 хвилин. А тепер це приблизно година. Такі формати вимагають тривалішої підготовки й планування більшої кількості запитань. Ще одне із завдань — зробити інтерв’ю цікавим, щоб глядач хотів додивитися відео до кінця. Крім цього, більше часу потрібно на виробництво: відслухати записане, де є сенс — скоротити, спланувати якісь ілюстрації тощо. 

Як ви готуєтесь до своїх інтерв’ю? 

— Це складне запитання, бо мені завжди мало часу і я до останнього переживаю, чи розмова вдалася. Намагаюся максимально зануритися в тему, наскільки це можливо за той час, що маю. Мені здається, інколи я просто нестерпна через те, що вимагаю дати мені більше часу на підготовку. Найчастіше, коли ми обговорюємо спікерів, у мене вже складається картина, про що з тією чи іншою людиною можна поговорити, на рівні тем. Я це собі занотовую, щоб потім розвинути ідеї в запитання. Окремо вивчаю біографію майбутнього співрозмовника, його або її соцмережі, завжди звертаю увагу на хобі, фото. Переглядаю певну кількість уже записаних інтерв’ю, щоб зрозуміти, як людина поводиться в присутності журналіста, як говорить, одягається. Багато різних моментів насправді. Найскладніше — зрештою все це перетворити на фінальний список запитань.

Хто і як підбирає й знаходить гостей?

— Я ще з минулого року увійшла в режим постійного пошуку потенційних героїв інтерв’ю, тому в нотатках завжди маю список, який поповнюю. Тож зазвичай маю кілька пропозицій, які обговорюємо з колегами: редакторами, продюсерами й усіма, хто залучений до нашого проєкту. Переважно фінальні варіанти викристалізовуються в процесі обговорення.

Чи щоразу вдається розкрити гостя? Що для цього потрібно?

— Треба розуміти, що години чи двох часу на майданчику мало для того, щоб людина по-справжньому відкрилася. Перш за все треба говорити про комфорт. Я, наприклад, не почуваюся комфортно в компанії незнайомої людини — маю на увазі, якщо уявити себе на місці гостя інтерв’ю. Тому я й вивчаю спікера наперед, щоб зрозуміти, як я можу встановити з ним або з нею контакт. Звичайно, є такий момент, що люди, з якими ми вже були знайомі до запису інтерв’ю, почуваються впевненіше й розкутіше. Та попереднє знайомство не гарантує, що я навмисно уникатиму гострих чи складних запитань — навпаки, часто в таких умовах люди охочіше коментують якісь складні теми й дискутують.

Чи є інтерв’юєр, за яким ви особливо пильно стежите? Можливо, рівняєтесь на чиюсь роботу?

— Мене запитують про це дуже часто, і я абсолютно чесно можу відповісти: мені складно виділити якогось одного автора. Я споживаю просто сам формат інтерв'ю, у великій кількості. Для мене дуже цікавим феноменом стали спортивні журналісти, які зараз роблять свої проєкти інтерв’ю — такі ютуб-канали як «Бомбардир» або «Pressing» стали для мене справжнім відкриттям. Але загалом я дивлюсь багато різних інтерв'ю — мені цікаві гості, картинка, запитання. Всі люди, які регулярно працюють в цьому жанрі на ютуб, можуть бути впевнені, що я за ними стежу.

Олена Ремовська — українська журналістка, інтерв'юерка та ведуча. З 2009 року працювала в українській редакції Радіо Свобода, ведуча радіо «Крим. Реалії», продюсерка радіо «Донбас. Реалії». У 2020 році стала лауреаткою премії «Честь професії» у номінації «Найкраще новинне висвітлення резонансної події». У 2018 році працювала в департаменті закордонного співробітництва Суспільного Мовника. Повернулася на Суспільне у жовтні 2021 року. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну була ведучою циклової прямоефірної передачі «Полюси» на Першому телеканалі Суспільного Мовлення. З 17 серпня разом з діджитал командою Суспільного запустила проєкт «Ремовська Інтерв'ю» та стала його ведучою на ютуб-каналі Суспільне Новини.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Фото — Олег Переверзєв

Ведуча «Ремовська Інтерв’ю» про час героїв, нові формати та мрії про Валерія Залужного
Ведуча «Ремовська Інтерв’ю» про час героїв, нові формати та мрії про Валерія Залужного

В серпні на ютуб-каналі Суспільне Новини стартував новий проєкт «Ремовська Інтерв’ю». Олена Ремовська — ведуча інтерв’ю та досвідчена журналістка в цьому жанрі. Раніше Олена працювала у Київському бюро Радіо Свобода. З червня 2022 року Олена почала записувати інтерв’ю для Суспільного Мовлення. Вона спілкувалася з українськими міністрами й представниками військового командування, міжнародними топпосадовцями. За рік її розмови трансформувалися та вийшли за межі телевізійного 15-хвилинного формату — тепер це годинні інтерв’ю, перш за все для ютуб-каналу Суспільне Новини. Ведуча проєкту «Ремовська Інтерв’ю» розповіла про зміну проєктів на Суспільному, плани щодо майбутніх гостей та ставлення до українського ютубу у своєму новому інтерв'ю.

26 травня 2022 року вийшло ваше перше відео у форматі інтерв’ю на Першому каналі Суспільного Мовлення. Можете розповісти про цей етап на Суспільному? Чи можна його вважати «буферною зоною» між батл-шоу «Полюси» на Першому телеканалі Суспільного та власним проєктом?

— Я сказала б, що це був такий вимушений перехід. Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми зрозуміли, що «Полюсів» більше не буде. Згодом з'явився марафон і шестигодинні зміни інформаційного мовлення Першого в межах цього марафону. Ми обрали формат інтерв'ю, бо він органічно вписувався у таке мовлення. Мій нинішній проєкт уже став продовженням саме такого ситуативного виходу з обставин, які виникли через повномасштабне вторгнення.

Чи не здається вам, що формат інтерв’ю саме в контексті українського ютубу вже себе виснажив?

— Мені не здається. Я дивлюся багато різних інтерв’ю. Як у глядачки у мене майже завжди є якісь побажання й зауваження. Тому я пішла шляхом «Критикуєш? Зроби краще». Конкуренція в українському ютубі зараз дійсно велика. Однак у нашому проєкті ми не хайпуємо на інфоприводах, а вивчаємо й аналізуємо події й готуємо якісний матеріал. Україна зараз переживає такий період, який я називаю «час героїв». Ми живемо в епіцентрі надзвичайних подій, у яких бере участь велика кількість людей. Тож будемо докладати зусиль, щоб зокрема відкривати українцям нових героїв.

Чи є хтось серед українських героїв, з ким ви найбільше хотіли б записати інтерв’ю в межах проєкту «Ремовська Інтерв’ю»?

— Таких людей багато. Тут, знаєте, головний виклик — це назвати когось, хто ще буде актуальним через тиждень чи місяць після того, як ми опублікуємо це інтерв'ю. Не буду оригінальною, назву Валерія Залужного. Багато журналістів мріють про інтерв’ю з головнокомандувачем, чому б і мені не помріяти? А загалом хотілося б, щоб посадовці в Україні були більш відкритими до Суспільного і готовими до розмови. Ідей у нас багато, але не всі відгукуються на наші запрошення.

Маючи значний досвід інтерв’ю з міжнародними топобличчями, чи задумувались ви про запис з іноземними гостями? Такий формат можливий у проєкті «Ремовська Інтерв’ю»?

— Звичайно, якщо хтось зголоситься аж на годину запису. На мій погляд, іноземні політики та й у принципі — іноземні діячі більше звиклі до формату коротких інтерв'ю. Моя розмова з Урсулою фон дер Ляєн (президентка Єврокомісії — ред.) під час її візиту до Києва тривала всього 15 хвилин. Бо це були єдині 15 хвилин для інтерв'ю в її графіку. Очевидно, що це не той формат, в якому ми зараз працюємо. Насправді мені було б дуже цікаво записати, наприклад, декого з американських істориків та журналістів — Тімоті Снайдера, Енн Епплбаум.

Хто головний критик ваших інтерв’ю?

— Мої колеги, звичайно, з якими я працюю і створюю цей проєкт. Це саме ті люди, до яких я дослухаюся на різних етапах своєї роботи. Якщо говорити про критику за межами Суспільного, то це мій хлопець. Він також журналіст — хороший журналіст, його думка мені цікава і важлива, а зауваження і підказки завжди влучні. В цілому я б сказала, що я відкрита до критики, якщо вона конструктивна. Коментарі під інтерв'ю в ютубі також читаю, бо аудиторія часто теж робить корисні підказки.

Чим відрізняється інтерв’ю на телебаченні та ютубі саме для вас?

— Перш за все тривалістю розмови. До того ж на телебаченні багато уваги приділяють емоціям, так уже склалося. Звичайно, для годинного інтерв’ю в ютубі я також готуватиму запитання, які можуть періодично міняти динаміку чи тон розмови: тут як глядачка я розумію, що інтерв’ю не може бути монотонним. Але все ж, по відчуттях, у ютубі більше свободи, в різних проявах.

Чи складно було перейти на новий формат? 

— Для телебачення я готувала інтерв’ю тривалістю 15-20 хвилин. А тепер це приблизно година. Такі формати вимагають тривалішої підготовки й планування більшої кількості запитань. Ще одне із завдань — зробити інтерв’ю цікавим, щоб глядач хотів додивитися відео до кінця. Крім цього, більше часу потрібно на виробництво: відслухати записане, де є сенс — скоротити, спланувати якісь ілюстрації тощо. 

Як ви готуєтесь до своїх інтерв’ю? 

— Це складне запитання, бо мені завжди мало часу і я до останнього переживаю, чи розмова вдалася. Намагаюся максимально зануритися в тему, наскільки це можливо за той час, що маю. Мені здається, інколи я просто нестерпна через те, що вимагаю дати мені більше часу на підготовку. Найчастіше, коли ми обговорюємо спікерів, у мене вже складається картина, про що з тією чи іншою людиною можна поговорити, на рівні тем. Я це собі занотовую, щоб потім розвинути ідеї в запитання. Окремо вивчаю біографію майбутнього співрозмовника, його або її соцмережі, завжди звертаю увагу на хобі, фото. Переглядаю певну кількість уже записаних інтерв’ю, щоб зрозуміти, як людина поводиться в присутності журналіста, як говорить, одягається. Багато різних моментів насправді. Найскладніше — зрештою все це перетворити на фінальний список запитань.

Хто і як підбирає й знаходить гостей?

— Я ще з минулого року увійшла в режим постійного пошуку потенційних героїв інтерв’ю, тому в нотатках завжди маю список, який поповнюю. Тож зазвичай маю кілька пропозицій, які обговорюємо з колегами: редакторами, продюсерами й усіма, хто залучений до нашого проєкту. Переважно фінальні варіанти викристалізовуються в процесі обговорення.

Чи щоразу вдається розкрити гостя? Що для цього потрібно?

— Треба розуміти, що години чи двох часу на майданчику мало для того, щоб людина по-справжньому відкрилася. Перш за все треба говорити про комфорт. Я, наприклад, не почуваюся комфортно в компанії незнайомої людини — маю на увазі, якщо уявити себе на місці гостя інтерв’ю. Тому я й вивчаю спікера наперед, щоб зрозуміти, як я можу встановити з ним або з нею контакт. Звичайно, є такий момент, що люди, з якими ми вже були знайомі до запису інтерв’ю, почуваються впевненіше й розкутіше. Та попереднє знайомство не гарантує, що я навмисно уникатиму гострих чи складних запитань — навпаки, часто в таких умовах люди охочіше коментують якісь складні теми й дискутують.

Чи є інтерв’юєр, за яким ви особливо пильно стежите? Можливо, рівняєтесь на чиюсь роботу?

— Мене запитують про це дуже часто, і я абсолютно чесно можу відповісти: мені складно виділити якогось одного автора. Я споживаю просто сам формат інтерв'ю, у великій кількості. Для мене дуже цікавим феноменом стали спортивні журналісти, які зараз роблять свої проєкти інтерв’ю — такі ютуб-канали як «Бомбардир» або «Pressing» стали для мене справжнім відкриттям. Але загалом я дивлюсь багато різних інтерв'ю — мені цікаві гості, картинка, запитання. Всі люди, які регулярно працюють в цьому жанрі на ютуб, можуть бути впевнені, що я за ними стежу.

Олена Ремовська — українська журналістка, інтерв'юерка та ведуча. З 2009 року працювала в українській редакції Радіо Свобода, ведуча радіо «Крим. Реалії», продюсерка радіо «Донбас. Реалії». У 2020 році стала лауреаткою премії «Честь професії» у номінації «Найкраще новинне висвітлення резонансної події». У 2018 році працювала в департаменті закордонного співробітництва Суспільного Мовника. Повернулася на Суспільне у жовтні 2021 року. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну була ведучою циклової прямоефірної передачі «Полюси» на Першому телеканалі Суспільного Мовлення. З 17 серпня разом з діджитал командою Суспільного запустила проєкт «Ремовська Інтерв'ю» та стала його ведучою на ютуб-каналі Суспільне Новини.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Фото — Олег Переверзєв